ТЕНДЕНЦІЇ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ В 30-і РОКИ

ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ

Ключові терміни та поняття

· індустіалізація

· екстенсивний шлях

розвитку

· командно-адміністративна економіка

· п׳ятирічки

· „штурмівщина”

· „Шахтинський процес”

· істоичний досвід

 

Індустріалізація, її причини та передумови. Індустріа­лізація — це система заходів, спрямованих на приско­рення розвитку промисловості з метою технічного пере­озброєння економіки та зміцнення обороноздатності країни. Курс на індустріалізацію країни взяв XIV з'їзд ВКП(б) (гру­день 1925 р.).

Причини індустріалізації:

— необхідність технічного переозброєння економіки;

— створення воєнно-промислового комплексу;

— створення матеріально-технічної бази для еконо­мічної самостійності країни в умовах капіталістичного оточення й можливої економічної ізоляції;

— необхідність технічної підготовки до кооперуван­ня села (випуск тракторів, машин, сільськогосподарського  реманенту тощо);

— зміна соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності пролетаріату (селянство в краї­ні складало понад 80 %).

 Передумови індустріалізації:

— вже була закладена відповідна база для початку індустріалізації, за 1921— 1925 рр. економіка, зруйнована попередніми 7 роками воєн, була відбудована приблизно до рівня 1913 р.;

— зміцнилося фінансове становище держави (завдя­ки стабільності та конвертованості червонця);

— з'явилися нагромадження та джерела подальшого фінансування індустріалізації (успіхи непу — прибутки від сільського господарства, торгівлі, легкої промисло­вості тощо).

Труднощі індустріалізації та її особливості.

 Трудно­щі полягали в тому, що: — країна могла розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування (прибутки економіки; держпозики; заощадження населення);

— не вистачало кваліфікованих кадрів робітників та інженерів;

— це був перший в історії досвід проведення плано­вої індустріалізації (після ГОЕЛРО).

Особливостііндустріалізації полягали в тому, що:

— почалася вона з важкої, а не з легкої, як в інших краї­нах, промисловості;

— мала дуже високі темпи (10-15 разів, в 10 раз швидші, ніж в інших країнах);

— спиралася лише на внутрішні джерела;

— здійснювалася за планом.

Етапи здійснення індустріалізації:

1) 1926 р,— жовтень 1928 рр.— початок індустріаліза­ції, підготовка форсованої індустріалізації з метою пе­ретворити країну в таку, яка виробляє сама машини й устаткування, а не ввозить їх з-за кордону; — різко зро­стають капіталовкладення (в 3—4 рази в порівнянні з 1924—1925 рр.); починається реконструкція старих ви­робничих фондів; будівництво нових, в основному неве­ликих й середніх підприємств; закладка нових електро­станцій, включаючи Дніпрогес.

2) Жовтень 1928—1932 рр.—перша п'ятирічка, що характеризувалася форсованим розвитком важкої інду­стрії. Успіхи першого року п'ятирічки, що проходив ще під впливом непу, а також на фоні жорсткої кризи еко­номіки, що охопив увесь капіталістичний світ в 1929 р., створювали ілюзію можливості швидко вирватися з еко­номічної відсталості і перейти в розряд розвинутих дер­жав. Тому 1929 рік став переломним в переході до фор­сованої індустріалізації. Під натиском Сталіна ЦК при­йняв не «відправний» (18 % в рік темп розвитку), а «оптимальний» (20—22 %) варіант розвитку п'ятирічки  в галузі промисловості. А на перший і другий рік 1-ї п'ятирічки були поставлені взагалі нереальні завдання — відповідно 32 і 45 відсотків приросту промисловості.

В ході 1-ї п'ятирічки на Україні було створено: сіль­ськогосподарське машинобудування (ХТЗ почав випус­кати перші трактори; Харківський з-д «Серп і молот» — складні молотилки; запорізький з-д «Комунар» — зерно­ві комбайни тощо); розширена й оновлена металургійна база (побудовані з-ди «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь», реконструйовані металургійні з-ди в Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Макіївці тощо); енергетична база (Дніпрогес й десятки менш потужних ГЕС); ліквідовано безробіття.

