Зазначте основні політичні тенденції за правління Ярослава Мудрого.
Роки правління Ярослава – час найвищого розвитку і піднесення КР.Всі свої зусилля князь спрямував на продовження справи Володимира – посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Згідно з літописами Ярослав був не стільки князем-завойовником, скільки князем-будівником та просвітителем. Правління Ярослава збіглося з періодом внутрішнього освоєння та втримання величезних територій, завойованих попередниками, що вимагало якісних змін у внутрішній та зовнішній політиці. Значну увагу Ярослав приділяв безпеці кордонів держави. В союзі з Мстиславом він відвоював Червенські землі, внаслідок чого до Русі відійшли Перемишль, Червен та ін. міста. Князь піклувався про безпеку південних рубежів держави – була створена могутня оборонна система, яка дала змогу одержати вирішальну перемогу над печенігами у 1036 р. Становище Київської держави на міжнародній арені у цей період характерізується стабільністю, а її авторитет зростає. Зовнішньополітична діяльність Ярослава спиралася насамперед на слово дипломата, а не на меч воїна. Важливе місце у міжнародній політиці київського князя відігравала «сімейна дипломатія», тобто укладання вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів. Династичні шлюби були характерною рисою міжнародної політики середньовіччя, але масштаби і значимість укладених укладених союзів дали змогу Ярославу стати впливовим європейським політиком, якого історики називають «тестем Європи». В останні роки життя Ярослав зробив спробу вирішити проблему престолонаслідування, запропонувавши принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Намагаючись убезпечити нащадків від міжусобиць, він поділив Київську державу між синами.
|
|
|
Визначте причини та головні етапи розпаду Київської Русі на уділи і характер взаємин земель Південно-Західної Русі із Золотою Ордою.
Основними причинами феодальної роздрібленості КР Були: великі простори держави та етнічна неоднорідність населення, зростання великого феодального землеволодіння, відсутність іткого механізму спадкоємності князівської влади, зміна торговельної конюктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії у зовнішній торгівлі, посилення експансії степових кочівників(печенігів, половців та ін). Після смерті Ярослава Мудрого у 1054 р. його 3 сини (Ізяслав, Всеволод, Святослав) утворили триумвірат, який проіснував майже 20 років. Хоча братам вдалося прийняти важливий документ «Правду Ярославичів», відсутність єдності між братами все ж поставила крапку в історії триумвірату. Наприкінці 11 ст. посилилися відцентровні тенденції, булла втрачена політична єдність, спалахнули численні міжусобні війни, зросла зовнішня загроза. Всі спроби княжих зїздів заблокувати негативні тенденції та припинити міжусобиці закінчилися невдачею. Численні вдалі походи на половців Володимира Мономаха, його активна законодавча діяльність, подолання сепаратистських тенденцій, обєднання ¾ територйї Русі тимчасово стабілізували становище держави і повернули її в ряди наймогутніших країн Європи. Після смерті Мономаха йог осину Мстиславу лише на короткий час вдалося підтримати єдність руських земель. У 12 ст. на Русі зяввляються окремі самостійні князівства і землі. У цю добу роздрібленість набула рис стійкої, прогресуючої тенденції. Якщо в 12 ст. утворилося 15 князівств, то на початку 13 ст. – 50.
|
|
|
Причини: 1) Київська Русь - своєрідний міст між Заходом і Сходом. Це створювало можливість широкого спілкування давньоруської культури з культурою Заходу і Сходу, сприяло збагаченню прогресивних здобутків обох світів. Таке проміжне становище Київської Русі мало і дуже серйозну загрозу втратити політичну незалежність і своєрідність, самобутність. Русь стала природним бар'єром між кочовими племенами Азії і європейською цивілізацією. Та це коштувало Русі втратою державності.2) відсутність національної єдиної державної ідеї.
