Правова система Литовсько-Руської держави.

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 9Следующая ⇒

Головними джерелами права в українських землях Литовсько-Руської держави були: звичаєве право, Руська правда, великокнязівське законодавство (привілеї: обласні, земські, міські), Судебник Казимира IV 1468 року, статути, магдебурзьке право.

З часом якості важливих джерел права в Литовсько-Руській державі набувають міжнародні договори.

1. Насамперед це договори Литовсько-Руської держави з Прусським і Лівонським орденами, з Новгородською та Псковською республіками, з Московським князівством,Кревська унія, Городельська унія 1413 року, Люблінська унія 1569 року. У цих актах ми знаходимо норми конституційного та адміністративного права.

Відповідальність за скоєні злочини за Судебником наступала з семирічного віку.

Найважливішою пам'яткою права Литовсько-Руської держави були статути.

Статути 1566 та 1588 рр. носили назви: "Статут Великого князьства Литовського 1566 года" і "Статут Великого князьства Литовського 1588 года".

У вступі до III Статуту, написаного Левом Сапегою, підкреслювалося, що метою правової держави є охорона прав і свобод громадян. •

Цивільне право. В Статутах досить детальній регламентації: підлягає інститут приватної власності.

Значний розвиток отримало зобов'язувальне право. В ньому детально регламентувались права і обов'язки за договорами купівлі-продажу, обміну, застави, докладу, найму майна тощо.

Спадкове право. Статути знали спадкування за законом і за заповітом. За законом спочатку спадкували діти, потім онуки і правнуки. При відсутності таких спадкове майно переходило до бокових родичів (братів, сестер тощо).

Шлюбні та сімейні відносини регулювались нормами, які складались ще в Київській Русі і були перенесені в Статути.Заслуговує на увагу підвищення шлюбного віку за статутом 1566 року. Для жінок він становив 15 років, для чоловіків — 18. Згодом III Статут знову понизив шлюбний вік жінки до 13 років. Шлюбу передувала змова батьків сторін. Норми права передбачали згоду вступаючих в шлюб. Як і в попередній період, дружина відповідала за борги чоловіка.

Кримінальне право. Суб'єктом злочину признавалась вільна або напіввільна людина, яка досягла 14 років за II Статутом і 16 років за III Статутом. Не завжди притягувались до відповідальності душевнохворі. Необхідна оборона або стан крайньої необхідності признавались обставинами, які звільняли від покарання. З суб'єктивної сторони розрізняли навмисні й ненавмисні злочини.

Злочини ділились також на закінчені і незакінчені, здійснені особисто і при співучасті.

Норми кримінально-правового характеру передбачали складну систему злочинів, яка поділялась на шість головних видів.

1.Злочини проти релігії включали богохульство, відступництво, підбурювання до переходу в нехристиянську віру - тощо.

2.До політичних злочинівбули віднесені: втеча до ворога, бунт, зносини з противником, здача йому замку.

3.Державні злочиниподілялись на злочини по службі і проти порядку управління. До останніх відносились: хабарництво, підробка документів, самочинне карбування монети тощо.

4.Злочинами проти особи були визнані: вбивство, тілесні пошкодження, образа.

5.Майнові злочини:крадіжка, незаконне користування чужим майном, пошкодження та знищення чужого майна, підпал, знищення межових знаків а метою оволодіння чужою землею, нанесення шкоди чужому майну.

6.Злочини проти моралі та сім'ї: двожонство, викрадення чужої дитини, образа дітьми батьків, зґвалтування тощо.

Головна мета покарання — залякування. До мети покарання відносилась також ізоляція злочинця, відшкодування збитків, використання злочинців як робочої сили.

Найбільш тяжким покаранням була смертна кара. За І Статутом вона передбачалась у 20 випадках. За П — у 60, за Ш — у 100.

Смертна кара поділялась на кваліфіковану та просту.

· До кваліфікованих видів відносились; спалення, посаджєння на кіл, закопування живим в землю тощо.

· Проста смертна кара здійснювалась відрубанням голови або через повішення.

Застосовувалось і тюремне покарання на термін від шести тижнів до одного року. Розрізнялось надземне і підземне ув'язнення. За власне утримання в тюрмі злочинець сплачував мито. За дрібні злочини суд застосовував догану або зауваження.

За законодавством, ніхто ні за кого не повинен був нести покарання, тільки кожний за себе.

Консультація

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 265; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!