Мультимедійні курси вивчення іноземних мов
Знання іноземних мов передбачає не лише вміння грамотно перекладати тексти, але й розуміння усної мови, уміння висловлювати власну думку, брати участь у діалогах в різних сферах спілкування. Для формування таких умінь доцільно використовувати мультимедійні курси вивчення іноземних мов. Існують мультимедійні курси, призначені для встановлення на окремому комп'ютері, на комп'ютерах, об'єднаних у локальну мережу, або для використання в глобальних мережах.
Використовуючи електронні засоби вивчення іноземних мов, учень у будь-який зручний для нього час може не лише прочитати текстовий матеріал, але й прослухати аудіофрагмент іноземною мовою, переглянути відеозапис, виконати письмову вправу та перевірити правильність її виконання.
Прикладами мультимедійних курсів вивчення іноземних мов є Happy English (англ. happy English - щаслива англійська), Bridge to English (ацгл. bridge to English - міст до англійської мови), Іноземна (англійська) мова, Спілкуймося англійською мовою, Іноземна література. 10 клас, самовчителі Espanol Platinum Deluxe (іспан. Espanol - іспанська мова, англ. Platinum Deluxe - розкішна платинова), Deutsch Platinum (нім. Deutsch - німецька мова), Francais Platinum DeLuxe (фр. Francais - французька мова), фонохрестоматія Шкільна колекція. Фонохрестоматія для 10—12 класів з англійської мови та ін.
У програмному засобі Іноземна (англійська) мова. Спілкуймося англійською мовою весь матеріал поділено на 30 уроків, що відповідають темам 10-го класу. Уроки складаються з кількох частин, які називають етапами. Кожний етап передбачає виконання окремого завдання - прослухати аудіозапис і дати відповіді на запитання, розподілити зображення по групах, з'єднати відповідні частини речень тощо. Наприклад, під час виконання в ході уроку завдання, що передбачає вибір страв національної британської кухні. Після виконання завдання можна здійснити перевірку правильності його виконання. Якщо завдання виконано неправильно, можна виправити помилки та здійснити повторну перевірку.
|
|
|
Інший вид мультимедійних курсів - курси в мережі Інтернет. Курси в Інтернеті менше орієнтовані на шкільну програму, але можуть бути корисними для самостійного вивчення предмета. Перевагою онлайнових мультимедійних курсів є їх доступність з будь-якого комп'ютера, що має доступ до Інтернету, можливість продовження уроків під час роботи з іншим комп'ютером, отримання консультацій фахівців, у тому числі й носіїв мови тощо.
Наведемо окремі мультимедійні та інтерактивні курси вивчення іноземних мов, які можна знайти в Інтернеті. Уроки з англійської, французької, Німецької, іспанської мов, тести та ігри он-лайн доступні на сайті Study.ru (англ. study - вивчення) (http://www.study.ru). Мультимедійні курси англійської та німецької мов он-лайн - на сайті Astropolis (http://www.astropolis.net) та ін.
|
|
|
Лекція №14
Тема. Основи інформаційної безпеки.
План
1. Комп’ютерні віруси, класифікація вірусів.
2. Ознаки вірусного зараження,джерела вірусів.
3. Типи антивірусних програм.
1. Комп’ютерні віруси, класифікація вірусів.
Комп'ютерні віруси - це невеликі програми - “паразити”, які можуть включати себе до інших програм та файлів, здатні до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій.
Віруси діють програмним шляхом. Приєднавшись до файлу, чи проникнувши в нього, вірус потрапляє у комп’ютер. Для активізації вірусу потрібно завантажити заражений файл, і тільки після цього вірус починає діяти самостійно.
Є 2 стадії зараження:
1. В пасивній стадії відбувається зараження, вірус не проявляє себе, він шукає на дисках системні та прикладні програми і впроваджується в них. Тривалість пасивної стадії від декількох хвилин до кількох років.
