Як Ви вважаєте, позитивну чи негативну роль в історії Галицько-Волинської держави відігравало галицьке боярство? Відповідь обґрунтуйте.
Проти об’єднання Галицької і Волинської земель в одне князівство виступала верхівка галицьких бояр. Після смерті Романа до Галичини повернувся прогнаний ним Володислав Кормильчич і очолив галицьке боярство. Основним бажанням великих бояр було взяти владу в країні в свої руки. Вони вважали небезпечними для себе сильних князів, намагалися відірвати Галичину від Волині і посадити у Галичі другорядних князів, які підкорювалися б їм у всьому.
Сепаратистські устремління боярства підтримували також деякі князі з родини Романа, в першу чергу белзький князь Олександр Всеволодович.
Послаблення Галицько-Волинського князівства бажали також Угорщина і Польща. Угорський король Андрій прикинувся другом малолітніх Романовичів і на з’їзді з княгинею Романовою у Сяноці 1205 p. обіцяв взяти їх під свій протекторат, насправді ж підготовляв агресивні плани, прагнучи включити Галицьке князівство до Угорської держави, тому й прийняв титул короля Галичини і Володимири.
Польський князь Лешко Білий, беручи під свій захист Романовичів, почав втручатися у справи Волині, підкорив дрібних волинських князів та приєднав до Польщі пограничні землі між Вепром і Бугом.
Оскільки політичне безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з угорськими королями, боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр, за об'єднання галицько-волинських земель набувала характеру визвольної війни за державну незалежність. Романовичі спирались на широкі кола населення і на ту частину бояр, яка розраховувала на покровительство князів. Їх підтримали міські купці і ремісники, в тому числі іноземні поселенці. Для перемоги Романовичів істотне значення мала і позиція селян-общинників, які входили до княжого пішого війська. Зміцнення боярства не віщувало смердам нічого доброго, а надії на "доброго князя" уже на той час були поширені в народі.
Князь намагався створити центральний апарат управління з вірних собі бояр. В ньому найпомітнішою фігурою, своєрідним заступником князя у військових, адміністративних і судових справах став "двірський".
Внаслідок тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалось подолати ті угруповання галицьких бояр, які орієнтувались на підтримку Угорського королівства. У 1237—1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом.
Позиція Галицького боярства згубно позначалась на державотворчому процесі у князівстві, у кінцевому рахунку зігравши вирішальну роль у припиненні галицько-волинської державності.
Я вважаю, що дії галицького боярства для держави були негативними, тому що вели до втрати державної єдності;зниження обороноздатності;міжусобні війни негативно впливали на економічний розвиток;демографічні втрати;занепад культури. Тільки консолідація сил простого народу і еліти приводить до розквіту держави, а об’єднання стає стійким лише на новій економічній і політичній основі.
Чому Галицько-Волинську державу вважають правонаступницею Київської Русі?
Державно-правові традиції Київської Русі продовжила Галицько-Волинська держава. З ослабленням Давньоруської держави в першій половині ХІІ ст. тут виникає два сильних князівства, які в 1199 р. оформились у Галицько-Волинську державу, де протягом 1199-1340 рр. правила династія Романовичів.
Галицьке князівство пережило роздрібненість, але вже в середині ХІІ ст. знову об’єдналось і стало сильною державою. Столицею держави спершу був Галич, потім Холм, а з 1272 р. – Львів.
Ставши правителем великої держави, Роман розпочав процес централізації влади, спрямувавши свої зусилля на приборкання галицької боярської верхівки, яка постійно намагалася утвердити свій вплив у сфері управління.
Зовнішня політика князя Романа зводилась до спроб розширити свої володіння шляхом експансії на захід та схід.
Після загибелі Романа у 1205 р. західноукраїнські землі опинились у смузі князівсько-боярських міжусобиць.
Але талант і реформаторська діяльність Данила Галицького завершили процес відновлення галицько-волинської державності в попередньому обсязі.
Утвердившись на Волині і знайшовши підтримку частини волинського боярства, зацікавленого у відновленні великої і сильної держави, Данило зумів у 1238 р. оволодіти Галичем, а в 1239 р. – Києвом. І лише вирішальна перемога під Ярославом 1245 р. над коаліцією угорців, поляків та військами союзних із ними галицьких бояр завершила процес відновлення галицько-волинської державності.
Хоча розвиток подій сприяв зростанню могутності Галицько-Волинської держави, реформаторська діяльність Данила Галицького була призупинена монголо-татарським завоюванням.
Воєнні та дипломатичні успіхи Данила викликали занепокоєння Орди. Галицько-Волинська держава навіть у ці важкі часи продовжувала боротьбу з монголо-татарами, організовувалась і посилювалась союзами з сусідами, в результаті чого ще майже сто років зберігала державотворчі і правові традиції Київської Русі.
Отже, будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії:
- зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов'янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності;
- стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя;
- модернізувало давньоруську державну організацію;
- розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічності візантійського впливу;
- продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, що 100 років після становлення золотоординського іга з честю представляло східнославянську державність на міжнародній арені.
Однак, у ХІV cт. розпочався період стрімкого занепаду Галицько-Волинської держави, яку охопила важка внутрішня криза, спричинена боротьбою за престол між князями та галицькими боярами.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!