Стіни будівель із великорозмірних елементів заводського виготовлення
Стіни із великорозмірних елементів заводського виготовлення це крупноблочні та панельні.
Крупноблочністіни зводять з використанням штучних або природних каменів великих розмірів масою до 3тон. Такі блоки виготовляють на заводах (полігонах) і вкладаючи в стінову конструкцію з допомогою підйомно-транспортного обладнання на шар розчину з перевязкою швів.
Будівлі з такими стінами можуть бути як каркасними (повний і неповний каркас), так і безкаркасними (стіновими). Різноманітність блоків за розмірами повинна бути по можливості найменшою, а самі розміри кратним округленому модулю.
Існують блоки для зовнішніх та внутрішніх стін, цокольні, карнизні, санітарно-технічні (з отворами для прокладки комунікацій).
При всіх їх різноманітності вони повинні бути простими у виготовленні, відповідати вимог теплостійкостісті (зовнішні стіни), а внутрішні при необхідності забезпечувати надійну звукоізоляцію.
В залежності від матеріалів, з яких виготовляються блоки, видам будівель, блоки відрізняються за призначенням – для житлових, громадських та виробничих (промислових) будов.
В житлових та громадських крупноблочних будівлях несучими являються в основному поздовжні стіни. По кількості блоків на висоту поверха відрізняються двох-, трьох та чотирьох рядну розрізку стін.
Двохрядна розрізка зовнішніх стін включає три типа блоків–простіночний, підвіконний та перемичечнийний. Конструктивне рішення підвіконнихта перемичечних блоків забезпечувати спирання на них плит перекриття і облаштування підвіконних ніш (для радіаторів систем опалення).
|
|
|
Для зменшення маси простіночних блоків їх ділять на декілька частин, отримуючи трьох-, та чотирьохрядну розрізка стіни.
В самонесучих крупноблочних зовнішніх стінах використовується двохрядна розрізка, яка складається з простіночних та поясних блоків.
Бетонні блоки виготовляють з використанням легких та ніздрьованих бетонів на крупких пористих наповнювачах (керамзит, шлаки металургійного виробництва, шлаки теплових електростанцій, легкі природні камені) густиною не більше 1800 кг/м3. Для зменшення маси блоків і підвищення опору теплопередачі їх виготовляють з поздовжними круглими, овальними або щілеподібними отворами. Перемичечні блоки – залізобетонні (армовані).
Зовнішні поверхні (грані) блоків покривають декоративними кольоровими розчинами, керамічними плитками,..., а внутрішні готуютьпід покраску чи наклейку шпалер.
Вертикальні шви проконопачують паклею і зачеканюють з зовнішньої сторони розчином, а з внутрішньої сторони заклеюють полосками гідроізоляції і штукатурять. Відкриті частини стиків закладають бетонними вкладишами, цеглою.
|
|
|
Просторова жорсткість блочних будівель забезпечується зварювання закладних деталей перемичечних блоків та перекритів, перемичечних та поясних блоків, поздовжніми та поперечними стінами.
Найбільш ефективними є багатошарові блоки, в яких один несучий шар виготовляється з важкого бетону (залізобетону) щільністю> 2200 кг/м3, а інші шари виконують функцію утеплення (легкі бетони) чи оздоблення.
Відомі приклади виготовлення стінових блоків (в заводських умовах) з використанням цегли та керамічних каменів. Геометричні розміри таких блоків відповідають вимогам модульної системи, наприклад, товщина 1,5÷2,5 цеглини (380÷640мм). Тут використовують як рядов так і облицювання цеглу, легкі бетони як утеплення, а перемичечні блоки мають залізоміцне перекриття. Вертикальні шви такі ж самі як і для бетонних блоків.
В виробничих будівлях велико розмірні блоки використовуються в меншій мірі (в порівнянні з житловими чи громадськими) і в основному тільки в тих випадках, коли техніко-економічні розрахунки підтверджують їх ефективність в порівняні з іншими стіновими матеріалами.
