Основи конституційного права Швейцарії. зі складу федерації). Компетенція Конфедерації розмежована між Конфедерацією і кантонами, її можна класифікувати на три групи повноважень: повноваження



391

зі складу федерації). Компетенція Конфедерації розмежована між Конфедерацією і кантонами, її можна класифікувати на три групи повноважень: повноваження, що складають виняткову компетен­цію Конфедерації: оборона, митна справа, ведення міжнародних справ, грошова емісія, залізниці, цивільне право, режим іноземців тощо; повноваження, що складають виняткову компетенцію кан­тонів: регулювання відносин між церквою і державою, комунальне господарство, кримінальне і цивільне судочинство тощо. Питання розмежування повноважень закріплені в третьому відділі Консти­туції, гл. 1 – «Відносини між Конфедерацією і кантонами».

Місцеве самоврядування

Кантони діляться на общини (комуни). Термін «община» вжи­вається в німецькомовній частині країни, термін «комуна» – в інших її частинах. Конституція (ст. 50) гарантує автономію комун «у ме­жах, установлених кантональним правом». До компетенції общин (комун) входить управління своїми фінансами, регулювання питань санітарії та гігієни, шкільна справа, охорона порядку. У великих містах вони відають також дорогами, водо- і енергопостачанням. У більшості комун (общин) вищим органом місцевого самоврядуван­ня є загальні збори виборців. У великих одиницях поряд зі зборами або замість них існує виборний орган, зазвичай іменований радою. Виконавча влада у всіх комунах (общинах) здійснюється колегіаль­ним органом, що обирається населенням комуни.

Виконавчі органи проводять у життя рішення збору або ради. Автономія комун не означає їх повної самостійності у вирішенні своїх справ. За ними здійснюється спостереження з боку держа­ви і з боку кантонів. Кантональне законодавство передбачає втру­чання в справи комун (общин), наприклад, за скаргою якоїсь осо­би. У цьому випадку проводиться юридичний контроль, що може здійснюватися або кантональним урядом, або адміністративним судом кантону. Іншою формою втручання є контроль, здійснюва­ний посадовою особою – префектом. Він або обирається населен­ням комуни (общини), або призначається урядом кантону. З дея­ких питань префекти здійснюють за місцевим самоврядуванням адміністративний контроль (наприклад, щодо облаштованості те­риторії). Органи, що перевіряють, і посадові особи виходять з інте­ресів кантону або всієї держави.

Розділ 25 Основи конституційного права Канади

Канада – держава у Північній Америці, її територія – 9976 тис. кв. км. Населення – 30,1 млн мешканців. 40% – англо-канадці, 27% – франко-канадці. Столиця – Оттава. Офіційні мови – анг­лійська та французька. Канада – демократична держава, за фор­мою правління – конституційна монархія з двома офіційними мовами та двома правничими системами – Громадянським пра­вом та Загальним правом. Канада являє собою федерацію, у складі якої виділяються десять провінцій з системою майже повного са­моврядування та дві особливі території, підвладні безпосередньо центральному уряду.

Конституція Канади

Конституція Канади складається з кількох законодавчих актів. Найважливішими з них є Квебекський закон 1774 р., Конститу­ційний закон 1791 р., Закон про об’єднання Канади 1840 р., За­кон про Британську Північну Америку 1867 р. та Конституцій­ний закон 1982 р., який став останнім із числа конституційних актів Канади, прийнятих Британським парламентом.

Канадська писана Конституція – на відміну від американської – не становить цілісного документу і не є кодифікованою. На дода­ток до інших документів, вона містить у собі 25 основних актів, закріплених у Конституційному акті 1982 р.: чотирнадцять актів Британського парламенту, сім – парламенту Канади і чотири за­кони від імені англійського монарха і Таємної ради. Стрижневим у цьому зведенні законів залишається Закон про Британську Північну Америку від 29 березня 1867 р. Саме він започаткував сучасну канадську державність. Сьогодні цей закон, визначений як конституційний закон 1867 р., зберігає силу і є одним із скла­дових елементів Конституції Канади. Законом 1867 р. було пе­редбачено об’єднання колоніальних володінь, що існували на півночі Північно-американського субконтиненту, в єдине тери­торіальне утворення – Канаду, яке з часом отримало статус до-мініона. Такий статус означав тоді певний рівень самоврядуван-


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 230; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!