Основи конституційного права Швейцарії. посадових осіб держави; сформульований в ст
383
посадових осіб держави; сформульований в ст. 35 обов’язок кожної особи, що виконує публічні функції, дотримуватися основних прав і сприяти їхній реалізації. У ст. 29 закріплені гарантії загального характеру, що стосуються процедури: розгляд будь-якої справи в рамках адміністративної або судової процедури безперешкодно в розумний термін; право кожної особи на юридичну допомогу, у тому числі й на безкоштовну для кожної особи, «яка не має достатньо коштів». Крім того, особа має право «на безкоштовну допомогу адвоката в тій мірі, у який того вимагає захист його права»; право громадянина на оскарження в суді будь-якої затримки, арешту або взяття під варту (ст. 31); презумпція невинуватості; право на оскарження вироку до вищестоящої судової інстанції (ст. 32).
До матеріальних гарантій прав людини варто віднести, насамперед, те, що в Конституції виділена спеціальна глава «Соціальні цілі». Норми цієї глави закріплюють зобов’язання держави і кантонів із забезпечення таких соціальних прав і свобод особи: право на охорону здоров’я, захист сім’ї, підтримку дітей, право на працю, базову освіту, що виступають і як право і як його гарантія. У ст. 119 закріплена гарантія від зловживань при зачатті з медичною допомогою і від генної інженерії. «Будь-яка форма клонування і будь-яке втручання в генотипи гамет» (статеві клітини організму) і людських ембріонів забороняються». Матеріальні гарантії прав людини містяться в багатьох розділах і главах Конституції Швейцарії. Наприклад, розділ 3, глава 1, відділ 4 — «Навколишнє середовище і планування території». У статтях 73, 78–80, 84 сформульовані положення, пов’язані з охороною навколишнього середовища.
|
|
|
Партійна система і політичні партії
Конституція особливо нічого не говорить про партійну систему і статус політичних партій. Є усього лише одна ст. 137, у якій дана функціональна характеристика політичних партій, «політичні партії сприяють формуванню суспільної думки і народної волі», однак у політичному житті країни вони грають важливу роль. У Швейцарії традиційно існує багатопартійна система. Найвпливовішими є: Вільна демократична партія, що сформувалася ще на початку ХІХ ст., виступає за зміцнення федеративних відносин у державі, особистої й економічної свободи; Християнсько-демократична партія, утворена на початку ХХ ст., обстоює ідеї соціально орієнтованої ринкової еко-
384
Розділ 24
номіки, об’єднує в основному католиків; Швейцарська народна партія висловлює інтереси середніх верств селянства і ремісників; Соціал-демократична партія Швейцарії, виникла наприкінці ХІХ ст. як марксистська партія, що висловлює інтереси робітничого класу, згодом відмовилася від властивого марксизму радикалізму і є нині лівореформаторською партією. Серед інших політичних партій можна назвати Ліберально-демократичний союз, що має вплив у окремих кантонах (Во, Женева, Невшатель і Базель) і виступає за захист особистої свободи, приватної власності і федералізму. З 1935 р. існує Ліга незалежних, що виступає на захист споживача, проти державного сектора в економіці й односторонньої політики союзів підприємців. Після Другої світової війни на базі боротьби проти припливу іноземної робочої сили з’явилася низка політичних угруповань (наприклад, партія Швейцарські демократи). Екстремістський характер має колишня Революційна марксистська ліга, що називає себе нині Соціалістичною робочою партією і не має представництва у Швейцарському парламенті. Нарешті, слід відзначити дві екологічні партії – Зелену партію Швейцарії і Вільний список, що мають разом у Федеральних зборах 6% місць, а також Автомобільну партію, що виступає проти регулювання дорожнього руху, що зростає, і має 3% парламентських мандатів.
|
|
|
Помітну роль у політичному житті країни грають соціально-професійні об’єднання – профспілки, союзи підприємців, і роботодавців та ін., що тісно співробітничають із політичними партіями і надають їм фінансову підтримку.
|
|
|
Вибори і референдум
Спеціальної глави про виборчу систему в Конституції Швейцарії не міститься. Основні принципи її, а також порядок проведення виборів закріплені в статтях стосовно правового статусу громадян і у відділі 5 – «Федеральні органи влади». У відповідності зі ст. 136 Конституції при федеральних виборах і голосуваннях «усі швейцарці і швейцарки» мають однакові політичні права й обов’язки. Право голосу належить тим із них, хто досяг 18 років і за федеральним правом не позбавлений активного цивільного права. Членом національної ради може бути обраний будь-який виборець.
Виборчі права в кантонах і комунах регулюються кантональним виборчим правом.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 224; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!