Наука адміністративного права
Адміністративне право як наука - це складова частина юридичної науки, що визначається як система поглядів, ідей, уявлень про адміністративне законодавство, публічне управління, реформування і тенденції розвитку адміністративного права, його принципи,адміністративне право зарубіжних держав. Своєю чергою, необхідно вказати, що як наука адміністративне право є ширшою категорією, ніж галузь права та навчальна дисципліна, тому що вона вивчає такі питання, які не входять у поняття галузі адміністративного права і не вивчаються в курсі зазначеної навчальної дисципліни, зокрема: перспективи реформування сучасного адміністративного права; співвідношення адміністративно-правових інститутів; взаємозв'язок адміністративного права з іншими юридичними та неюридичними (управління, державне управління, політологія, соціологія) науками; використання досягнень закордонної адміністративно-правової науки тощо. З цього приводу доцільно привести відоме висловлювання, згідно з яким «наука не знає кордонів».
Характерними особливостями, в яких розвивається наука адміністративного права, є:
— необхідність відображення в дослідженнях аналізу положень ст. З Конституції України, згідно з якими права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а остання відповідає перед людиною за свою діяльність;
-втіленнявжиттяадміністративної реформита реформиадміністративного права;
|
|
|
-проведення в державіконституційної (політичної) реформи, яка суттєво впливає на взаємини між гілками влади, формування Кабінету Міністрів України тощо;
-євроінтеграційні спрямування України, що вимагають відповідної модернізації системи публічного управління;
-необхідність чіткого визначення предмета науки адміністративного права та взаємин із такими науками, як державне управління й теорія управління.
Термін «наукове обгрунтування» стає дедалі ширше вживаним у багатьох сферах суспільного життя. Попередньої наукової експертизи вимагають як щодо реформування (ліквідації, реорганізації, створення) органів виконавчої влади, так і відносно законопроектів, що містять адміністративно-правові норми. Існує певна проблема у відокремленні предмета наукового пізнання адміністративного права і таких наук, як державне управління й теорія управління. Невипадковим видається створення в середині 90-х років XX ст. нової наукової спеціальності (25.00.00) - державне управління та вилучення у 2006 р. з юридичної наукової спеціальності 12.00.07 (адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право) теорії управління.
|
|
|
Адміністративне право як наука вивчає:
- історію розвитку адміністративного права;
- сутність і структуру виконавчої влади;
- адміністративні (управлінські) послуги;
- теорію та практику застосування адміністративного договору;
- адміністративно-правові норми, їхні види та особливості;
- джерела адміністративного права;
- питання адміністративної відповідальності; правовий статус суб'єктів публічного управління;
-правове регулювання публічного управління у різних сферахжиття тощо.
Адміністративні правовідносини та юридичні факти.
Основною рисою юридичних фактів є здатність викликати правові наслідки. Ці факти кваліфікуються як юридичні, оскільки вони передбачені в адміністративно-правових нормах (прямо — у гіпотезі, опосередковано — в диспозиції або санкції).
Як тільки в житті з'являються факти, вказані в гіпотезі норми, остання починає діяти, в результаті її адресати в одних випадках мають можливість для реалізації своїх прав і обов'язків, в інших набувають суб'єктивних прав і обов'язків (останні передбачаються диспозицією норми).
Диспозиція зобов'язуючої або уповноважуючої адміністративно-правової норми приписує, якою повинна або може бути поведінка активної сторони. Дії осіб відповідно до приписів диспозиції норми, тобто дії, що являють собою реалізацію прав і обов'язків, є юридичними фактами. Отже, фіксуючи права і обов'язки, диспозиція опосередковано вказує на юридичні факти.
|
|
|
Нерідко норми права пов'язують юридичні наслідки не тільки з наявністю тієї чи іншої обставини, а й з її відсутністю. Так, одержання права на управління транспортними засобами зумовлене не тільки настанням відповідного віку, а й відсутністю медичних протипоказань (фізичних вад і захворювань). Сюди ж належать факти невиконання зобов'язань. Так, невиконання громадянином обов'язку перереєстрації вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї є юридичним фактом і тягне адміністративну відповідальність за ст. 192 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП). Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей тягне адміністративну відповідальність за ст. 184 КпАП.
Часто для виникнення правовідносин потрібна сукупність двох або кількох юридичних фактів, наявність яких необхідна для настання юридичних наслідків. Наприклад, для одержання права на управління транспортним засобом необхідна наявність таких юридичних фактів: настання відповідного віку; відсутність медичних протипоказань; підготовка у відповідному навчальному закладі (або самопідготовка за відповідною програмою); одержання відповідного посвідчення.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 384; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!