Проектування суміщених покриттів
Суміщені покриття повинні мати окремі обов’язкові шари, що вкладаються на несучі елементи покриття:
- пароізоляція;
- теплоізоляція;
- елементи осушаючої вентиляції (повітряні шари і конпенсатори, вентиляційні канали, витяжки...);
- покрівельний шар;
- захисний шар.
Товщина шару утеплювача визначається теплотехнічним розрахунком.
До додаткових шарів відносяться :
- стяжка;
- шпаклівка (по необхідності);
- вирівнюючий шар;
- ухилостворюючий шар.
Найбільш масивний шар покриття – теплоізоляційний. який повинен мати міцність не менше 6 Н/см2 та щільність не більше 600 кг/м3. Відповідно і навантаження на покриття не повинно суттєво перевищувати міцність утеплювача. При цьому в залежності від ухилу покриття, матеріалу утеплювача (плитний, сипучий...) необхідно дотримуватись вимог по його закріпленні на шарі пароізоляції (приклеювання, додаткові кріплення), щільності укладки. Поверхня монолітного утеплювача повинна бути огрунтована розчином бітуму.
Для захисту від зволоження теплоізоляційного шару від укладається безпосередньо на пароізоляційний шар – пароізоляцію.
Пароізоляція буває:
- окрасочна (гарячий бітум, бітумно-емульсійна суміш, бітумно-каучокова суміш і т.д.);
- прокладочна (пергамін, руберойд, поліетелен);
- обклеююча (руберойд по гарячому бітомі...).
Проектування системи осушаючої вентиляції направлене на виключення конденсації вологи в покриті. Шар цієї вентиляції вкладається безпосередньо на вирівнюючу стяжку, що улаштована по верхній грані утеплювача. Конкретне конструктивне рішення вентиляційної системи приймається на основі розрахунку.
|
|
|
Схема конструктивного рішення суміщеного покриття показана на рис. 5.4.1
Рис. 5.4.1 Схема конструктивного рішення суміщеного покриття :
1- несучий елемент покриття; 2- пароізоляція; 3-розділяючий шар (шар ковзання); 4- ухилоутворюючий шар; 5- теплоізоляція; 6-вирівнюючий шар; 7-вентиляційна система; 8- гідроізоляційний шар; 9,10- захисні шари.
Гідроізоляційний шар безпосередньо захищає покриття від атмосферних впливів, а захисні шари – від механічних пошкоджень.
Вирівнюючий шар (стяжка) це в основному цементно-пісчаний розчин товщиною 15 мм без армування, або товщиною 15-25мм – армований. Армований шар виконується в такій послідовності – підстиляючий (нижній) шар товщиною 10-15 мм, по ньому сітка із проволоки класу В-І (Вр-І) діаметром 3 мм і вирівнюючий шар (10-15 мм) з обробкою поверхні віброрейкою, пневматичною гладилкою і т.д.
Для створення ухилоутворюючого шару попередньо виконується розмітка і нівеліровка з виставкою маяків нижньої грані утеплювача по цим маякам.
|
|
|
Горищні покриття
При зведенні горищних покриттів роботу необхідно виконувати в відповідності до проекта виконання робіт (ПВР) з використанням якісних конструкцій, деталей, матеріалів. Всі дерев’яні вироби слід зберігати від замокання, обробляти засобами від гниття та загорання.
Послідовність робіт повинна бути такою:
1. Установка і тимчасове кріплення крокв’яної системи;
2. Улаштування пароізоляції, горищного перекриття;
3. Заключне закріплення несучого крокв’яного каркаса – виконання настила та (або) обрешітки;
4. Монтаж теплоізоляції покрівлі та системи водовідведення;
5. Установка пристроїв. необхідних при експлуатації покрівлі.
В залежності від кількості поверхів, загальній експлуатаційній стійкості горищні покриття класифікують:
| ГД-1 | 1÷25 поверхів, строк служби більше 150 років, І та ІІ ступінь вогнестійкості. |
| ГД-2 | 1÷5 поверхів, строк служби 125 років,ІІІ ступінь вогнестійкості. |
| ГД-3 | 1÷2 поверхи, строк служби до 100 років, ІІІа та IVа ступінь вогнестійкості. |
| ГД-4 | 1÷2 поверхи, строк служби 50÷80 років, ІІІб та IV ступінь вогнестійкості. |
| ГД-5 | 1÷2 поверхи, строк служби до 30 років,Vступінь вогнестійкості. |
|
|
|
Відповідно до класу горищного покриття в нормах проектування вказані ухил покрівля, матеріали, елементи і деталі, ухил які слід використовувати в кожному конкретному випадку.