2. В активній фазі відбувається атака вірусу.
Як і будь-які інші програми, віруси створюються програмістами високої кваліфікації. Законодавство більшості країн передбачає за створення та розповсюдження вірусів кримінальну відповідальність. В Кримінальному Кодексі України відведений цілий розділ по комп’ютерним злочинам. Здебільшого автори вірусів залишаються анонімними, хоча багатьох авторів створення вірусів вдається притягнути до відповідальності.
|
|
|
Протягом останнього часу одним з модних захоплень хаккерів стала розробка комп'ютерних вірусів, здатних, передаючись від одного комп’ютера до іншого, руйнувати дані, що зберігаються в їх пам’яті і навіть виводити з ладу окремі технічні прилади. Вони займаються розробкою програм, що дозволяють обкрадати з допомогою комп’ютерів банки, руйнувати бази даних, виводити з ладу інформаційні системи.
На сьогоднішній день відомо понад 150 тис. комп'ютерних вірусів і їх кількість постійно зростає. Існує багато різних версій стосовно дати народження першого комп'ютерного вірусу. Однак більшість фахівців сходяться на думці, що комп'ютерні віруси, як такі, вперше з'явилися у 1986році, хоча історично виникнення вірусів пов'язане з ідеєю створення само відтворюючих програм. Одним з перших комп’ютерних вірусів вважається вірус “Pakistani Brain”, створений у 1986 р. пакистанським програмістом Алві, який тільки в США вразив понад 18 тис. комп’ютерів. Широкої популярності набув американський програміст Морріс, який у 1988 р. заразив 7 тис. персональних комп’ютерів, підключених до Інтернету.
|
|
|
Одним з найнебезпечніших вірусів вважається вірус “Чорнобиль”(Win95.cih), який оживає 26 квітня, але є модифікації, які спрацьовують 26 числа кожного місяця. Цей вірус затирає не тільки дані на дисках, але намагається затерти інформацію у постійній пам’яті типу Flesh BIOS. Якщо це йому вдається, то запустити комп’ютер можна лише після складних відновлювальних робіт чи заміни BIOS або всієї материнської плати.
У 1999 р. від цього вірусу постраждало десятки країн, надто такі, як Південна Корея та Туреччина, де вірус пошкодив дані майже на 500 тис. комп’ютерів у банках, аеропортах, у поліції, школах та на телебаченні. Вчасно проведені антивірусні заходи сприяли захисту від вірусу - постраждало лише близько 10 тис. комп’ютерів.
Відомий вірус під назвою “П’ятниця тринадцяте” (ISRAELI VIRUS) запрограмований так, що переходить в атаку в п’ятницю 13-го числа. Він поражає програми типів COM та EXE. Укорінюючись в них, вірус збільшує їхній розмір із кожним наступним виконанням програми. Наслідками вірусної атаки є часткова або повна втрата програм і даних на дисках комп’ютерів інформаційної системи.
Є такі віруси, які без відома користувача розсилають листи за допомогою електронної пошти всім абонентам з його електронної книжки, приєднуючи до листа під виглядом корисного додатка заражену програму.
Особливе місце посідають віруси, які через Інтернет пересилають своєму хазяїну інформацію про вміст файлів, коди та паролі зараженого комп’ютера. Хазяїн Троянськогоконя може не тільки отримувати доступ до Інтернету за чужий рахунок (вкравши пароль), а й читати і вилучати файли та запускати будь-які програми на враженому комп’ютері.
Віруси класифікують, використовуючи наступні ознаки:
1. середовище існування;
2. спосіб активізації;
3. вплив;
4. особливості алгоритмізації.
1. В залежності від середовища існування виділяють такі основні типи вірусів: файлові,завантажувальні та мережні.
Файлові віруси приєднуються до файлів, як правило, вбудовуючи до них свій код. Якщо запустити заражений файл на виконання, вірус потрапляє до оперативної пам'яті комп'ютера і починає заражати інші файли, псувати програми та дані, спотворювати результати роботи програм.