|
|
|
Встановлено, що вторгнення монгольських військ у Східну Європу було результатом спланованої Чингізханом воєнної операції. Південно-Західна Русь з початку монгольських завоювань на заході стала їх стратегічним супротивником, через зіткнення їх торгівельних інтересів у Східній Європі. Битва на р. Калка була відповіддю на загрозу з боку монголів економічній гегемонії Русі. На відміну від неї, князівства Північно-Східної Русі не перебували в стані війни з монголами і тому намагалися заключити сепаратні угоди з Бату-ханом. Походу Бату-хана на Русь передувала тривала боротьба монголів з народами Поволжя в 1226-1232 рр. Успіх монголам забезпечили внутрішні протиріччя між половецькими об’єднаннями. Похід на 1236-1242 рр. був заключним етапом великих монгольських завоювань на Заході. На відміну від Північно-Східної Русі, у південно-західних руських землях монголи не застосовували тактику тотального винищення населення. Так територією Південно-Західної Русі монгольські війська пройшли двома колонами, не вдаючись до масштабних пограбувань. Захоплювалися лише княжі центри, щоб запобігти антимонгольським повстанням. Окрім того, у завоюванні Північно-Східної Русі брали участь царевичі усіх монгольських улусів. Вони були мало зацікавлені у розширенні володінь Джучідів і прагнули здобичі, а тому вдавалися до тотального грабунку. Похід у Південно-Західну Русь Бату-хан проводив за власною ініціативою, намагаючись розширити сферу свого впливу, а тому не вдавався до винищення населення. Відсутність тотального знищення населення під час завоювання 1240-1241 рр. призвела до швидкого відновлення могутності Галицько-Волинського князівства. Разом із тим Бату-ханові в 40-х рр. ХІІІ ст. були необхідні союзники, щоб протистояти імперському уряду, адже в Північно-Східній Русі великокнязівську владу, за підтримки Каракорума, отримав Андрій Ярославович. Щоб створити йому противагу, Бату-хан визнав Данила Галицького “мирником” (союзником) і надав автономію Галицько-Волинському князівству. В результаті з 1246 по 1252 р. ординські війська здійснювали лише неглибокі рейди на руську територію з метою розширення і захисту підпорядкованих монголам руських земель. У 50-х рр. ХІІІ ст. відбулися зміни у відносинах Південно-Західної Русі з Золотою Ордою. Князь володимиро-суздальський Андрій Ярославович з галицько-волинським князем Данилом Романовичем створили антиординський оборонний союз. Цьому сприяло загострення боротьби в Золотій Орді за владу, в якій обидва вони втратили своїх покровителів. Проте, спроби Данила скинути ординський протекторат не здійснилися, і в 1258 р. Берке-хан дещо обмежив незалежність князів Галицько-Волинської Русі. Стабілізація відносин з Сараєм дозволила галицьким князям активізувати свою зовнішньополітичну діяльність, в якій вони спиралися на монгольську підтримку. В 1275 р. відбувся русько-монгольський похід на Литву – перший спільний похід ініційований руським князем. Після цього було проведено ще чотири походи, один з яких (на Польщу) теж було здійснено в інтересах галицького князя. Для здійснення своєї загарбницької політики Лев Данилович використав внутрішню боротьбу в Золотій Орді за владу, визнавши протекторат Ногая. Після поразки темника Південно-Західна Русь втрачає надійний захист. Сарайська влада, не бажаючи нового поширення сепаратизму, зменшує свій вплив в регіоні і перестає опікувати князівства регіону. Використання економічного потенціалу Південно-Західної Русі проявилося у захопленні полонених, яких монголи використовували для будівництва міст. Руське населення принесло і поширювало серед іноетнічного населення характерний тип матеріальної культури і свої господарські традиції. Але головною формою безпосередньої експлуатації був збір податків. З 40-х рр. ХІІІ ст. була введена “десятина”, яку у 1253-1254 рр., після реформ Менгу-каана замінили на пропорційний податок. Після податкової реформи податок для селян не перевищував одного динара сріблом – 8,7 г у рік, в той же час князівський податок міг набагато перевищувати 30 г срібла. Але було збережене непряме оподаткування через введення ханської монополії на окремі виробництва (добування солі, виготовлення й продаж спиртних напоїв тощо). Непосильний податковий тиск з боку княжої влади, зумовив поширення сепаратистських рухів у південних землях Південно-Західної Русі. Болоховські громади, мешканці Пониззя, Побужжя, міст вздовж Тетерева і жителі Середнього і Південного Подніпров’я добровільно переходили під прямий протекторат монгольської влади.
|
|
|
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!