В залежності від типу покрівлі існує 6 типів горищних покриттів:
| ПКГ-1 | Горищне покриття із великорозмірних плит заводського виготовлення. |
| ПКГ-2 | Горищне покриття з покрівлею із рулонних бітумінозних, полімерних..., мастикових матеріалів з захисним шаром. |
| ПКГ-3 | Горищне покриття з покрівлею із азбесто-цементних листів зхвилястого профілю. |
| ПКГ-4 | Горищне покриття з покрівлею із керамічної та іншої черепиці. |
| ПКГ-5 | Горищне покриття з покрівлею з оцинкованої сталі та інших видів металевих виробів. |
| ПКГ-6 | Горищне покриття з покрівлею із гнучких елементів типу «ШИНГЛАС» |
При виборі типу конструкції горищного покриття в першу чергу необхідно враховувати кліматичні особливості місця будівництва (температуру зовнішнього повітря, інтенсивність і кількість атмосферних опадів, швидкість вітру, вологостійкість і т.д.) і керуватись вимогам діючих державних норм на проектування, будівництво та експлуатацію покритів.
Контрольні питання:
1. Які існують типи покриттів?
|
|
|
2. Як називають суміщенні покриття при наявності (відсутності) теплоізоляційного шару?
3. Як забезпечується водовідвід з покриттів?
4. Які вимоги існують для покриттів з використанням в якості покрівлі черепиці?
5. Назвіть обов’язкові шари суміщеного покриття.
6. З яких елементів складається дерев’яне горищне покриття?
7. Які існують типи горищних покриттів?
Література:
[4]- стор. 74-82;
[42]- стор. 121-140;
[10.30]- для самоопрацювання.
Вікна, двері
Вікнатадверіповинні відповідати діючим державним стандартам. В цьому випадку як будівлі так і окремі приміщення будуть відповідати вимогам функціональності, надійності і т. д.
Дверіі вікна являються елементами стінових конструкцій і улаштовуються у віконних і дверних прорізах.
Віконний проріз – проріз у стіні (покрівлі) для монтажу одного або декількох віконних блоків, конструкція якого передбачає виконання монтажного шва та встановлення косяків, зливів, підвіконня.
Дверний проріз– проріз у стіні (перегородці) для монтажу дверного блока, конструкція якого передбачає улаштування монтажного шва та встановлення наличників.
Вікна в залежності від місця їх установки, бувають стінові, мансардні (під кутом до горизонтальної площини), слухові.
Класифікація вікон:
1.За призначенням:
- у житлових будівлях;
- у громадських будівлях;
- виробничих будівлях та спорудах.
2.За матеріалом:
- деревяні (Д);
- полівінілхлоридні (П);
- з алюмінієвих сплавів (А);
- сталеві (Ст);
- склопластикові (Спл).
- пластикові Пл);
- комбіновані (Д+А,...).
3.За варіантом заповнення блоків:
- з листовим склом;
- зі склопакетами;
- з листовим склом і склопакетами.
4. За варіантом конструктивного рішення : наприклад – за напрямком відчиняння стулок всередину, назовні, способом відчинення стулок (поворотні, підвісні...), кількістю рядів скління (одинарне, подвійне...) і т. д.
Так як вікна являються одним із елементів архітектурної виразності будівлі, то вони бувають:
- прямокутні (квадратні);
- фігурні (трикутні, багатокутні, круглі, аркові...);
- з декоративним переплетінням;
- зі складним рисунком.
Віконний блок складається зі збірних елементів:
- коробки;
- стулок;
- елементів провітрювання (квартирки);
- жалюзі, віконниці (не обов’язково).
Коробка (віконна, дверна) – елемент рамочної конструкції, призначений для навішування віконних стулок (полотен для дверей) який нерухомо кріпиться до стінок віконного (дверного) прорізу.
Стулка – елемент віконного блока рамочної конструкції зі світлопрозорим наповненням, що з’єднується з коробкою за допомогою шарнірного (ковзного) зв’язку, або нерухомо.
Квартирка – стулковий елемент із розмірами не більше 350*450мм, що з’єднується з коробкою або стулкою.
Дверний блок – складається з коробки одного або двох полотен, замка або заскочки, дозакривача, або механізму відчинення – зачинення.
Полотно – елемент рамочної конструкції, який може включати повне або часткове світлопрозоре заповнення (листове скло або склопакети). Бувають правого відчинення – проти годинникової стрілки, лівого відчинення – за годинниковою стрілкою.
Класифікація дверей:
1. За призначенням:
- зовнішні (З);
- зовнішні для громадських будівель (ЗГ);
- внутрішні (В).
2. За наявності скління:
- заскленні (С);
- глухі (Гл).
3. За кількістю полотен:
- однополотні (Од);
- двополотні (Дв).
4. За способом відчинення полотен:
- поворотні (По);
- розсувні (Ро);
- такі що гойдаються (Г);
- складні (Ск).
5. За конструкцією:
- рамкові (Р);
- щитові (Щ).
6. За наявності порога:
- з порогом (без познаки);
- без порога (Бп).
Нормами проектування передбачено, що в незалежності від конструктивного рішення і наповнення віконних та дверних блоків, площа одного віконного блока не повинна перевищувати 6м2, при цьому площа частини вікна яка відчиняється – не більше 2,5м2, а площа двополотнового дверного блоку не повинна перевищувати 5 м2.
Відповідно геометричні розміри віконних блоків призначаються в відповідності до модульної координації розмірів:
- ширина: 6М, 7М, 9М, 11М, 12М, 13М, 15М, 18М, 21М, 24М, 27М.
