Тема 10. Об'єктивні умови і суб'єктивні фактори в процесах гуманітарного, політичного життя народу
Питання для самостійної роботи
1. Українізація. Причини та основні напрями українізації.
2. Культурний розвиток у 20-х - на початку 30-х років XX ст.
Питання 1. Українізація. Причини та основні напрями українізації
Важливою складовою культурних процесів у 20 - 30-х роках була політика коренізації,спрямована на те, щоб надати народам, об'єднаним у СРСР, певної "культурно-національної автономії-" - можливості розвивати свої національні культури і мови.
У квітні 1923 р. відбувся XII з'їзд РКП(б),у порядок денний якого було включено розгляд національного питання. З'їзд проголосив політику коренізації, український різновид якої дістав назву українізації.
Формальним початком українізації є декрет РНК УСРР від 27 липня 1923 р. "Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ" та декрет ВУЦВК і Раднаркому від 1 серпня 1923 р. "Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови".
Причини, що зумовили політику коренізації:
1) прагнення створити у світового співтовариства враження гармонійного і вільного розвитку радянських республік;
2) політика коренізації була засобом пошуку спільної мови з селянством та націоншіьною інтелігенцією;
3) можливість у перспективі зняти протиріччя між народними масами і партійним, радянським, господарським апаратом;
4) прагнення контролювати процес національного відродження на окраїнах;
|
|
|
5) коренізація мала змінити Радянський Союз: надати права "культурно-національної автономії"', частково компенсувати республікам втрату політичного суверенітету.
Основні напрями політики коренізації:
1) підготовка, виховання та висування кадрів корінної національності;
2) врахування національних чинників при формуванні партійного і державного апаратів;
3) організація мережі навчальних закладів усіх ступенів, закладів культури, газет і журналів, книговидавничої справи мовами корінних національностей;
4) глибоке вивчення національної історії, відродження і розвиток національних традицій і культури.
Центром українізації став наркомат освіти, який очолював Олександр Шумський,а з 1927 р. - Микола Скрипник.
У практичному здійсненні політики коренізації в Україні виділяються два аспекти:
1) українізація;
2) створення необхідних умов для розвитку національних меншин.
У 1924 р. у складі України утворилася Молдовська Автономна Радянська Республіка;засновано російські, німецькі, грецькі, болгарські, єврейські, польські автономні райони; існували сотні національних сільрад, діяли національні школи.
Результати політики українізації:
|
|
|
1) збільшення питомої ваги українців у партії (54,5 %), в ЛКСМУ (65 %);
2) 78 % шкіл, 39 % технікумів, 30 % інститутів були україномовними;
3) за 1924 - 1927 pp. тираж українських газет зріс у 5 разів, збільшилася кількість і тиражі книжкової продукції українською мовою.
На початку 30-х років під тиском командно-адміністративної системи політику коренізації почали поступово згортати.
Остаточно політика коренізації в Україні згорнута у 1938 р.Саме тоді вийшла постанова Раднаркому УРСР про обов'язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах. У цьому самому році ухвалено постанову ЦК КП(б)У "Про реорганізацію національних шкіл на Україні".
Причини згортання українізації:
1. Українізація почала виходити за дозволені центром рамки:
• вона охопила все суспільство - культурне життя республік;
• зростав прошарок української інтелігенції, якій режим Сталіна не довіряв і вбачав у ній ідейного конкурента партії;
• українізація сприяла зростанню національної свідомості українців, стимулювала націонал-комуністичні настрої.
3. Прибічники національного комунізму вважали, що кожен народ, у т. ч. й український, має йти до комунізму своїм шляхом, пристосовуючи його до специфічних національних умов.
|
|
|
Питання 2. Культурний розвиток у 20-х - на початку 30-х років XX ст.
Політика українізації найбільш ефективно позначилася на сфері культури.Крім того пробудженню національної свідомості, духовному відродженню сприяла Українська революція 1917-1920 pp.
В Україні розгорнулася кампанія з ліквідації неписьменності. Протягом 20-х років кількість неписьменних скоротилася з 76 до 43 % дорослого населення. Протягом наступного десятиріччя неписьменність було практично ліквідовано.
У 1925 р. діяло близько 18 тис. шкіл, 145 технікумів, 35 інститугів, 30 робітфаків.