Завантажувальні віруси розміщують інформацію для свого запуску в завантажувальних секторах дисків. Вони потрапляють до комп'ютера при завантажені диска чи дискети.
Мережеві віруси використовують для свого поширення засоби комп 'ютерних мереж і електронної пошти.
Існують віруси, які належать одночасно до кількох груп. Так, наприклад, більшість завантажувальних вірусів можуть поширюватися як звичайні файлові віруси.
2. По способу активізації віруси ділять на резидентні та нерезидентні.
Резидентні віруси постійно знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера та зберігають свою активність протягом всього часу роботи комп'ютера.
Нерезидентні віруси є активними у визначені моменти: під час обробки документів текстовим редактором, в момент запуску заражених програм тощо. Бувають випадки коли деякі нерезидентні віруси залишають в оперативній пам'яті невеликі резидентні програми.
3. За ступенем впливу віруси діляться на безпечні,небезпечніі дуже небезпечні.
Безпечні віруси зменшують обсяг пам'яті на диску в результаті свого поширення і можуть запроваджувати графічні, звукові й інші ефекти.
Небезпечні віруси можуть привести до порушень нормальної роботи комп'ютера, наприклад до зависання або до неправильного друку документа.
Дуже небезпечні віруси можуть привести до втрати програм і даних, стиранню інформації в системних областях пам'яті і навіть і навіть приводити до виходу з ладу частин жорсткого диска.
4. За особливостями алгоритмів розрізняють наступні віруси : супутники, черв'яки, паразитичні, невидимки, мутанти, квазівіруси.
Віруси-супутники файли не змінюють, а виконуються раніше вихідної програми, а потім передають керування вихідній програмі.
Віруси-черв'яки поширюються в комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережних комп'ютерів і створюють там свої копії.
Паразитичні віруси можна легко виявити, оскільки вони міняють зміст дискових секторів та файлів.
Віруси-невидимки досить важко виявити. Вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків та підставляють незаражені ділянки диска, що заважає її виявленню.
Найважче знайти Віруси-мутанти, мають зашифроване за допомогою алгоритмів шифрування-розширювання тіло вірусу, завдяки чому дві копії одного вірусу не мають однакових ділянок коду.
Квазівірусні (троянські) програми дуже небезпечні, тому що, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.
Ознаки вірусного зараження
- припинення роботи або неправильна робота програм, що раніше функціонували успішно;
- неможливість завантаження операційної системи;
- зникнення файлів і каталогів або перекручування їхнього вмісту;
- зміна дати і часу модифікації файлів;
- зміна розмірів файлів;
- несподіване значне збільшення кількості файлів на диску;
- істотне зменшення розміру вільної оперативної пам'яті;
- виникнення різноманітних відео- чи звукових ефектів;
- часті зависання, самовимикання чи самоперевантаження комп’ютера з втратою поточних даних;
- втрата паролів доступу до мережі чи інших ресурсів;
- віддалене втручання в систему сторонніх осіб, тобто втрата конфіденційності.
Основними джерелами вірусів є:
• дискета, на якій знаходяться заражені вірусом файли;
• комп'ютерна мережа, в тому числі система електронної пошти та Internet;
• жорсткий диск, на який потрапив вірус в результаті роботи з зараженими програмами;
• вірус, що залишився в оперативній пам'яті після попереднього користувача.
Типи антивірусних програм
Антивірусна програма призначена для знаходження та видалення комп’ютерних вірусів.
Розрізняють такі типи антивірусних програм:
1. програми-детектори: призначені для знаходження заражених файлів одного із відомих вірусів. Деякі програми-детектори можуть також лікувати файли від вірусів або знищувати заражені файли. Існують спеціалізовані (тобто призначені для боротьби з одним вірусом) детектори та універсальні -поліфаги (можуть боротися з багатьма вірусами);
Недоліком є те, що який-небудь новий вірус може заразити детектор, так що той сам стане розповсюджувачем вірусу.
