Спрямований хіміко-токсикологічний аналіз похідних барбітурової кислоти.



Об'єкти дослідження.Печінка, нирки, мозок, селезінка, вміст шлунку, кров, сеча.

Ізолювання.При спрямованому дослідженні на барбітурати використовуються окремі методи ізолювання - екстракція водним розчином їдкого натру (метод Валова) і екстракція водою, підкисленой сульфатною кислотою (метод В.И.Попової).

Основними етапами ізолювання по методу Валова є:

1  етап - екстракція барбітуратів водним розчином гидроксиду натрію. На цьому етапі відбувається гідроліз зв'язку білок - барбітурат і утворення імідольної форми барбітуратів, добре розчинної у воді.

2 етап - звільнення екстракту від біогенних домішок проводиться центрифугуванням, осадженням білків з використанням розчину вольфрамату натрію (рН середовища 2).

3 етап - екстракція барбітуратів у імідній формі ефіром з наступним очищенням екстракційним методом.

Основними етапами ізолювання по методу В.И.Попової є:

1 етап - екстракція барбітуратів водою, підкисленою сульфатною кислотою.

2 етап - очищення екстракту від домішок з використанням проціджування, центрифугування, гельхроматографії.

3 етап - екстракційне концентрування барбітуратів в імідній формі за допомогою хлороформу та упарювання хлороформної витяжки.

 

ТСХ-скринінг.При проведенні аналізу в загальній системі розчинників ацетон - хлороформ (1:9) барбітурати знаходяться в другій зоні зі значеннями величин Rf 0,31 - 0,41. Як проявник барбітуратів використовують 5% розчин сульфату ртуті і 0,1% розчин дифенілкарбазоуа в хлороформі. При наявності барбітуратів з'являються плями, забарвлені в синьо-фіолетовий чи червоно-фіолетовий кольори. Потім препарати елюють із шару сорбенту ацетоном і елюати досліджують у окремій системі хлороформ - н-бутанол - 25% розчин аміаку (70:40:5) сорбент - силікагель КСК, забуференний 0,1н розчином борної кислоти. Ідентифікація індивідуальних барбітуратів проводиться в присутності «свідків».

Виявлення.Після очищення кислої хлороформної витяжки екстракційним методом, сублімацією, хроматографічними методами проводять підтвердження наявності барбітуратів хімічними і фізико-хімічними методами.

1. Реакції забарвлення.

а) із солями кобальту в присутності аміаку. Спостерігається фіолетове забарвлення, зумовлене утворенням внутрішньокомплексною сполукою:

                    

Реакція неспецифічна, так як її дають пурини, пірімідини, сульфаніламідні препарати. Виконанню цієї реакції заважає вода, що розкладає забарвлені сполуки. Реакція є високочутливою і носить попередній характер.

б) мурексидна реакція - при наявності барбітуратів спостерігається рожеве забарвлення. Реакція неспецифічна, тому що неї дають пурини, пірімідини; низкочутлива.

Мікрокристалоскопічні  реакції.

Виділення кислотної форми барбітуратів - для барбітала характерні безбарвні прозорі прямокутні призми; для фенобарбіталу - сфероїди; для барбамілу - чи пластини призми, згруповані у виді сфероїдів; для етамінала натрію - призматичні кристали. Реакції специфічні, чутливі. Однак необхідно враховувати можливість появи поліморфних модифікацій, тому для підтвердження наявності індивідуальних барбітуратів проводяться окремі реакції з реактивами:

· З хлорцинкйодом (барбаміл, барбітал, етамінал натрію – темно-червоні прямокутні пластинки);

· Із сумішшю розчинів хлориду заліза і йодиду калію (барбаміл, фенобарбітал, етамінал натрію – оранжево-коричневі чи коричневі призми і їх зростки);

· Реакція з дийодокупратом калію в розчині йоду (барбаміл, етамінал натрію - призми і їх зростки);

· Підкислений спиртовий розчин йодиду калію (барбітал, етамінал натрію - призми і їх зростки);

· Реакція із солями міді і піридином (барбітал – фіолетові кристали у формі зірочок, друз і прямокутників). Наявність осаду зумовлена утворенням внутрішньокомплексної сполуки.

                             

3. Фізико-хімічні методи ідентифікації:виявлення по УФ- і ІЧ-спектрам; методи ТСХ, ГРХ, ВЕРХ.

При хіміко-токсикологічному аналізі кількісне визначення барбітуратів проводиться фізико-хімічними методами:

· Спектральними (УФ-спектрофотометрія, фотоколориметрія диференціальна спектрофотометрія, екстракційна фотометрія);

· Хроматографічними (тонкошарова хроматографія, газрідинна і рідинна хроматографія).

Найбільш перспективним серед перерахованих методів є диференціальна спектрофотометрія заснована на іміно-імідольній таутомерії барбітуратів. Після виміру оптичної щільності при різних значеннях рН можливо нівелювати вплив домішок на отримані результати:

      де  С – концентрація речовини в %,

           ΔD – різниця оптичних густин, вимірюваних:

    • при рН 2 (домішки) і рН 10 (барбітурати в  імідольній формі і

       домішки);

    • при рН 10 і рН 13 (барбітурати в диімідольній формі),

  Е1сν1% - питомий показник поглинання,

         l – товщина поглинаючого шару, у см.

У сполученні з попереднім хроматографічним очищенням (ТСХ метод) диференціальна спектрофотометрія забезпечує надійні і відтворені результати кількісного аналізу барбітуратів.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 726; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!