Стратегії розвитку перехідних економік



бінування, рівня концентрації виробництва). В умовах нашої краї­ни економічна дійсність характеризується з одного боку, висо­ким ступенем концентрації виробництва і його централізації в руках держави і з іншого — процесами вузької спеціалізації і фор­муванням індивідуальних виробництв (сільське господарство, тор­гівля). Останнє характерне для періоду реформування економі­ки. У попередні три десятиліття економіка України в плані орга-нізаційно-економічних відносин представляла собою господар­чу систему з високим рівнем централізації і концентрації вироб­ництва, поглибленою спеціалізацією економічних процесів мо­нополізмом економіки.

Соціально-економічна багатоукладністьв самому загальному вигляді полягає у співіснуванні в економічній системі різних форм власності (рис. 4.2).


 


Ручний ТСВ


Автоматизова­ний ТСВ


Продуктивні сили


Машинний ТСВ


передбачають


Організаційно-економічні відносини


Високий ступінь відо-кремленності


Високий рівень спеціалізації і концентрації


Високий рівень інтеграції


реально існує


Формальне усунення, високий

рівень концентрації і

централізації


передбачають


Соціально-економічні відносини


Акціонерна, державна власність


Приватна власність


Суспільна власність


реально існує


Державна власність


 


Рис. 4.2. Багатоукладність економіки України


Розділ 4

До недавніх часів економіка України була «моноукладною» — офіційно лише державна власність поряд з колгоспно-коопера­тивною, що знаходилась під прямим контролем тієї ж держави.

Наявність багатоукладності економіки і невідповідність її структурних рівнів породжують ряд протиріч економічної сис­теми.

Виникає необхідність подолання формального усуспільнен­ня виробництва і створення форм власності, що відповідали б реальному усуспільненню і сприяли розвитку продуктивних сил, переходу їх на новий якісний рівень.

Головним завданням перехідного періоду стає формування соціально-економічної багатоукладності економіки, адекватної існуючій матеріально-технічній базі виробництва. Для досягнен­ня даної мети існує багато методів і інструментів, основними з яких сьогодні вважаються роздержавлення і приватизація.

Роздержавлення — це процес перетворення об'єктів держав­ної власності у такі, що засновані на інших, недержавних фор­мах власності, а також комерціалізації діяльності державних підприємств.

Приватизація— це процес переходу у приватну власність усіх або частини паїв господарських товариств, а також об'єктів, зас­нованих на змішаній або колективній власності.

В строгому змісті приватизація являє собою трансформа­цію будь-якої форми власності в приватну. Це політико-право-вий акт, направлений на зміну організаційної форми підприємств шляхом:

—       перетворення державних підприємств в акціонерні чи інші
господарські товариства;

- викуп державного підприємства, зданого в оренду;

- викуп майна державного підприємства членами трудового
колективу;

—       продаж державних підприємств за конкурсом або на аук­
ціоні юридичним способам і громадянам.

Приватизація безпосередньо ніяких нових елементів в сис­темі виробничих відносинне створює і не може створити. Вона сприяє створенню правових передумов затвердження цих нових елементів в системі виробничих відносин, але лише в тому ви­падку, коли ці елементи вже достатньо розвинуті або знаходять­ся на стадії свого формування. Отже, приватизація дає очікува­ний ефект лише тоді, коли вона, по-перше, забезпечує відповід­ну соціально-економічну форму техніко-економічному укладу; і по-друге, буде сприяти зростанню його ефективності.


Стратегії розвитку перехідних економік_________________________

Осмислюючи світовий досвід приватизаційних процесів, можна виділити наступні види приватизації:

1. Еволюційна— поетапне формування власності у відповід­
ності з економічною ефективністю функціонування об'єкта і
наявністю інвестиційного потенціалу (Велика Британія).

2. Державно-комерційна— модернізація підприємств за дер­
жавний рахунок з подальшим продажем як високорентабельних
(Єгипет, Замбія).