2. програми-лікарі: призначені для лікування заражених дисків програм. (DRWEB, Aidstest). Лікування програми полягає у вилученні із зараженої програми тіла вірусу. Також можуть бути як поліфагами, так і спеціалізованими;
3. програми-ревізори: призначені для виявлення зараження вірусом файлів, а також знаходження ушкоджених файлів. Ці програми запам'ятовують дані про стан програми та системних областей дисків до зараження і порівнюють ці дані у процесі роботи комп'ютера. В разі невідповідності даних виводиться повідомлення про можливість зараження (ADINF);
4. лікарі-ревізори: призначені для виявлення змін у файлах і системних областях дисків й у разі змін повертають їх у початковий стан. (Spider ‚VirusScan)
5. програми-фільтри: призначені для перехоплення звернень до операційної системи, що використовуються вірусами для розмноження і повідомляють про це користувача. Останній має можливість дозволити або заборонити виконання відповідної операції. Такі програми є резидентними, тобто вони знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера.
6. програми-вакцини змінюють програми і файли так, ніби вони заражені, тому вірус їх не чіпає.
Слід зауважити, що вибір одного "найкращого" антивірусу є вкрай помилковим рішенням. Рекомендується використовувати декілька різних антивірусних пакетів одночасно.
На сьогоднішній день існує велика кількість різноманітних антивірусних програм: Doktor Web (автор Данілов І.), Kaspersky Antivirus (“Лабораторія Касперського”),Avira AntiVir, ADINF, Aidstest, Norton Antivirus, Anti Viral Toolkit Pro (AVP), NOD32 тощо.
Особливістю багатьох програм є наявність евристичного аналізатора, що дозволяє виявити велику частину невідомих само модифікованих вірусів. Розглянемо коротко найбільш поширені в Україні.
Лекція № 15
Тема. Основи алгоритмізації та програмування.
План.
1.Мови програмування
2.Транслятори, види та призначення.
3.Алгоритми та їх властивості. Способи опису алгоритмів.
Мови програмування.
Процес складання програм називається програмуванням. Програмування нині стало самостійною науковою дисципліною, його вивчають у школах, коледжах, вищих закладах освіти.
Мова програмування - це штучна мова для написання команд, виконуваних обчислювальною машиною. Мова програмування складається з фіксованого словника і сукупності правил (синтаксису) написання команд.
Мови програмування поділяють на:
· Машинно-орієнтовані (низького рівня);
· Машинно-незалежні (високого рівня).
Мова найнижчого рівня - мова машинного кодування (мова команд процесора ЕОМ). Усі команди процесора мають свої числові коди. Після коду команди вказують звідки потрібно взяти дані для її виконання і куди помістити результати виконання команди. До мов низького рівня належать мови Асемблера (від англ. To assemble – складати, компонувати).
Мова програмування високого рівня має свій алфавіт − багато символів, з яких складаються ключові слова мови, кожне з яких виконує свою функцію. До написання програми високого рівня програміст має скласти алгоритм розв’язання задачі, тобто поетапний план дій. Через це мови, що потребують попереднього складання алгоритму називають алгоритмічними.
Мови високого рівня почали створюватися програмістами вже з середини 50-х рр.20 ст. Однією з перших мов такого типу стала мова Фортран ( від англ. FORmula TRANslator - перекладач формул. Так само, як і перші обчислювальні машини, ця мова призначалася переважно для проведення природничо-наукових та математичних обчислень. У вдосконаленому вигляді ця мова збереглася дотепер. Серед сучасних мов високого рівня вона є однією з найпоширеніших при проведенні наукових досліджень.
У 1957 р. було створено мову Алгол (англ. ALGOrithmic Language - алгоритмічна мова). Ця мова призначалася для розв'язування науково-технічних задач.
