Сутність грошових потоків (ГП) та їх кваліфікація.
Кругообіг грошових коштів (ГП)– це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів (згідно П(С)БО №4).
Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках в банках, депозити до запитання.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.
Класифікація ГП здійснюється за такими ознаками:
1. За масштабами обслуговування господарського процесу:
- ГП по підприємству в цілому;
- ГП за окремими господарськими операціями.
2. За видами господарської діяльності розрізняють грошові потоки сформовані в процесі: операційної діяльності; інвестиційної діяльності; фінансової діяльності. Фінансова звітність показує, які грошові кошти обслуговують операції пов’язані з формуванням доходів і витрат підприємства.
3. За напрямками руху грошового потоку:позитивний ГП (обороти по Дт311); негативний ГП (обороти по Кт311).
4. За методом обчислення: валовий ГП : ВГП= ПГП+НГП; чистий ГП: ЧГП=ПГП-НГП
5. За оцінкою в часі: теперішній ГП; майбутній ГП.
6. За принципом безперервності: безперервний ГП; дискретний ГП.
Управління ГП.
Управління грошовими потоками – це забезпечення фінансової рівноваги підприємства шляхом збалансованості надходжень і видатків грошових коштів.
Етапи управління грошовими потоками:
1 етап забезпечення обліку і звітності щодо грошових потоків. Проводиться координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства.
|
|
|
2 етап аналіз грошових потоків проводиться у розрізі:
2.1. горизонтального аналізу ГП (оцінка динаміки чистого ГП, ГП від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності).
2.2. вертикальний аналіз – звертається увага на диверсифікованість грошових потоків. Позитивно оцінюється наявність ГП від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності та позитивний рух грошових коштів по кожному виду діяльності. В такому випадку формується висновок про зростання рівня оптимальності структури грошового потоку.
2.3. параметричний аналіз – коефіцієнт ліквідності ГП: 
>1, ↑
Також в процесі аналізу можуть використовувати коефіцієнти синхронності ГП, тобто відношення ЧГП до потоків сировини, зобов’язань (оборотів), запасів та інших видів активів та пасивів.
3 етап оптимізація грошових потоків підприємства.
3.1) забезпечення зменшення залежності підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів;
3.2) забезпечення збалансованості позитивних і негативних ГП в часі та за обсягами;
3.3) забезпечення взаємозв’язку ГП за видами діяльності (ПГП від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності).
|
|
|
4 етап запровадження системи планування ГП (бюджет ГП і платіжний календар).
5 етап забезпечення контролю за ГП підприємства.
Види інвестицій.
Інвестиції – це вкладення капіталу у різних формах.
Класифікація інвестицій здійснюється за такими ознаками:
4) за об’єктами:
ý реальні інвестиції – інвестиції в ОЗ, ТМЦ, нематеріальні активи;
ý фінансові інвестиції – інвестиції в фінансові інструменти;
5) за характером участі в інвестиційному процесі:
ý прямі інвестиції – інвестор приймає безпосередню участь в інвестиційному процесі;
ý непрямі інвестиції – інвестиції за допомогою фінансових посередників;
6) за періодом здійснення інвестицій:
ý короткострокові (до 1 року);
ý довгострокові (більше 1 року);
4) за ступенем ризику:
ý безризикові;
ý низькоризикові;
ý високоризикові;
ý спекулятивні (інвестиції для яких характерний високий рівень інвестиційних ризиків і високий ризик інвестиційний доходів);
5) за формами власності:
ý приватні;
ý державні;
ý змішані;
6) за регіональною приналежністю:
ý національні інвестиції (інвестиції резидентів на території даної країни);
|
|
|
ý іноземні (інвестиції нерезидентів в об’єкти інвестицій даної країни).
Особливості інвестиційної діяльності:
1. інвестиційна діяльність визначає стратегію розвитку підприємства;
2. інвестиційна діяльність забезпечує зростання обсягів операційної діяльності;
3. валові інвестиції дорівнюють сумі інвестицій у всі об’єкти інвестування;
4. інвестиційна діяльність менше залежить від галузевих особливостей ніж операційної;
5. для інвестування характерна циклічність;
6. високий рівень інвестиційних ризиків у порівнянні з операційними ризиками;
7. прибутки від інвестиційної діяльності отримуються із затримкою.
