Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення
Русь простяглася на значну територію, що, залежно від обставин, хмогло бути або свідченням державної могутності, або 
джерелом слабкості. Посиленню відцентрових тенденцій сприяла поліетнічність Русі. Поряд зі слов'янами тут проживало понад 20 народів.
2. Зростання великого феодального землеволодіння.
Розвиток продуктивних сил, утвердження феодальних
відносин сприяли появі та зміцненню великого землеволодіння.
3. Відсутність чіткого механізму спадкоємності кня
зівської влади.
Паралельне існування, зміцнення та накладання "горизонтального" та "вертикального" принципу спадкоємності при великій кількості нащадків було однією з причин феодальної роздрібненості.
4. Зміна торговельної кон'юнктури, частковий зане
пад Києва як торговельного центру, поява поліцентрії в
зовнішній торгівлі.
Наприкінці XI ст. половецькі кочовища перерізали торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів. Крім того Візантія 1082 року дала дозвіл Венеції торгувати без мита і мати свої порти на території Візантійської імперії. Хрестові походи і морський шлях на схід зв'язали Західну Європу з Малою Азією, Візантією.
5. Посилення експансії степових кочівників (печені
гів, половців).
Посилення феодальної роздрібненості - закономірний етап у розвитку суспільства,адже роздрібненість - не особливість Київської Русі, а загальноєвропейська тенденція. Саме в цей час відбулося остаточне формування феодальної системи. Роздрібнення структури політичної влади було цілком логічним і природним наслідком феодальних відносин: роздрібненій формі земельної власності відповідає роздрібнена форма держави й структура влади.
|
|
|
Явище роздрібненості суперечливе і неоднозначне.Особливістю історії Київської Русі кінця XI - середини ХНІ ст. були, з одного боку, посилення відцентрових тенденцій, втрата державної єдності, князівські міжусобиці, ослаблення держави, зниження обороноздатності, посилення тиску на Русь з боку сусідніх держав, з іншого - формування великого землеволодіння, прогрес у сільському господарстві, піднесення міст, значне зростання чисельності населення, розвиток східнослов'яської культури.
Питання 3. Галицько-Волинське князівство
У X ст. за правління Володимира Великого землі Галичини та Волині, заселені білими хорватами, дулібами, тиверцями, уличами, увійшли до складу Київської Русі. Обидві землі мали вдале розташування, недосяжне для нападів кочівників зі степу, були густозаселені, а їхні міста стояли на важливих торговельних шляхах із Заходу. Крім того, в Галичині містились значні родовища солі - важливого товару, яким забезпечувалася вся Київська Русь.
|
|
|
У політичному розвитку обидва князівствамали суттєві відмінності. У Галичині, на відміну від Волині, значний вплив на управління князівством мали вільні, багаті і могутні бояри. Після смерті Ярослава Мудрого тут формувалась династія, родоначальником якої став онук Ярослава - Ростислав Володимирович. Онук Ростислава Володимирко (1124-1153) у 1142 р. об'єднав галицькі землі в одне князівство з центром у Галичі. Найбільшої могутності Галицьке князівство до-сягло за часів правління сина Володимирка Ярослава Осмомисла(1153-1187).
Волинські князі вважали своє князівство тимчасовим володінням на шляху до київського престолу. Окрему князівську династію на Волині започаткував онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, його нащадок Роман Мстиславич (1170-1205) у 1199 року об'єднав Галицьке й Волинське князівства. Після об'єднання князь повів рішучу боротьбу з галицьким боярством, не гребуючи ніякими засобами.
