Поняття, основні риси та види адмін.-правових відносин.
Адмін.-правові відносини - це сусп. відносини у сфері держ. управ-ня, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адмін.го права.
Як правило, вони, маючи ознаки, притаманні всім правовідносинам, разом з тим відрізняються від них принциповими особливостями, що відображають специфіку виконавчо-розпорядчої діяльності, а саме:
Вони являють собою юридичну форму управлінських відносин і мають організаційний характер, що зумовлено організуючою сутністю держ. управ-ня.
Вони виникають у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності.
Суб'єктами адмін.-правових відносин виступають органи держ. управ-ня. Однак обов'язковою умовою виникнення адмін.-правових відносин є те, що однією стороною їх виступають суб'єкти, які наділені юридично-владними повноваженнями.
У більшості своїй вони виникають у зв'язку з діяльністю органів викон. влади.
Відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої сторони. Згода іншої сторони не обов'язкова. Крім того, вони можуть виникнути і за відсутності бажання іншого їх учасника. Так, наказ міністра обов'язковий для виконання підлеглими підрозділами та посадовими особами відповідної галузі. У цьому прикладі міністр реалізує свої владні повноваження, які йому надані адмін.-правовими нормами, а не згодою сторін.
Один із суб'єктів цих відносин діє владно.
Об'єктом у більшості випадків виступають дії, діяльність, поведінка людей, здійснення яких є реалізацію адмін.-правових відносин. У деяких випадках адмін.-правових відносин (як правило, організаційно-майнового хар-р) об'єкт складний: поведінка людей і майно - "предмет".
|
|
|
Відносини між учасниками відносин розглядаються, як правило, у позасудовому порядку.
Учасники адмін.-правових відносин, які порушили вимоги адмін.-правових норм, несуть відповідальність перед державою в особі її органів (як правило, органів викон. влади).
залежно від функцій, які виконуються:
- регулятивні;
- правоохоронні;
за адмін.-правовим статусом суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах:
- між вищими і нижчими суб'єктами держ. управ-ня (вертикальні);
- між не підпорядкованими суб'єктами управ-ня (горизонтальні);
- між органами держ. управ-ня і підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;
- між органами держ. управ-ня і не підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями;
- між органами держ. управ-ня і структурами місцевого самоврядування;
- між органами держ. управ-ня й об'єднаннями гр-н;
- між органами держ. управ-ня і гр-нами;
- за галузевою залежністю:
- матеріальні;
- процесуальні;
за змістом:
- у сфері загального управ-ня;
|
|
|
- у сфері галузевого управ-ня;
- у сфері міжгалузевого управ-ня;
- за галузевою діяльністю;
- у галузі економіки;
- у галузі адмін.-політичній;
- у галузі соціально-культурній;
за направленістю:
- зовнішні;
- внутрішні;
за механізмом захисту:
- що захищаються в судовому порядку;
- що захищаються в адмін.му порядку;
- за способом регулюв.:
- функціональні;
- територіальні;
за майновою належністю:
- майнові;
- немайнові;
за хар-ром взаємодії суб'єктів відносин:
- субординації;
- координації.
Адмін.-правовий статус гр-н України.
Головною особливістю становища гр-н як суб'єктів адмін.го права є те, що вони виступають як приватні особи, тобто реалізують свої особисті, загальногр-нські права та обов'язки у сфері держ. управ-ня, а не права та обов'язки виконавчо-розпорядчих органів, громадських організацій чи посадових осіб.
Розглядати їх адмін.-правовий статус найдоцільніше за допомогою аналізу:
а) адмін.ї правоздатності;
б) адмін.ї дієздатності;
в) прав, які зумовлені адмін. законодавством;
г) адмін.-правових обов'язків.
Адмін. правоздатність - це здатність мати суб'єктивні права та обов'язки, передбачені нормами адмін.го права. Вона виникає з народженням гр-нина і припиняється з його смертю. Адмін. правоздатність може бути повною або обмеженою.
|
|
|
Обмеження правоздатності полягає в тому, що в результаті дії адмін.-правових норм відбувається:
1) звуження кола прав.
2) покладання на гр-н додаткових обов'язків.
Адмін. правоздатність є основою адмін.ї дієздатності.
Адмін. дієздатність - це елемент адмін.ї правосуб'єктності, виникнення якого можливе лише за умови приналежності суб'єкту-носію виключно необхідних ознак та якостей соціально-морального, вікового, ментально-психічного хар-р, наявність та обсяг яких формує здатність гр-нина реалізовувати надані права і виконувати покладені на нього обов'язки.
Право гр-нина, обумовлене адмін. законодавством, - це визнана державою і закріплена адмін.-правовою нормою можливість діяти в певних межах.