- висота: 6М, 9М, 12М, 13М, 15М, 18М, 21М, 22М, 24М, 28М.
Розміри дверних блоків:
- ширина: 7М, 8М, 9М, 12М, 13М, 15М, 18М, 21М, 22М, 24М, 28М.
- висота: 19М, 21М, 24М.
Крім цього при проектуванні вікон та дверей необхідно забезпечувати:
- приведений опір теплопередачі (класи А1, А2,...Д2);
- повітропроникність (класи А...Д);
- водопроникність (класи А...І);
- звукоізоляцію (класи А...Д);
- світлопроникність (класи А...Д);
- опір вітровому навантаженню (класи А...Д).
В зв’язку з класифікацією вікон та дверей за різними ознаками структура їх умовного позначення відтворює окремі основні показники.
Приклад умовного позначення віконного блока;
Чисельник (зліва направо):
В – віконний блок;
Д – матеріал - деревина;
ОСП – одинарної конструкції зі склопакетом;
15 – висота (15М – 1500мм);
18 – ширина (18М – 1800мм);
К – з квартиркою;
Л – лівого виконання;
Знаменник (зліва направо):
В2 – клас приведеного опору теплопередачі;
Б – клас за повітряпроникністю;
Б – клас за водопроникністю;
Д – клас за звукоізоляцією;
Б – клас за коефіцієнтом пропускання світла;
Г – клас за опором вітровому навантаженню;
Приклад умовного позначення дверного блока:
Чисельник (зліва направо):
Д – блок дверний;
Д – матеріал деревина;
Од – однополотний;
8 – ширина (8М – 800мм);
21 – висота (21М – 2100мм);
К – каркасний блок;
Л – ліве виконання.
Знаменник (зліва направо):
В2 – приведений опір теплопередачі;
Б – клас за повітряпроникністю;
Б – клас за звукоізоляцією;
А – клас за механічною міцністю.
Окремі вимоги, які є невідємною частиною загального процесу проектування вікон та дверей, застосовуються при розробці конструктивного рішення швів зєднання місць примикання віконних та дверних блоків до конструкції стіни.
Так з’єднувальні шви, в залежностівід видів огороджувальних конструкцій (стіни, вікна, балконні двері) та температурних зон експлуатації поділяються на класи:
1. За показником опору теплопередачі (Т1...Т4);
2. за показником обємної повітряпроникності (П1...П4);
3. за водопроникністю при передачі тиску (В1...В4);
4. за показником деформативної стійкості (Д1...Д4);
5. за показником звукоізоляції від повітряного шуму (З1...З4);
Умовне позначення з’єднувальних швів:
ШЗ Т2-П2-В1-Д1-З3-ДСТУ Б В.2.6.-79:2009.
де: ШЗ – шов з’єднувальний;
Т2 – клас опору теплопередачі;
П2 – клас за повітряпроникністю;
В1 – клас за водопроникністю;
Д1 – клас деформативної стійкості;
З3 – клас звукоізоляції.
Загальна схема з’єднувального шва включає в себе обов’язкові ділянки:
- внутрішню пароізоляційну;
- внутрішню теплоізоляційну;
- зовнішню водонепроникну, паронепроникну.
Вибір матеріалів для з’єднувальних швів здійснюється з урахуванням експлуатаційних змін лінійних розмірів:
- стінових прорізів;
- віконних (дверних) блоків;
- за показником деформативної стійкості теплоізоляційної ділянки при відхиленні не більше 5%.
Контрольні питання:
1. До яких конструкцій будівель відносяться вікна та двері?
2. Дайте визначення терміну «віконний проріз», «дверний проріз»;
3. Як поділяються вікна в залежності від їх установки?
4. Як класифікуються віконні блоки?
5. З яких елементів складається віконний блок?
6. З яких елементів складається дверний блок?
7. Як класифікуються дверні блоки?
8. Який принцип покладено в основу умовного позначення вікон та дверей?
Література:
[42] – стор. 147 – 152;
[26, 27, 28, 29] – для самоопрацювання.
Сходи, пандуси, підйомники
Для переміщення людей з одного поверху на другий ( а також між робочими площадками промислових будівель) зводять сходові клітини, нахилені площини - пандуси та підйомники – ліфти, екскалатори.
Сходи за призначення діляться на :
- вхідні;
- основні;
- допоміжні;
- аварійні;
- пожежні.
Сходи в цілому складаються з сходових маршів (вхідні, основні…) та сходових площадок… В свою чергу сходові марші включають в себе східціщо спираються на спеціальні балки – косоури та огородження. Східці можуть бути залізобетонними, бетонними, сталевими. Балки – сталевими, залізобетонними. В типових будівлях частіше всього використовують сходові марші, в яких східці і несучі балки виготовлені як одне ціле – сходовий марш. Існують варіанти сходових маршів, які включають в себе як безпосередньо сходові марші, так і сходові площадки.
При таких варіантах конструктивного рішення сходових клітин спирання маршів та площадок може бути різноманітним по цьому стіни будівель навколо сходових клітин класифікуються як несучі огороджувальні.
