Мы помним: сегодня 2-я годовщина окончания боев за Дебальцево. ФОТО
18.02.2017 - 12:30
Два года назад, 18 февраля 2015 года, после продолжительной обороны Дебальцево украинские военные покинули город, говорится в сообщении Укринформа.
В январе-феврале 2015 года состоялась главная битва между украинской армией и российско-террористическими войсками. До этого времени силы АТО в течение девяти месяцев обеспечивали изоляцию кризисного района на востоке Украины и не допускали его расширения на остальную территорию государства. Начиная с мая 2014 года, штаб АТО провел свыше 40 операций по освобождению территории Луганской и Донецкой областей от незаконных вооруженных формирований. Большинство из них были успешными, в том числе освобождение города Дебальцево в июле 2014 года.
Очередной виток обострения в районе АТО произошел в январе-феврале 2015 года. Самая сложная ситуация сложилась в районе Донецкого аэропорта и Дебальцево. Боевики, имея поддержку подразделений Вооруженных сил РФ, пытались любой ценой ликвидировать Дебальцевскую дугу и захватить Донецкий аэропорт, тем самым заставив Украину идти на политические уступки во время переговорного процесса относительно особого статуса Донбасса, амнистии для боевиков, а также сроков и порядка проведения выборов в органы местного самоуправления.
Непосредственно в район Дебальцевской дуги в феврале 2015 года российско-террористические войска стянули свыше 19 тыс. человек, которым противостояли в секторе «С» 13 тыс. украинских военных, из которых непосредственно в районе Дебальцево, - около 4700 бойцов. Украинские защитники мужественно вели тяжелые бои с противником. Именно значительные потери, которые понес агрессор, заставили его отказаться от дальнейших наступательных действий.
|
|
|
Учитывая, что подразделения сил АТО на Дебальцевском направлении выполнили все определенные задания, а также обстановку, которая сложилась, в 13:00 18 февраля 2015 года Верховный главнокомандующий отдал приказ скоординировать под руководством начальника Генштаба операцию по плановому организованному выходу украинских войск из Дебальцево.
По данным Генерального штаба ВСУ, во время боевых действий в районе Дебальцево в период с 15 января по 18 февраля погибли 110 военнослужащих, 270 были ранены, 7 - взяты в плен и 18 пропали без вести.
За все время обороны Дебальцевской дуги погибли 136 и были ранены 331 военнослужащий ВСУ. Значительными были потери украинских войск в вооружении. Примерно 30% техники были уничтожены противником или выведены из строя силами наших подразделений.
За ведение боевых действий в районе Дебальцево государственными наградами Украины награждены 379 военнослужащих (в том числе 136 - посмертно), а отличиями Министерства обороны и Генерального штаба ВСУ - 450 человек.
|
|
|
В связи с второй годовщиной выведения украинских войск из Дебальцевского плацдарма в Киеве 18 февраля состоится памятное шествие. Ее участники пройдут по центральным улицам к Софийской площади под флагами боевых соединений, бригад и батальонов, которые участвовали в боях за Дебальцево. После на Софийской площади состоится концерт, во время которого покажут фото и видео, отснятые участниками тех трагических событий.
http://sprotyv.info/ru/news/kiev/my-pomnim-segodnya-2-ya-godovshchina-okonchaniya-boev-za-debalcevo-foto
Бої за Дебальцеве – хроніки пекельного 2014-го року і ситуація в передмісті сьогодні
31.07.2017
Три роки тому українські війська відновили контроль над захопленим бойовиками містом Дебальцеве. Але в історії чи не кожної війни є населенні пункти, контроль над якими отримує то одна, то інша сторона.