3. Помірно-радикальна— прискорений процес зміни влас­
ника з відносним вирішенням проблем інвестування і техноло­
гічної модернізації (Чехія, Угорщина, Словаччина, Болгарія).

4. Радикальна— здійснюється шляхом ліквідації підприємств
боржників і продажу їх майна (Польща).

5. Альтернативна— перерозподіл прав власності між підприє­
мствами і державою, але без розподілу головних прав, пов'яза­
них з економічною владою і подальшим виникненням нових форм
власності за рахунок альтернативних джерел інвестування.

В економіці України мала місце відмінна від наведених форма приватизації, яка отримала назву «народної». їїсутність прояв­ляється в тому, що:

1) формується фонд об'єктів, що підлягають приватизації;

2) оцінюється їх вартість за відновною вартістю;

3) кожен громадянин України отримує право придбання
певної долі державної власності посередництвом приватизацій­
ного сертифікату.

«Народна» приватизаціябазується на безкоштовній передачі майна державних підприємств і має на меті створення рівних стартових умов в придбанні державної власності. Паралельно державна програма приватизації передбачає проведення остан­ньої і шляхом викупу об'єктів державної власності.

На практиці «народна» безкоштовна приватизація транс­формувалась в бюрократично-номенклатурну і стала формою створення акціонерних товариств на базі існуючих корпора­тивних структур державної власності, що знаходиться під кон­тролем адміністрації підприємств і державного апарату управ­ління.

Підприємства, що не являються економічно привабливими для інвесторів, майже повністю втратили джерела фінансування. Отже, приватизація, що проводилась в Україні, не вирішила ні інвестиційних проблем виробництва і його структурних перетво­рень, ні забезпечення соціально-економічної багатоукладності економіки.


_____________________________________________________ Розділ 4

З метою забезпечення сприятливих умов для формування ефективно господарюючих приватних власників на нинішньому етапі розвитку України ставиться завдання переходу до інвести­ційно-орієнтованої приватизації, яку пропонується здійснювати за двома чітко визначеними напрямами:

1) приватизацію великих підприємств стратегічних галузей
економіки проводити за індивідуальними планами на підставі га­
лузевих програм, реструктуризації продажем пакетів акцій з мож­
ливою передачею прав управління закріпленим за державою па­
кетом акцій стратегічному інвестору під конкретні зобов'язання.

Таким чином, остання Державна програма приватизації в Україні вказує на необхідність використання в даних процесах критерію соціально-економічної ефективності. Зміна структури власності в масштабі країни може вважатися позитивною тільки у тому випадку, коли стає більш ефективною вся система госпо­дарювання.

Поки що рано стверджувати, що в Україні основні макро-економічні показники стали значно вищими, ніж були раніше. Але новим формам необхідний певний час для того, щоб зміцніти, гармонійно ввійти в ринкові відносини. І цей процес в Україні вже розпочався:

—в результаті приватизації сформовано широке коло під­
приємців і власників, основною метою діяльності яких стає мак-
симізація прибутку, що забезпечує зацікавленість в обслугову­
ванні попиту;

—відбувається процес активного розвитку конкурентних
відносин і створення конкурентного середовища за рахунок за­
безпечення багатосуб'єктності економічних відносин;

—поступово розвиваються тенденції демократизації еконо­
мічного життя, дебюрократизації і демонополізації економіки;

2) організувати масовий розпродаж (навіть за символічну
ціну) за грошові кошти малоліквідних об'єктів, залишків реалі­
зованих пакетів акцій підприємств, які не мають стратегічного
значення для економіки держави, об'єктів незавершеного будів­
ництва, а за наявності вигідних пропозицій також і окремих інве­
стиційно-привабливих підприємств. Це створюватиме економіч­
не середовище формування умов жорсткої конкуренції.

Все це є передумовою формування механізму саморегулю­вання ринку. Виникнення нових форм відособлення супровод­жується народженням і поступовим зменшенням відповідних реформ усуспільнення, які зумовлюють розвиток свідомої коор­динації економічними суб'єктами спільної діяльності.


Стратегії розвитку перехідних економік_________________________


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 339; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!