- Управління реальними інвестиціями.
Інвестиційна політика – це реалізація найбільш ефективних форм реальних та фінансових інвестицій для забезпечення економічного росту підприємства.
Для більшості підприємств України на сучасному етапі розвитку ринкових відносин більш характерним є реальне інвестування.
Управління реальними інвестиціями – це частина політики підприємства, яка спрямована на підготовку, оцінку та реалізацію найбільш ефективних інвестиційних проектів.
Існують такі форми реальних інвестицій:
|
|
|
1. придбання цілісних майнових комплексів;
2. нове будівництво;
3. реконструкція, модернізація і оновлення окремих видів обладнання;
4. інноваційне інвестування в нематеріальні активи;
5. інвестиції в приріст ТМЦ.
Для малих і середніх підприємств характерним є оновлення окремих видів обладнання та інвестиції в приріст ТМЦ.
Управління реальними інвестиціями здійснюється у такі етапи:
1 ЕТАПаналіз потреби в реальних інвестиціях на наступний період.
РІочік(план.) = ΔОЗ + ΔНА + ΔТМЦ – ΔНБ
ΔОЗ – приріст основних засобів;
ΔНА – приріст нематеріальних активів;
ΔТМЦ – приріст товарно-матеріальних цінностей;
ΔНБ – приріст незавершеного будівництва.
6 ЕТАП визначення форм реальних інвестицій, що забезпечені фінансовими джерелами (нерозподілений прибуток, довгострокові і поточні інвестиції).
7 ЕТАП розробка бізнес-планів під відповідні реальні інвестиції:
8 ЕТАП оцінка ефективності обраних проектів реального інвестування. Для цього використовуються:
коефіцієнт доходності інвестицій:
Кді = ЧПДі / ІВі
ЧПДі – чистий приведений дохід
ІВі – інвестиційні витрати
Прикладом є купівля транспортного засобу для перевезення пасажирів, де ЧПД – вартість проїзду, а ІВ – вартість автомобіля, витрати на бензин, ремонт, ЗП водія;
коефіцієнт прибутковості інвестицій: Кпі = ЧПі / ІВі
строк окупності інвестицій: Токі = ІВі/ЧПДі ; ↓
9 ЕТАП формування портфелю реальних інвестицій з урахуванням інвестиційних ризиків.
- Управління фінансовими інвестиціями.
Для диверсифікації фінансових результатів підприємства рекомендується здійснювати крім реального інвестування також фінансове інвестування.
Основні форми фінансових інвестицій такі:
1.Вкладення капіталу у статутні капітали інших підприємств (за методом участі у капіталі).
2.Вкладення коштів в депозити.
3.Вкладення капіталу в ринкові цінні папери.
Етапи управління фінансовими ризиками:
1.Аналіз потреби у фінансових інвестиціях:
2.Визначення обсягу і форм фінансових інвестицій на майбутній період.
3.Формування портфелю фінансових інвестицій з урахуванням його ефективності.
4.Забезпечення управління фінансовими інвестиціями з метою їх реструктуризації при необхідності.
5.Контроль за використанням фінансових інвестицій
Види фінансових ризиків.
Фінансові ризики – це ймовірність виникнення несприятливих фін. наслідків у формі втрати доходів, прибутку, чи власного капіталу.
Класифікація фін. ризиків здійснюється за такими ознаками:
1.За об’єктами виникнення: фін. ризики окремих фін. операцій; фін. ризики окремих видів фін. діяльності; фін. ризики по підприємству в цілому;
2.За джерелами виникнення:внутрішні фін. ризики; зовнішні фін. ризики;
3.За тривалістю існування: постійні фін. ризики; тимчасові фін. ризики;
4.За рівнем фін. витрат:
- допустимий фін. ризик – це фін. ризик при якому фін. витрати не перевищують суму розрахункового (планового) прибутку;
- критичний фін. ризик - це фін. ризик при якому фін. витрати не перевищують суму валового доходу в розрізі операцій;
- катастрофічний ризик - це фін. ризик при якому фін. витрати дорівнюють сумі власного капіталу.
5. За можливістю страхування: фін. ризики що страхуються; фін. ризики що не страхуються.
Дата добавления: 2018-05-01; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!