Оперативне управління інноваційною діяльністю
Оперативне управління інноваційною діяльністю має своїм завданням визначення найефективніших шляхів і засобів реалізації прийнятої стратегії розвитку. Вона полягає у послідовному виконанні основних управлінських функцій, таких як планування, організація, контроль, мотивування у короткостроковому періоді.
При проведені оперативного планування визначається готовність підприємства до інновацій. Визначення інноваційності підприємства виконується за системою інноваційних показників.
Система інноваційних показників – це кількісна оцінка сукупності факторів, які впливають на інноваційний розвиток підприємства.
До таких показників для оцінки відносять інноваційну стратегію, інноваційний процес, інноваційну культуру, структуру і можливість, забезпеченість ресурсами. Результатом такої оцінки є певний рейтинг число від 0 до 1, який оцінює інноваційні можливості підприємства. Крім цього оперативне планування інновацій охоплює продуктивно-тематичне, техніко-економічне і календарне планування.
Оперативне управління забезпечує реалізацію в межах визначених термінів і ресурсів через обґрунтування планів і завдань для кожної ланки підприємства задіяної в інноваційному процесі для контролю і мотивації їх належного виконання у короткостроковому періоді.
Організаційні структури управління, їх особливості, переваги та недоліки
|
|
|
Здатність організації до інноваційних змін великою мірою залежить від її організаційної структури управління.
Управління інноваційною діяльністю здійснюється в межах загального управління і є його невід’ємною частиною і підприємство, яке займається інноваційною діяльністю має підпорядковувати свою організаційну структуру.
Розрізняють 2 основні типи організаційних структур управління:
1. Механістичні структури – функціонують як чітко злагоджений механізм і інертні до будь-яких змін. До цього типу відносять:
- лінійну,
- функціональну,
- лінійно-функціональну,
- дивізійну структури.
2. Органічні організаційні структури – мають розмиті межі управління, невелику кількість рівнів управління, характеризуються децентралізацією прийняття рішень, помірним виконанням формальних правил і неформальними міжособистісними стосунками. Ці структури вирізняються великою гнучкістю у взаємодії з зовнішнім середовищем. До них відносять: матричні, проектні, мережеві.
В абсолютному чистому виді ці 2 типи організаційних структур не існують, оскільки жодна організація не може функціонувати без інноваційних змін. Можливе застосування певних організаційних форм залежить від типу інноваційної стратегії підприємства.
|
|
|
Інноваційна стратегія – стратегія, націлена на передбачення глобальних змін в економічній ситуації і пошукові масштабних рішень спрямованих на зміцнення ринкових позицій і стабільного розвитку підприємства.
Види інноваційних стратегій:
- стратегія наступу,
- захисту,
- імітаційна стратегія,
- залежна,
- традиційна,
- стратегія «за нагодою» (стратегія ніші).
Імітаційна стратегія – передбачає створення таких імітаційних умов, щоб забезпечити впровадження нових виробів, які не є результатом власних розробок і можуть залучатися шляхом придбання інновацій, ліцензій підприємств інноваторів і імітації інновації.
Захисна і традиційна стратегія – передбачає створення організаційних і мотиваційних умов для постійного вдосконалення існуючого виробничого процесу, надання матеріально-технічних і фінансових ресурсів для розроблення інновацій окремими працівниками поза планами підприємства або спільно з іншими підприємствами.
Бутлегерство – це підпільне, контрабандне винахідництво (потаємна робота над позаплановими проектами). Використовується як форма здійснення інноваційної діяльності в умовах обмежених фінансових коштів підприємства.
|
|
|
Наступальна стратегія – передбачає наявність в організаційній структурі підприємства власних відокремлених підрозділів, які займаються дослідженнями і розробками. Як правило, використовують великі підприємства з різними організаційними формами управління інновації. У великих компаніях це дивізійна організаційна структура.
Серед дивізійних структур виділяють кілька типів:
- структура орієнтована на продукт;
- структура орієнтована на територію;
- структура орієнтована на споживача.
Таким чином, вибір організаційних форм управління залежить від багатьох чинників, серед яких вирішальне значення мають розміри підприємства, його ринкова і технологічна позиція, фінансові можливості і інноваційна стратегія.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 285; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!