Розробка проекту може здійснюватись в одну, дві чи у три стадії.
Для об'єктивної характеристики проектних рішень, при приймаються на відповідних стадіях проектування, розраховується система техніко-економічних показників, головні з них — вартісні,які дозволяють комплексно оцінювати економічну ефективність технологічної та будівельної частин проекту в цілому. Друга група показників — натуральні,більшість із яких — додаткові.
Ціноутворення в інвестиційній сфері
Ціна — це важливий економічний важіль, який використовується для грошового вираження вартості предмету, об'єкта, товару, тобто кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. Ціни в інвестиційній діяльності можуть визначатися в залежності від того чи є вони:
> ринковими (явними) або тіньовими (неявними)
> абсолютними або відносними
> поточними чи постійними.
Система ціноутворення в інвестиційній сфері формується у відповідності до загальної та єдиної цінової політики України та характеризується такими ознаками:
- застосуванням в основному вільних (ринкових) тарифів майже на всю продукцію виробничо-технічного призначення та послуги, які використовуються в капітальному будівництві;
- можливістю використовування вільних (договірних) цін на будівельну продукцію;
- надання рівних прав учасникам інвестиційного процесу при формуванні договірних цін на будівельну продукцію;
- використання підрядних торгів як пріоритетного методу формування договірних цін;
|
|
|
- наявністю рекомендаційного характеру загальних положень ціноутворення.
Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт = Прямі витрати(кошторисна вартість будівельних матеріалів, основна заробітна плата, витрати на експлуатацію машин та механізмів) + Накладні витрати(пов’язані з обслуговуванням будівельного виробництва (не з технологічним процесом): адміністративно-господарчі, по обслуговуванню робітників, на організацію будівельних робіт, інші) + Планові накопичення(30% від 1 та 2)
Кошторисна вартість = Прямі витрати + Накладні витрати.
Тема Фінансове забезпечення інвестування
Фінансові ресурси інвестування.
Фінансовий, операційний, загальний леверидж і структуризація капіталу.
Концепція й вимірювання ризиків. Заходи щодо запобігання ризикам або зменшення їх.
Теорія інвестиційного портфелю.
Фінансові ресурси інвестування.
Фінансові ресурси – це грошові кошти у розпорядженні інвестора.
За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів— власний, позичковий та залучений капітал.
СПОСОБИ ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ:
|
|
|
1.Акціонування (капітал залучається шляхом емісії ЦП та їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб).
1.1.Корпоратизація – це надання державним підприємствам статусу акціонерних, де спочатку 100% акцій належить державі, а потім акції продаються іншим юридичним та фізичним особам.
1.2.Самофінансування - фінансування за рахунок чистого прибутку. Цей спосіб дає можливість протидіяти поглинанню іншими компаніями.
1.3. Трастинг – це спосіб вторинного отримання доходів шляхом вкладення у ЦП прибутку від первинних інвестицій. Це один з найефективніших способів нагромадження капіталу, який застосовується переважно ЗАТ.
Венчурне фінансування.
1.5.Придбання рядового пакету акцій – Менше 50% акціонерного капіталу. Застосовують невеликі фірми, які зацікавлені у фінансуванні свого розвитку, вони, як правило, виробляють окремі складові для великих фірм у наукомістких галузях.
2.Боргове фінансування(капітал залучається за рахунок банківського та державного кредиту, розміщенням боргових зобов’язань).
Банківське кредитування.
2.2.Державне кредитування (за рішенням Кабміну).
Мікрокердитування.
2.4.Розміщення боргових зобов’язань (векселі).
|
|
|
3.Фінансування на консорційних засадах(це спосіб залучення капіталу шляхом створення спільних підприємств або інших утворень).
СП
3.2.Альянси – це обєднання двох або більше суб’єктів господарювання на умовах спільного розпорядження прибутками і фінансовими ресурсами, розподілу ризиків з метою досягнення стратегічних цілей.
3.3.Франчайзинг – це передача або продаж ліцензії (франшизи) однієї фірми (франшизодавця) іншій (франшизоодержувачу) на право реалізації продукції чи зайняття бізнесом на певній території з використанням товарного знаку франшизодавця за умов сурового виконання вимог технології та якості.
Види:
Продуктово-торгівельний (створення мережі дістрибютерских фірм з метою розширення ринку збуту);
Бізнес-франчайзинг (передача товарного знаку, техоглогії, а потім експертизи продукції франшизоодержувача з наданням права на виробництво та продаж на певний строк.
3.4.Ліцензування – це передача прав виробництва продукції однієї компанії іншим на певний строк і за певну винагороду (це спосіб залучення капіталу власниками патентів, проектів, технологій тощо).
3.5.Інжиніринг – це надання інженерно-консультаційних послуг, що сприяє інтенсивності інвестиційного процесу.
|
|
|
3.6.Еккаутинг – система збирання та обробки інформації з метою визначення фінансового стану.
4.Оренда– це строкове володіння та користування капітальними активами.
4.1.Оперативна оренда (поточна) –строк не більше 5 років, але не більше повного амортизаційного строку.
4.1.Лізінг (довгострокова оренда)
4.2.Хайринг (середньострокова оренда)
4.3.Рентинг (короткострокова оренда)
4.4.Лізбек – це продаж власного майна лізинговій компанії та подальша оренда цього майна.
4.5.Селенг - це передача прав використання і розпорядження (крім права власності) власним майном селенг компанії.
Пільгове фінансування.
Урядовий пільговий кредит.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 222; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!