Розділ 6. Інфраструктура інноваційної діяльності та сучасні організаційні форми реалізації інновацій
Поняття про сферу інноваційної діяльності та про інноваційну інфраструктуру
Сфера інноваційної діяльності – це система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції через розвинену інноваційну інфраструктуру.
Інноваційна інфраструктура забезпечує організаційну, правову та економічну підтримку інноваційної діяльності на різних рівнях і в різних формах.
Інноваційна інфраструктура – це підприємств організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності: консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні і т.д.
Складовими інноваційної структури є:
1) Фінансово кредитні установи;
2) Зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси);
3) Технопарки (технологічні парки, агропарки, інноваційні парки);
4) Інноваційні центри;
5) Інкубатори;
6) Консалтингові фірми та компанії.
Сфера інноваційної діяльності охоплює ринок новацій, ринок чистої конкуренції нововведень і ринок інвестицій.
Ринок новацій. Основним товаром на цьому ринку є науковий і науково-технічний результат, тобто продукт інтелектуальної діяльності, на який поширюється авторські права оформленні відповідно до чинного законодавства. Продукт інтелектуальної діяльності формують наукові організації, вищі навчальні заклади, тимчасові творчі колективи, окремі винахідники. Щоб бути затребуваним на ринку інновацій продукт має пройти стадію матеріалізації, тобто стадію прикладних досліджень з метою віднайдення практичного застосування і створення технічного зразка.
|
|
|
Ринок чистої конкуренції нововведень. Товаром на цьому ринку виступають різноманітні інновації, реалізація яких дає змогу суб’єктам підприємницької діяльності отримати певні конкурентні переваги.
Ринок інвестицій. Основним товаром на цьому ринку є вільні фінансові кошти, які можуть бути залучені суб’єктами підприємництва для реалізації інновацій. Їх ціна, обсяги та період на який вони можуть надаватися значною мірою впливають на інноваційну активність підприємства.
Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності та їх характеристика
Організаційні структури інноваційної діяльності – це підприємства або організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями, розробкою та реалізацією інновацій.
Усі організаційні структури інноваційної діяльності можна поділити на 3 основні групи:
1. Наукові організації, що створюють і реалізують інновації;
2. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності, що доопрацьовують, виробляють та реалізуютьінновації;
|
|
|
3. Організаційні структури інтеграції науки і виробництва, що скорочують період від винекнення ідеї до її практичного використання.
За часом залучення до інноваційного процесу та підходом до вибору інновацій, ринкові суб’єкти поділяються на 4 категорії:
1. Експлеренти – фірми, що спеціалізуються на створення нових чи радикально змінених старих сегментів ринку. Вони є розробниками нової продукції, мають потужні конструкторські бюро, найбільше ризикують, але у разі успіху отримують надприбутки за рахунок виведення піонерного товару на ринок.
2. Патієнти – створюють інновації для потреб вузького сегменту ринку, вони уникають конкуренції з великими корпораціями, вишукуючи для них недоступні сфери діяльності, надаючи товару унікальних властивостей. Їх товари зазвичай мають ексклюзивний характер, є високоякіними і дорогими. Такі фірми можуть бути творцями інновацій або їх удосконалювачами.
3. Комутанти – використовують інновації створені іншими, збагачуючи їх індивідуальними характеристиками пристосовуючись до невеликих за обсягами потреб конкретного клієнта. Вони підвищують споживчу цінність товару завдяки індивідуалізації. Як правило, це дрібні фірми, які використовують інновації на стадії їх старіння.
|
|
|
4. Віоленти – орієнтуються на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів, за рахунок низьких цін і високої якості фірма завжди конкурентоспроможна.
Однак існують фірми, які займаються суто інноваціями як способом отримання надприбутку через виведення на ринок відсутнього на ньому продукту. Через свою схильність до ризику пов’язану із створенням радикальних інновацій такі фірми мають назву венчурні.
Венчурні фірми – це переважно малі підприємства,в прогресивних з технологічного погляду галузях, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій пов’язаних з підвищеним ризиком. Особливість таких фірм полягає в орієнтації на вирішення наукових проблем і конкретних виробничих завдань з чітко визначеним кінцевим результатом.
Венчурні підприємства розвиваються у різних формах. Найпоширенішими з них є:
1) Незалежний (чистий) венчур;
2) Впроваджувальні фірми, засновані на пайових засадах промисловими корпораціями;
3) Венчурні фірми, що фінансуються інноваційними корпораціями;
|
|
|
4) Внутрішні венчурні відділи великих корпорацій.
Для підтримання розвитку підприємницьких структур на етапі їх встановлення у багатьох країнах створюють бізнес-інкубатори, які з’явилися в кінці 50- роківх ХХ ст. у США.
До послуг бізнес-інкубаторів відносять:
§ оренду площ,
§ техніко-адміністративне обслуговування,
§ консультаційні послуги,
§ економічні, інвестиційні, науково-тенічні, навчальні, презентаційні, інформаційні, видавничі, та інші види послуг.
Залежно від мети, особливостей регіону і можливостей організаторів створюються різні типи бізнес-інкубаторів:
1) які підтримують нові інноваційні види бізнесу;
2) які зорієнтовані на створення нових фірм і компаній;
3) такі, що об’єднують мережу існуючих перспективних фірм різних форм власності;
4) комбіновані бізнес-інкубатори, що спеціалізуються на різних формах діяльності.
Добираючи учасників бізнес-інкубаторів важливо правильно оцінити складові (бізнес-ідеї, оцінити команду, оцінити компанію).
Оцінювання команди – професійні та ділові якості, особисті психологічні характеристики, накопичений досвід, цілі та прагнення особистості, універсальність та компетентність команди, злагодженість у діях команди. Критерій оцінювання компанії: етапи життєвого циклу фірми, потенціал зростання, досягнуті результати.
У всьому світі бізнес-інкубатори – це, здебільшого, неприбуткові організації, які існують за кошти муніципалітетів чи спонсорів.
В Україні у 1998 році було створено Українську асоціацію бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів як міжнародну благодійну організацію.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 342; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!