Збори і цільові відрахування.
Загальнодержавні збори включають:
- Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів і надр землі при видобутку корисних копалин;
- Плата за використання лісових ресурсів.
Місцеві податки і збори:
- Збір за паркування автотранспорту;
- Ринковий збір;
- Комунальний податок;
- Податок на рекламу тощо.
Ці податки встановлюються для юридичних і фізичних осіб.
Вони входять до складу валових витрат органи місцевого самоврядування мають право:
1. Застосовувати тільки ті податки і збори, що передбачені діючим законодавством;
2. Встановлювати ставки, які не перевищують граничні розміри, встановленні діючим законодавством;
3. Встановлювати додаткові пільги для окремих платежів податків (застосовувати ставку нижчу ніж мінімальна або повністю звільняти від сплати податку).
Сутність і основа організації оборотних коштів
Оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти авансовані на придбання або виготовлення оборотних активів п-ства, що необхідні для забезпечення на п-сві безперервного процесу вир-ва і реалізації продукції і отримання в результаті пробутку.
Оборотні кошти – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи п-ства призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати складання балансу.
Оборотні кошти поділяються на 2 групи: 1)виробничі фонди; 2)фонди обігу.
|
|
|
До виробничих фондів належать: 1)сировина; 2)основні і допоміжні матеріали; 3)напівфабрикати; 4)паливо; 5)тара; 6)запчастини для проведення ремонтів; 7)МШП; 8)незавершене виробництво; 9)напівфабрикати власного виробництва; 10)витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу: 1)залишки готової продукції на складах; 2)відвантажена продукція, але ще не оплачена; 3)залишки коштів підприємства на поточних рахунках в банку; 4)в касі; 5)кошти у дебіторській заборгованості; 6)кошти вкладені в короткострокові цінні папери.
Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.
Система організації оборотних коштів побудована на таких принципах:
1)створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва і обігу;
2)раціональне розміщення оборотних активів за сферами відтворюючого процесу всередині підприємства;
3)формування та поповнення оборотних активів за рахунок власних позикових та залучених джерел в залежності від обсягів виробництва;
4)контроль за зберіганням та ефективністю використання оборотних активів.
Нормування оборотних коштів
|
|
|
Визначення потреби в оборотних коштах є одним з об`єктів фін. планування та відображення в обліку та звітності.
Розмір оборотного капіталу має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення і реалізації продукції
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.
На це нормування впливає ряд факторів:
1) умови постачання товарно-матеріальних цінностями
2) організація процесу виробництва
3) умови реалізації продукції
Метою нормування оборотних коштів оборотних активів є визначення економічно обґрунтованої величини власних оборотних кошті в мін. Розмірі, що забезпечує безперебійне фінансування очікуваних витрат на виробництво і реалізацію продукції а також здійснення розрахунків із споживачами у встановлені терміни.
Норма – це відносна або мінімальна величина оборотних активів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, вона необхідна для розрахунку нормативу.
Норматив– це мін. Розмір власних оборотних активів у грошовому виразі необхідних підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків.
Статті необоротних активів: 1)Сировина і матеріали; 2)Допоміжні матеріали; 3)Паливо; 4)Тара і тарні матеріали; 5)МШП; 6)Запасні частини; 7)Незавершене виробництво; 8)Напівфабрикати власного виробництва; 9)Готова продукція; 10)Витрати майбутніх періодів
|
|
|
Нормування здійснюється трьома способами:
1) Прямий метод
2) Економічний метод
3) Метод коефіцієнтів
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на підприємстві з урахуванням впливу різних факторів які пов`язані з особливостями організації постачань, виробництва, реалізації продукції.
Економічний метод допускає, що розраховані з допомогою прямого методу нормативи на поточний рік поділяють на дві частини:
1) Перша включає нормативи оборотних коштів по статтях розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво (сировина і матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали)
2) Друга частина включає статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (запчастини, МШП, витрати майбутніх періодів)
Розрізняють такі види нормування:
1) Нормування оборотних коштів для утворення виробничих запасів
2) Нормування оборотних коштів для незавершеного виробництва
|
|
|
3) Нормування оборотних коштів для утворення запасів, готової продукції
Норматив для створення виробничих запасів визначається:
Bo- одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, в тис. грн..
N- норма оборотних коштів
Даний норматив включає такі елементи:
1) Транспортний запас – визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача і часом поштового пересилання розрахункових документів, їхнього оформлення і обробки банками за місцем перебування постачальника і споживача.
2) Підготовчий запас – це час для прийняття розвантаження, сортування і складання матеріальних активів
3) Технологічний запас включає час на підготовчі операції за умови, що вони є частиною виробничого циклу
4) Поточний запас – залежить від частини і рівномірності постачання і споживання запасів у виробництві
5) Гарантійний (страховий) запас – утворюється з метою запобігання наслідків можливих перебоїв у постачанні
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 296; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!