Залізобетонні сходові марші та сходові площадки можуть бути збірні та монолітні.
Сходові площадки включають в себе такі елементи:
- підлогу (вкладається на плиту);
- несучу плиту (спирається на балку);
- несучу балку (спирається на несучі стіни балочних клітин).
Для забезпечення нормальної експлуатації будівель використовуються розрахунки необхідної кількості сходових клітин, ширину маршів та площадок, ухилу маршів та кількості східців в них.
Несучі елементи сходів проектуються такими, щоб вони забезпечували необхідну міцність та жорсткість з врахуванням виникнення навантажень, що класифікуються як динамічні.
Сходові клітини повинні мати природне освітлення (штучне – як допоміжне, а також на темний період доби) і розміщуватись безпосередньо біля входу в будівлю.
Вхідні сходи – розміщуються з зовнішньої сторони будівлі безпосередньо перед вхідними дверима. Основнісходи служать для постійного зв’язку між поверхами, адопоміжні - для з’єднання поверхів будівлі з підвалами та горищами. Службові сходи (фактично – як допоміжні) встановлюються для зв’язку з робочими галереями та площадками технологічних ліній, що розміщуються між поверхами. Пожежними називаються сходи , що ведуть на дах і вони зазвичай розміщуються зовні будівлі. Аварійні сходи призначені для евакуації людей з будівель, вони включають в себе сходові марші та сходові площадки, але в цьому випадку вони розміщуються з зовнішньої сторони будівлі (без сходових клітин і відкриті).
По кількості маршів в сходовій клітині на висоті одного поверху бувають одно -, двох – та трьох маршові сходи (найбільш розповсюджені – двохмаршові). Трьохмаршові сходи проектують для будівель із значними розмірами висоти поверхів, або при умовах розміщення ліфтів в сходових клітинах.
В адміністративних, громадських та житлових будівлях можуть бути сходи іншого конструктивного рішення з використанням не тільки бетону, залізобетону та сталі, а і каменю, деревини,(східці, огородження).
Пандуси (з французької мови – похилий схил) – нахилені площадки, що зводять з малими ухилами (5 ÷ 12 градусів) для переміщення вантажів, транспортування дітей в колясках та людей з обмеженими фізичними можливостями. З метою обслуговування інвалідів пандуси є обов’язковими при будівництві магазинів , аптек, вокзалів, зупинок громадянського транспорту і т.д. Крім цього вони повинні мати покриття з підвищеним коефіцієнтом тертя проти ковзання.
Ліфти бувають пасажирські та вантажні. Їх зводять в житлових і громадянських будівлях з кількістю поверхів не менше п’яти. Вони складаються із кабіни, що розміщується в ліфтовій шахті, системи підвісок з противагами, що з’єднанні з підйомним механізмом. Ліфтові шахти повинні (як і всі механізми ліфтів) бути надійними (міцність, жорсткість) і мати достатню звукову ізоляцію.
Ескалатори – це рухомі металеві сходи вкриті спеціальними матеріалами (проти ковзання), що змонтовані на похилих рамах та з’єднанні між собою нескінченним ланцюгом з електропроводом.
Для типових будівель різноманітного призначення використовуються типові уніфіковані східці (бетонні, залізобетонні), сходові марші та сходові площадки (залізобетонні та сталеві).
Всі сходові марші та сходові площадки (з любих матеріалів, типові та індивідуального виготовлення) проектуються з умови, щоб подвійна висота приступка в сумі з шириною присхідця дорівнювала середньому кроку людини, що складає 570 ÷ 640 мм. (в середньому 600 мм.). В такому випадку висота приступка – 135 ÷ 180 мм, а ширина присхідця – 250 ÷ 300 мм. В відповідності до системи модульної координації розмірів в будівництві ширину присхідця приймають 300 мм, а висоту приступка – 150 мм. Тоді 300 + 2×150= 600 мм.
Крім цього враховуються навантаження на сходи:
- для житлових будинків – 360 кг/ 
(3,5 кПа);
- для громадських будівель, виробничих та допоміжних будівель, промислових підприємств – 480 кг/ (4,7 кПа).
З врахуванням висоти поверхів (відстань від рівня підлоги одного поверху до рівня підлоги іншого, суміжного), виробничих (h поверху = 3,6 м, 4,8 м, 6 м, 7,2 м…), житлових та громадських будівель (h поверху = 2,4 м, 2,7 м, 3,3 м, 4,2 м, 5,4 м, 6 м…), довжина сходових маршів (в залежності від типу) може бути 2720 мм, 3030 мм, 3913 мм, 4249 мм, 4946 мм при ширині 1050 мм, 1200 мм, 1350 мм, 1500 мм, 1650 мм.
Типи сходових маршів:
1. СМ – пласкі без фризових східців;
2. СМФ – ребристі з фризовими накладними східцями:
3. СМП – ребристі з напівплощадками.
Типи сходових площадок:
1. 1 СП – пласкі для маршів тип СМ;
2. 2 СП – ребристі для марші типу СМ;
3. СПФ – ребристі для маршів типу СМФ;
4. СПП – ребристі площадки напівплощадки для маршів типу СМП.
