Що усвідомлює начальник зв'язку із бойової задачі батальйона.
1.
Види та рода військового зв'язку
Вид військового зв'язку – класифікаційна характеристика військового зв'язку, виділений по виду переданого повідомлення.
У військовому зв'язку розрізняють наступні основні види електрозв'язку:
· телефонний зв'язок
· телеграфний зв'язок
· факсимільний зв'язок
· передача даних
· відеотелефонний зв'язок.
Телефонний зв'язок – призначений для передачі мовної інформації, має високу оперативність і наближає управління до умов особистого спілкування, тобто ведеться безпосередній обмін переговорами між командирами.
Телефонні переговори в тактичній ланці складають основну частину від загального обсягу інформації і можуть вестися за допомогою засекреченої апаратури тимчасової стійкості.
Телеграфна – призначена обміну буквено-цифровими повідомленнями. Слуховий радіотелеграфний зв'язок організується як з вищестоящим штабом, так і з підлеглими частинами (підрозділами).
Факсимільна – зв'язок забезпечує передачу чорно-білих і кольорових зображень і застосовується в оперативній і вищій ланках управління, тобто призначена для обміну графічними повідомленнями.
Передача даних – знаходить застосування при оснащенні її комплексом засобів автоматизації і значно підвищує можливість по інформаційному обміні і передачі буквено-цифрових повідомлень.
Відеотелефонний зв'язок – є найбільш досконалим засобом спілкування начальників за допомогою засобів електрозв'язку, коли вони не тільки чують, але і бачать один одного.
|
|
|
Рід військового зв'язку – це класифікаційне угруповання військового зв'язку виділена по середовищу поширення і застосованих засобів військового зв'язку.
У військовому зв'язку розрізняють наступні рода:
· радіо зв'язок,
· радіорелейний зв'язок,
· тропосферний зв'язок,
· космічний зв'язок,
· проводовий зв'язок,
· рухливий зв'язок,
· сигнальний зв'язок,
· опто-электронний зв'язок.
Вимоги щодо системи зв'язку .
Система управління військами в загальному випадку включає органи управління, систему зв'язку й інші спецсистеми.
Як бачимо, система зв'язку є матеріальною основою управління військами, і, як до матеріальної основи, до неї пред'являються наступні вимоги:
- висока бойова готовність;
- стійкість;
- мобільність;
- необхідна пропускна здатність;
- безпека.
Бойова готовність системи зв'язку – її здатність забезпечувати своєчасний перехід з одного стану в необхідне для забезпечення управління військами.
Бойова готовність системи зв'язку повинна бути вище бойової готовності органів управління військами. Тільки в цьому випадку країна буде гарантована від раптового нападу імперіалістичних агресорів.
|
|
|
Для військ зв'язку взагалі і системи зв'язку зокрема установлюються визначені ступені бойової готовності характеризує цілком визначену здатність керувати військами і зброєю.
Переклад системи зв'язку в різні ступені бойової готовності здійснюється шляхом проведення деякого переліку заходів.
Необхідний рівень різних ступенів бойової готовності може бути досягнуть:
- високою тактико-спеціальною підготовкою воїнів- зв'язківців;
- підтримкою високої стійкості в експлуатації системи зв'язку і її постійним удосконалюванням;
- наявністю резерву сил і засобів зв'язку й ін.
Стійкість системи військового зв'язку – здатність системи зв'язку або її елементів зберігати свою працездатність при усіх факторах, що впливають.
Стійкість системи зв'язку і її елементів визначається «живучістю» (властивістю виконувати поставлені задачі в умовах впливу всіх засобів поразки, використовуваних супротивником), перешкодостійкостю (властивістю виконувати поставлені задачі в умовах впливу усіх видів перешкод) і надійністю (властивістю виконувати поставлені задачі, зберігаючи в часі значення експлуатаційних показників у заданих межах).
|
|
|
Стійкість системи зв'язку досягається проведенням комплексу заходів, основними з яких є:
- високий рівень тактико-спеціальної підготовки воїнів-зв'язківців;
- проведення заходів усебічного забезпечення зв'язку й АСКВ;
- чітка організація оперативно-технічної служби на елементах системи зв'язку;
- забезпечення умов електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, а також строге дотримання правил технічної експлуатації засобів зв'язку;
- проведення заходів щодо захисту засобів зв'язку від впливу радіоперешкод;
- інженерне устаткування елементів системи зв'язку;
- наявність резерву сил і засобів зв'язку й ін.