Зазвичай це міста, які мають важливе індустріальне значення або транспортний вузол, контроль над яким дає певні переваги в подальших бойових діях. В другу світову таким наріжним каменем було місто Харків. В результаті чотирьох великих битв місто міняло "господаря" 4 рази... Сучасна Російсько-Українська війна - теж має свій "наріжний камінь" - це місто Дебальцеве.
|
|
|
Сьогодні ми хочемо нагадати основні епізоди бойових дій за це місто у період з березня 2014-го по лютий 2015-го. Огляд того пекельного року читайте в нашому блозі на "Цензор.нет". І підтримуйте нашу армію goo.gl/MbLqeE, щоб одного дня вона знову повернула контроль не лише над цим містом.
У березні-квітні 2014 року в Дебальцевому, як і в більшості міст Донбасу, пройшли проросійські мітинги, а вже 11 травня в місті пройшов референдум про статус "донецької народної республіки". І до липня 2014 в місті було відносно тихо, адже основні баталії в той час точилися навколо Слов'янсько-Краматорської агломерації, та біля державного кордону.
Вже з середини липня буквально на плечах відступаючого противника підрозділи ЗСУ та НГУ почали просування в бік Дебальцевого. Мета була проста і прозора - розрізати "Новоросію" на двоє, відокремивши ЛНР від ДНР.
В результаті нетривалих боїв 21 липня місто Дебальцеве перейшло під контроль ЗСУ. Супротивник ще близько тижня намагався контратакувати, але вже 28 липня місто було повністю взяте під контроль і укріплене розгалуженою мережею блокпостів і опорних пунктів. Також було взято під контроль місто Вуглегірськ на заході від Дебальцевого. Стратегічно важлива Вуглегірська ТЕС опинилася поза зоною досяжності ворожої артилерії.
|
|
|
Але, слід також розуміти, що на флангах дебальцевського угрупування знаходилась добре укріплена Горлівка на заході та велика "сіра" зона на сході. Подальші спроби просування зустріли серйозний опір, а, зважаючи на серпневе вторгнення кількох БТГр армії РФ, підрозділи, що мали йти назустріч, були скуті боями. Так наприклад, між підрозділами 11 БТрО та 30 ОМБр по прямій було менше 30 км, але здолати їх було малоймовірно.
Станом на 29 серпня 2014 року наступ остаточно припинився. Поразка під Іловайськом та відступ на інших ділянках фронту призвели до того, що навколо міста Дебальцевого сформувався певний виступ фронту схожий на краплю при погляді зверху. Це в соцмережах поспіхом назвали оточенням. Але ЗСУ займали позиції вздовж трас М-03 та М-04 (Знам'янка - Краснодон) та панівні висоти в районі тепер знаному як "Світлодарська дуга" і, незважаючи на загальні панічні настрої, утримали позиції аж до зими 2015-го року.
Важливим моментом було те, що контролюючи Дебальцеве, ЗСУ фактично перекрили залізничне сполучення між Алчевськом і Горловкою. Це створювало супротивнику певні складнощі в постачанні залізничним транспортом техніки та боєкомплекту в Горлівку.
З початку осені 2014 і до січня 2015 в районі міста Дебальцеве великих піхотних боїв не відбувалося. Супротивник періодично наносив удари артилерією та використовував РСЗО, диверсійні групи Л/ДНР заходили в місто, але підписані в вересні 2014 "Мінські угоди" більш-менш виконувалися. Що характерно, постійна небезпека артилерійського обстрілу буквально змусила війська міцно закопатися в землю, що зіграло важливу роль під час "артилерійського пекла" зимових боїв.
22 січня 2015 року почався масований наступ бойовиків на Дебальцеве. Це був як раз фінал боїв за Донецький аеропорт, який також забирав на себе велику частину сил ЗСУ. Протягом трьох тижнів по позиціях ЗСУ двічі на добу відпрацьовували три дивізіони РСЗО "Град" - це до 54 пакетів по 40 ракет. Вогонь також вела як мінімум одна батарея РСЗО "Ураган" та велика кількість ствольної артилерії калібрами 152 та навіть 203 мм. Зрозуміло, що окрім великих калібрів, бойовики використовували також і міномети.