Велико розмірні блоки виготовляють довжиною до 3м, висотою 0,6÷1,8м при товщині 300÷500мм. По всім чотирьом граням в середній частині такі блоки мають пази для виконання горизонтальних та вертикальних швів.
|
|
|
Панельними називають стіни, що зводяться із великорозмірних плит малої товщини. Їх використовують в каркасних та безкаркасних будівлях а також в будівлях із обємних блоків. Просторова жорсткість забезпечується надійним зєднанням всіх збірних елементів будови між собою(зварюванням закладних деталей, замонолічуванням швів).
Панелі повинні бути простими в виготовленні, мати високу ступінь заводської готовності і мінімальну кількість типорозмірів, по масі не перевищувати вантажопідйомність будівельних машин. Особлива відповідальність тут покладається на шви зєднання,які повинні бути міцними і жорсткими, не продувались, не протікали, і не допускали конденсації вологи.
Відповідно до загального конструктивного рішення будівель панелі поділяються на житлового та виробничого призначення, а також для зовнішніх та внутрішніх стін, цокольні, карнизні, перемичечні, парапетні, простіночні. Відмінність зовнішніх панельних і великоблочних стін при наявності простіночних перемичечних і т.д. елементів полягає в більших розмірах панельних. Наприклад довжина панелей громадських будівель можебути до 6÷9м проти блочних – 3м, а промислових будівелях 6÷12м.
|
|
|
Панелі бувають одношарові(товщиною 200÷400мм і щільність до 1400кг/м3), та багатошаровими, в яких несучий шар виготовляється із залізобетона товщиною не менше 30мм, а інші шари виконують функції оздоблення, утеплення і т.д.
В навісних самонесучих панелях шар утеплювача зазвичай утворюється з внутрішньої сторони, а в несучих багатошарових панелях жорсткий і морозостійкий утеплювач (легкий бетон) розміщують з зовнішньої сторони.
Панелі внутрішніх стін відрізняються від панелей зовнішніх стін наявністю шару звукоізоляції.
З'єднання панелей з несучими елементами каркаса будівель здійснюється зварюванням закладних деталей, зєднань на болтах та замонолічуванням стиків. Для виконання стиків типові уніфіковані панелі мають спеціальні уступи. Суміжні панелімають анкерні петлі, їх зєднують між собою скобами і заливають легким бетоном. Таке зєднання має достатню жорсткість і захищає закладні деталі від корозії. З зовнішньої сторони шви заповнюють матеріалами, що не пропускають пару, вологу, повітря.
В промислових будівлях панелі в основному навісні. Довжина панелей 6,9 та 12м, висота 1,2÷3м. (кратно 0,6м),а товщина 200-400мм. В відповідності до умов експлуатації відрізняють панелі для опслювальних та неопалювальних будівеь. З цим в першу чергу повязане їх конструктивне рішення і наявність утеплювача.
Навісні панелі при монтажі спираються на металеві столики консольного типу що приварені до закладних деталей каркаса будівлі і з’єднуються з каркасом зварюванням закладних деталей.
Таке зєднання є шарнірним і забезпечує незалежну деформацію панелей та каркаса будівлі. Стики між панелями заповнюють еластичним матеріалом.
До великорозмірних елементів стін (в основному житлових і громадських будівель) відносться щитові, та такі, що виготовлені з використанням дерев'яних брусів та колод. Для їх виготовлення використовують деревину хвойних порід. Щитові стіни зводять кріпленням деревяних багатошарових щитів до каркаса будівлі. Щити представляють собою деревяну рамку із бруса, що має внутрішнє та зовнішнє оздоблення між яким розміщені шари пароізоляції, утеплювача, звукоізоляції і т.д. Такі щити спроектовані для будівництва тимчасових будівель.
