Типізація, уніфікація та модульна координація розмірів у будівництві
Можливістьвикористання будівельних виробів заводського виготовлення (по існуючим кресленнях) дозволяє значно скоротити строки зведення будівель і споруд (післявоєнне будівництво в радянські часи , сучасне соціальне будівництво).
Такий вид будівництва, при якому багаторазово зводилися будівлі по одному проекту з одних і тих же будівельних виробів (стінові блоки, панелі, плити перекриття, фундаментні блоки...) називається типовим,а проектні рішення – типові проекти.
Для забезпечення можливості зведення типових будівель при виготовленні будівельних виробів необхідно дотримуватись єдиних вимог стосовно розмірів, щільності, міцності, морозо - теплостійкості..., зовнішнього вигляду, методів зведення, способів експлуатації і т.д. Всі вимоги до будівельних виробів, конструкцій , методів проектування та будівництва викладені в спеціальних нормативних документах – ДСТУ та ДБН. Такий прийом називається стандартизацією і контроль за дотриманням вимог, викладених в цих документах здійснює Держстандарт України та його відділення в обласних та районних центрах.
З метою скорочення типів будівельних виробів, кількості їх розмірів, забезпечення їх взаємозаміни (при необхідності) для типових об’ємно – планувальних рішень (прогони, висоти поверхів, кроки колон, рам...) введено поняття уніфікації – обмежена кількість типів і розмірів. Наприклад, бетонні блоки для стін підвалів (фундаментів) виготовляються довжиною 2,4 м і 1,2 м ; шириною – 300, 400, 500 і 600 мм та висотою 300 мм і 600 мм.
|
|
|
Обємно планувальні – рішення будівель характеризуються кроком, прогоном і висотою частини об’єму або об’ємом будівлі в цілому. Одиницею об’ємно – планувального рішення являється планувальний елемент, що представляє собою горизонтальну проекцію об’ємно – планувального елемента.
Наприклад, об’ємно – планувальним елементом житлового будинку може бути окрема квартира, а планувальним елементом – горизонтальна проекція квартири, тобто план квартири. По ньому можна оцінити вдалість проектного рішення (чи навпаки). Основою для типізації, уніфікації, оцінки об’ємно – планувальних рішень є модульна координація розмірів в будівництві, що являє собою сукупність правил узгодження будівельних виробів між собою (відповідно і об’ємно – планувальних рішень будівель) на базі єдиного модуля – умовної одиниці виміру, яка в будівництві прийнята рівною 100 мм і позначається літерою М (основний модуль).
Існують також:
- укрупнений модуль – 3М, 6М, 12М, 15М, 30М, 60М;
- подрібнений модуль – 
Розміри будівельних виробів повинні бути кратними основному модулю.
|
|
|
Нормами встановлені межі застосування окремих модулів, наприклад:
- основний модуль М – граничні розміри застосовуються 100÷1200 мм;
- 3М ( в плані і вертикалі) – 300÷3600 мм;
- 
– 50÷600 ммі т. д.
Складовою частиною модульної системи являється координатна вісь– умовна лінія перетину площини будівельних конструкцій яка розмежовує будови на прогони, кроки, висоти. До них «прив’язують» всі несучі, самонесучі та огороджувальні конструкції. Для окремих конструкцій існують певні правила «прив’язки» приведені в експлуатаційній довідковій луературі. Наприклад, зовнішні грані колон промислових будівель можуть співпадати з координатною віссю – нульова прив’язка, або зміщуватись (прив’язка відповідно 250, 500, 750 мм і т.д.).
За умови неможливості точного виготовлення будівельних виробів в відповідності до координатно – модульної системи встановлено три категорії розмірів (як конструкцій так і окремих будівельних виробів):
1.координаційний (номінальний), що відповідає відстані між координатними вісями;
2.конструктивний– проектний розмір, що відрізняється від координатного на величину двох конструктивних зазорів або шва (20 мм);
3.натурний(фактичний) – розмір, що відрізняється від конструктивного на допустиму величину відхілень (регламентується відповідним ДСТУ).
|
|
|
Наприклад: довжина суцільного бетонного блока стін підвалів:
- номінальна – 2.4 м;
- конструктивна – 2,38 м;
- натурна – 2,38 ± 13 мм;
Враховуючи вище вказані показники встановлюються величини, що характеризують об’ємно – планувальні елементи.