Українська наука в багатьох галузях вийшла на світовий рівень. її головним центром стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН), яка мала три секції: історико-філологічну, фізико-математичну і соціально-економічну. Найбільш плідно працювала історико-філологічна секція, де провідну роль відігравав М. Грушевський,який продовжував роботу над головною працею свого життя - багатотомною "Історією України - Руси". У фізико-математичній секції працювали вчені зі світовими іменами - математики Д. Гравета М. Крилов,хіміки В. Кістя-ківськийта Л. Писаржевсышй;в соціально-економічній секції - К. Воблий,який започаткував вивчення економічної географії України, статистик і демограф М. Птуха,історик права М. Василенко.Президентами Академії були видатний природознавець В. Вернадський,ботанік В. Липський,мікробіолог й епідеміолог Д. Заболотний.
|
|
|
Бурхливий розвиток української літератури у 20-ті роки дав підстави дослідникам порівнювати його з добою Відродження. Особливість цього часу - розмаїття літературних напрямків, виникнення і розпад чисельних письменницьких груп.
У Харкові виникли письменницькі організації: "Плуг" - спілка селянських письменників,до якої входили Сергій Пилипенко, Петро Панч, Андрій Головко та інші і "Гарт" - спілка пролетарських письменників,яку очолювали В. Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, В. Сосюра.Існували також групи "непролетарських" письменників: неокласики (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара), символісти (П. Тичина, Д. Загул, Ю. Меженко), футуристи (М. Семенко, Г. Шкурупій).
У 1925 р. після розпаду "Гарту" виникла Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ).До неї увійшли письменники, які стали гордістю української літератури: П. Тичина, М. Бажан, В. Сосюра, Ю. Смолич, Ю. Яновський, П. Панч.Ідейним лідером ВАПЛІТЕ був М. Хвильовий,першим президентом - М. Яловий.
Серед драматургів провідне місце посідав М. Куліш. Л. Курбасі його трупа "Березіль"творили новий український театр. Олександр Довженко здобув світове визнання своїми фільмами "Звенигора", "Арсенал", "Земля". Під впливом російської Асоціації художників революції в Україні виникла Асоціація художників Червоної України (АХЧУ),що об'єднала у своїх лавах І. їжакевича, Ф. Кричевського, С. Прохорова, М. Самокиша, Г. Світлицького.Обидва об'єднання вважали себе продовжувачами справи передвижників. Якщо митці АХЧУтяжіли до реалізму, то члени Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ),яку утворили О. Богомазов, М. Бойчук, К. Гвоздик, В. Меллер, В. Седляр,орієнтувалися на авангардистський творчий пошук.
Панівним стилем у сфері архітектури в 20 - 30-ті роки був консерватизм,суть якого полягала в граничному прагматизмі. Характерними рисами цього стилю були доцільність, економічність, фундаментальність, лаконізм у засобах вираження.
Українська музична культура 20 - 30-х років сформувалася у взаємодії традиційних канонів народного фольклору і спадщини музичної школи М. Лисенка.Обдарована молодь змогла піднести вітчизняну музику на новий щабель. У 1922 р. вона об'єдналася в товариство ім. Леонтовича,активну участь у роботі якого брали М. Вериківський, П. Козицький, Г. Верьовка, Л. Ревуцький.Це мистецьке об'єднання стало своєрідним організатором музичного життя республіки.
У цілому в культурному процесі 20 - 30-х років в Україні чітко простежується боротьба протилежних тенденцій'оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої і державно-орієнтованої, централізованої, регламентованої.
На початку 20-х років переважає перша, наприкінці 20-х - на початку 30-х років панує друга.
Запитання для самоперевірки
1. Використовуючи рекомендовану літературу, ознайомтеся з причинами та напрямами політики українізації, а також особливостями культурного розвитку України у 20-х - на початку 30-х років XX ст.
2. Письмово дайте відповіді на запитання:
а) у чому полягає суть, причини, напрями та результати політики коренізації?
б) які причини зумовили згортання політики українізації?
в) що дало підставу дослідникам порівнювати розвиток української літератури, науки та мистецтва у 20-ті роки зєвропейською добою Відродження?
г) охарактеризуйте особливості розвитку української науки,літератури, образотворчого і музичного мистецтва у 20-х- на початку 30-х років XX ст.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 234; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!