Види попиту на інновацію і чинники, що впливають на нього



Успіх чи невдача просування нового продукту на ринок залежить від того наскільки точно взяті до уваги особливості його сприйняття потенційними споживачами і від того, якими засобами будуть впливати на попит продуценти нового товару на різних стадіях життєвого циклу.

Попит— це побажання споживача з урахуванням його реальної купівельної спроможності. Саме з цим поняттям щоденно стикається підприємець.

Аналіз попиту на нововведення проводиться за такими напрямами:

1. Аналіз потреби у випущеному та реалізованому нововведені чи новому виді діяльності;

2. Аналіз попиту на нововведення і пов’язані з ним послуги та вплив на них різних факторів;

3. Аналіз впливу попиту на результати діяльності підприємства;

4. Визначення максимальної можливості збуту і обґрунтування плану збуту з урахуванням виробничих можливостей фірми.

За ставленням споживачів до товару розрізняють кілька видів попиту на товари і послуги:

- негативний — покупець може, але не хоче купувати товар, оскільки ставиться до нього негативно;

- нульовий — покупець може купити але не купує даний товар, оскільки ставиться до нього байдуже або й взагалі не знає про його існування;

- спадний — обсяги закупівель зменшуються, як правило, через втрату товаром ринкової привабливості;

- нерегулярний (сезонний, непостійний) — обсяги закупівель товару коливаються протягом року;

- креативний (прихований) — попит, що існує у вигляді запитів або окремих покупок;

- повноцінний — досить високий з погляду комерційної вигоди продавця;

- оманливий — повноцінний протягом короткого часу, але такий, що не має перспектив у майбутньому;

- ажіотажний — високий, але штучно створений і тому нетривалий;

- небажаний (нераціональний) — на товари, небезпечні для здоров’я або небажані з етичних або соціальних стандартів суспільства (тютюнові вироби, алкоголь, наркотики);

- повсякденний (перманентний) — майже постійні обсяги продажу за короткі проміжки часу (день, тиждень, місяць);

- особливий — на унікальні та ексклюзивні товари та послуги;

- інфляційний — на товари, які купують з метою збереження грошових заощаджень від інфляції.

Протягом ЖЦТ попит на один і той самий товар може змінюватися від прихованого до надмірного або навпаки. Тому для розробників товару надзвичайно важливим завданням є оцінювання величини попиту на різних стадіях ЖЦТ. Важливо врахувати потенційний попит. Від його правильного визначення залежить ефективність комерціоналізації новинки. Здатність сформувати високий попит на інновацію є свідченням професіоналізму маркетологів, які розробили стратегію просування товару на ринок.

Розглянемо вплив найбільш важливих внутрішніх чинників впливу на ринок:

1. Виробничо-торгова стратегія виробника;

2. Модні тенденції;

3. Якість нової продукції;

4. Забезпечення гарантійного сервісного обслуговування продукції;

5. Рівень витрат на наукові дослідження, розробки;

6. Швидкість впровадження інновацій;

7. Транснаціональний рівень галузі;

8. Ціна на нову продукцію;

9. Вибір авторитетного покупця;

10. Використання реклами;

11. Рівень фахової підготовки персоналу підприємства-інноватора.

 

Зовнішні чинники впливу на ринок:

1. Загальний стан економіки;

2. Політична ситуація;

3. Правова база, в тому числі і інноваційної      

діяльності;

4. Стан екології;

5. Прискорення НТП;

6. Доходи споживачів;

7. Невизначеність характеру впливу інновацій на

      результати її використання.

 

Розділ 4. Інноваційна політика підприємства

Сутність і завдання інноваційної політики підприємства

Інноваційна політика (ІП) – це форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

 Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодії науково-технічної, маркетингової, виробничої, економічної діяльності в процесі реалізацій нововведень. Інноваційна політика свідчить про ставлення керівництва до інноваційної діяльності підприємства, визначає її цілі, напрями, функції та організаційні форми. Вона створюється у відповідних планах і програмах, як стратегічних, так і тактичних та поточних.

Інноваційна політика повинна враховувати особливості тієї галузі до якої вона належить. Вона формується для забезпечення реалізації обраної стратегії.

Стратегію будь-якої організації можна розглядати як:

1) стратегію наступу,

2) стратегію стабільного розвитку,

3) захисну стратегію.

Стратегія наступу - передбачає стрімкий розвиток організації і базується на наступально-ризиковому та наступальному типах інноваційної політики.

Наступально-ризиковий тип ІП спрямований на піонерне впровадження радикальних інновацій, створених фірмою. Реалізація такої політики можлива за умов значного науково-технічного потенціалу фірми.

Наступальний тип ІП властивий як правило потужним фірмам з власними дослідними лабораторіями, що постійно працюють над створенням нових продуктів у даній галузі, або компаніям, що спроможні виділяти значні кошти на придбання права на випуск нового продукту іншої фірми.

Стратегія стабільності - полягає у підтриманні існуючих розмірів підприємства і напрямків його ділової активності. Як правило, дотримуються фірми, що виготовляють продукцію з тривалим стабільним попитом. Тривалий ЖЦ продукції таких фірм дає змогу вдосконалювати поточну діяльність і накопичувати кошти для поступового переходу від випуску одного виду продукції до іншого. Таку ІП називають еволюційною.

Захисна стратегія спрямована на утримання позицій фірми на ринку і попередження банкрутства. Опирається як правило на ІП еволюційного типу, однак еволюційний пошук зосереджується на заходах, що дають змогу скорочувати витрати на випуск продукції з метою зниження її ціни і збереження конкурентоспроможності. Реалізація будь-якої базової стратегії підприємства повинна неодмінно включати елементи інноваційності, хоча масштаби та напрямки будуть різними.

Для вибору стратегії необхідно провести аналіз готовності підприємства до інновацій. Для цього застосовують метод, який називається система інноваційних показників.

До таких показників включають:

· інноваційний процес;

· інноваційна стратегія;

· інноваційна структура;

· інноваційна культура;

· забезпечення ресурсів.

 

Загалом ІП будь-якої організації передбачає 4 основних етапи:

1. Розгляд інновації як явища сфери пошуку і спрямування інноваційної діяльності на прогнозування змін у попиті та наступного інноваційного проектування товарів;

2. Сприйнятливість організації до інновацій;

3. Створення спеціального структурного підрозділу для планування інноваційних проектів та стимулювання працівників;

4. Систематичне оцінювання ефективності інноваційної діяльності.

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 280; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!