Висота поверха житлової чи громадської будівлі визначається відстанню від рівня підлоги даного поверха до рівня підлоги поверха, що розміщується вище. Висота останнього поверха вимірюється аналогічно, за винятком того, що товщина дахового (горищного) перекриття вважається рівною товщині міжповерхового перекриття.
Висота приміщень одноповерхових виробничих будівель дорівнює відстані від рівня підлоги до нижньої грані кроквяної конструкції на опорі.
Відстань між координаційними вісями на плані будівлі називається кроком. Крок може бути повздовжнім або поперечним.В практиці проектування крок більшого розміру називається прогін. Наприклад, в виробничих малоповерхових будівлях крок колон в поперечному і повздовжньому напрямах може бути однаковим – 6М, тоді визначння прогін і крок співпадають. А в будівлях залізничних депо крок колон в поперечному напрямі може складати 18,24 м, а в повздовжньому 6 – 9 м. Тоді 18 (24 м) це прогін, а 6 (9 м) – крок.
|
|
|
Наприклад, для одноповерхових виробничих будівель без мостових кранів при прогонах ≤ 12 м, уніфікована висота приміщень – 3,6; 4,2; 5,4; 6,0 м, а при прогонах 18 м в будівлях з мостовими кроками – 8,4; 9,6; 10,8 м. Встановленні також уніфіковані відмітки верхньої грані підкранової консолі колон, розміри деформаційних швів і т.д. [43].
Для громадських будівель характерна різноманітність об’ємно – планувальних рішень, в зв’язку з цим рекомендується вільне і гнучке планування, що дозволяє з однієї сторони використовувати уніфіковані будівельні елементи, з другої прилаштовувати однакові рішення до різноманітних умов їх використання.
Для житлового будівництва рекомендуються каркасні схеми з зовнішніми легкими стінами – панельними або із дрібних каменів. В житлових будівлях з повздовжніми несучими стінами рекомендовані прогони в поперечному напрямі від 4,8 м до 6,0 м – кратно 3М, а в повздовжньому – 2,4; 2,7; 3,0; 3,3 та 3,6 м. В разі зведення несучих стін з цегли чи керамічних блоків і використані в перекриттях панелей шириною не більше 1,5 м, дозволяється любий повздовжній крок несучих стін кратний – 3М.
В цілому принцип типізації, уніфікації і використання координатно – модульної системи ставить за мету використання найбільш ефективних з технічної і економічної точки зору будівельних виробів і об’ємно – планувальних рішень з врахуванням вимог до будівель та кліматичних особливостей місця будівництва. Габаритні розміри та маса типових уніфікованих будівельних виробів дозволяють транспортувати їх до місця зведення будівель та мотувати існуючи машини і механізми. Це також дозволяє організовувати будівельне виробництво в механізований поточний процес монтажу збірних будівельних виробів і деталей, забезпечує можливість зміни одного виробу іншими без зміни об’ємно – планувального рішення, використання елементів одного типорозміру для різноманітних будівель.
Контрольні питання:
1. Якими показниками характеризується використання в будівництві будівельних виробів заводського виготовлення?
2. Чим характерне типове будівництво?
3. Яке основне поняття вкладене в термін «уніфікація»?
4. Яка основна умовна одиниця виміру прийнята в будівництві?
5. Дайте визначення терміну «координатна вісь»?
6. Що таке «прив’язка» конструкції (елемента)до координатної вісі?
7. Які існують категорії розмірів будівельних виробів?
Література:
[44] стор. 27 ÷ 29;
[42]стор. 14 ÷ 17;
[15]стор. 3,12;
[43]стор.11 ÷ 22.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 630; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!