Стіни із деревяних колод та бруса особливі тим, що їх елементи виготовляють на спеціальних підприємствах під конкретні проектні рішення. Всі деталі проходять спеціальну обробку проти горіння ти загнивання, промарковані і мають необхідні зазори та елементи для з’єднанняміж собою.
Деревяні будинки характеризуються архітектурною виразністю, екологічністю та відносною екологічністю.
Контрольні запитання:
1. Чимвідрізняютьсякрупноблочністінивідстініздрібноштучнихкаменів?
2. Які бувають блоки за призначенням?
3. Які існуючи типи розрізки бетонних блоків?
4. Які матеріали використовують для виготовлення блоків?
5. Назвіть розміри блоків житлових і громадський будівель?
6. Дайте визначення терміну "панельні стіни"?
7. Як відрізняються стінові панелі в залежності від умов експлуатації?
8. З яких елементів зводять дерев'яні стіни?
Література:
[1] – стор. 143-148;
[4] – стор. 92-100.
Перекриття та підлоги
Перекриття –це внутрішня площина, горизонтальна або нахилена несуча і огороджувальна конструкція, що розділяє внутрішній об’єм будівлі на поверхи.
Перекриття призначені сприймати навантаження від власної вагита корисного навантаження, і передавати їх на несучі стіни чи інші конструктивні елементи. Для цього вони повинні бути міцними і жорсткими (мати мінімальний прогин всередині прогону). Крім цього ізолювати приміщення суміжних поверхів одне від одного (звуко, теплоізоляція).
Найпростіше перекриття схематично представлено на рис. 5.4.1
Рис 5.4.1. Схема міжповерхового перекриття
Підлога – одно – або багатошарова конструкція, яка утворена з послідовно розташованих шарів, що укладаються в певному порядку на несучий диск.
Стеля– ізолююча і оздоблююча конструкція, що кріпиться до нижньої грані несучого диска.
Несучий диск– збірна або монолітна (залізобетонна) несуча конструкція, що може бути зведена з використанням металевих, залізобетонних чи дерев’яних будівельних виробів.
За призначеннямперекриття поділяються:
- міжповерхове(розділяє будівлю на поверхи);
- горищне (відділяє приміщення останнього поверху від горища);
- цокольне(в рівні з’єднання цоколя з несучими стінами);
- над підвалами (нижче рівня землі);
- над проїздами (наприклад,між будинками).
За конструктивним рішеннямнесучі диски бувають – балочні або плитні.
Балочні – диск являє собою конструкцію в якій окремі елементи з’єднані між собою в певній послідовності для забезпечення міцності і жорсткості. Такий тип з’єднання називається «балочною клітиною»(метал, залізобетон, деревина).
Плитні – монолітні або збірні залізобетонні плити.
Існують більш складні за конструктивним рішенням перекриття в яких утворений замкнений повітряний прошарок, що забезпечує більш надійну звукоізоляцію від повітряного та ударних звуків.
В залежності відспособу зведення перекриття поділяються на:
- збірні– зводяться з використанням окремих будівельних виробів, виготовлених на спеціальних підприємствах (цехах, заводах);
- монолітні – зводяться безпосередньо на будівельних майданчиках;
- збірно-монолітні – комбінація збірних і монолітних елементів.
В малоповерхових житлових будинках зводять збірні перекриття з використанням дерев’яних або залізобетонних балок, залізобетонних плит, які спираються на несучі стіни. Балки укладаються з кроком 800÷1000мм і відстань між ними заповнюють вкладишами із дрібнорозмірних елементів. Дерев’яні балки по нижній і верхній гранях з’єднуються між собою щитами, дошками, брусками, а вільний простір заповнюється утеплювачем (звукоізоляційним матеріалом – як варіант).
Монолітні залізобетонні плитні (безбалочні) перекриття використовують в будівлях з повним і неповним каркасом і в цьому випадку плита (настил) спираються або на стійки (колони) каркаса, або на внутрішні колони та зовнішні несучі стіни.
