Зміни у суспільно-економічному ладі. Подальше закріпачення селянства.
Панівне становище в суспільстві а також в органах державного управління займалипольські та українські магнати ( нащадки колишніх удільних князів).
У першій половині XVII ст. Брацлавщина, Київщина, Лівобережна Україна перетворилися на комплекс величезних латифундій, яких не знали ні Польща, ні Литва, ні навіть вся Західна Європа. В них безконтрольно панували магнати та старости, які називали себе "короликами", "віце-королями", удільними князями. На даній території майже не було владних структур. "Королики" часто диктували свою волю навіть королю.
Звичайно, всі найвищі посади в державі могли займати тільки магнати. Судити їх мав право лише король.
Статут 1588 року розширив судові повноваження магнатів: вони могли судити нетільки своїх селян, а навіть залежну від них середню та дрібну шляхту.
На вершині соціальної ієрархії перебував військово-службовий стан (шляхта), що складався з різних соціальних груп, які несли військову службу у князя і могли утримувати себе під час походів. Головним обов'язком шляхти була військова служба за власний кошт і сплата невеликого грошового збору. Проте їй надавалися широкі політичні та економічні права її привілеї, які різко відділяли шляхту від решти населення. Поступово шляхта завоювала собі право свободи, недоторканості особи й окремого суду.
Князі та пани утворювали порівняно р малочислену елітну, аристократичну групу, яка була основою для формування верхівки державного апарату і піддягала тільки суду Великого князя.
|
|
|
Найнижчий щабель займала дрібна шляхта (зем'яни). Вона мала права приватної власності на землю, а решта володіла удільними землями, тобто користувалася землею лише за умови виконання військової повинності.
Духовенство поділялося на "біле" та "чорне". "Біле" (церковне) духовенство було близьким до селянського середовища, мало можливість глибше проникати в життя селян та впливати на нього. Як писав М. Грушевський, воно було охороною національних традицій, національної свідомості українців.
Абсолютну більшість українського народу становило селянство.
За правовим становищем селяни поділялися на:
Приватновласницьких (тих, хто проживав на землях магнатів, шляхти, духовенства)
І на державних (мешкали на королівських землях).
Приватновласницькі селяни в середині XVI ст. мали різний ступінь залежності і поділялися на три групи:
1) вільні селяни, які мали право переходу від одного власника до іншого;
2) напіввільні, які мали право переходу, але з певними обмеженнями;
Залежні, які втратили таке право.
Меншу частину селянства України складали державні селяни.
|
|
|
Вони проживали на землях, які до 1569 року були власністю Великого князя Литовського, а після Люблінської унії – короля Польського
Населення українських міст поділялося на різні соціальні групи.
1. Верхівку становила міська аристократія патриціат, який складався з найбільших багатіїв; Не численний, але впливовий патриціат фактично зосереджу вав у своїх руках всю владу.
2. Міщанство за заможністю й впливом на вирішення міських справ становили цехові майстри й торгівці середньої за можності.
3. Внизу ієрархічної драбини перебував міський плебс — прості ремісники, дрібні торгівці та селяни. Н їхні плечі й лягав основний тягар податкового гніту.
За своїм правовим становищем міста поділялися на:
- королівські (державні);
- приватно власні;
- церковні.
У 1557р. була проведена аграрна реформа, відома під назвою «Устава на волоки».
За своїми соціально-економічними наслідками «Устава на волоки» мала двояке значення.
1. Вона остаточно ліквідувала залишки прав власності вільних селян на землю і перетворювала їх на володільників панських наділів, що зв’язувало ініціативу працівника і вело до занепаду селянського господарства.
|
|
|
2. В той же час використання праці залежного селянина, забезпеченого тягловою силою і супроводжувалося піднесенням господарства.
Джерела права. Основні риси права.
На українських землях, що входили до складу Польщі, а потім Речі Посполитої, діючими джерелами права були:
звичаєве право;
“Руська Правда” діяла на українських землях, приєднаних до Польщі в XIV- першій пол. XV ст.;
магдебурзьке або німецьке право.
