Принципова схема аналізу «лікарських» отрут
Вибір схеми аналізу «лікарських» отрут залежить від ряду факторів:
· Біологічного об'єкта дослідження (органи і тканини, біологічні рідини трупа, біологічні рідини живої людини);
· Проведення спрямованого або неспрямованого азналізу препаратів;
· Оснащення судово-хімічної або хіміко-токсикологічної лабораторії (апаратура, розчинники і реактиви).
Залежно від вищевказних факторів аналіз «лікарських» отрут проводиться в двох напрямках:
· Судово-хімічне дослідження біологічного матеріалу, взятого з трупа (аналіз «лікарських» отрут в токсичних і летальних дозах -104 -106 г у пробі);
· Хіміко-токсикологічне дослідження біологічних рідин живої людини (аналіз «лікарських» отрут у терапевтичних і токсичних дозах - 106 - 1012 г у пробі);
Вибір методів дослідження «лікарських» отрут залежить від напрямку аналізу, етапу і чутливості методики:
Судово-хімічне дослідження біологічного матеріалу трупа | Етапи | Хіміко-токсикологічне дослідження біологічних рідин живої людини | ||||
Хроматографія на папері |
| Хроматографія в тонкому шарі сорбенту | ||||
Хроматографія в тонкому шарі сорбенту | Газо-рідинна хроматографія | |||||
Екстракція | Високоефективна рідинна хроматографія | |||||
Хімічні методи |
| Фізико-хімічні методи | ||||
Фізико-хімічні методи | ||||||
Фармакологічні дослідження на тваринах | Імунохімічні методи | |||||
Фізико-хімічні методи |
| Фізико-хімічні методи Імунохімічні методи |
Оцінка різних методів за чутливістю:
• Хімічні методи - 104-106 г у пробі.
• Фізико-хімічні методи - УФ-спектрометрія - 106-107 г у пробі, ТСХ - 106-107 г у пробі ГРХ - 108- 1010 г у пробі; ВЕРХ - 108- 1010 г у пробі;
• Імуннохімічні методи - 1010 -1012 г у пробі.
Схема ненаправленого дослідження
«лікарської» отрути в біологічному об'єкті
ТСХ-скринінг «лікарських» отрут.
Процес ідентифікації невідомої лікарської сполуки, що стала причиною отруєння, складається з двох етапів: попереднього і підтверджуючого.
· Попередній етап дозволяє віднести отруту до визначеної групи хімічних сполук і заснований на використанні методу тонкошарової хроматографії (ТСХ) і системи «скринінгу», тобто системи добору, просівання.
Вибір методу тонкошарової хроматографії для пошуку «лікарської» отрути при неспрямованому дослідженні зумовлений багатофункціональністю методу:
· Поділ препаратів і їхніх метаболітів.
· Очищення від домішок.
· Ідентифікація групи або препаратів індивідуальної речовини.
· Кількісна оцінка аналізованого препарату.
Попередній етапскладаєтьсяз двох стадій:
|
|
1 стадія - застосовуються загальні системи розчинників, що дозволяють розділити аналізовані речовини на групи, що локалізуються у визначених хроматографічних зонах. У випадку позитивного результату при використанні загальних систем розчинників приступають до другої стадії.
2 стадія - застосовуються окремі системи розчинників, що дозволяють ефективно розділити сполуки, що входять в ту чи іншу хроматографічну зону.
· Підтверджуючий етап – після проведення двох стадій попереднього етапу проводять підтверджуючі дослідження, що включають комплекс хімічних, фізико-хімічних методів, а також фармакологічні проби.
Негативний результат попереднього дослідження навіть на першій стадії свідчить про відсутність токсичних доз лікарських препаратів в екстрактах з біологічного матеріалу.
Попереднє хроматографічне дослідження ефективне за умови аналізу біологічного матеріалу, який не піддався процесам гнильного розкладання.
Умови ТСХ-скринінгу речовин кислого і слабоосновного характеру:
· Загальна система розчинників – ацетон-хлороформ (1:9).
· Хроматографічні пластини з закріпленим шаром силікагелю.
· Довжина пробігу розчинників - 10 см.
|
|
· Час насичення камери парами розчинника – 15-20 хв.
Хроматографічна пластина розділяється на 5 вертикальних смуг:
S | A | Б | В | Г |
* | * | * | * | * |
Стандарт По 1/25 „кислого” хлороформного екстракту – 1/10
Як стандарт використовується циклобарбітал. Після розвитку хроматограми і висушування пластини проводять проялення барбітуратів, похідних саліцилової кислоти, піразолону, алкалоїдів – похідних пурину, індолу, похідних 1,4-бенздиазепіну.
Як проявники використовуються:
· Для барбітуратів- послідовно 5% розчин HgSO4 і 0,1 % розчин дифенілкарбазону в хлороформі (з'являються синьо-фіолетові або червоно-фіолетові плями – смуги S і А ),
· Для похідних саліцилової кислоти, піразолону -5% або 10% розчин FeCl3 (з'являються синьо-фіолетові або червоно-фіолетові плями - смуга Б),
· Для алкалоїдів, похідних 1,4-бенздиазепіну - реактив Драгендорфа по Муньє (спостерігаються оранжеві, оранжево-коричневі плями - смуга В).