В багатоповерхових промислових каркасних будівлях зводятьмонолітнізалізобетонні балочні перекриття, які включають в себе систему перехресних балок (головних і другорядних) на які спирається плита і всі ці елементи монолітно зв’язні між собою за рахунок з’єднання арматурних виробів та безперервного бетонування одночасно всіх елементів. При цьому верхні грані головних та другорядних балок і плит заходяться на одному рівні.
Можливий варіант зведення перекриття в таких будівлях з використанням металевих балок. Тут головні та другорядні балки утворюють балочну клітинунаяку укладається настил, в основному металевий лист з рельєфною зовнішньою поверхнею (проти ковзання). Як варіант на металеву балочну кліть укладається залізобетонний чи дерев’яний настил.
Залізобетоннізбірні плоскіперекриттязводятьізплит (панелей) розміромвпланінаприміщення (кімнату). Такі елементи спираються на 2÷4 несучі стіни чи металеві (залізобетонні) балки-ригелі.
В будівлях із цегляними несучими стінами (із дрібно штучних каменів) для перекриттів використовують переважнобагатопустотні збірні залізобетонні плити товщиною 220мм з круглими чи овальними пустотами.
В промислових будівлях при значних навантаженнях на перекриття, використовують як багатопустотні плити, так і збірні ребристі залізобетонні плити з двома (трьома) вертикальними поздовжніми ребрами які підсилені поперечними ребрами. Використовують також залізобетонні коробчасті настили з висотою перетину 450 і 600мм і довжиною до 12м приширині перетину 1,5 та 3,0м.
Сумісно з конструктивним рішенням підлоги та стелі перекриття в цілому повинні відповідати нормативним (характеристичним) індексам ізоляції від шуму (повітряного чи ударного). Як відомо шум з силою більше 120÷140 дБ здатен викликати механічні пошкодження органів слуху, а шум рівня 100÷120 дБ на низьких частотах і рівня 80÷90 дБ на середніх та високих частотах викликає незворотні зміни в органах слуху. В зв’язку з цим, наприклад, між приміщеннями квартир рівень повітряного шуму не повинен перевищувати 51 дБ, а між навчальними аудиторіями – 47 дБ.
Підлоги як елемент перекриття повинні бути міцними і довговічними, жорсткими, стійкими проти ковзання в сухому і вологому стані, гігієнічними (легко змиватись, не виділяти шкідливих речовин, не утворювати пил), бути вогнестійкими, мати низький коефіцієнт теплозасвоєння, гармонічно поєднуватись з архітектурним рішенням інтер’єру.
Підлоги в перекриттях укладаються на основу (несучий диск, або безпосередньо на грунт), яка виключає можливість деформації (просідання). В залежності від цього, а також від загального призначення існує велика кількість конструктивних рішень підлоги,з різною кількістю шарів із використанням різноманітних матеріалів. При цьому майже для всіх підлог характерна наявність покриття, підстильного шару (підготовки), прошарку, стяжки, гідроізоляції, пароізоляції.
Покриття – верхній шар, що зазнає експлуатаційних впливів (чиста підлога). За матеріалом цей шар може бути – бетонним, асфальто-бетонним, цементо-піщаним, керамічним, кам’яним, дерев’яним, із синтетичних матеріалів і т. д. За способом зведення – монолітні, штучні (із окремих плиток, каменів...), дощаті, щитові... За характером деформації – жорсткі, упругі, упруго-пластичні. За ступенем теплозасвоєння – теплі та холодні.
Підстильний шар (підготовка) – елемент підлоги, який розподіляє навантаження від покриття і корисного (експлуатаційного) навантаження на основу. Він може бути жорстким (бетон), або нежорстким (пісок щебінь) і вкладається безпосередньо на основу.