За час осінніх боїв ЗСУ було побудовано ефективну систему артилерійської підтримки, та контрбатарейної боротьби. Прямо в ході боїв вдалося налагодити нову систему керування вогнем, що оминала узгодження низки штабів і дозволяла викликати артилерійську підтримку "напряму". І основні втрати бойовики понесли завдяки діям української артилерії. Завдяки невеликій площі бойових дій основні шляхи наступу терористів ефективно прострілювалися. Але із-за високої інтенсивності боїв, за три тижні ефективність вогню впала більше ніж удвічі. Зіграв свою роль банальній знос стволів. В деякі дні артилеристи вистрілювали до 5 штатних боєкомплектів. Основні втрати бойовики понесли в кінці січня в безглуздих, soviet-syle атаках.
Традиційно, в другій хвилі наступу, в чергове підключилися регулярні війська РФ на чолі зі штатними командирам. Це змінило малюнок боїв і вже 29 січня було захоплено місто Вуглегірськ. Паралельно було розгорнуто наступ на панівну висоту 309, опорний пункт "Валера" - на півночі від Дебальцевого. Внаслідок цього бою супротивник втратив 5 танків. ЗСУ також понесли втрати, але ключову висоту було утримано. Батальйон сепаратистів "Август", що приймав участь в цій атаці, вже 7-8 лютого був розформований із-за великих втрат.
Незважаючи на контрудари та спроби повернути Вуглегірськ, в основному силами батальйонів Кульчицького, «Донбас» та 30 бригади, місто лишилось за ворогом. І 31 січня 2015-го року супротивник отримав підкріплення, фактично захопивши місто. Оперативно на трасі Вуглегірськ - Дебальцеве було облаштовано нові позиції.
В цей же час точилися запеклі бої на рубежах Нікішине-Рідкодуб та Чорнухіне-Новогригорівка. Стрілецькі бої тривали по кілька годин, використовувались танки та БМП. Іноді доводилося прямо під час бою підвозити боєприпаси та евакуювати поранених до Дебальцеве. Важливо, що в цей же час з міста до Артемівська (Бахмут) та Донецька курсували автобуси для вивозу цивільного населення. Окрім того власним автотранспортом людей евакуювали волонтери. Евакуація цивільних людей в бік Артемівська тривала до моменту захоплення росіянами с. Логвіново на трасі М-03.
9 лютого, біля 5 ранку, скориставшись рельєфом місцевості, група з близько 30 осіб "спецназу ДНР" захопила селище Логвіново, перерізавши асфальтовану трасу на Артемівськ. У зв'язку з тим, що інформація про диверсантів дісталася командування біля 11 ранку, по дорозі весь ранок курсувала техніка, що потрапляла в засідку. За 6 годин лише на дорозі під прицілами камер російської зйомочної групи загинуло якнайменше 25 військових і одна цивільна особа. Пропаганда РФ поспішила заявити про оточення українського угрупування, хоча проїзними лишалося ще як мінімум дві ґрунтові дороги.
11 лютого зведений підрозділ з бійців 30 ОМБр, 54 розвідбату та Нацгвардії зробив 2 спроби повернути Логвіново і контроль над трасою. Але, стикнувшись з танками супротивника, мети не досяг. 12 лютого операцію було повторено вже більшими силами. Але, знов таки, мети досягти не вдалося з причини переваги супротивника в танках і постійної роботи ворожої артилерії. В полон було захоплено кількох діючих військовослужбовців армії РФ з документами. Наступного дня по селу вдарила українська реактивна та ствольна артилерія, а командування відмовилось від подальших штурмів.
Весь цей час ґрунтовими дорогами, користуючись похолоданням і твердою землею, курсували невеличкі зустрічні конвої, що підвозили боєприпаси. І, хоча дороги все одно прострілювались, а колони доводилося супроводжувати силами спецназу, "дорога життя" функціонувала.
