Передача справ з одного господарського суду до іншого.
Справу, яку прийняв господарський суд до свого провадження, повинна бути розглянута ним по суті. Коли через певні обставини справа не може бути розглянута господарським судом, до якого надійшли позовні матеріали або в провадженні якого ця справа знаходиться, господарське процесуальне законодавство встановлює правила передачі матеріалів справ з одного господарського суду до іншого (ст. 17 ГПК).
Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено.
Справа, прийнята господарським судом до свого провадження за додержанням правил підсудності, повинна бути ним розгляну та по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
У випадку, коли після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є у провадженні місцевого господарського суду, і передати її на розгляд до іншого місцевого господарського суду.
Однак передача матеріалів за встановленою підсудністю не допускає можливості передачі матеріалів за підвідомчістю, тобто передачі матеріалів з господарського суду до загального суду, адміністративного суду чи іншого органу. В таких випадках господарський суд або відмовляє у прийнятті позовної заяви (п. 1 ст. 62 ГПК), або припиняє провадження у справі (п. 1 ст. 80 ГПК).
|
|
|
Чітке застосування правил підсудності у господарському процесі є важливою умовою правильного і своєчасного вирішення господарського спору. Взагалі порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення апеляційною або касаційною інстанцією лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. А от порушення правил предметної або територіальної, або виключної підсудності є в будь-якому разі підставою для скасування рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного господарського суду (ст. 104, 111-10 ГПК).
Контрольні запитання для самоперевірки
1. Чим відрізняється інститут підвідомчості від підсудності?
2. Які види територіальної підсудності чітко названі у господарському процесуальному законодавстві, а які визначені в теорії господарського процесуального права?
3. Чи може порушення правил родової підсудності привести до скасування рішення господарського суду?
|
|
|
4. Чи може порушення правил територіальної підсудності привести до скасування рішення господарського суду?
5. Чому не може бути передано справу на розгляд до іншого господарського суду у зв'язку зі зміною підсудності?
Тема 5 Учасники господарського процесу
1. Склад судового процесу і суду.
2. Суддя господарського суду.
3. Сторони в господарському процесі.
4. Треті особи.
5. Прокурор у господарському процесі.
6. Участь у господарському процесі інших осіб.
7. Представництво в господарському процесі.
Склад судового процесу і суду
Учасники господарського процесустановлять самостійний інститут господарського процесуального права. Учасники господарського процесу — суб'єкти, дії яких можуть сприяти правильному і швидкому розгляду спору, захисту прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання. За змістом господарського процесуального законодавства особами, які беруть участь у справі, вважають тих учасників процесу, що безпосередньо зацікавлені в результаті справи, беруть участь у процесі від свого імені, здатні впливати на його перебіг, оскільки наділені певним комплексом прав, які дають їм таку можливість. Правовий стан кожного учасника процесу визначається тими функціями, які вони виконують у ході розгляду і вирішення спору, і метою, яку вони переслідують.
|
|
|
Згідно зі ст. 18 ГПК до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК. Отже, законодавець не вводить до переліку учасників господарського процесу суддю господарського суду, визначаючи тим самим його особливе становище.
Залежно від правового стану всіх учасників господарського судочинства можна поділити на кілька груп. Перша група — господарські суди (судді), які безпосередньо вирішують конкретну справу. До другої групи належать учасники господарського процесу, яких закон визначає особами, що беруть участь у справі. Такими є: сторони (позивач і відповідач), треті особі, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, прокурор, державні та інші органи, які виступають на захист чужих інтересів через покладені на них законом функції. Третю групу становлять особи, які сприяють здійсненню правосуддя, нормальному ходу вирішення. Вони не є учасниками господарського спору, закон визначає їх як інших осіб, які беруть участь у справі. Це посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликали для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експерти, перекладачі, представники та ін.
|
|
|
Норми господарського процесуального права достатньо чітко визначають правові гарантії та правовий стан кожного з учасників господарського процесу, їхні процесуальні права й обов'язки. Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК).
Склад учасників зумовлений завданням господарського судочинства. Кожний з учасників господарського процесу наділений законом певними правами і обов'язками згідно з метою їх участі у процесі. Серед усіх учасників господарського процесу виокремлюються особи, без яких неможливим є процес по конкретному спору. Обов'язкові учасники процесу — господарський суд (суддя) — основний, головний і обов'язковий учасник господарського процесу, який здійснює судову владу (на нього законом покладено завдання розгляду і вирішення спорів) і сторони — позивач і відповідач. Участь у процесі інших осіб не є обов'язковим, склад їх залежить від обставин кожної справи.
