Неспецифічний виразковий коліт
Загальні відомості
Неспецифічний виразковий коліт - це хронічне рецидивуюче запальне захворювання неясного походження, що клінічно проявляється періодами кривавої діареї і патоморфологічно-дифузнимзапальним процесом в стінці товстої кишки. Уражаються слизова і підслизова оболонки кишкової стінки, для гострих форм – характерно втягнення в процес м’язової та серозної оболонок
Поширеність виразкового коліту в різних країнах Європи коливається від 50 до 200 випадків на 100 000 населення.
Етіологія.
Етіологічний фактор виразкового коліту точно не встановлений. Періодично робляться спроби зв'язати це захворювання з яким-небудь інфекційним агентом, в останні роки, наприклад, з вірусом кору або паличкою паратуберкульозу, але прямих доказів немає.
Набагато більше обґрунтованою представляється точка зору про наявність генетично детермінованого дефекту імунної системи, що приводить до розвитку важкого запального процесу в товстій кишці. Разом з тим очевидна й роль факторів зовнішнього середовища. Є всі підстави віднести виразковий коліт до мультифакторіальних (полігенних) захворювань.
Патогенез.
Найбільше значення в патогенезі виразкового коліту надається імунологічним порушенням, кишковому дисбактеріозу й порушенням психологічного статусу.
На імунний характер запального процесу у хворих виразковим колітом вказують дані морфологічного дослідження слизової - у власному шарі визначаються великі інфільтрати з лімфоцитів, плазматичних клітин й еозинофілів, зменшена кількість IgA-продукуючих клітин. У хворих спостерігається харчова алергія, особливо до білка молока. Приблизно в 50% хворих виявляються в сироватці крові антитіла до антигенів тканини товстої кишки. Порушено співвідношення між субпопуляціями Т-лімфоцитів. В 20-50% випадків при виразковому коліті виявляється підвищення циркулюючих імунних комплексів, причому є кореляція з активністю запального процесу, насамперед із позакишечними проявами захворювання. Останнім часом активно вивчається роль цитокінів, простагландинів, медіаторів запалення в патогенезі виразкового коліту. Потім, багато сил дослідники витратили на вивчення ролі інфекційних факторів у розвитку виразкового коліту. Дисбактеріоз кишечнику закономірно визначається в 70 -100% хворих виразковим колітом, при цьому частота його виявлення й ступінь виразності корелюють із вагою запального процесу в товстій кишці. Уже це свідчить про значну участь дисбактеріозу в патогенезі захворювання. У складі зміненої кишкової мікрофлори є мікроорганізми, що володіють здатністю виробляти токсичні продукти, "ферменти агресії" й ушкоджувати клітини кишечнику. Патогенні-умовно-патогенні бактерії сприяють розвитку суперінфекції, мікробної алергії й аутоімунним процесам в організмі. Не зовсім ясно, щоправда, що є первинним у ланцюзі патогенетичних процесів - порушення імунологічної толерантності (що більш ймовірно) або мікробного біоценозу.
|
|
|
|
|
|
Найбільш спірне значення третього фактора - психологічних порушень у хворих виразковим колітом.
КЛАСИФІКАЦІЯ НЕСПЕЦИФІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ
(В.Д. Федоров, М.Х. Левітан, 1982; Ю.В. Балтайтіс та співавт., 1986; А.Г. Григор‘єв, 1996)
І. Форми неспецифічного виразкового коліту (К 51):
1. Виразковий (хронічний) ентероколіт (К 51.0).
2. Виразковий (хронічний) ілеоколіт (К 51.1).
3. Виразковий (хронічний) проктит (К 51.2).
4. Виразковий (хронічний) ректосигмоїдит (К 51.3).
5. Псевдополіпоз ободової кишки (К 51.4).
6. Мукозний проктоколіт (К 51.5).
7. Інші виразкові коліти (К 51.8).
8. Виразковий коліт нез‘ясований (К 51.9).
ІІ. За перебігом: миттєвий; гострий; хронічний рецидивуючий; хронічний безперервний.
ІІІ. За ступенем важкості: легкий ступень важкості; середній ступень важкості; важкий ступень.
ІV. За розповсюдженістю враження: тотальний коліт з ретроградним ілеїтом або без нього; лівобічний коліт; дистальний коліт (проктосігмоїдит, проктит).
|
|
|
V. За активністю запалення (за даними ендоскопії): мінімальна активність; помірна активність; виражена активність.
VІ. Періоди протікання (фази): загострення; ремісія; зворотній розвиток.
VІІ. За наявністю ускладнень: неускладнений; з ускладненями:
Ø місцеві ускладнення (перфорації, кровотечі, стриктури, псевдополіпоз, токсикодилятації, кишкові фістули, малігнізація);
Ø системні ускладнення (реактивний гепатит, токсичний гепатит, склерозуючий холангіт, стоматит, вузлова еритема, гангренозна піодермія, епісклерит, поліартрит, неспецифічний пустульозний дерматоз).
Покази для оперативного лікування (потреба в хірургічному лікуванні виникає приблизно у 20% випадків)
Абсолютні: перфорація; непрохідність кишківника; токсична дилатація кишки; абсцес; кровотеча; тяжка дисплазія або рак товстої кишки; неефективність консервативної терапії (інтенсивна терапія: в/в введення стероїдів та імуносупресорів) при блискавичному перебігу у дуже важких випадках протягом 5-7 днів; нориці; легка дисплазія епітелію.
Методом вибору операції при такій патології треба вважати колпроктектомію з виведенням кінцевої ілеостоми.
Білет №11
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 668; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!