Накладні приступки поділяються на типи:
1. 1 СН – для укладання на нижні і рядові (середні) східці маршів;
2. 2 СН – для укладання на площадки і верхні східці маршів.
Маркування сходових маршів та сходових площадок здійснюється в залежності від їх типів і складається з літерно – цифрових груп, розділених дефісом.
Наприклад, марш типу СМ довжиною 2720 мм, шириною 1050 мм, з висотою вертикальної проекції 1400 мм під навантаження 360 кг/ , з легкого бетону з рівною поверхнею має маркування:
СМ27,11.14-4Л
де: СМ- тип;
27 – довжина, (дм);
11 – ширина(дм);
14 –вертикальна проекція;
4 – навантаження 3,5 кПа або 4 кПа;
Л – легкий бетон.
Площадка типу 1 СП довжиною – 2980 мм, шириною – 1300 мм, під розрахункове навантаження 3,5 кПа із шліфованого мозаїчного поверхнею маркується:
1СП30.13 – 4 – Ш
де: 1 СП – тип;
30 – номінальна довжина(дм);
13 – номінальна ширина(дм);
4 – навантаження (кПа);
Ш – шліфована.
Відповідно до марок сходів та площадок діючі будівельні стандарти регламентують основні розміри, витрати матеріалів та масу виробів.
Для сталевих сходів та площадок норми проектування обмежують кут нахилу маршів (45 – 60 градусів), геометричні розміри східців, висоту та базу сходів, висоту та довжину огорожі.
Контрольні питання:
1. Що використовується для переміщення людей в будівлях?
2. Як поділяються сходи за призначенням?
3. З яких матеріалів виготовлюють східці, сходові марші та сходові площадки?
4. Скільки сходових маршів може бути в рамках одного поверху?
5. Яке призначення пандусів із яким ухилом вони зводяться?
6. Вкажіть розміри приступка та присхідця і яке можливе їх співвідношення?
7. Які параметри сходових маршів і площадок враховується при їх маркування? Наведіть приклад
Література:
[4] – стор 143 – 147:
[2] – стор 299 – 304;
[21] – стор 16 -18;
[36,37,38] – для самоопрацювання .
Житлові будинки
Житлові будинки інфраструктури залізничного транспорту повинні відповідати вимогам до таких об’єктів, що діють на території України [39].
Будівлі з окремими квартирами на сім’ю являються основним типом житлових будівель.
Житлові будинки бувають багатоповерховими з загальною озелененою територією та одноповерхові з при квартирними (присадибними) земельними ділянками (індивідуальний будинок).
За рівнем комфорту та соціальної спрямованості житлові будинки поділяють на категорії:
Iкатегорія – житло з нормованим нижнім і ненормованим верхніми межами класу квартир та одноповерхові будинки (котеджі), які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче за мінімально доступний (комерційне житло).
II категорія – житло з нормованим нижніми і верхніми межами класу квартир та житлових кімнат гуртожитків відповідно до чинних санітарних норм, які забезпечують мінімально допустимий рівень комфорту проживання.
Багатоповерхові будинки бувають з секційною, коридорною та галерейною системою поверхового планування.
Будинки секційної системи складаються рідко з однієї секції, а частіше з декількох секцій (фактично – під’їздів) і на кожному поверсі секції – окремі квартири.
Квартира – комплекс взаємопов’язаних приміщень, що включає житлові кімнати (загальні, спальні) та підсобні приміщення (кухні, санітарні вузли, передпокої, вбудовані шафи, комори). Житлові кімнати повинні бути непрохідними та ізольованими від кухонь та санвузлів. Кухні та санвузли зазвичай блокують в плані між собою і розміщують по поверхам один над одним. Санвузли бувають розділені та суміщені (вбиральня та ванна знаходяться в одному приміщенні). Існують квартири у двох рівнях де житлові та підсобні приміщення розміщені на двох суміжних поверхах і об’єднанні внутрішніми квартирними сходами.
Малоповерхові будинки бувають одноквартирними або багатоквартирними де кожна квартира має окремий вихід на приквартирну ділянку (котедж, таунхаус).
Гуртожитки– це будинки коридорної або галерейної системи планування (іноді – секційної), що призначені для тимчасовогопроживання незаміжніх робітників, студентів.
Спеціалізовані гуртожитки з побутовим забезпеченням (харчування, медичне обслуговування…) називаються інтернатами.Такі будівлі призначені для осіб похилого віку та інвалідів і проектуються за окремими нормами.
Багатоповерхові житлові будинки зводять з використанням різноманітних конструктивних схем – стінової, каркасної, об’ємно – блочної, стовбурної. За конструктивним рішенням такі будинки відрізняються від інших, в першу чергу громадських тим, що кроки та прогони несучих конструкцій складають 2.4÷6.0 м., при висоті поверхів 2.8÷3.0 м. Висота житлових приміщень (від підлоги до стелі) – не менше 2.5 м., а в районах, де липнева температура 21°С і більше висота житлових приміщень повинна бути не менше 2.7 м.
