Визволення українських земель з під німецької окупації. Возз’єднання Закарпатської України з УРСР
18 жовтня 1944 р. війська 4-го Українського фронту заволоділи перевалами через Карпати, які відкрили шлях до Закарпатської України. 26 жовтня було очищено від противника Мукачеве, а через два дні — все Закарпаття. Разом з радянськими солдатами цю територію Чехословаччини визволяли від німецько-угорської окупації загони місцевих партизанів. Уряд, який перебував в еміграції у Лондоні, негайно надіслав до Закарпаття свого делегата. Прибувши до Хуста 27 жовтня, він розгорнув апарат управління урядового делегата. Установа ця налічувала 13 відділів, які поширили свою діяльність на всю визволену від окупантів територію, а військовий відділ розпочав мобілізацію для утворення армії. Квапливість уряду не сподобалась радянській військовій адміністрації. Вважалося само собою зрозумілим, що Закарпатська Україна як частина української етнічної території має бути возз'єднана з УРСР, тому адміністрація дозволила набір добровольців з місцевого населення в Радянську армію. 22 тис. закарпатських українців подали відповідні заяви й були зараховані до її лав на загальних підставах, тобто як громадяни СРСР. Партійно-державне керівництво України ще до штурму карпатських перевалів почало готувати кадри, в тому числі з місцевого населення, для створення у краї мережі установ цивільної адміністрації. В ході визволення буквально за кілька днів на всій території Закарпаття виникла мережа народних комітетів — сільських, міських і районних. На ці тимчасові органи місцевої влади покладалося завдання визначити майбутній державний устрій краю. У наказах, які від імені виборців публікувалися в газетах, вимога про возз'єднання Закарпатської України з УРСР стояла на першому місці. Вона цілком відповідала настроям основної частини населення, не знайомого з таким явищем, як сталінщина.
|
|
|
Перший з'їзд народних комітетів, що відбувся в Мукачевому 26 листопада, прийняв рішення про вихід Закарпаття із складу Чехословаччини і возз'єднання його з радянською Україною. З'їзд звернувся до Верховних Рад УРСР і СРСР з проханням включити Закарпатську Україну до складу УРСР. Тоді ж було утворено Народну Раду Закарпатської України як вищий тимчасовий орган влади на території краю.
Незабаром в Москві відбулися переговори й завершилися укладенням 29 червня 1945 р. договору про Закарпатську Україну, за яким цей край возз'єднувався з Україною. Загальна площа Української РСР досягала 577 тис. км2.
Наголошуючи на історичному значенні укладеного з Чехословаччиною договору, Верховна Рада УРСР заявила, що відтепер усі землі України зібрані воєдино. Теза про те, що поза межами УРСР не залишилося після 29 червня 1945 р. української етнічної території, стала загальновживаною. Вона нехтувала факт існування Кубані як території, населеної в основному українцями. Після 1932 р. там, як і в інших місцевостях Російської Федерації з переважно українським населенням, вживання української мови у навчальних закладах, державних установах і засобах масової інформації категорично заборонялося.
|
|
|
Політка «індустріалізації», «колективізації» та «культурної революції» в Західних областях України, її вплив на політичну ситуацію в Україні
Індустріалізація – історичний процес техніко-економічного переходу від аграрного до промислових способів суспільного виробництва, якій проходить через машинну стадію виробництва товарів і послуг.
В СРСР індустріалізація, як керована урядом зверху реформа, була оголошена і проведена в 30-х роках 20 ст.; це курс на промисловий розвиток країни, в якому головна увага зверталася на розвиток галузей важкої промисловості.
Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150%.
|
|
|
Фактично, метою було перетворення всієї робочої сили села, а також міста, на робітників державних підприємств. Це дозволяло встановити повний економічний контроль влади над громадянами, поширити її політичне панування на економічно самостійне до цього селянство, тобто на практиці реалізувати ідею диктатури влади над усією країною, де селяни складали більш ніж 85% населення. Було відомо, що реалізація плану зустріне певний опір, особливо з боку селян, яких мали позбавити землі, проте партійне керівництво приймало його як належне.
Найрадикальніше колективізація відбувалася у сільській місцевості, де вона нагадувала війну режиму проти селянства.
«Культурна революція». Культурна революція була спрямована на "перевиховання" мас - на "комунізацію" і "радянізацію" масової свідомості.
Культурна революція обумовлена такими перетвореннями в економіці і політиці як встановлення диктатури пролетаріату, усуспільнення засобів виробництва, соціалістична індустріалізація і колективізація сільського господарства.
Культурна революція передбачала ліквідацію неписьменності серед робочих та селян, перебудову побуту, розвиток науки, літератури, мистецтва під партійним контролем.
В результаті здійснення культурної революції СРСР були досягнуті певні успіхи: за офіційними даними перепису 1939 р. грамотність населення стала складати 70%, в СРСР була створена першокласна загальноосвітня школа, чисельність радянської інтелігенції досягла 14 млн чол.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 263; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!