Вислицький статут 1347 року. Це перший кодифікований збірник звичаєвого права Польщі. Ним визначалися правові рамки для окремих станів суспільства, насамперед для шляхти і духовенства. На обидва стани покладалися обов’язки військової служби на користь короля залежно від розмірів землеволодіння. Якщо з якихось причин священик не міг її виконати, обов’язок військової служби дозволялося передати комусь із близьких родичів. В противному разі земельне володіння відбиралося і поверталося до королівського земельного фонду;
різноманітні королівські закони, загальні й особисті привілеї, законодавство сеймиків, а з утворенням вального сейму — його власні акти;
судова практика, тобто рішення вищих королівських судів і місцеві з’їзди феодалів створювали обов’язковий судовий прецедент для вирішення аналогічних справ.
|
|
|
Кримінальне право
До середини XV ст. на українськиї землях, приєднаних до Польщі, продовжували діяти норми кримінального права “Руської правди”. Злочини поділялися на публічні і приватні. До публічних належали:
- образа королівського маєстату — злочини проти особи короля;
- злочини проти держави. До них відносилися повстання, видача ворогу державної таємниці, підбурювання до бунту.
- злочини проти релігії.,чаклунство;
- злочини проти громадського порядку та спокою. До них відносилися розбійні напади, насамперед напад на шляхетський будинок;
- злочини проти особи. На першому місці стояло вбивствоДо злочинів проти особи належали також нанесення тілесних пошкоджень, статеві злочини, образа честі;
- образа честі. За словесну образу шляхтича передбачався штраф у розмірі гривень, що відповідав розміру пені за вбивство;
- майнові злочини. До них передусім належала крадіжка, що ділилася на
просту та кваліфіковану. До останньої відносилася відкрите викрадання майна із застосуванням зброї.
Система покарань.
Серед покарань у польському праві виділялися:
- смертна кара, яка в свою чергу поділялася на звичайну (відрубування голови, повішення, втоплення, розстріл) та кваліфіковану (спалення на вогнищі,четвертування, переломлювання рук і ніг, колесування);
“покарання на шкірі: відрізання вуха, клеймування;
позбавлення честі (іпфамія) і опала (банація);
покарання біля ганебного стовпа;
позбавлення волі;
конфіскація майна;
приватні грошові покарання (штрафи).
Цивільне право
Панівний шляхетський стан користувався повною дієздатністю, в той час як залежне населення перебувало на безправному становищі.
За Вислицьким статутом повнолітніми вважалися дівчата, котрі досягли 12-літнього віку. Однак повна дієздатність, на думку вчених, наступала з 24 років.
Право власності.
Правом земельної власності в Польщі користувалися:
король (надавав землі в довічне або тимчасове володіння), католицька церква та магнати-латифундисти.
Зобов’язальне право.
Для польського цивільного права були характерні наступні види договорів:
купівлі-продажу.;
договір позики. Незважаючи;
Факт укладання договору фіксувався у спеціальних судових книгах.
Спадкове право.
У польському земельному праві перевага надавалася успадкуванню за законом. Передавати спадщину за заповітом дозволялося лише в окремих випадках.
Іншою характерною рисою спадкового права було обмеження прав жінки на успадкування нерухомості.
Умовами, необхідними для вступу до шлюбу, визнавалося досягнення необхідного шлюбного віку та згода батьків. Підставою для припинення шлюбу у відповідності з церковними канонами була лише смерть одного із подружжя. Як виняток, допускалося розлучення, однак, це не давало можливості сторонам для укладання нового шлюбу.
Діти перебували під опікою батьків аж до виділення повнолітніх синів з відповідною долею майна, а дочки — до заміжжя.
Серед кримінальних злочинівнайбільш тяжким визнавалися вбивство, нанесення побоїв, крадіжка, дезертирство, пияцтво тощо.
Як покарання практикувалися прив'язування злочинців до гармати, биття канчуками під шибеницею, членоушкодження тощо.
За найбільш тяжкі злочини присуджували до смертної кари, яка поділялася на просту та кваліфіковану. До останньої відносилося закопування живим у землю, посадження на палю, повішення на гак, забивання киями біля ганебного стовпа.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 237; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!