Шестидесятники. Підпільний національно-визвольний рух
Шестидесятники — учасники руху за оновлення радянського суспільства 60-х років. Об'єднували переважно творчу молодь, яка найактивніше прилучалася до громадсько-політичного життя і культурного відродження в період десталінізації і хрущовської "відлиги". "Шестидесятники" шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи. Але, довідавшись про злочинну суть тоталітаризму, почали переглядати марксистські канони і ставати на шлях боротьби за оновлення суспільства на ґрунті загальнолюдських цінностей. Найпопулярнішими серед "Шестидесятників" стали імена Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Івана Драча, Івана Дзюби, Алли Горської та ін.
У Західній Україні, що перебувала на початку XIX ст. під австрійським пануванням, на відміну від східного та центрального регіонів, національну інтелігенцію репрезентувало не українське дворянство чиміщанство, а переважно греко-католицьке духовенство — єдина соціальна група, яка мала в той час право на здобуття вищої освіти. Проте духовенство намагалося вживати як у школі, так і в писемній практиці так зване язичіє — штучну книжну мову, що була справжньою мішаниною церковнослов'янських, польських, російських і українських слів. Представники духовенства свідомо уникали вживання народної мови, уважаючи її надто низькою та грубою для літератури. Тому в Галичині фактично панувала польська культура, яку активно підтримували уніатські священики.
|
|
|
Усе ж ідеї національного відродження починають поступово утверджуватися й на західноукраїнських землях. З часом і тут з'явилися передові люди, які стали відверто боронити українські національні інтереси, їх поява була тісно пов'язана з діяльністю культурно-освітнього гуртка в Перемишлі, заснованого в 20-30-х pp. XIX ст. Його учасники цікавилися вітчизняною історією, життям народу, його мовою, фольклором. Серед них особливо виділявся Іван Могильницький, який у своїх «Граматиці» та «Відомостяхо руськім язиці» переконливо доводив, що українська мова є окремою, реальною східнослов'янською мовою, поширеною на всіх (східних і західних) українських землях.
Свідомо ставши на національний ґрунт, члени перемишльського гуртка в цілому й далі дотримувалися застарілих мовних традицій, намагаючись «очищувати» народну мову й наближати її до старої книжної.
Їхня діяльність пробудила інтерес передових діячів до національної спадщини та мови не тільки в Галичині, айв інших західноукраїнських краях. Патріотично налаштовані представники духовенства пізніше з'являються на Закарпатті (І. Базилович, М. Лучкай) та Буковині (І. Велігорський).
|
|
|
Спроба соціально-економічних реформ в СРСР у другій половині 60-их на початку 70-их рр.
Господарсько-економічна реформи 1965 р. стала найбільшою за весь післявоєнний період спробою перебудови економіки. Реформа була задумана ще за Н.С. Хрущова і проводилася під керівництвом Голови Ради Міністрів СРСР А.Н. Косигіна. Вона торкнулася управління, промисловість, будівництво, сільське господарство.
Реформа повинна була розвиватись у декількох напрямках.
1. Реформа розпочалася з проведення нової адміністративної централізації,
2. Другим напрямком реформи стало запровадження госпрозрахунку
3. 1стотні зміни відбулися у системі управління промисловістю і будівництвом
4. З метою економічного стимулювання на підприємствах утворювалися спеціальних фондів
Промисловість і науково-технічний прогрес.
Підсумки реформи в промисловості. Протягом 1964-1965 років. більш ніж на 100 підприємствах країни були апробовані окремі механізми реформи господарського управління. Підприємства, що перейшли на нову систему, в цілому поліпшили показники своєї роботи. За найважливішим соціально-економічними параметрами 1966-1970 рр. період. був найкращим за останні 30 лет. Обсяг промислового виробництва зріс у півтора рази. Було побудовано близько 1900 крупних підприємств (у тому числі Волзький автозавод в Тольятті, в 70-ті роки. - КамАЗ та ін.)
|
|
|
. Пріоритети у розвитку промисловості. Радянська промисловість продовжувала розвиватися по шляху розширеного відтворення з акцентом на традиційні галузі індустріальні. Країна вийшла на перше місце в світі за обсягом виробництва нафти, газу, а також чавуну, сталі, тракторів і мінеральних добрив. Головним стрижнем економіки залишалися паливно-енергетичний та воєнно-промисловий комплекси.
Паливно-енергетичний комплекс. Форсованими темпами розвивалася нафтогазовидобування в Західному Сибіру. У 1970-і рр.. прискорення отримала вуглевидобуток
Військово-промисловий комплекс. З приходом до влади Л. 1. Брежнєва прискорилося розвиток оборонних програм. З 1967 р. почалася масова установка у підземних шахтах балістичних ракет - запорука майбуття військово-стратегічного паритету з США. Була створена високоефективна система протиповітряної оборони (ППО) , зміцнювалася військова база авіації та флоту. З 1976 р. у Східній Європі почалася установка ядерних ракет середньої дальності.
Науково-технічний прогрес. Питома вага галузей, які визначали науково-технічний прогрес у народному господарстві. На тлі розвитку світової економіки усвідомлювалася потреба переходу до інтенсивних методів виробництва, що проявилося в скороченні (у 4 рази) числа споруджуються великих підприємств. Створювалися науково-виробничі обєднання, виникли нові галузі - роботобудування, мікроелектроніка, атомне машинобудування і ін
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 480; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!