Латинська мова – основа романських мов



У наш час латинську мову називають мертвою мова. З одного боку, зважаючи на те, що нею ніхто не користується у повсякденному спілкуванні, з цим можна було б погодитись. Але з іншого боку, актуальними залишаються слова відомого польського поета Юліана Гувіма: "Яка ж це мертва мова, якщо, не в’янучи, вона пережила тисячоліття?" І це справді так. Латинська мова в письмовій формі збереглась у творах римських письменників, історичних документах стародавніх часів і Середньовіччя. Крім того, вона дала початок деяким сучасним європейським мовам – італійській, іспанській, французькій, португальській, румунській. Впливу латинської мови зазнали й інші мови.

При спільності походження романських мов між ними в даний час існують значні відмінності. Це пояснюється тим, що латинська мова проникла на завойовані території протягом цілого ряду століть, протягом яких вона сама як мова-основа дещо видозмінилась та вступила в складну взаємодію з місцевими племенними мовами та діалектами. Відомий відбиток на споріднені романські мови, що створились, наклала також різниця в історичній долі територій, на яких вони формувались протягом довгого часу.

Усі романські мови у своїй лексиці та морфології (меншою мірою) зберігають риси латинської. Порівняємо латинські слова: mater, frater, causa, grandis, centum, mille, vincere, sentire з французькими mere, frere, causa, grand, cent, mille, vaincre, що мають те ж значення, що і в латинській мові. Дієслівна система французької мови представляє подальший розвиток форм дієслова, що намітився вже в народній латині. У період свого формування французька літературна мова зазнала сильного впливу латинського синтаксису, під дією якого сформувались у французькій граматиці правила узгодження і послідовності часів (concordance des temps), відокремлені дієприкметникові конструкції, інфінітивні звороти.

Спроби римлян підкорити собі германські племена, що неодноразово здійснювались на рубежі І ст. до н.е. та І ст. н.е., не увінчались успіхом, але економічні зв’язки римлян із германцями існували довгий час; вони йшли переважно через римські колонії-гарнізони, розміщені вздовж Рейну та Дунаю.

Про це нагадують назви німецьких міст: Köln з латинської Colonia – поселення), Коblenz (з лат. соnfluentes, дослівно "ті, що стікаються" – Кобленц розташований у місці, де стікаються Мозель з Рейном), Regensburg (з лат.regina castra) Вена (з Vindobonа) та ін. Латинського походження в німецькій мові слова Wein (з лат. vinum), Rettich (з лат. radіх), Віrnе (з лат. ріrum) та інші, що означають продукти римського сільського господарства, які вивозили за Рейн римські купці, а також термінологія будівельної справи: Mauer (з лат. murus – кам'яна стіна, на відміну від нім. Wand – плетень), Pforte (з лат. роrtа), Fenster

(з лат. fenestra), Straße (з лат. strata via , тобто "мощена дорога") та ін.

У Британії найдавнішим свідченням лат. мови є назви міст зі складовою частиною – chester, caster, castle від лат. саstrа – військовий табір та саstellum – укріплення, foss – від fossa – ріb, соl(n) – від соlоnіа – поселення. Порівняємо: Маnchester, Lancaster, Newcastle, Fossway, Foosdrukook, Lincoln, Colchester.

Завоювання Британії в V-VІ ст. германськими племенами англів, саксів та ютів збільшило число латинських запозичень, засвоєних британськими племенами. Порівняємо: лат. vinum, нім. Wein, англ. wine; лат. strata, нім. Straße, англ. street; лат. саmpus – поле, нім. Каmpf, англ. саmр.

Так, учені підрахували, що із 20 тисяч найуживаніших слів англійської мови близько 10400 – латинського походження, майже 2200 – грецького і тільки 5400 – власне англійського.

Багато латинських слів увійшло в українську мову. І це не тільки терміни, якими користуються науковці (передусім медики і біологи) і які стали міжнародними, а й інші слова, котрі ми вживаємо повсякденно. Вони так глибоко вкорінились у нашу мову, що не сприймаються як іноземні, наприклад: студент, лаборант, доцент, професор, інститут, факультет, ректор, проректор, аспірант, аудиторія, лабораторія, абітурієнт.

Значна кількість запозичень і в побутовій мові: олія – oleum, котел – catillus, скриня – scrinium, сокира – secirus, дошка – discus, оцет – acetum,

вино – vinum, комора – camera, цибуля – cepula, конверт – convertere, компот – componere, капуста, барвінок тощо. Крім цього, українська мова запозичила чимало крилатих висловів із латинської мови або утворила подібні, які майже дослівно відтворюють латинські. Багато із них ви, мабуть, знаєте: доки живу – сподіваюсь, крапля по краплі і камінь довбає, кінець діло вінчає (хвалить), кожен – коваль своєї долі і т.д.