Залежно від значень величин Rf сполуки на хроматограмі поділяють на три хроматографічні зони:
1. Зона з Rf – 0 -0,25 – похідні піразолону, алкалоїди.
2. Зона з Rf – 0,31- 0,41 – барбітурати, похідні 1,4-бенздиазепіну.
|
|
3. Зона з Rf – 0,41- 0,64 – похідні 1,4-бенздиазепіну.
Rs – являє собою відношення величини Rf аналізуючої речовини до величини Rf стандарту (циклобарбіталу). Вибір стандарту здійснюють так, щоб величина RS знаходилася в межах - 0,5-2. Величина Rs малочутлива до впливу випадкових відхилень в умовах експерименту і тому є більш точною оцінкою хроматографчної рухомості, ніж Rf.
Шар сорбенту з невиявленої смуги Г, розташований на одному рівні з забарвленою плямою на інших смугах з аналізованим екстрактом, знімають за допомогою скальпеля і елюють досліджувану речовину з:
• хроматографічної зони 1 - метанолом,
• хроматографічної зони 2 і 3 - ацетоном.
Елюат досліджують в окремих системах розчинників:
• Похідні піразолону, алкалоїди (I зона) - ацетон-циклогексан (5:1), сорбент - основний окис алюмінію,
• Барбітурати, похідні 1,4-бенздиаеепіну (2 зона) -хлороформ-бутанол-25% розчин аміаку (70:40:5), сорбент - силікагель КСК, забуферений розчином борної кислоти.
• Похідні 1,4-бенздиазепіну (3 зона) - етилацетат-бензол-етанол-25% розчин аміаку (90:15:5:2,5), силікагель КСК.
Умови ТСХ-скринінгу речовин основного і слабоосновного характеру:
• Загальна система розчинників - хлороформ-диоксан-ацетон-25% розчин аміаку(45:47,5:5:2,5);
• Хроматографічні пластини з закріпленим шаром силікагелю,
• Довжина пробігу розчинників - 10 см,
• Час насичення камери парами розчинника – 15-20 хв.
Хроматограф пластина розділяється на 5 вертикальних смуг
S | A | Б | В | Г |
* | * | * | * | * |
Стандарт По 1/25 „лужного” хлороформного екстракту – 1/10
Як стандарт використовується етаперазин. Після розвитку хроматограми і висушування пластини проводять проявлення алкалоїдів; похідних фенотіазину, 1,4-бенздиазепіну, п-амінобензойної кислоти, піразолону.
Як проявники використовуються:
· Для похідних фенотіазнну- 10% розчин Н2SO4 в етанолі (з'являються червоні і фіолетові плями - смуги S і А);
· Для похідних фенотіазину, піразолону- 5% або 10% розчин FeCl3 (з'являються синьо-фіолетові або червоно-фіолетові плями -смуга Б);
· Для алкалоїдів, похідних 1,4-бенздиазепіну, п-амінобензойної кислоти - реактив Драгендорфа по Муньє (спостерігаються оранжеві, оранжево-коричневі плями - смуга В).
Залежно від значень величин Rf сполуки на хроматограмі поділяють на три хроматoграфичні зони:
1. Зона з Rf – 0,12-0,36 – алкалоїди;
2. Зона з Rf – 0,50-0,58 – пурини, похідні піразолону, фенотіазину;
3. Зона з Rf – 0,63-0,83 – похідні 1,4-бенздиазепіну, фенотіазину, п-амінобензойної кислот;
4. Зона з Rf – 0,6-0,98 – алкалоїди, похідні 1,4-бенздиазепіну, фенотіазину.
Шар сорбенту з невиявленої смуги Г, розташований на одному рівні з забарвленою плямою на інших смугах з аналізованим екстрактом, знімають за допомогою скальпеля і елюють досліджувану речовину з:
• хроматографічної зони 1 – сумішшю метанол-диетиламін (9:1);
• хроматографічної зони 2 - 4 – сумішшю метанол-25% розчин аміаку (9:1).
Елюат досліджують в окремих системах розчинників:
· Алкалоїди (1 зона) -хлороформ-диетиламін (9:1), сорбент - силікагель КСК;
· Пурини, похідні піразолону, фенотіазину(2 зона)- хлороформ-етанол (5:1), сорбент - нейтральний окис алюмінію;
· Похідні 1,4-бенздиазепіну, фенотіазину, п-амінобензойної кислот(3 зона)– хлороформ-етанол (20:1), сорбент - основний окис алюмінію;
· Алкалоїди, похідні 1,4-бенздназепіну, фенотіазину (4 зона) -циклогексан-ацетон (5:1), сорбент - основний окис алюмінію.
Результати попереднього хроматографічного дослідження підтверджуються хімічними і фізико-хімічними методами аналізу.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 522; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!