Супротивник, розуміючи важливість "світлодарського перешийка", приділив особливу увагу перерізанню лінії постачання ЗСУ. Але оперативно створена тактична група "Барс" (Позивний начальника штабу сектора С), завданням якої було саме утримання цієї важливої зони, їм завадила. Група складалась з близько 10 танків, 4 одиниць РСЗО "Ураган" та 4 самохідних гармат "Мста-С". В інтересах групи також працювала артилерія, підпорядкована безпосередньо штабу АТО, а також підрозділи НГУ та спецназу.
17 лютого розпочалися вуличні бої в самому Дебальцевому. Противник перекинув підкріплення з боку Стаханова і пробився в місто. В цей час вже проводилась евакуація військ, що проходила в кілька етапів. Першими відходили східні опорні пункти. Вся операція проводилася таємно і майже без зв'язку, який було придушено діями російських засобів радіоелектронної боротьби. Цей фактор вносив деяку нервозність, але перші колони, що виходили, не були помічені супротивником.
Вихід прикривала українська артилерія, що працювала з "великої землі". ЇЇ основним завданням було придушення опорних пунктів та маневрових груп бойовиків задля унеможливлення атак на колони, що виходять. В ніч з 18 на 19 лютого основна маса військ покинула місто Дебальцеве і його околиці. Деякі групи прикриття виходили пішки ще кілька днів.
Зимові бої за Дебальцеве були важкими і в плані використання важкої техніки та щільності артилерії. Багато гармат було полишено на позиціях з причини повного виходу з ладу стволів. Саме ці гармати потім показували на весь світ росіяни, розповідаючи про тисячі загиблих українців. Солдат вбивав як ворог так і собачий холод, особливо діставалось пораненим. Супротивник в характерній манері атакував людськими хвилями, знищуючи інфраструктуру та житлові будинки. За неофіційними даними, війська ЛНР та ДНР втратили в боях за Дебальцеве до 15000 людей, хоча реальніше виглядає цифра близько 3000.
Під час фінальної фази боїв у Мінську тривали переговори щодо мирного урегулювання і обидва головнокомандувачі як наш, так і той коротконогий жлоб, буквально онлайн слідкували за перебігом подій. Путіна не цікавили ніякі "Мінські домовленості", його цікавило зняття санкцій. Він хотів виглядати "миротворцем" і казав "Видите, у нас ситуация в Дебальцево. Там находится несколько тысяч украинских военных, которые собираются сдаваться. Они могут быть уничтожены. Нам нужно позаботиться об их судьбе".
Але український солдат здатен піклуватись про себе сам - завдяки його героїзму і професіоналізму кремлівський карлик не зміг вчергове сховатися за маскою. Агресор отримав ще більше санкцій.
За результатами як перших, так і других Мінських перемовин, місто Дебальцеве мало би залишитись підконтрольним Україні. Але станом на сьогодні там висить прапор ДНР. Минуло 2 роки, характер боїв змінився. В ситуації, коли немає характерних виступів фронту, сприятливих для атаки, противник більше не робив великих наступальних операцій. ЗСУ в свою чергу, методично окопуючись, практикували тактику "повзучого наступу" і поступово відбирали у супротивника "сіру зону".
І тепер "дебальцевський напрямок" це Світлодарська дуга. Там періодично спалахують локальні бої, а обстріли тривають майже кожної ночі. Спочатку влітку, а потім і взимку 2016, ЗСУ мали певний прогрес на цій ділянці, відбивши кілька сотень метрів української землі у терористів. А в травні 2017 було просування ще на кілометр. Війна триває і армія повільно, але невідворотно, суне вперед, звільняючи Україну від загарбників.
Станом на зараз, від передових позицій до міста Дебальцеве 10 кілометрів...
Юрій Руденко
Фото: "Преса України"
https://censor.net.ua/blogs/6666/bo_za_debaltseve_hronki_pekelnogo_2014go_roku_situatsya_v_peredmst_sogodn
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 298; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!