Додаткові індивідуальні завдання (реферати, повідомлення)
1. Хто вони є українські дисиденти?
2. "Відлига" в націоншіьно-культурній сфері: здобутки та прорахунки.
Література: 1, с 252 - 259, 544 - 549; 3, с 333 - 335; 4, с. 339 - 341, 360 - 363, 373 - 381; 6, с. 451 - 454; 7, с. 217 - 219,
224, 225.
Тема 14. Історичні особливості пошуку оптимальних моделей будівництва
Незалежної України
Питання для самостійної роботи
1. Проблеми політичного розвитку на сучасному етапі.
2. Сучасні партії та політичні об’єднання
3. Плекання національної самосвідомості як основний чинник відродження духовності Національна загальнодержавна політика як засіб подолання етностереотипів
Питання 1. Проблеми політичного розвитку на сучасному етапі.
Прийняття Конституції України у 1996 році завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежності України. У процесі державотворення в Україні постав інститут прези-дентства, створено Конституційний суд, запроваджено нові органи державної виконавчої влади, реорганізовано центральні органи влади, внесено відповідні зміни в діяльність силових структур та в систему судової влади, розроблено нову систему місцевого самоврядування.
Політичний розвиток України характеризувався у 1994-2005рр. з одного боку розвитком демократії, а з іншого формуванням авторитарної моделі державності, коли Президент намагався зосередити якомога більше владних повноважень у своїх руках, користуючись при цьому обмеженням свободи слова і цензурою, що особливо яскраво виявилося підчас президентських виборів 2004 р. Важливим елементом політичного життя України є Верховна Рада, досліджуючи її діяльність за останні чотири роки можна простежити шляхи запровадження рішень референдуму 2000 р. , за яким передбачалося скорочення кількості депутатів, перехід до двопалатного парламенту, ліквідація депутатської недоторканності, право Президента на розпуск парламенту. Зимою-весною 2001 року Україну охопила політична криза, пов’язана з вбивством опозиційного журналіста Г.Гонгадзе. Опозиція організувала масові акції протесту в рамках акції “Україна без Кучми!” з грудня 2000 р., які 9 березня 2001 року завершились сутичками з міліцією. Наприкінці весни наступ опозиції пішов на спад, владі вдалося подолати кризу. У 2001 р. після відправлення В. Ющенка, прем’єр-міністра у відставку відбулося перегрупування опозиційних сил і створення опозиційних передвиборчих блоків “Наша Україна”, “Блок Юлії Тимошенко”, яким вдалося пройти у парламент на виборах 2002 року.
|
|
|
У 2004 році на виборах Президента України було більше 20 кандидатів у Президенти, але реально боротьба розгорнулася між В.Януковичем, прем’єр-міністром України від влади і В.Ющенком, лідером “Нашої України” від опозиції. У першому турі виборів 31 жовтня 2004 р. було визначено два кандидати, які мали продовжувати боротьбу у другому турі – це були В.Янукович і В.Ющенко, проте Центральна виборча комісія впродовж десяти днів не оприлюднювала остаточних результатів, було з'ясовано , що робота комп’ютерної мережі ЦВК зазнавала зовнішнього втручання. Проведено дебати між кандидатами, надано більше доступу до ЗМІ В.Ющенку.
|
|
|
22 листопада 2004 р. після оголошення попередніх результатів виборів ЦВК, які разюче відрізнялися від отриманих від екзит-полів, після інформації про чисельні фальсифікації, народ вийшов на мирну акцію протесту з вимогою чесних виборів, свободи, на підтримку В.Ющенка, ця акція тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву “Помаранчева революція”. В країні розпочалася політична криза, яка могла закінчитися застосуванням сили, але було обрано правовий і компромісний шлях розв'язання проблеми: 3 грудня 2004 року Верховний суд України оголосив недійсними результати другого туру голосування і призначив переголосування другого туру 26 грудня 2004 року. 8 грудня 2004р. під час «пакетного» голосування(приймалися зміни до “Закону про вибори Президента України”, які унеможливлювали б фальсифікації, і зміни до Конституції України про запровадження політичної реформи) було схвалено законопроект про внесення змін і доповнень до Конституції України, які набрали чинності з вересня 2005 р і січня 2006 р., тобто відбувся перехід до парламентсько-президентської республіки. У переголосуванні другого туру президентом України було обрано В.Ющенка, відбулися демократизація суспільства, зокрема зріс рівень свободи слова.
|
|
|
Чергові вибори до Верховної Ради України відбулися у березні 2006 р., до Верховної Ради пройшли Партія Регіонів, БЮТ (Блок Юлії Тимошенко), блок партій “Наша Україна”, Соціалістична партія України (СПУ), Комуністична партія України(КПУ).Досить тривалим і непростим було формування коаліції більшості, у кінцевому підсумку коаліційну “антикризову більшість”склали Партія Регіонів, СПУ, КПУ, прем’єр-міністромбуло обрано В.Януковича, але до складу новоствореного уряду ввійшли міністри – представники “Нашої України”, оскільки велися перемовини про створення розширеної коаліції. Коли “Наша Україна” заявила про вихід з переговорів, її міністри (охорони здоров’я, юстиції, сім’ї, молоді та спорту) подали заяви про політичну відставку. Зростає конфронтація між урядом і Президентом.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!