Як наслідок: для збільшення потреб індустрії стало не вистачати коштів, для чого було згорнуто неп й проведена форсована колективізація, яка була покли­кана дати додатковий хліб, а значить і валюту. Була встановлена жорстка централізація управління еконо­мікою: заміна ринку директивним плановим розподілом ресурсів й товарів; зарплата перестала бути відрядною й назначалася «зверху»; всім госпрозрахунковим тре­стам встановлювалися жорсткі плани й заборонялася ініціатива збуту товарів; вводилася карткова система (1928-1935 рр.).

3) 1933—1937 рр.—друга п'ятирічка: щорічний при­ріст промислової продукції передбачався в розмірі 16,5 %. Новобудови: металургійні заводи в Запоріжжі, Маріуполі, Кривому Розі, Новокраматорський машино­будівний, Харківський трубопрокатний та ін. Досить швидко розвивається легка і харчова промисловість. Хоча виконання п'ятирічного плану було декларовано до 1 квітня 1937 р., насправді ж рівень виконання плану не перевершував 70—77 %.

4) 1938—1941 рр.—третя п'ятирічка: спад виробни­цтва, викликаний репресіями міністрів, директорів, інженерів тощо; страхом проявити ініціативу; відсутніс­тю матеріальної зацікавленості; збільшення асигнуван­ня на оборону (наближалася війна). При цьому тем­пи розвитку промисловості не відставали від запланова­них, що досягалося надзвичайними методами: виплати по соціальному страхуванню ставилися в залежність від ставлення до праці; відбувся перехід на 7-денний робо­чий тиждень; порушення трудової дисципліни прирівню­валося до кримінального злочину. Замість матеріального стимулювання відбувався впродовж усіх 30-х років перехід до морального: найважливішим засобом підвищен­ня продуктивності праці вважалося соціалістичне зма­гання. Найвідоміший трудовий почин ще в роки ІІ-Ї п'я­тирічки пов'язаний з ім'ям О. Стаханова.

Наслідки індустріалізації та її значення. Позитивні: країна з аграрної перетворилася в індуст­ріальну, частково незалежну від Заходу (перестали ім­портувати трактори, турбіни, екскаватори, паровози то­що); промисловий потенціал України в 1940р. перевищу­вав рівень 1913 р. в 7 разів; зміцнилася обороноздатність країни; відбулися структурні зміни в промисловості — більшість складала вже не легка, а важка промисло­вість; ліквідовано безробіття.

Негативні: в ході індустріалізації остаточно утверди­лася адміністративно-командна модель економіки; з індуастріалізацією повёязаний початок масових репресій (вишуккування „шкідників”, „ворогів народу”, з вини яких траплялися „зриви” і „прориви” в розвитку індустрії); Першою політичною справою стала т.зв. „Шахтинська справа” 1928 р. над інжинерними кадрами шахт Донбасу; інду­стріалізація здійснювалася за рахунок сільського гос­подарства й виробництва предметів вжитку (легка промисловість); українська промисловість все більше «прив'язу­валася» до потреб центру; жертвою промислового стриб­ка стала соціальна сфера: життєвий рівень різко впав, люди жили в бараках в швидкозростаючих містах, на багатомільйонне населення сіл України приходилося всього 1300 лікарів; згортання непу привело до відсут­ності конкуренції й матеріальної зацікавленості, а це, в свою чергу, до сповільнення темпів розвитку самої про­мисловості.

                                З а п и т а н н я:

1. Що таке індустріалізація? Якими були її причини та передумо­ви в СРСР?

2. В чому полягали труднощі й особливості індустріалізації?

3. Яка роль належала Україні в здійсненні індустріалізації впро­довж усіх її етапів? Скільки і які це були етапи?

4. Назвіть найважливіші новобудови України в роки перших п׳ятирічок?

5. Сформулюйте позитивні й негативні наслідки індустріалізації.

           

---

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 275; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!