Прошарок – проміжний шар, що знаходиться між покриттям і підстильним шаром і виконує функції пружної постелі. В конструкцію підлоги можуть входити шари що виконують теплоізоляційні функції.
Стяжка – шар, підлоги, що призначений для вирівнювання поверхні нижче розміщеного шару, придання ухилу, укриття трубопроводів і т. д.
Гідроізоляція – перешкоджає проникненню через підлогу стічних (ґрунтових) вод і розміщується між підстильними шаром та основою.
Пароізоляція– захищає перекриття від вологи, що має місце вприміщеннях і розміщується по нижній грані несучого диска.
Гідроізоляція може бути обмазочна або обклеювальна.
Найбільш розповсюдженими на сьогоднішній день є підлоги з покриттям із керамічних плиток, природнього каменя, штучних листових матеріалів (ламінат, паркет...), рулонних та полімерних матеріалів (наливні – відносяться до категорії найбільш «чистих» і виготовляються з використанням синтетичних смол, пігментів і різноманітних домішок). Останні не утворюють пилу, мають гладку поверхню та привабливий вигляд.
В промислових будівлях (де мають місце значні навантаження на підлогу) для покриття використовують:
- бетонні плити розміром 3×3м;
- дрібно штучні бетонні плити, блоки;
- природний камінь;
- торцеві дерев’яні шашки;
- чавунні та сталеві плити (дірчасті та перфоровані) і т. д.
Контрольні питання:
1. Дайте визначення терміну «перекриття»?
2. З яких елементів складаються перекриття?
3. Як поділяються прекриття за призначенням?
4. Назвіть існуючі конструктивні рішення перекриттів?
5. З яких елементів складається монолітне залізобетонне ребристе перекриття?
6. З яких елементів складається балочна клітина?
7. Які будівельні елементи входять до складу збірних балочних перекриттів?
8. Які існують варіанти спирання безбалочних перекриттів на несучі стіни?
9. Назвіть основні конструктивні елементи підлоги?
Література:
[4] – стор. 58 – 73;
[10] – стор. 379 – 404;
[42] – стор. 110 – 121;
[24, 43] – для самоопрацювання.
Покриття будівель
Покриття будівель бувають:
- суміщені;
- горищні.
Суміщене – верхня несуча і огороджувальна конструкція будівлі в якому паро-, тепло- і гідроізоляційні шари укладені один на одному на підготовлену верхню поверхню несучого елемента покриття. при наявності теплоізоляційного шару покриття називають теплим, а при відсутності – холодним.
Самий верхній шар – покрівля, який може бути експлуатованим – мати захисне покриття, що забезпечує можливість вільно переміщуватись по ньому, обслуговувати встановлене обладнання, а також – не експлуатованими,та спеціальними.
Горищне покриття (дах) – верхня несуча і огороджувальна конструкція, що утворює з перекриттям останнього поверху приміщення, яке використовують для облаштування мансард, технічних поверхів.... В зв’язку з цим вони мають назву — прохідні, напівпровідні, технічні.
При проектуванні всіх елементів покриттів довговічність їх повинна складати не менше довговічності наземної частини будівлі (промислових - 30 років, житлових – min 50 років), а також надійний від води. При цьому необхідно також враховувати накопичення снігу та його переміщення під впливом вітру. для цього виступаючі частини повинні бути висотою не більше 1м, і не повинно бути занижених замкнутих просторів.
Надійний відвід води з покриттів забезпечується ухилом, який визначається відношенням висоти конька до довжини основи (і, %,) і може бути 1÷200 (або α, град. = 0,6º÷63º);
Ухил покрівель в залежності від виду покрівельного матеріалу та виду покриття регламентується ДБН В.2.6-14-97. Наприклад, для покрівлі з використанням черепиці при довговічності 60-100 років, маса покрівлі не повинна перевищувати 50 кг/м2, а ухил і, % повинен бути не менше (27º÷45º).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 563; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!