В кінці 50-х років у Массачусетському технологічному інституті (США) було створено мову ЛІСП. Ця мова широко використовується для створення систем штучного інтелекту.
МовуКоболбуло розроблено в 1960 р. Призначення цієї мови - розв'язання економічних задач, обробка даних для банків, страхових компаній та інших подібних установ.
У 1963 р. 20 ст. у Дартмутському коледжі (США) було створено мову БЕЙСІК. В основу Бейсіка було покладено мову Фортран. Завдяки простоті мови Бейсік багато школярів і програмістів-початківців стають на свій шлях у програмуванні.
Мова Пролог розроблена на початку 70-х рр. 20 ст. у Франції. Свою назву вона дістала від слів "Програмування мовою ЛОГіки". Основою цієї мови є закони математичної логіки. Так само, як і мова Лісп, Пролог застосовується, здебільшого, при проведенні досліджень у галузі програмної імітації діяльності мозку людини.
Мову Паскаль, що з'явилася в 1971 р., назвали так на честь видатного французького математика XVII ст., винахідника першої у світі арифметичної машини Блеза Паскаля. Цю мову було створено швейцарським ученим, фахівцем у галузі інформатики Ніклаусом Віртом, як мову саме для навчання методам програмування. Мова Паскаль навчає не тільки правильному написанню програми, а й тому, як правильно розробляти метод розв'язання задачі, підбирати способи подання й організації даних, що використовуються в задачі. Із 1983 р. мову Паскаль було введено в навчальні курси інформатики середніх шкіл США.
На основі мови Паскаль наприкінці 70-х рр. хх ст. було створено мову Ада, яку так назвали на честь обдарованого математика Ади Лавлейс. Мову Ада було розроблено на замовлення Міністерства оборони США, і спочатку вона призначалася для розв'язування задач, пов'язаних із управлінням космічними польотами. Ця мова застосовується в задачах управління бортовими системами космічних кораблів, системами забезпечення життєдіяльності космонавтів у польоті, складними технологічними процесами.
Нині популярною серед програмістів є мова Сі, яку створив у 1972 р. Денніс Ритчі. Спочатку мова Сі призначалася для написання програм операційної системи UNIX. І операційна система UNIX, і її прикладні програми написані мовою Сі. Ця мова дає змогу писати гнучкі програми, що використовують усі можливості сучасних персональних комп'ютерів.
Останнім часом у програмуванні набув значного розвитку об'єктно-орієнтований підхід. Це метод програмування, який імітує реальну картину світу: інформація, що використовується для розв'язування задачі, подається у вигляді великої кількості взаємодіючих об'єктів. Кожний з цих об'єктів має свої властивості та способи поведінки. Взаємодія об'єктів здійснюється за допомогою передавання повідомлень: кожний об'єкт може одержувати повідомлення від інших об'єктів, запам'ятовувати інформацію та опрацьовувати її певним способом і, в свою чергу, надсилати повідомлення. Так само як і в реальному світі, об'єкти зберігають свої властивості та поведінку в сукупності, беручи частину з них від батьківських об'єктів.
Ідеологія об'єктно-орієнтованого підходу використовується практично в усіх сучасних програмних продуктах, включаючи операційні системи.
Перша об'єктно-орієнтована мова Simula-67 була створена як засіб моделювання роботи різних приладів та механізмів. Більшість сучасних мов програмування - об'єктно-орієнтовані. Серед них останні версії мови Pascal, С++, Java(програми, написані цією мовою, можна виконувати в будь-якій ОС. Вона також використовується для програмування в Internet).
У даний час існує близько двох тисяч мов програмування. Широко використовуються системи візуального програмування Visual Basic, Visual С++, Dеlрhi і та ін. Вони дають змогу створювати складні прикладні пакети, які мають простий та зручний інтерфейс для користувача.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 802; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!