Робота над термінами та поняттями

Базовий компонент дошкільної освіти — це мінімально необхідний і водночас дос­татній для нормального функціонування дитини у довкіллі рівень знань, умінь і нави­чок, рівень обізнаності, або ступінь компетентності.

Компетентність — це комплексна характеристика особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку: знання, вміння, навички, креативність, ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль.

Мовна норма (Д.І.Ганич, І. С Олійник) — це закріплені в практиці зразкового вико­ристання мовні варіанти, які найкраще й найповніше з числа співіснуючих виконують свою суспільну роль.

Мовна компетенція — це засвоєння і усвідомлення мовних норм, що історично склалися в фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності в процесі використання певної мови.

Мовленнєва компетенція — це вміння адекватно й правильно використовувати мо­ву на практиці (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), викори­стовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні за­соби виразності мовлення.

Лексична компетенція — наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів'їв, фразеологічних зворотів.

Фонетична компетенція — правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполу­чень відповідно до орфоепічних норм, наголосів, добре розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами вираз­ності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси тощо).

Граматична компетенція — неусвідомлене вживання граматичних форм рідної мо­ви згідно з законами і нормами граматики (рід, число, відмінок, клична форма тощо), чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживан­ня граматичних форм.

Діамонологічна компетенція — розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати на запитання, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей.

Комунікативна компетенція — комплексне застосування мовних і немовних засо­бів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

Мовленнєва діяльність виявляється у здібностях людини до мовлення. Розрізняють 4 види мовленнєвої діяльності: слухання, говоріння, читання, письмо.

Мовленнєве виховання пов'язане з вихованням у дошкільників любові, поважного ставлення до рідної мови як скарбниці, багатющого надбання нашого народу; праг­нення висловлюватися правильно, дотримуватися культури рідної мови.

Розвиток мовлення — цілеспрямоване формування у дітей певних мовленнєвих нави­чок і вмінь (правильної звуковимови, доречного добору або словосполучення слів чи ін­ших мовних і позамовних засобів, використання слів у відповідній граматичній формі тощо), які забезпечують функціонування процесу мовлення відповідно до мовних норм.

Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність (за А.М.Богуш) — це організований, цілеспрямований процес використання мови задля передавання та засвоєння суспіль­но-історичного досвіду, оволодіння суспільною діяльністю у сфері наукових понять, встановлення комунікацій та планування своїх дій. НМПД дітей дошкільного віку складається із різноманітних видів говоріння та слухання.

Мовленнєві навички (за А.М.Богуш) — це автоматизоване оперування мовним мате­ріалом (лексичним, фонетичним, граматичним) як у процесі слухання, так і у процесі говоріння.

Мовленнєві вміння (за А.М.Богуш) — це засвоєні об'єктом норми і правила мови; сукупність мовленнєвих дій, операцій, навичок, які дають можливість здійснювати мовленнєву діяльність.

Комунікативно-мовленнєві вміння — це вміння керувати мовленнєвою діяльністю у процесі розв'язання різноманітних комунікативних завдань.

Контрольні дії — це усвідомлене регулювання дитиною мовленнєвої діяльності, її відповідності запропонованому плану, зразку, вимогам, нормам звуковимови.

Оцінні дії — базуються на свідомому аналізі мовленнєвої діяльності та спрямовані на оцінку її результатів.

Рефлексія над мовленням (за Л.О.Калмиковою) — це процес самопізнання власних мовленнєвих актів і дій, контроль за доречністю використання в мовленні мовних за­собів відповідно до ситуації спілкування і норм літературної мови.

Прийоми розвитку та навчання рідної мови — це складова частина методу.

Мовленнєвий зразок — правильна, спеціально підготовлена мовленнєва діяльність вихователя, яку повинні наслідувати діти.

Оцінка мовлення дітей — це розгорнуте мотивоване судження про засвоєння дити­ною знань, якість виконання, про мовленнєві вміння і навички.

Форми навчання — це спеціально організована діяльність вихователя і дітей, яка протікає в установленому порядку і в певному режимі і залежить від кількості тих, ко­го навчають (індивідуальна, групова, колективна, фронтальна), часу (коли навчають), місця і порядку його здійснення. Розвиток мовлення дітей у дошкільному навчально­му закладі здійснюється за двома формами — на організованих заняттях і в повсяк­денному житті.

Навчання рідної мови на заняттях — планомірний, цілеспрямований процес роз­витку мовленнєвих здібностей дітей, засвоєння ними системи елементарних знань культури збагачення словника, формування мовленнєвих умінь і навичок.

Комплексні мовленнєві заняття — це заняття, на яких виконуються три об'єдна­них, цілком самостійних і лише мовленнєвих завдання (зв'язне мовлення (діалог, мо­нолог), словник, граматика, звукова культура). Це групові заняття, які проводяться у всіх вікових групах один раз на тиждень із розділу «Мовленнєве спілкування». Загаль­на тема таких занять не визначається.

Тематичні мовленнєві заняття — це заняття, які присвячені одному мовному роз­ділу («Словникова робота», «Виховання звукової культури мовлення» («Зв'язне мов­лення»), «Формування граматичної правильності мовлення») та проводяться у всіх ві­кових групах на четвертому тижні кожного місяця. У старшій групі — тематичне за­няття також можна проводити зі зв'язного мовлення.

Інтегровані заняття — це заняття, на яких для успішного розв'язання мовленнє­вих і розумових завдань використовується матеріал із різних розділів програми та по­єднуються кілька напрямів діяльності дітей. Інтегровані заняття складаються із кіль­кох взаємопов'язаних частин, взаємодоповнювальних та підпорядкованих одній меті (наприклад, музика, образотворче мистецтво, ознайомлення з навколишнім середо­вищем, природою тощо). Ці заняття проводяться один раз на квартал.

Комбіновані заняття — це заняття, які складаються з окремих частин, не пов'я­заних між собою, кожна частина яких має свої завдання з одного або з різних розділів програми (фізична культура, музика, ознайомлення з довкіллям, художня література з розвиток мовлення тощо).

Домінантні заняття (за К.Л. Крутій) — це заняття, які будуються на основі комбі­нованого, коли робиться акцент на домінуючому виді діяльності з дітьми.

Сюжетно-динамічні заняття (за К.Л.Крутій) — це заняття, які проводяться в іг­ровій формі та характеризуються тим, що виконання дитиною (або дорослим) будь-яких дій підпорядковано визначеному сюжетові — казковому або запозиченому із до­вкілля.

Контрольні заняття — це заняття, які проводяться в усіх дошкільних групах з ме­тою перевірки мовленнєвих вмінь та навичок дітей.

Методи навчання рідної мови — це способи спільної діяльності вихователя і дітей, спрямовані на розв'язання завдань розвитку мовлення.

 

---

Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!