Психологічні підходи корекційної роботи з проявами агресивної поведінки у підлітковому віці
Корекційна треннінгова програма з подолання підліткової агресивності створена на основі тих теоретичних положень, які мають гуманістична спрямованість у формувані особистості. Так у цьому тренінгу були використані ідеї гуманістичної психології К. Роджерса, А. Маслоу. Також було використано основні положення транзакційного аналізу Е. Берна про три етапи особистісного «Я» та ігрові стосунки між людьми і деякими вправами тілесно орієнтованої терапії .Підібрали вправи,ігри до тренінгу підібрані особисто або запозичені у авторів С. Єфремцева, О. Лютова, Г. Моніна та інших.
Гуманістична психологія - особливий напрямок, що відрізняється від інших шкіл по ряду принципово важливих для розуміння природи людини положень. До нього традиційно відносять такі концепції, як теорія особистісних рис Г. Олпорта, теорія самоактуалізації А. Маслоу, теорія і індирективна психотерапія К. Роджерса, уявлення Ш. Бюлера про життєвий шлях особистості, ідеї Р. Мейя.
Кожна з названих теорій використовує свій власний понятійний апарат, створює оригінальні уявлення про внутрішній світ людини і її розвитку в процесі життя, перевіряє й обґрунтовує дані, отримані в ході емпіричних досліджень, і в процесі психотерапевтичної роботи з клієнтами. Розходження, що існують між теоріями, проте не є перешкодою, що не дозволило б розглянути їх з позиції загально методологічних принципів.[8]
|
|
|
За А. Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати за певних умов. Однак, ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише під час задоволення інших потреб і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархія потреб, згідно з Маслоу, охоплює:
- фізіологічні потреби;
- потреби в безпеці;
- потреби в любові й прихильності;
- потреби у визнанні та оцінці;
- потреби в самоактуалізації - реалізації здібностей і талантів.
1. Фізіологічні потреби. Потреби цього рівня - це потреби фізичною виживання: в їжі, воді, кисневі, сні, активності, захисті від екстремальних температур, сенсорній стимуляції. Це основні, найбільш сильні і невідкладні потреби. Якщо людина не задовольнить цих потреб на якомусь мінімальному рівні, вона не буде зацікавленою в потребах вищих рівнів ієрархії. Окреслені потреби мають і таку характерну рису: якщо одна з цих потреб залишається незадоволеною, вона дуже швидко стає настільки домінуючою, що всі інші потреби відходять на задній план.
2. Потреби безпеки та захисту. До цього рівня належать потреби в організації, в законі і порядку, в прогнозованості подій, у відсутності таких загрозливих сил, як хаос, хвороби, страх. Слід підкреслити, що умови стабільності, надійності, прогнозованості надзвичайно важливі для розвитку особистості дитини. Не менш суттєвими потреби безпеки є для дорослих здорових людей. Здорова людина прагне надійності в роботі, умовах зарплати. Пошуками безпеки мотивовані такі дії людей, як створення накопичувальних рахунків, придбання страхових полісів.
|
|
|
3. Потреби належності та любові Люди гостро переживають муки самотності, відсутність друзів і близьких або соціальне відчуження. Для здорового почуття власної гідності людині дуже важливо, щоб її визнавали інші та вважали гідною поваги. Любов є основною передумовою здорового розвитку особистості. Маслоу зробив висновки про існування суттєвої кореляції між щасливим дитинством та психічним здоров'ям дорослої людини.
4. Потреби самоповаги. Потреби самоповаги Маслоу поділив на дві групи: самоповага та повага інших. Особистості важливо усвідомлювати, що вона гідна самоповаги, може справлятися із завданнями та вимогами життя. Другий тип потреб характеризується таким категоріями, як престиж, визнання, репутація, статус, оцінка, прийняття у соціальному оточенні. У такому випадку для особистості важливо знати, що те, що вона робить, визнано та високо оцінюється значимими людьми. Задоволення потреб цього рівня породжує почуття впевненості у собі, розвиває почуття власної гідності та усвідомлення, що особистість є корисною та необхідною в цьому світі. Маслоу підкреслював, що здорова самоповага ґрунтується на заслуженій повазі інших людей, а не на славі, лестощах чи соціальному статусі.
|
|
|
5. Потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення. Самоактуалізація визначається Маслоу як бажання людини максимально розвинути свої здібності, цілком розгорнути закладений природою потенціал. У процесі самоактуалізації особистість стає саме такою, якою вона може бути, і досягає вершини своїх можливостей [8].
Транзактний аналіз-це аналіз спілкування.Одиниця спілкування називається трансакцією.Теорія транс акційного аналізу була розроблена американським психологом і психотерапевтом Еріком Берном у 60-их роках ХХ століття.Основні положення цієї теорії викладені ним у книзі «Люди і ігри» і широко використовуються у психотерапії при лікуванні різних психічних розладів,а також у роботі психологів з корекції поведінки людини [11].
|
|
|
Ерік Берн, досліджуючи поведінку людей, дійшов висновку, що в кожної людини існують набори, “схеми поведінки”, які вона використовує в тих чи інших ситуаціях і які пов’язані із станами свідомості, “Я-станами”. Кожен із цих станів має свій набір слів, почуттів, поз, жестів. Це стани: “Батько”, “Дорослий”, “Дитина” [11].
Тілесні психотехніки об'єднують великий спектр різноманітних підходів, напрямів і прийомів; існують різні трактування тілесних феноменів і способи їх опису залежно від теоретичних передумов і особистих уподобань. Проте центральним об'єктом терапевтичних зусиль є тіло людини, її тілесність - у всьому розмаїтті феноменологічних проявів і суб'єктивних значень [9].
Як вид психотерапевтичної практики тілесно орієнтована терапія спрямована на подолання внутрішніх психосоматичних бар'єрів і невротичних соматизованих симптомів з метою досягнення більшої природності, гармонійності й адекватності у вираженні усвідомлюваних і несвідомих прагнень та почуттів. Вона сприяє розвитку в людини здатності до безконфліктного здійснення цільових установок і суб'єктивних значень, які не блокуються функціональними обмеженнями з боку соматичних структур, потенційно здатних забезпечити можливість їх реалізації [9].
Метою тілесної психотерапії є пошук глибинних закономірностей і взаємозв'язків між психікою і тілом людини. При цьому на практиці однакову увагу приділяють як тілесному, так і психічному. Переважний акцент на одному з компонентів позбавляє тілесний підхід його унікального методологічного статусу і або наближає до традиційних "розмовних" методів психотерапії, або редукує до не менш різноманітної групи оздоровчих (мануальних) методів. Отже, тілесна психотерапія заради збереження свого психотерапевтичного статусу має зосереджуватися на психічній динаміці клієнта і діяти при цьому специфічними тілесними методами, аналізувати його тілесний досвід і соматичні процеси, намагатися зрозуміти їх і допомогти йому наблизитися до розуміння їх значення і сенсу. У цьому полягають істотні труднощі, подолання яких засвідчує ступінь професіоналізму і майстерності тілесно орієнтованого терапевта, адже йому доводиться аналізувати і говорити про те, що взагалі важко висловити вербально, тобто про тілесні процеси і соматичні (інтроцептивні) відчуття. Для опису складових тілесного досвіду застосовують термін "тілесне відчуття" [9].
Тілесне відчуття виражає несвідомий модус психічного і є щодо свідомості об'єктом постійної та інтенсивної інтерпретації, що формує лабільні уявлення про власну тілесну природу, соматичну функціональність і допустимі межі здійснення тілесних процесів.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 195; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!