Тема 2 Історичний розвиток світової філософії
Мета: вивчити особливості кожного історичного типу філософії, її періодизацію, основні філософські школи, напрями та ідеї мислителів щодо розв’язання основних філософських проблем; вивчити основні категорії філософії, впроваджені і вживані мислителями тієї чи іншої епохи.
План
1. Зародження та розвиток філософії Стародавнього Сходу.
2. Філософія античності.
3. Філософія епохи Середньовіччя.
4. Особливості філософії Відродження та Нового часу.
5. Німецька класична філософія та її основні ідеї.
Короткі теоретичні відомості
1. Перш ніж приступити до вивчення особливостей філософії Стародавнього світу, необхідно зауважити, що історично філософія розвивалася у контексті протистояння двох цивілізацій, а саме Сходу і Заходу, а відтак досить своєрідними є східний і західний типи філософування. З’ясуйте сутність особливостей двох філософсько-світоглядних парадигм. Із розглянутих відмінностей з’ясуйте, чому саме західна філософія сприяла виникненню сучасної науки, цінувала оптимістичну активність, а східна – сформувала привабливий образ «гуру» - духовного вчителя, наставника життя, проникнута відстороненим життєвим спогляданням, сповненим зачаруванням грандіозністю світобудови у просторі й часі? Слід встановити, чим пояснюється та обставина, що давньоіндійська та давньогрецька філософія виникли практично одночасно?
При вивченні даного питання зверніть увагу на час зародження філософії у Ст. Індії та Ст. Китаї; на канонічні духовні джерела стародавньої філософії; на зміст основних ідей, що викладені в них; на філософські школи: у Ст. Індії (джайнізм, йога, буддизм, санкх’я, міманса, чарвака-локаята, ньяя, вайшешика) та основні їх поняття (сансара, мокша, брахман, атман, пракриті, пуруша, карма та ін.); у Ст. Китаї (конфуціанство, даосизм, моїзм та ін.) та основні їх поняття і принципи (дао, інь, янь тощо).
|
|
|
2. Під час вивчення другого питання необхідно встановити: на яких загальнокультурних засадах виникла та набула розвитку антична філософія (кін. VІІ ст. до н.е. – VІ ст. н.е.); у чому полягає відмінність між поняттями «антична філософія» та «давньогрецька філософія»; якими були основні етапи розвитку античної філософії та як змінювалась на цих етапах її проблематика; проблематику основних філософських шкіл, їх представників та термінологічне значення їх позицій.
Зверніть увагу: антична філософія є першою історичною формою європейської філософії; в античному суспільстві філософія вперше відокремилась від інших сфер життєдіяльності людини та набула незалежного характеру розвитку; завдяки сприятливим умовам розвитку вона дала початок багатьом ідеям і напрямам європейської науки та філософії.
|
|
|
На першому її етапі (натурфілософія) об’єктом поставала природа, а першою проблемою її була проблема пошуку вихідного початку буття («архе»). Чотири основні школи: елейська, школа атомізму, школа еволюціонізму, школа ноології.
На етапі високої класики відбувся поворот у філософії від пізнання природи (космосу) до пізнання людини (мікрокосма) та реалій її буття.
Завершальний період античної філософії – філософія еллінізму (або давньоримська філософія; ІІІ – ІІ ст. до н.е. – V-VІ ст. н.е.). Вона була орієнтована на захист окремого індивіда. Основні школи: стоїцизм, скептицизм, епікуреїзм, еклектизм. Основне відкриття філософії цього періоду: дух може бути автономним від обставин життя, протистояти цим обставинам. Слід знати сутність основних ідей мислителів античної філософії.
Отже, загальні риси античної філософії – космологічно-онтологічний характер; існування теоретико-пізнавальної етичної проблематики; підкреслення пасивної ролі суб’єкта пізнання, усвідомлення людської діяльності лише як активного перегрупування природних речей. Вона мала великий вплив на ранньохристиянську філософію і на все середньовічне теологічне мислення.
|
|
|
3. Під час підготовки до третього питання «Філософія епохи Середньовіччя» необхідно встановити основні особливості соціально-економічного та духовного розвитку європейського суспільства епохи, яку називають Середньовіччям. Також необхідно знати особливості філософського світогляду даної епохи відповідно до періодів розвитку філософії: а) апологетика; б) патристика; в) схоластика. Необхідно вміти проаналізувати особливості у розв’язанні основних («вічних») філософських проблем: буття, пізнання, людини, суспільства, природи, пов’язуючи їх зміст з ідеями провідних мислителів цієї доби. У даному питанні слід виокремити такі напрями філософії, як реалізм та номіналізм, а також томізм. Їх сутність необхідно вміти розкрити.
