Яку роль відіграло християнство у зміцненні статусу Великого князя Київського у ІХ-Х ст.?
Запровадження християнства — це епохальний поворот в історії Давньоруської держави, який не тільки суттєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й надовго визначив характерні особливості вітчизняної моделі історичного розвитку.
Процес насадження християнства на Русі. відбувся протягом трьох років (988, 989, 990), але літописцем спресовані в один — 988 р. Насправді християнізація Русі тривала декілька століть.
Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі:
1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов'ян. Християнство, сформоване як релігія класового суспільства, освячувало владу панівної еліти, соціальну диференціацію та всю феодальну систему
2. Православ'я стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни. До кінця 80-х років X ст. Русь була слабоконсолідованою, поліцентричною державою, що зберігала єдність і форму завдяки мечам великокнязівської дружини.
3. Прийняття християнства сприяло зростанню між народного авторитету держави. Хрещення Русі та одруження на Багрянородній сестрі візантійського імператора ввели Володимира у коло християнської сім'ї європейських правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою.
Після християнізації Русь була навіть тісніше пов'язана із Заходом, ніж з Візантією, про що свідчать численні шлюбні угоди династії Рюриковичів. Зокрема, протягом X—XIII ст. вони уклали 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин, а з членами візантійських династій лише 12.
|
|
|
4. Нова віра заклала якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.
Водночас прийняття християнства візантійського зразка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій та процесів:
1. Православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств, вагомою противагою самодержавній владі. Це зумовлено насамперед візантійською моделлю християнства.
2. Прилучення до багатств світової культури було обмежене. На Русі церковна служба правилася слов'янською мовою. Безумовно, це сприяло швидкому поширенню нової релігії серед населення, але водночас помітно звужувало русло культурного потоку, адже прилучення до світової культури відбувалося, головним чином, через слов'янську літературу з Болгарії, Сербії та частково через грецькі книги, що перекладалися на Русі.
3. Цивілізуючи вплив Візантії на Русь був затухаючим.. Вона не зуміла піти далі засвоєння античної спадщини, осмислити сучасні суспільні процеси і тому залишилася відірваною від загальної течії світової суспільної думки.
|
|
|
Отже, запровадження християнства на Русі, безумовно, було явищем прогресивним. Воно сприяло формуванню та зміцненню феодальних відносин, розвитку державності, зростанню міжнародного авторитету, розвитку культури. Однак візантійська модель християнства згодом стала підґрунтям не тільки позитивних, а й низки негативних зрушень, процесів та тенденцій
14.Яким чином „Руська Правда" сприяла витворенню соціальної структури у Київській Русі і який вигляд мала ця структура?
Князь удосконалив апарат управління, виступив ініціатором кодифікаційних робіт, результатом чого була поява першого письмового збірника норм давньоруського звичаєвого права – “Руської Правди”. За роки правління Ярослава істотно зріс міжнародний авторитет Русі. У Давньоруській державі домінуючим джерелом права було звичаєве право. Це були норми, які виникали на основі звичаю, санкціонувались державою і ставали обов’язковими для виконання.
З ускладненням ієрархічної структури суспільства в ХІ–ХІІІ ст. на її вершині знаходився великий київський князь. У столицях земель-князівств сиділи удільні князі. Кожна з цих земель-князівств поділялася на окремі волості, на чолі яких також стояли князі, що належали до тієї чи іншої князівської сім’ї.
|
|
|
Ще більш чисельну групу панівної верстви складали бояри.. Князівські бояри поділялися на великих і менших; крім того, існували ще й земські бояри. Разом з князями бояри становили правлячу еліту Давньоруської держави. Великі бояри призначалися князем воєводами та тисяцькими, а малі — соцькими, десяцькими.
Окрему групу давньоруського населення складало православне духовенство, яке поділялося на біле та чорне (чернецтво).
Кількісну частку соціальної структури Давньоруської держави займали слуги князя. Князівські слуги мешкали поза межами дружинних поселень.
При нижчі верстви населення відомостей є небагато.
Холопи, про яких неодноразово згадується в давньоруських джерелах, а передовсім — в "Руській Правді" були рабами. Існували холопи неповні ними були так звані рядовичі і закупи, згадки про яких також зустрічаються в "Руській Правді".
Закуп (неповний холоп) володів цілим рядом прав, зокрема власник не міг його продавати чи ображати. Закуп володів певним майном.
|
|
|
Рядовичі були задіяні в адміністративному управлінні чи складали військову прислугу князя, так звану молодшу дружину.
Найчисельнішу групу населення Київської Русі становили зайняті в сільськогосподарському виробництві смерди. На основі норм "Руської Правди" смерди мали своє господарство, земельні наділи, мешкали в князівських селах і платили данину князеві.
Ізгоями на Русі називали і вчорашніх селян-смердів, котрі з різних причин втратили землю та засоби виробництва, і збанкрутілих князівських нащадків. частина вчених схильна вбачати в ізгоях вчорашніх рабів, що викупилися з неволі, але не могли знайти собі місця в існуючих соціальних нішах.
Основні тенденції соціального розвитку Русі
з розвитком феодальних відносин відбувалося поступове пом’якшення рабовласницької залежності, вихід значної частини населення з підневільного існування.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 255; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!