В адмін.-правовій науці розрізняють три групи прав гр-н:
а) соціально-економічні;
б) політичні права і свободи;
в) особисті права і свободи.
Соціально-економічні права становлять основу правового становища гр-н та стосуються основи їхньої життєдіяльності - право на працю, матеріальне забезпечення, право на освіту, на охорону здоров'я.
Політичні права і свободи - це права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднання в політичні партії; право вносити пропозиції до держ. органів і критикувати недоліки, оскаржувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захист. Сюди також належать: право обиратися і бути обраним у ради будь-якого рівня; право на користування досягненнями культури, свободу наукової, технічної, художньої творчості.
|
|
|
Особисті права і свободи - це права, які пов'язані з виконанням гр-нами дій, спрямованих на задоволення особистих потреб.
Адмін.-правові обов'язки гр-н - це встановлені державою і адресовані гр-нам вимоги діяти в певних межах. Вони витлумачені в адмін.-правових нормах, які регламентують численні правила поведінки.
Кожному обов'язку гр-нина кореспондує право держ. органу вимагати від нього виконання чи дотримання своїх адмін.-правових обов'язків.
За своїм змістом адмін.-правові обов'язки поділяються на два види:
а) обов'язок здійснювати певні дії (отримувати паспорт, сплачувати штраф);
б) обов'язок утримуватися від певних дій, які розцінюються як правопорушення (не порушувати громадський порядок).
Адмін.-правові обов'язки гр-н виникають у зв'язку з юридичними фактами, закріпленими в нормах права.
- досягнення гр-нином певного віку (з 16 років виникає обов'язок отримати паспорт);
- перебування в певному місці (перебування у громадських місцях зобов'язує не порушувати громадський порядок);
- заняття певною діяльністю (гр-ни, що керують автомобілем, мають дотримуватися правил дорожнього руху);
- наявність у гр-н деяких об'єктів особистої власності (наявність автомобіля, вогнепальної, газової зброї спричиняє обов'язок щодо їх реєстрації чи нереєстрації);
- укладання і наступне виконання гр-нином гр-нсько-правових угод (укладання гр-нином з транспортною організацією угоди про перевезення спричиняє виникнення у останнього обов'язків щодо дотримання протипожежних, санітарних та інших правил, що діють на транспорті);
- користування об'єктами держ., кооперативної, суспільної власності (користування лісами, водними ресурсами тощо породжує адмін.-правовий обов'язок дотримуватися встановленого режиму користування ними).
Звернення гр-н, їх види.
ЗУ " Про звернення гр-н" регулює питання практичної реалізації гр-нами України наданого їм КУ права:
1) вносити в органи держ. влади, об´єднання гр-н відповідно до їх статусу пропозиції про поліпшення їх діяльності;
2) викривати недоліки в роботі;
3) оскаржувати дії посадових осіб держ. і громадських органів.
Закон забезпечує гр-нам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів держ. влади й місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, підприємств для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Гр-ни України мають право звернутися до органів держ. влади, місцевого самоврядування, об´єднань гр-н, установ, організацій незалежно від форм власності, підприємств, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов´язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і держ. безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Під зверненнями гр-н розуміються викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) — звернення гр-н, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів держ. влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулюв. суспільних відносин та умов життя гр-н, вдосконалення правової основи держ. і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держ. і сусп..
Заява (клопотання) — звернення гр-н із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів гр-н, порушення діями (бездіяльністю), рішеннями держ. органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об´єднань гр-н, підприємств, посадових осіб.
До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
1) порушено права і законні інтереси чи свободи гр-нина (групи гр-н);
2) створено перешкоди для здійснення гр-нином його прав і законних інтересів чи свобод;
3) незаконно покладено на гр-нина які-небудь обов´язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
12. Порядок розгляду звернень гр-н згідно з ЗУ "Про звернення гр-н".
Стаття 14. Розгляд пропозицій (зауважень) гр-н
Органи держ. влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання гр-н, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити гр-нина про результати розгляду.
Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками держ. органів, ОМС, підприємств, установ і організацій особисто.
Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)
Органи держ. влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань гр-н, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти гр-н про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками держ. органів, ОМС, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома гр-нина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Стаття 16. Розгляд скарг гр-н
Скарга на дії чи рішення органу держ. влади, ОМС, підприємства, установи, організації, об'єднання гр-н, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє гр-нина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди гр-нина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками держ. органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юрид. осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих держ. органів вирішуються в судовому порядку.
Гр-нин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.
Скарга в інтересах гр-нина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.
До скарги додаються наявні у гр-нина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються гр-нину.
Стаття 17. Термін подання скарги
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення гр-нина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Рішення вищого держ. органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним гр-нина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 323; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!