Визначення раціональних параметрів кріпильних вузлів

Стандартизація деталей кріпильних вузлів

Під кріпильним вузлом будемо розуміти місце роз’ємного з’єднання агрегату (двигуна, вентилятора і ін.) з основою (рамою, станиною). Кріпильний вузол складається із з’єднувальних деталей (лапи двигуна – основа) та кріпильних деталей типу болт, пружна шайба , гайка.

Кріпильні вироби найчастіше виготовляють з вуглецевої конструкцій­ної сталі Ст.3, 10, 20, 30, 35, 45. Для відповідальних або спеціальних з’єднань кріпильні вироби виготовляють з легованої сталі 35Х, 45Г, 30ХГСА, 16ХСН, 40ХНМА, а також із сплавів кольорових металів ЛС 59-1, БрАМц 9-2, Д16 і пластмас.

З впровадженням ГОСТ 1759-70, заміненого ГОСТ 1759.4-87 і ГОСТ 1759.5-87, механічні властивості болтів, гвинтів, шпильок і гайок пов’язані з технологією їх виготовлення. Для болтів , гвинтів і шпильок із вуглецевих і легованих сталей встановлені 12 класів міцності : 3.6, 4.6, 4.8, 5.6, 5.8, 6.6, 6.8, 6.9, 8.8, 10.9, 12.9, 14.9 для діаметрів різьб 1,0...48 мм.

Перша цифра, помножена на 100, дає границю міцності в МПа ; друга цифра, помножена на10, визначає відношення границі текучості до границі міцності у відсотках, а добуток цих цифр, помножений на 10, дорівнює границі текучості.

Для гайок із вуглецевих і легованих сталей встановлено 7 класів міцності : 4, 5, 6, 8, 10, 12, 14. Множення числа на 100 дорівнює напруженню від випробувального навантаження.

Для болтів, гвинтів і шпильок із корозійностійкої, жароміцної і жаростійкої сталей встановлено 6 умовних позначень груп : 21, 22, 23, 24, 25, 26.

Гайки із корозійностійкої, жароміцної і жаростійкої сталей випускаються 4 позначень груп :21, 23, 25, 26. Гайки із кольорових сплавів бувають 6 груп : 31, 32, 33, 34, 35, 36.

 

Основні фактори, що визначають міцність деталей кріпильних вузлів

Раціональним конструюванням кріпильних вузлів являється створення рівно міцного з’єднання типу : з’єднувальні деталі – різьбові деталі.

З’єднувальні деталі працюють в основному на згин і стиск / розтяг/ . Із умов міцності визначається площа перерізу лапи агрегату та основи, до якої він кріпиться.

Досвід експлуатації механізмів і машин, які працюють в умовах циклічного навантаження, показує, що найбільш слабким місцем в кріпильних вузлах є різьбові з’єднання. Випробування різьбових з’єднань свідчать, що в основному відбувається два види руйнування : обрив стержня болта і руйнування різьби.

За вихідну величину для визначення граничних навантажень для пластичних матеріалів при постійному напруженому стані приймаємо границю текучості s_Т.

Найбільша несуча здатність з’єднання обмежена міцністю стержня болта на розрив. За розрахунковий приймаємо умовний середній діаметр між внутрішнім d₁ і середнім d₂ діаметрами різьби. Зусилля F_T , яке визначає текучість стержня болта, визначається :

,

(2.63)

При малій висоті гайки і при значній різниці в міцності гвинта і гайки, несуча здатність з’єднання визначається міцністю різьби. За найбільш небезпечне напруження для різьби приймаємо напруження зрізу. Зусилля F_Тб  , яке визиває текучість болта із умови зрізу визначається :

,

(2.64)

де К_m і К_П – коефіцієнти, що враховують характер зміни деформації витків по висоті гайки і повноти різьби, К_m = 0,65...0,75, К_п = 0,87 ;

- границя текучості матеріалу болта на зріз ;

Н- висота гайки.

 

Зусилля F _Тг , яке визиває текучість різьби гайки із умови зрізу :

,

(2.65)

де  – границя текучості матеріалу гайки на зріз.

 

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 227; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!