Загальною підставою участі в господарському процесі для всіх осіб, які беруть участь у справі, виступає наявність процесуальної правосуб'єктності. Господарська процесуальна правосуб'єктність виникає з моменту державної реєстрації організації як юридичних осіб, громадян — як суб'єкта підприємницької діяльності без створення юридичної особи, для державних і інших органів з моменту їх створення і наділення відповідною компетенцією. Неюридичні особи і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, набувають господарської процесуальної правосуб'єктності лише у випадках, прямо передбачених законом. Господарська процесуальна правосуб'єктність— це здатність безпосередньо чинити процесуальні дії, здійснювати свої процесуальні права й обов'язки. Громадяни реалізують господарську процесуальну правосуб'єктність самостійно або через своїх представників, а організації, державні та інші органи — через свої колегіальні чи одноособові органи або належним чином уповноважених представників.
3. Суддя господарського суду.
Господарський судвиступає як головний і обов'язків суб'єкт господарського процесуального правовідношення, права і обов'язки якого не суперечать правам і обов'язкам інших учасників процесу. На ньому лежить обов'язок максимальної реалізації прав і обов'язків інших учасників господарського судочинства. Суддя— посадова особа господарськогосуду в господарському процесі виступає як носій судової влади та користується всіма необхідними правами з виявлення дійсних обставин справи, встановленню прав і обов'язків сторін, які випливають зі спірного правовідношення.
Процесуальний статус судді господарського суду закріплено чинним законодавством і характеризується його керівною роллю в процесі та широким колом повноважень, спрямованих на захист охоронюваних законом прав і інтересів суб'єктів господарської діяльності. Чинне законодавство надає суддям господарського суду не лише повноваження, які необхідні для здійснення правосуддя, а й забезпечує гарантії цієї діяльності. Судді незалежні, незмінні, у своїй діяльності користуються лише законами та іншими нормативно-правовими актами, не відповідні перед іншими гілками державної влади. Вимоги судді господарського суду обов'язкові для всіх підприємств, організацій і посадових осіб. Суддя здійснює важливі повноваження на всіх стадіях процесу. Суддя місцевого господарського суду розглядає справу і вирішує спір одноособово, залежно від категорії і складності справи її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному та у касаційному порядку здійснюється колегією суддів відповідних судів. Права судді, якими він наділений для здійснення своїх повноважень, не закріплені в одній конкретній статті, а сформульовані у низці певних статей, у першу чергу в Конституції України, Законі України «Про судоустрій України» і Господарському процесуальному кодексі України.
Суддя одноособово вирішує питання про прийняття позовної заяви (ст. 61 ГПК) та має право відмовити у її прийнятті (ст. 62 ГПК) або повернути її (ст. 63 ГПК). Для правильного і своєчасно го вирішення спору суддя на підготовчій стадії має право виконувати широке коло повноважень, невичерпний перелік яких містить ст. 65 ГПК. При наявності певних умов залучити до участі у справі іншого, належного відповідача (ст. 24 ГПК), витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору (ст. 38 ГПК), призначити судову експертизу (ст. 41 ГПК), вжити заходів до забезпечення позову (ст. 66 ГПК), прийняти рішення з господарського спору (ст. 82 ГПК), здійснювати інші, передбачені Господарським процесуальним кодексом України дії.
Важливого значення в забезпеченні об'єктивності та неупередженості судді при розгляді справи набуває ст. 20 ГПК, яка встановлює підстави і регламентує процедуру відводу або самовідводу судді. Суддя не може брати участі в розгляді справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участі. За наявності таких підстав суддя повинен заявити самовідвід.
Відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь у судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятися у письмовій формі до початку вирішення спору. Після цього заявити відвід можна, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Задоволення заяви про відвід судді або її відхилення здійснюється головою господарського суду або його заступником. Питання відводу заступника голови вирішує голова господарського суду. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України. Про відвід судді, голови господарського суду, його заступника виноситься ухвала в триденний строк з дня надходження заяви про відвід.
Посилання представника на те, що підставою відводу судді є незадоволення суддею позовних вимог заявника з іншої справи або, що інший суддя вже вирішує аналогічну справу і ознайомлений з обставинами справи, яка розглядається, тому він скоріше розгляне спір по суті і винесе справедливе рішення, не можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Законодавство передбачає вичерпний перелік підстав для відводу або самовідводу судді господарського суду. Він не підлягає розширеному тлумаченню.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 474; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!