Ширина коридору в будинках коридорного типу повинна бути не менше 1.6 м. (при довжині коридору до 40 м.) і не менше 1.8 м. при довших коридорах. Ширина галереї також не менше 1.6 м.
Сходові клітини в багатоповерхових житлових будівлях повинні розташовуватись в основному всередині будинку біля зовнішніх стін. Кількість підйомів в межах одного поверху може бути не більше трьох при кількості сходів в одному підйомі (одному марші) від 3 до 18 штук. Найменша ширина сходових маршів 1.05÷1.2 м. (ширина сходового марша – відстань від стіни з однієї сторони до його огорожі з іншої або між його огорожами в поперечному напрямі). Марші, що ведуть у підвальні та цокольні поверхи, а також в малоповерхових будинках допускається використовувати шириною 0.9 м. Кількість сходових клітин визначається з умови евакуації людей при пожежах та небезпечних випадках.
Ширина сходових площадок – не менше ширини сходових маршів.
Ухили сходових маршів в основному не повинні перевищувати 1:1.25.
При всіх зовнішніх входах в житлові будинки слід передбачувати тамбури глибиною не менше 1.4 м., а також приміщення для обслуговуючого персоналу (консьєржи, охорона, комори, санвузли для них…). Спальні місце тут не допускаються.
Входи до одноповерхових будинків доцільно влаштовувати через засклену веранду. При цьому для входу в житлове приміщення повинно бути не менше трьох дверей.
Приміщення електрощитових влаштовуються, як правило, на першому поверсі з виходом з нього або зовні, або в коридор.
Позначка підлоги приміщень при вході до будинку (підлога сходових клітин) повинна бути вище позначки (відмітки) тротуару перед входом не менше, ніж на 0.15 м., а позначка низу віконних прорізів приміщень квартир перших поверхів – не нижче 1.8 м від планувальної позначки землі.
Вхідні сходи (не менше 3 східців) повинні дублюватись пандусами.
Дахи слід проектувати з організованим водостоком (зовнішнім або внутрішнім). Для одно – двох поверхових будинків допускається передбачати неорганізований водостік за умови влаштування козирків над входами та карнизів на фризових стінах.
Для забезпечення мінімального рівня комфорту квартир житлових будинків встановлені мінімальні розміри класу окремих приміщень та кількості кімнат в квартирі (з урахуванням кількості проживаючих людей).
Так для квартир у будинках IIкатегорії нижня і верхня межа площі квартир складає:
- однокімнатна – 30 – 40м² ;
- двокімнатна – 48 – 58 м²;
- трьохкімнатна – 60 – 70 м² і т.д.
При цьому площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не менше 15 м², в інших квартирах – 17 м², мінімальна площа спальні на 1 особу – 10 м², на дві – 14 м²…
Мінімальна площа суміщеного санвузла – 3,8 м², окремої ванної кімнати – 3,3 м², вбиральні з туалетом без умивальника – 1,2 м², а з умивальником – 1.5 м² і т. д.
В квартирах обов’язково повинні бути системи протипожежної безпеки, газоаналізатори, бажано – системи хорони від зламу та проникнення.
Окремі вимоги існують для приміщень інтернатів (людей похилого віку, інвалідів) та гуртожитків.
Наприклад, площа квартир в цілому може бути збільшена на 5% для осіб похилого віку, а для сімей з інвалідами – на 10 - 12% проти показників, вказаних вище.
Для таких категорій людей необхідно збільшувати геометричні розміри балконів, кухонь, санвузлів, передбачати приміщення для центрів громадського, соціального і медичного обслуговування, адміністрації.
Гуртожитки повинні проектуватись на кількість робітників (студентів) не більше 500, а для університетів – студентські містечка. Житлові кімнати в гуртожитках проектують із розрахунку заселення не більше трьох осіб при площі не менше 8 м² на одного мешканця, а для аспірантів - 10 м². Відповідно кухні, приміщення громадського призначення, санвузли проектуються в залежності від чисельності проживаючих осіб.
При проектуванні житлових будинків необхідно забезпечувати дотримання санітарно – гігієнічних норм, пов’язаних з:
- інсоляцією (приток сонячної радіації на поверхню землі, що залежить від висоти сонця над горизонтом та відстанню від Сонця до Землі);
- природним освітленням;
- провітрюванням;
- іонізацією та мікрокліматом приміщень;
- захисту від шуму, вібрації, радіоактивного випромінювання.
Вказані питання обов’язково повинні знаходити відображення як в робочих кресленнях, так і пояснювальних записках до проектів будівель.
Окремо розглядаються питання пожежної безпеки, де враховується вогнестійкість як будівель, так і окремих конструкцій, елементів, виробів, відстані, напрями та можливості евакуації, методи і можливості гасіння пожежі, системи вентиляції та видалення диму, пожежні виходи, сходи, пожежна сигналізація і т.д.
Для будівель окремого призначення розроблені окремі будівельні норми (ДБН), дотримання норм яких є обов’язковим.
Контрольні питання
1. Які бувають житлові будинки в межах інфраструктури залізничного транспорту?
2. Як поділяються житлові будинки за рівнем комфорту та соціальної спрямованості?
3. Назвіть існуючі системи планування житлових будинків.