Численні образи античної міфології та художніх творів узагальнились і стали своєрідними символами, знаками: Аполлон – символ чоловічої краси, молодості і благородства; Афродита (гр.) або Венера (лат.) – символ жіночої краси та кохання; брати-титани Атлант і Прометей – символ боротьби і страждання; Асклепій – символ медицини; Феміда – богиня права, законодавчого ладу, символізує правосуддя, юриспруденцію, закон; Олімп – верховну владу, вищу раду; крилатий кінь Пегас – поетичне натхнення; прекрасний юнак Нарцис – самозакоханість і холодність; Геракл (гр.) або Геркулес (лат.) – силу і міць; Мегера (гр.), одна з Еріній, богинь помсти, уособлює гнів і помсту; Пенелопа – вірну дружину та багато інших.

Значення латинської мови для поступового та довготривалого формування нових західноєвропейських мов зберігається і після падіння Західної Римської імперії (традиційна дата – 476 р.). Латинська мова продовжує залишатися мовою держави і школи в ранньофеодальному французькому королівстві (утворилось у кінці V ст.), що поглинуло значну частину території Західної Римської імперії: Франкська держава, що стала імперією (Карл Великий прийняв у 800 р. титул імператора), розпалася в середині IX ст. (у 843 р.) на самостійні держави Західної Європи – Італію, Францію та Германію. У звязку з відсутністю в цих країнах протягом кількох століть національних літературних мов у міжнародних стосунках використовувалася латинська мова. У середні віки латинська мова є мовою католицької церкви.

Винятковою є роль класичної латинської мови в епоху Відродження (XIV-XVI ст.). Гуманісти, які були представниками прогресивної течії в ранній західноєвропейській буржуазній культурі, проявляли величезний інтерес до античної культури. Письменники, користуючись латинською мовою, прагнули наслідувати античні зразки, особливо мову Цицерона. Латинська мова стає в цей період найважливішим засобом міжнародного культурного і наукового спілкування.

Багатовікове розповсюдження латинської мови викликало необхідність ґрунтовного вивчення її в школах, укладались словники, видавалися переклади, що також сприяло проникненню відповідної латинської лексики в нові західноєвропейські мови. Наприклад, латинські слова в галузіі освіти та школи (magister – наставник, учитель, scholа– школа, tabulа – дошка) ввійшли в сучасні живі мови у вигляді англ. master, school, tablе, нім. Меіster, Schule, Таfеl,

фр. maitre, ecole, table. На англійську мову латинська лексика справила значний вплив унаслідок завоювання Англії в XI ст. Французькими Норманами. Порівняйте: англ. noblе, victory, аrt, соlour з лат. nobilis, vісtоrіа, аrs. Багато латинських запозичень з’явилося англійською мовою в епоху Відродження безпосередньо з латинської мови.

До XVIII ст. латинська мова зaлишалась мовою дипломатії та міжнародною мовою науки. У XII ст. з арабської латинською мовою перекладено "Канон лікарської науки" великого середньовічного енциклопедиста Авіценни (Абу Алі Ібн Сіна); у 1508 році в Європі став широко відомий у перекладі латинською мовою звіт Америго Веспуччі про відкриття "нового світу"; у 1689 році. латинською мовою складено перший документ в історії російсько-китайських відносин – відомий Нерчинський договір. Нею писали свої твори голландський філософ Спіноза (1632-1727), російський учений-енциклопедист Ломоносов (1711-1765) та багато ін.

Латинська мова в наш час

Останнім часом у країнах Західної Європи і Південної Америки виник рух за використання латинської як міжнародної мови науки. Відбулося декілька конгресів міжнародної організації створеної з цією метою.

Латинська мова як і грецька є основою для утворення міжнародної суспільно-політичної та наукової термінології: комунізм, соціалізм, партія, пролетаріат, капіталізм, конституція, секція, революція, демонстрація, космонавт, радіація, мопед, телевізор, велосипед, плюс, мінус, сінус, косінус, консенсус та ін.

Дуже продуктивні ще й тепер латинські афікси, наприклад: укр. бі-лінгвізм, супер-обгортка, транс-ляція, англ. by- cycle, super-man, trans-lation, нім. -nоm, Super-lativ, Тrans-port, фр. – by-cyclette, super-poser, ісп. – bi-color, super-poblacion, trans-marino.

Читаючи художню, наукову чи суспільно-політичну літературу, ми часто натрапляємо на крилаті вислови без перекладу і пояснень, нерідко навіть у газетах, розрахованих на найширшу аудиторію: persona grata, terra incognita, volens-nolens та багато ін.

В примітках до тексту можна зустріти літери о.с., що означає орus citatum – цитований твір, р. (pаgіnа) – сторінка, еtс. (еt сеtеrа) – і так далі, L.C. (l.c.) (loco citato) – у цитованому місці, S.A. (sine anno) без (позначення) року тощо.

Таким чином, латинська мова існує в друкованому слові, її знання сприяє розширенню загальноосвітнього кругозору, розвиває логічне мислення, йде на користь загальній мовознавчій обізнаності.

Знання латинської мови необхідне не тільки вченим, а й тим, хто хоче глибше опанувати європейською культурою, джерелом якої є культура античності.


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 305; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