У 1203 р. він встановив владу над Київською землею, Переяславщиною, підкорив чернігівських князів. Ходив походами проти половців, Угорщини, Польщі, Литви. Навіть втрутився у конфлікт між гвельфами й гібелінами у Священній Римській імперії. У 1204 р. папа римський Інокентій III запропонував Роману королівську корону. Але в 1205 р. князь загинув під час сутички з військом краківського князя Лешка Білого. Після загибелі Романа Мстиславича розпочався майже сорокарічний період міжусобних воєн та іноземного втручання у справи галицьких і волинських земель.
|
|
|
У 1238 р. син Романа Данило зумів відновити єдність Галицько-Волинської держави. Йому вдалося перемогти об'єднані сили угорських, польських феодалів і місцевого галицького боярства. У 1238 р. Данило розбив німецьких лицарів під Дорогочином. Наслідуючи державотворчі традиції свого батька, він зумів підкорити своїй владі не тільки Галичину і Волинь, а й Київщину (1240 р.) та багато інших земель Південно-Західної Русі. в 1240 р. підкорив Київ. Після цього Галицько-Волин-ське князівство стало загальноукраїнською державою.
Монголи не дали Данилові часу для оборони на Дніпрі - того ж 1240 р. Батий почав генеральний наступ і оволодів Києвом, обороною якого керував воєвода Дмитро (Данило в цей час перебував в Угорщині). 1241 р. Батий продовжив похід на Захід через Галицько-Волинську землю. Долаючи опір, монголи оволоділи майже всіма містами князівства.
У 1242 р. Батий вивів війська з Європи, заснувавши в пониззі Волги державу - Золоту Орду. Данило Галицький у 1245 р. змушений був визнати зверхність хана Золотої Орди, але не склав зброї, спрямувавши зусилля на створення антиординської коаліції (переговори з послом папи римського, укладення союзу з угорським королем, володимиро-суздальським князем та ін.). У 1245 р. Данило Галицький зумів зупинити агресію угорців, розгромивши їх під Ярославом. У 1254—1255 рр. він завдав поразки ханському наміснику Куремсі, але 1259 р. змушений був капітулювати перед Бурундаєм, погодившись на знищення найбільших укріплень.
|
|
|
Він підтримував контакти з папою римським Інокентієм IV, прийняв від нього королівську корону і в 1253 р. став першим українським королем.
Данило Галицький активно провадив західну політику, підтримував західні культурні впливи, запроваджував європейське самоврядування в містах.
Після смерті князя Данила у 1264 р. з правлінням його наступників почався поступовий занепад Галицько-Волинського князівства, хоча деякий час вдавалося зберегти єдину державу і політичний вплив у Європі. Галицько-Волинське князівство проводило незалежну політику на міжнародній арені. Воно досягло успіхів у боротьбі із Золотою Ордою, підтримувало міцні зв'язки з Німецьким орденом та Литвою і таким чином відстоювало свою незалежність від агресивних зазіхань Польщі та Угорщини, контактувало з Австрією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Римською курією тощо. Його дипломатичні відносини свідчать про широке міжнародне визнання Галицько-Волинської держави. Значним досягненням Юрія І Львовича, онука Данила Галицького, було утвердження константинопольським патріархом Галицької митрополії (1303-1437). Вона стала не лише символом державного суверенітету князівства, а й сприяла зміцненню його незалежності.
Роль Галицько-Волинського князівства надзвичайно велика. У роки найвищого піднесення воно охоплювало близько 90 відсотків української території, охороняло Україну від поневолення та асиміляції з боку Литви, Угорщини, Польщі, Золотої Орди, які зазіхали на благодатні українські землі. Галицько-Волинське князівство відкрило широкий шлях західноєвропейським ультурним впливам на Україну, зберігаючи при цьому кращі традиції української національної культури.
Запитання для самоперевірки
1. Використовуючи методичні рекомендації та навчальну літературу, ознайомтеся з особливостями запровадження християнства в Київській Русі, причинами та наслідками феодальної роздрібненості, особливостями розвитку Галицько-Волинського князівства
2. Письмово дайте відповіді на запитання:
а) у чому полягала необхідність прийняття державної монотеїстичної релігії на Русі?
б) з яких причин саме християнство візантійського зразка стало державною релігією Київської Русі?
в) який вплив мало християнство на подальший розвиток давньоруської держави?
г) які причини зумовили феодальну роздрібненість Київської Русі?
г) які позитивні та негативні наслідки мав процес феодальної роздрібненості Київської держави?
Д) яку роль відіграло Галицько-Волинське князівство у формуванні української державності?
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 650; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!