4. Дайте визначення терміну квартира? З яких приміщень вона складається?
5. Чим відрізняється приміщення квартир від приміщень будинку громадського призначення?
6. Які існують вимоги до сходових клітин будинків?
7. Призначення і геометричні розміри пандусів.
8. Назвіть планувальні межі окремих квартир.
9. Що необхідно враховувати при проектуванні для дотримання санітарно – гігієнічних норм?
Література:
[4] – стор 69 – 73;
[39] – для самоопрацювання.
Пасажирські будівлі
До пасажирських будівель відносяться вокзали, пасажирські павільйони та пункти пропуску через державний кордон. Ці об’єкти розміщуються на пасажирських залізничних станціях (існують також вантажні станції, дільничні, сортувальні, станції передачі вагонів, проміжні).
В цілому залізнична станція це сукупність об’єктів, що забезпечують функціювання залізничного транспорту, має колійний розвиток, що дозволяє використовувати операції приймання, відправлення, схрещення і обгону поїздів, обслуговування пасажирів, приймання та видачі багажу, вантажів і т.д.
Відповідно пасажирська залізнична станція призначена тільки для обслуговування пасажирів прямого, місцевого та приміського пасажирського сполучення і виконання пов’язаних з цим операцій.
На пасажирських станціях існує комплекс будівель і споруд, серед яких основним є вокзали, пасажирські павільйони та пункти пропуску через державний кордон.
Вокзал– це будівля для обслуговування пасажирів на зупинках в пунктах зміни руху – посадка в потяги, висадка.
В залежності від умов обслуговування пасажирів вокзали діляться на такі типи:
- роздільні – призначений для обслуговування пасажирів далекого сполучення;
- частково роздільні – обслуговування пасажирів як далекого, так і місцевого прямування, але для кожної категорії пасажирів створюються окремі елементи вокзального комплексу.
- загального типу – для спільного обслуговування пасажирів як далекого прямування, так і приміського сполучення.
В залежності від розміщення вокзалів на території станції відносно залізничних колій вони бувають:
- бічні (бокові) – розташовуються з боку, із зовнішньої сторони залізничних колій;
- острівні– між залізничними коліями на острівній платформі;
- тупикові ( поперечний) – поперек залізничних колій і пасажирських платформ;
- комбіновані – об’єднує в собі риси інших, вказаних вище.
В залежності від співвідношення рівня підлоги першого поверху вокзалу та рівня підлоги пасажирських платформ вокзали бувають:
- однорівневі – підлоги на приблизно одному рівні;
- дворівневі занижені – площа підлоги вокзалу нижче рівня підлоги платформи приблизна на один поверх;
- дворівневі підвищені – рівень площі першого поверху вокзалу вище рівня підлоги платформи приблизно на один поверх.
- багаторівневі – в якому привокзальна площа, будівля вокзалу і платформи розташовуються в кількох рівнях у тому числі і безпосередньо один над одним.
В залежності від кількості людей, що можуть обслуговувати вокзали (пропускна спроможність), вокзали поділяються:
1. малі – до 200 чоловік (мінімальна площа 3000 м²);
2. середні – 200 – 700 чоловік (7000 м²);
3. великі – 700 – 1500 чоловік (10 000 м²).
4. дуже великі - > 1500 чоловік ( 12 500 м²)
Пасажирська платформа– службово – технічна споруда, що розташована поруч із залізничними коліями та піднята над ними і призначена для короткочасного накопичення пасажирів (посадка, висадка, проводжаючі, зустрічаючі).
Пасажирські платформи, переходи, тунелі, пішохідні мости, конкорси, а також пасажирську будівлю називають вокзальним комплексом.
Конкорс –службово - технічна споруда, що служить для переходу пасажирів від привокзальної площі чи вокзалу до платформ, а також для короткочасного обслуговування й очікування пасажирами поїздів. Конкорси розміщуються над перонними залізничними коліями та платформами, або ним, мають сходи чи ескалаторні, виходи на платформи.
Частина території вокзального комплексу, що включає пристанційні залізничні колії, платформи, переїзди, переходи, призначені для пропуску та зупинки поїздів, посадки (висадки) пасажирів, поштово – багажних операцій і частково технічного обслуговування рухомого складу називається пасажирським пероном.
При проектуванні вокзальних комплексів необхідно враховувати вимоги, що існують практично для всіх структурних об’єктів.
Наприклад, при проектуванні вокзалів, необхідно приймати таке планувальне і конструктивне рішення, яке б забезпечувало швидке і зручне обслуговування пасажирів (оформлення проїзних документів, посадка в потяги, обслуговування зустрічаючих та проводжаючих…):
- привокзальна площа – з боку населеного пункту;
- всі елементи вокзального комплексу повинні бути технічно пов’язані між собою;
- службово – технічні приміщення будівлі – блокуються з пасажирськими приміщеннями;
- довжина пішохідного шляху пасажирів від зупинки міського транспорту до входу у вокзал не повинна перевищувати 100 м, а великих і дуже великих – 150 м і т.д..
