Основи конституційного права Канади. ня і самостійності у вирішенні внутрішніх справ
393
ня і самостійності у вирішенні внутрішніх справ. Акт про Британську Північну Америку дав життя федерації – новій державі.
Організація державного механізму регламентована, насамперед, Законом 1867 р. Хоча при виданні Акта 1867 р. його творці мали намір дати Канаді конституцію, але в жодному положенні документа цей термін не був ужитий. Тільки після прийняття Акта про Британську Північну Америку (№ 2) 1949 р., яким були внесені чергові зміни до Акта 1867 р. (ст. 91), термін «конституція» (точніше – «конституційний акт») був згаданий. 1965 р. канадський уряд розповсюдив цей термін, опублікувавши Білу книгу з назвою «Зміна Конституції Канади». Країна тривалий час зазнавала впливу англійського права, що мало пряму дію на території цієї держави. У другій половині XIX ст. екстериторіальна дія англійського права спочатку обмежується статутним правом (законом про дієвість колоніальних законів 1865 р.), а потім його дія детермінується Вестмінстерським статутом 1931 р., прийнятим Британським парламентом. Цим статутом права домініонів, включаючи Канаду, значно розширено, вони, по суті, здобули незалежність. Але з колишньою метрополією збереглися певні конституційно-правові зв’язки, які з часом були звужені. Ці зв’язки визначають особливості форми державного правління.
Після прийняття Закону 1867 р. до початку 80-х років XX ст. було прийнято близько тридцяти актів, які змінювали і доповнювали його зміст. Та вже 17 квітня 1982 р. парламент прийняв змістовний Конституційний закон. Відповідно до нього Канада сьогодні має право самостійно вносити поправки та доповнення до Конституції за встановленою процедурою. Конституція Канади 1982 р. (ст. 2) безпосередньо встановлює, що жодний акт англійського парламенту, прийнятий після Конституції, не буде поширюватися на Канаду і не стане частиною його внутрішнього права. Канада, таким чином, одержала власний Основний закон.
|
|
|
Зазначимо дванадцять важливих положень писаної Конституції Канади разом із поправками, що вносилися до кінця 1981 р.: 1 – створення федерації, провінцій, територій, національного парламенту, провінційних законодавчих установ і деяких кабінетів; 2 – національний парламент дістав повноваження щодо утворення з територій нових провінцій, зміни кордонів провінцій за погодженням з останніми; 3 – визначено повноваження парламенту і про-
394
Розділ 25
вінційних законодавчих установ; 4 – офіційна виконавча влада передана Королеві і проголошено створення Королівської Таємної ради для Канади (юридична основа федерального Кабінету); 5 – парламенту надано повноваження формувати Верховний суд Канади (його було створено 1875 р.); 6 – гарантовані певні права на використання англійської та французької мови у федеральному парламенті й судах, а також у законодавчих установах і судах Квебека та Манітоби; 7 – а) гарантовано роздільне навчання у школах для протестантської і римо-католицької меншості; б) закріплено спеціальні статті щодо Манітоби (утвореної 1870 р.), більш обмежені гарантії для Альберти і Саскачевану (утворених 1905 р.) та для Ньюфаундленда (який увійшов до складу Федерації 1949 р.); в) надано гарантію роздільних шкіл для представників численних християнських сповідань; 8 – гарантовано особливе цивільне право для Квебека; 9 – надано парламенту право брати на себе повноваження у розв’язанні правових питань власності та громадських прав, а також впливу на вирішення проблем у провінціях за їхньою згодою (це право ніколи не використовувалося); 10 – заборонені провінційні тарифи; 11 – надані провінційним законодавчим установам повноваження вносити поправки до конституцій провінцій, за винятком тих, що стосуються посади лейтенант-губернатора; 12 – надані національному уряду (Раді генерал-губернатора, тобто федеральному Кабінету) певні права щодо контролю над провінціями:
|
|
|
а) призначення, інструктаж та звільнення лейтенант-губернаторів;
|
|
|
б) відхилення законів провінцій протягом року після їх прийняття; в) використання повноважень лейтенант-губернаторів надсилати провінційні законопроекти до Оттави без отримання на це санкції (за цих умов законопроект не набуває юридичної сили, доки протягом року не отримає санкції центральної виконавчої влади); у зв’язку з цим із 70 таких законопроектів (останній подано 1961 р.) від усіх провінцій, крім Ньюфаундленда, тільки 14 набули сили закону. Ці основні принципи писаної Конституції на кінець 1981 р. прем’єр-міністр сер Роберт Борден назвав «проявом звичайного здорового глузду», що дозволило регулювати суспільні відносини Канади, маневрувати, втілювати нове, йти на компроміси, доходити згоди.
Конституційний акт 1982 р. вніс до Конституції певні зміни. 1. Встановив чотири правових формули або процеси внесення поправок до Конституції, яких до 1982 р. взагалі не існувало (за
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!