НАЦИСТСЬКИЙ ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ.



Ключові терміни та поняття


· окупація

· „новий порядок”

· „теорія расової винятковості німецької нації”

· „фабрики смерті”

· Бабин Яр

 

· „мертва зона”

· „конвеєр смерті”

· „білі раби”

· остарбайтери

· СС

· СД

· гестапо


Через чотири місяці після початку війни німцям вдалося окупувати майже всю Україну.  Не дивлячись на окремі успіхи локального характеру  радянських військ, 22 липня 1942 р. вони залишили м. Свердловськ Луганської області, і, таким чином, вся Україна опинилася під окупацією ворога.

Над республікою нависли похмурі сутінки гітлерів­ської окупації. Окупанти знищили цілісність України:

— Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Терно­пільська області—на правах окремого району (округу) «Галіція» були включені до складу Краківського гене­рал-губернаторства;

— Чернівецька, Ізмаїльська області включені до складу Румунії;

— Одеська, південні райони Вінницької, західні ра­йони Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії були об'єднані в губернаторство «Трансністрія» і оголошені теж частиною Румунії;

— Чернігівську, Сумську, Харківську області та Донбас підпорядкували фронтовому командуванню (як прифронтові області);

— усі інші українські землі увійшли до складу Рейхскомісаріату «Україна» з центром у м. Рівне. Рейхскомісаріат ділився на шість  округів з центрами в Дніпропетровську, Мелітополі, Миколаєві, Києві, Житомирі, Рівне (очолив цю частину окупованих земель фанатичний німецький кат українського народу Еріх Кох);

— Закарпаття з 1939 р. входило до складу хортистської Угорщини.

Вся Україна розглядалася як «Лебенсраум» (життє­вий простір) для німецького народу. Планувалося пере­селити на її плодючі землі німецьких колоністів з Нідерландів, Голандії, Данії. Українці ж підлягали частко­вому знищенню; їх передбачалося також використати на некваліфікованих роботах. Ці плани були розраховані на ЗО років.

Передбачалася, окрім того, насильницька депорта­ція молоді на роботу в Німеччину, передача малолітніх дітей, якщо вони «відповідали расовим стандартам» в німецькі сім'ї.

На території України повсюдно було встановлено жорстокий окупаційний режим. «Новий порядок» поз­бавляв населення будь-яких громадянських прав. Почалося широкомасштабне здійснення планів „Зелена папка” та „Ост”. Ци­нічно заявлялося, що мета німців полягає в тому, щоб змусити українців працювати на Німеччину. Грабували­ся і нищилися матеріальні ресурси і культурні цінності нашого народу; вивозилося устаткування фабрик і за­водів, рухомий склад залізниць, сировина й матеріали, зерно й скотина. Ешелонами відправлявся в Німеччину український чорнозем, з музеїв вивезли 40 тис. найцінніших творів мистецтва, колекції, зброя часів Запорізь­кої Січі. Здійснюючи план „Ост”, німецькі окупанти поставили завдання: старше покоління і євреїв знищити; людей середньго віку перетворити на „білих рабів” й примусти їх працювати на рейх на окупованій українській території; молодих (від 14 до 28 років) перетворити на остарбайтерів й змусити їх працювати на гітлерівську воєнну машину на території Німеччини. З 2,8 млн. вивезених з Радянського Союзу лю­дей на примусові роботи в Німеччину, 2,4 млн. були ви­везені з України. Із 7 млн іноземних робітників в Німеччині третину становили українці.

Під час окупації криваві сліди нацистських голово­різів не обминули жодного міста чи району України, вони перетворювали окуповані райони в «мертву зону». У вересні 1941 р. у Львові було розстріляно кілька сот представників інтелігенції. На «конвеєр смерті» було поставлено масове знищення євреїв. Невдовзі після за­гарбання Києва у Бабиному Яру було страчено 52 тис. жінок, дітей та осіб похилого віку єврейської національності. Відтак Бабин Яр став місцем постійних розстрілів (щовівторка і щоп'ятниці), де було знищено загалом понад 100 тис. євреїв, українців, циган, росіян та представників інших націо­нальностей. У червні 1943 р. перестало існувати львівсь­ке гетто, куди в перший рік війни було зігнано понад 130 тис. євреїв. Трагічну долю Хатині розділили багато українських сіл, серед них Молотків на Тернопільщині, Кортеліси на Волині та багато інших.

Жертвами кривавого терору стали 1366 тис. радянсь­ких військовополонених у 180 таборах смерті, розташо­ваних на території України. У республіці відомо не мен­ше 250 місць масових розстрілів українського населен­ня. «Фабрики смерті» діяли в Києві, Львові, Дніпропет­ровську, Кіровограді та в ін. містах. Усього за час оку­пації населення скоротилося на 13614 тис. чоловік, з них на Україні — 4 млн.

Окупанти обіцяли провести аграрну реформу, зберегти колгоспи,  забез­печити вільний розвиток української культури, відродити знищену радянською владою церкву, повер­нути солдат додому. Іноді фашисти роздавали колгосп­ну скотину та знаряддя праці, частково відпускали по­лонених, але «новий порядок», попри все це, не виправ­дав надії навіть тих, хто був незадоволений Радянською владою. На власній території українці та інші народи, що мешкали тут, перетворилися у людей „третього сорту”.

Таким чином, окупувавши Україну, нацисти не виз­навали за нею будь-якого державного права на існуван­ня; окуповані території називали «німецькою Індією», а народи, що населяли нашу республіку, — «білими раба­ми», що є «неповноцінними». Тому «новий порядок» ви­кликав глибокий і  масовий  опір народних мас, від його пасивних форм (відмова від роботи, саботаж тощо) до збройної боротьби.

 

З а п и т а н н я:       

1. Як була розчленована українська територія з самого початку Великої Вітчизняної війни?

2. В чому Ви вбачаєте суть рабсько-кріпосницької системи, вста­новленої «новим порядком» нацистів в Україні?

3. Які жертви кривавого нацистського терору перших місяців війни Ви знаєте?

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 477; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!