4. Четверте питання даної теми необхідно присвятити ознайомленню із особливостями та основною тематикою філософії епохи Відродження (ХV - ХVІ ст.,) та Нового часу (ХVІІ - сер. ХІХ ст.). Ця епоха по праву вважається перехідною між епохою Середньовіччя та Новим часом. Її філософія є новою щодо Середньовіччя, та не новою стосовно античності. Специфічні риси – гуманізм (у центрі проблематики – Бог і людина), натурфілософія (пантеїзм та деїзм як форми вираження натуралістичних поглядів). Представники – Д.Аліг’єрі, М. Кузанський, М. Коперник, Дж. Бруно, Й. Кеплер та багато ін. Необхідно встановити основний зміст їх ідей та вчень. Слід звернути увагу на такі явища, як Реформація та Контрреформація у Європі.
|
|
|
Під час вивчення даного питання також окремо слід виділити філософію Нового часу (ХVІІ – ХІХ ст.), яка розвивалася у тісному взаємозв’язку з наукою, насамперед математикою, механікою, фізикою. Необхідно виділити об’єкт філософії цієї доби – природа як джерело знання, методи його отримання та форми існування. Слід проаналізувати основні напрями філософії – емпіризм та раціоналізм (Ф. Бекон та Р. Декарт), а також відповідні методи наукового пізнання – індукцію та дедукцію, їх правила, шляхи пізнання. Вироблення даних напрямів і методів пізнання стало результатом розмежування двох основних способів отримання знань, що виходять із пізнавальних можливостей людини, а також результатом систематизації, диференціювання знання. У даному питанні слід також звернути особливу увагу на вчення інших провідних філософів цієї епохи, на ідеї мислителів Просвітництва..
5. У п’ятому питанні необхідно дати загальну характеристику епохи та необхідність розробки класичної німецької філософії, її етапи, представників. Також слід встановити ті зрушення, які відбулися в механістичній картині світу на засадах діяльнісного суб'єкта. Студент повинен вміти дати характеристику таким аспектам розвитку і сутності німецької класичної філософії: І. Кант – засновник німецької класичної філософії (теорія пізнання та етична концепція), філософія трансцендентального суб'єкта; «річ у собі» і явлений світ («річ для нас»); апріоризм, агностицизм, дуалізм кантівської теорії пізнання; філософія як «практичний розум»; позиція суб'єктивного q об'єктивного ідеалізму:Й. Фіхте і Ф. Шеллінг; панлогізм спекулятивної філософії Г. Гегеля; ілюзія понятійності предметного буття і побудова грандіозної системи внаслідок розгортання Абсолютної Ідеї; діалектика логіки, природи і духу; феноменологія духу; суперечність методу і системи Г. Гегеля; антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха.
Контрольні питання
1. Які основні розходження східного та західного типів культури? Чому філософія несе на собі відбиток особливостей певної культурної традиції?
2. У чому полягає відмінність давньоіндійської філософії від тодішніх релігійних систем?
3. У чому полягає сутність гуманізму давньокитайської філософії?
4. У чому полягає особливість філософії епохи Середньовіччя?
5. У чому полягає головний зміст філософії Відродження?
6. Які головні завдання вирішувала філософія Нового часу?
7. Які основні напрями філософії Нового часу?
8. У чому полягає сутність моральної філософії І. Канта?
9. Якою є діалектика Г. Гегеля?
Література:[1, с.31-74, 7; 10, с. 43-80; 12, с. 29-46; 13, с.15-63; 14, с.10-20; 16, с.24-46; 17, с.41-53; 23; 24; 64 ].
Семінарське заняття № 3
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 1399; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!