Мобільність системи військового зв'язку – це її здатність до своєчасного розгортання, напрямкові і вимірові структури відповідно до обстановки.
Підвищення мобільності можна досягти:
- високим рівнем тактико-спеціальної підготовки воїнів- зв'язківців;
- широким застосуванням засобів механізації й автоматизації при розгортанні, входженні в зв'язок і згортанні елементів системи зв'язку.
- широким використанням високо прохідної транспортної бази засобів зв'язку;
|
|
|
- автоматизацією процесів розподілу і комутації каналів зв'язку і повідомлень і ін.
Пропускна здатність системи військового зв'язку:
- потенційна можливість системи зв'язку по передачі потоків повідомлень на всіх інформаційних напрямках в одиницю часу.
Потоком повідомлень називають послідовність переданих або прийнятих повідомлень, визначену потребами управління.
Повідомлення має визначений обсяг – кількість біт, знаків, слів, груп, і ін.
Пропускна здатність визначається потенційними можливостями первинної і вторинної мереж зв'язку й у загальному випадку складається з потенційних можливостей кожного інформаційного напрямку, а саме тих елементів системи зв'язку, що забезпечують обмін інформацією в напрямку між джерелом і одержувачем повідомлень. Отже, якщо вважати, що первинна мережа системи зв'язку задовольняє потреби по пропускній здатності, те потенційна можливість по передачі потоків повідомлень на напрямку буде визначатися тактико-технічними даними кінцевих апаратів, що знаходяться в джерела й одержувача повідомлень (органів управління, посадових осіб або автоматичних пристроїв, що формують повідомлення).
Однак реальна пропускна здатність будь-якої системи зв'язку істотно нижче потенційної унаслідок впливу на неї ряду факторів рівня тактико-спеціальної і спеціальної підготовки воїнів-зв'язківців ступеня стійкості системи зв'язку, рівня автоматизації процесів розподілу, комутації каналів (повідомлень), обробки і передачі повідомлень, ефективності управління зв'язком взагалі і зокрема, оперативно-технічної служби на елементах системи зв'язку й ін. Зміна впливу зазначених факторів у напрямку підвищення реальної пропускної здатності систем зв'язку – одна з найважливіших задач воїнів-зв'язківців.
Безпека системи військового зв'язку – це здатність системи зв'язку протистояти усім видам розвідки супротивника, через помилкову інформацію в систему зв'язку.
Розвідка супротивника може одержувати зведення про діяльності штабів і військ шляхом схованого доступу (проникнення) до засобів обробки, збереження і передачі інформації, пеленгування джерел випромінювання і визначення їхнього місця розташування, перехоплення повідомлень і розкодування (розсекречення) їхній, а також аналізу порушень установлених режимів роботи засобів зв'язку, мір маскування і правил користування апаратурою зв'язку. Крім того, розвідка може вестися шляхом перехоплення й аналізу побічних випромінювань радіо, радіорелейних, тропосферних і космічних засобів зв'язку.
Очевидно, що розвідки і введення в нашу систему зв'язку помилкової інформації супротивник може вести лише з визначеним ступенем успіху, тому що війська зв'язку при розгортанні систем зв'язку застосовують ряд мір, спрямованих на протидію його технічним засобам розвідки.
Безпека системи зв'язку досягається:
- високим рівнем тактико-спеціальної і спеціальної підготовки воїнів-зв'язківців;
- широким використанням засобів схованого зв'язку;
- строгим виконанням правил користування засобами зв'язку;
- виявленням і усуненням демаскуючих ознак застосовуваних засобів зв'язку;
- виключенням несанкціонованого доступу до засобів зв'язку;
- проведенням заходів щодо всебічного забезпечення зв'язку й АСКВ і ін.
Що усвідомлює начальник зв'язку із бойової задачі батальйона.
- бойовий порядок частини (підрозділу);
- бойову задачу сусідніх частин (підрозділів) і порядок взаємодії з ними;
- місця розгортання ПУ частини (підрозділу) і підлеглих підрозділів;
- порядок взаємодії з елементами бойового порядку старшого штабу й усередині своєї частини;
- час готовності до бойових дій.
| № | Відстань між р/станціями (км) | Відстань між основними лініями на карті (довжина, км/висота, м) | Н (м.) | Зв’язок | ||||||
| 4 | 26,1 | 1,1 | 2 | 3 | 11 | 20,2 | 13,6 | - | ||
| 164 | 194 | 144 | 140 | 149 | ||||||
2.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 871; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!