Крім цього необхідно враховувати рельєф місцевості, кліматичні, геологічні, культурно – історичні і інші особливості району будівництва, втілювати проектні рішення, що враховують потреби інвалідів - колясочників та інвалідів з вадами зору та слуху.
Пасажирська будівля (вокзал) розташовується не ближче ніж 20 м від осі найближчої колії, а при руху поїздів із швидкостями понад 140 км/год – 50 м. Висота приміщень не менше 3.0 м, площі окремих приміщень визначаються в залежності від відсотку пасажирів, що одночасно перебувають у приміщенні вокзалу при його розрахунковій місткості.
Важлива роль відводиться проектуванню пасажирських платформ. Довжина платформи повинна задовольняти найбільшій довжині пасажирського потягу (на перспективу п’ятого року експлуатації). Ця умова повинна забезпечувати можливість подовження платформ до 650 м, а для приміського руху – 500 м.
Ширина платформ для різних по величині вокзалів та швидкості руху потягів може бути 3 ÷ 8 м. За наявності на платформі інших споруд (кіоски, входи в тунелі…) відстань між крайніми елементами споруд і бортом платформи може складати 2 ÷ 3 м.
1. Платформи, залежно від висоти над рівнем верха головки рейки поділяються на високі – 1.1 м. та низькі -0.2 м.
Високі платформи проектують, як правило, на великих і дуже великих вокзалах, а також на вокзалах електрифікованих залізниць з інтенсивним приміським рухом, відповідно низькі – на середніх і малих вокзалах. Опори високих платформ треба розташовувати на відстані не менше 2120 мм від осі колії.
Із умови постійного і комбінованого обслуговування пасажирів розроблена нормативна документація, в якій враховані всі необхідні умови – геометричні розміри платформ, насипи та виїмки ґрунту, використання типових уніфікованих несучих елементів (опори, покриття, тротуари, огорожі…), матеріали покриття і т.д.
Платформи, як правило, повинні бути обладнані навісами для укриття пасажирів від снігу та дощу, зайвої сонячної радіації. Рекомендується будувати легкі переривчасті та прозорі навіси із внутрішнім організованим водостоком, інформаційними табло.
Довжина навісів залежить від розмірів вокзалів. Наприклад, для середніх вокзалів – 100 – 120 м, а малих – не менше довжини пасажирської будівлі.
Важливою частиною вокзальних комплексів є вокзальні переходи, що призначені для сполучення платформ, пасажирської будівлі та привокзальної площі між собою. При їх проектуванні необхідно прагнути до якомога меншої довжини руху пасажирських потоків. При цьому ширина сходових маршів – не менше 2 м, висота пішохідних тунелів – не менше 2.4 м, а відстань від підлоги до низу повздовжнього ригеля – не менше 2 м. Кількість сходів в одному марші не менше 3 і не більше 16. В окремих випадках, коли зводиться тільки один марш – не більше 20 сходів. Східці розмірами 140×320 мм, або 120×400 мм. Пандуси – з ухилом не крутіше 1:8 і повинні мати не слизьке покриття. Ширина їх не менше 1 м, а для спуску багажних, дитячих та інвалідних візків поруч зі сходами повинні бути пологі спуски шириною не менше 1 м з двома смугами по 0.3 м між якими – східці.
Конструктивне рішення вокзалів, пасажирських павільйонів, платформ, переходів залежить від їх місткості з урахуванням природно – кліматичних умов.
Несучі конструкції малих і середніх вокзалів доцільно проектувати з використанням монолітного залізобетоні (бетону) та місцевих матеріалів – цегла, природні камені, деревина. Будівлі можуть бути як з несучими стінами так і каркасні (повний або не повний каркас).
При проектуванні будівель великих і дуже великих вокзалів слід застосовувати переважно каркасні системи, збірні, збірно – монолітні та монолітні перекриття, самонесучі зовнішні стіни з різноманітних вогнестійких матеріалів.
Облицювання цоколів будівель, павільйонів, виходів з пішохідних тунелів повинно виконуватись з високоміцних, вологостійких і морозотривких матеріалів (природних і штучних) у тому числі із граніту й інших природних каменів. З таких же матеріалів слід виготовляти присхідці сходів так як вони стійки проти стирання.
Вокзали повинні мати необхідну систему електро – теплопостачання, опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопостачання, каналізації, пристрої зв’язку, сигналізації, комп’ютеризації і т.д. відповідно до діючих норм.
Контрольні питання
1. Які об’єкти відносяться до пасажирських будівель?
2. Призначення пасажирських залізничних станцій.
3. Як поділяються вокзали в залежності від умов обслуговування пасажирів?
4. Як можуть розміщуватись вокзали відносно залізничних колій?
5. Поділення вокзалів в залежності від пропускної спроможності.
6. Назвіть деякі вимоги, що необхідно враховувати при проектванні вокзалів.
7. Як поділяються пасажирські платформи в залежності від висоти на рівнем верха головки рейки?
8. Призначення навісів на платформах, які вони бувають?
9. Вкажіть основні вимоги до сходів вокзальних переходів.
Література
[4] – стор 155 – 159;
[40.41] – для самоопрацювання.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 904; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!