Зміни у суспільному ладі. Українсько-Московській договір 1654 р.
До заможних перш за все належали козаки, які були і реєстровцями до війни.
До панівної верстви належала також українська шляхта.
Українська шляхта, перебуваючи у Війську Запорізькому, переходила на платформу козацької старшини, зливалася з нею станове і політичне.
Панівним станом в Україні були також верхи православного духовенства, права яких в роки війни значно розширилися. Православ'я стало в Україні єдино визнаною офіційною релігією
Вище церковне і монастирське духовенство в ході війни одержали нові володіння за рахунок католицької Церкви і шляхти. Зміни в Україні мало торкнулися церковного та монастирського землеволодіння. Селяни, що проживали на цих землях, як і раніше виконували для монастирів трудові повинності, сплачували натуральні оброки.
Залежні верстви. В цьому середовищі певне місце займали рядові козаки. До козацького реєстру, наприклад, входили "робітні люди", які обслуговували Військо Запорізьке. До них належали ковалі, слюсарі, стельмахи, теслярі, : шабельники, пороховики та ін. Основою козацького стану була служба у Війську Запорізькому, за яку служиві отримували землю без податків з неї, різні привілеї в торгівлі,
На козацькій території становище селянства було кращим.
Селяни при цьому були особисто незалежними, мали право переселятися з місця на місце, користувалися певним захистом з боку держави. Таким чином чинш становив собою натуральну та грошову ренти.
|
|
|
За формою економічної залежності селяни поділялися на державних та панських.
Селяни несли більші повинності, але і для них була ліквідована панщина.Селянин міг продавати і купувати землю, дарувати її, передавати в спадщину, кидати одні ділянки землі і займати інші, оскільки землі на той час було вдосталь. Селянське середовище не було однорідним. Серед селян були більш заможні, які користувалися найманою працею, а були й такі, що ледве могли прогодувати свою родину.
Міське населення. Тут значно зросла кількість козаків. Ця частина міського населення, користуючись привілеями, займалася також ремеслом і торгівлею.
Привілейоване становище займали в містах і купці. Часто купці висувались на вищі посади в органах міського самоврядування.
Значно більшою групою населення міст були ремісники.
Українсько-Московський договір 1654 р.
Шість років тривала Визвольна війна українського народу проти панування Польщі в Україні. Розпочинаючи цю війну в 1648 р. Богдан Хмельницький намагається знайти союзників. Природним було його прагнення встановити стосунки з єдиновірною Московською державою.
Для проведення з Україною офіційних церемоній і переговорів, присяги, вручення царської грамоти було обрано Переяслав, січня 1654 р.
|
|
|
Відразу ж після Переяславської ради у гетьманській канцелярії відпрацьовують проект відповідного договору, а в березні 1654 р. українське посольство прибуває до Москви. 14 березня посли подали письмовий текст проекту договору з 23-х статей, що фіксували умови, на яких уряд Української держави передбачав об'єднання з Московською державою. На цьому документі був підпис гетьмана Богдана Хмельницького і печатка Війська Запорізького.
Статті проекту договору стосувалися різних сторін майбутніх міждержавних відносин України і Московської держави.
У першій статтійшла мова про підтвердження "прав і вольностей" Війська Запорізького. статті говорилося про непорушність прав і вольностей козацького стану в управлінні, суді і в приватних правових відносинах.
Друга стаття обумовлювала кількість козацького війська - збройних сил України — 60 тисяч, третя — передбачала підтвердження "прав та вольностей" української шляхти, четверта — щоб доходи на царя збирали урядники а місцевих людей, у п'ятій — йшлося про надання староства Чигиринського під гетьманську булаву, шоста статтязакріпляла право Війська .Запорізького обирати гетьмана, сьома — декларувала недоторканість козацьких земель і маєтків та їх спадкування козацькими вдовами та дітьми, статті восьма—дванадцята були присвячені виплаті грошей на утримання гетьманської адміністрації і козацької армії.
|
|
|
У статті тринадцятій була сформульована ідея про непорушність прав наданих князями та королями духовним та мирським людям. Стаття чотирнадцята затверджувала право зносин гетьмана і Війська Запорізького з іншими державами. Статті п'ятнадцята-шістнадцятастосувалися виплати цареві данини та способам збирання податків для цього. У статті сімнадцятіймова була про те, що права населення України гарантують царські хартії. Стаття вісімнадцята зазначала, що посли мають порушити питання про київського митрополита відповідно до усного наказу гетьмана.
У статті дев'ятнадцятійвикладалися пропозиції про термінову відправку царського війська під Смоленськ, щоб попередити об'єднання поляків з іншими ворожими силами. Стаття двадцятаставила питання про утримання військової залоги на кордонах України. У статті двадцять першійвстановлювалися розміри платні рядовим козакам, полковникам і сотникам. Стаття двадцять другаговорила про спільні дії проти нападів татар, а стаття двадцять третя — про утримання фортеці Кодак та її залоги для охорони південного кордону України.
|
|
|
Самостійність України визнавалась і на міжнародній арені. Навіть Польща у своїх дипломатичних стосунках трактувала Україну як самостійну державу. Україна мала (дипломатичні зносини із Швецією, Прусією, Австрією, Молдавією, Угорщиною, Венецією.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!