Тести до змістового модуля
«Теоретико-методологічні засади теорії та методики розвитку мови»
1. Дошкільна лінгводидактика (методика навчання мови) — це:
1) частина дошкільної педагогіки, яка розробляє єдину систему навчально-виховної роботи з розвитку мови, узагальнює передовий досвід дошкільних закладів, досвід кращих ви-хователів-новаторів і сім'ї, процес засвоєння дітьми дошкільного віку усної рідної мови;
2) педагогічна наука, яка вивчає закономірності педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовлення у дітей дошкільного віку в дитячому садку;
3) педагогічна наука, яка вивчає закономірності розвитку мови дітей на різних вікових етапах, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовленнєвих навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийоми навчання дітей рідної мови.
2. Об'єктом української дошкільної лінгводидактики є:
1) мова;
2) навчально-мовленнєва діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі, тобто організований, цілеспрямований процес використання мови для передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду, оволодіння суспільними способами дій з метою спілкування та планування діяльності;
3) закономірності засвоєння дітьми мови.
3. Предмет української дошкільної лінгводидактики:
1) мовленнєва діяльність;
2) педагогічна діяльність, спрямована на формування мовленнєвих навичок дошкільників;
3) процес розвитку мовлення дітей та навчання їх рідної мови на різних етапах дошкільного дитинства.
|
|
|
4. Термін «лінгводидактика ввів» у науковий обіг:
1) Ф.Сохін;
2) С.Гончаренко;
3) М.Шанський;
4) А.Богуш.
5) Засновник української дошкільної лінгводидактики — нового наукового напряму у вітчизняній педагогіці.
5. Сучасна українська лінгводидактика послуговується філософськими уявленнями:
1) мова — це суспільне явище;
2) мова як соціальне явище;
3) мова — основний засіб спілкування;
4) взаємозв'язок мови і мислення;
5) розвиток координації між усним і писемним мовленням;
6) взаємозв'язок мови та історії народу;
7) взаємозв'язок І і II сигнальних систем;
8) практика — кінцевий результат пізнання і критерій істини.
6. Природничими засадами дошкільної лінгводидактики є:
1) вчення фізіологів про умовно-рефлекторний характер засвоєння мови;
2) вчення І.Павлова про сигнальну діяльність кори великих півкуль головного мозку;
3) дослідження О.Іванова-Смоленського про становлення другої сигнальної системи у дітей.
7. Фізіологічними засадами дошкільної лінгводидактики є:
1) будова центральної і периферичної частин мовленнєвого апарату;
2) діяльність центральної нервової системи;
3) становлення і розвиток другої сигнальної системи у дітей;
|
|
|
4) наслідування як чинник розвитку мовлення;
5) розвиток аналізаторів.
8. Центр Брока у корі головного мозку є мовленнєвим центром, який забезпечує:
1) артикуляцію звуків;
2) управління діяльністю руки, пальців як органа писемного мовлення;
3) сприймання мовлення на слух, розуміння мовлення.
9. Центр сприймання мовлення на слух, розуміння мовлення:
1) центр Брока;
2) центр Дежеріна;
3) центр Верніке.
10. Залежність розвитку голосових реакцій дитини від розвитку дрібних м'язів пальців руки доведено у дослідженнях:
1) І.Павлова;
2) М.Красногорського;
3) І.Сеченова;
4) М.Кольцової;
5) А.Богуш;
6) Л.Виготського.
//. Механізм розвитку другої сигнальної системи у дітей дослідив:
1) М.Красногорський;
2) І.Павлов;
3) І.Сеченов; Ц А,Маркова;
5) О.Іванов-Смоленський.
12. Психологічними засадами лінгводидактики є:
1) вчення психологів про мову;
2) вчення психологів і психолінгвістів про розвиток мовленнєвих функцій, усвідомлення мовлення дітьми;
3) вчення психологів про особливості психічного розвитку дітей.
13. Психологічну періодизацію мовленнєвого розвитку дитини розроблено:
1) С.Рубінштейном;
2) Л.Виготським;
3) А.Марковою.
14. Мовленнєві функції, властиві мовленню f дошкільному віці:
|
|
|
1) узагальнювальна;
2) регулювальна;
3) соціально-емоційний контакт з дорослими;
4) планувальна;
5) вказівна;
6) індикативна.
15. Форми мовлення у ранньому віці:
1) слово;
2) речення;
3) ситуативне та діалогічне мовлення;
4) монологічне мовлення;
5) контекстове мовлення;
6) гукання, гуління, белькіт;
7) складовий контур слова;
8) пояснювальне мовлення.
16. Проблему раннього усвідомлення дитиною звукового складу рідної мови досліджували:
1) Д.Ельконін, С.Карпова, Р.Левіна, Ф.Сохін;
2) І.Сеченов, І.Павлов, О.Іванов-Смоленський, М.Красногорський;
3) А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Луцан, К.Крутій.
17. Дитяче мовлення, за Л.Виготським, з перших своїх виявів є:
1) егоцентричним;
2) соціалізованим.
18. Мовні одиниці:
1) звуки (фонеми);
2) букви;
3) морфеми (частини слова);
4) речення;
5) слова;
6) словосполучення;
7) просодеми.
19. Знаки мови — це:
1) фонеми;
2) морфеми;
3) просодеми;
4) словосполучення;
5) букви;
6) речення.
20. Провідною функцією мови є:
1) номінативна;
2) експресивна;
3) комунікативна;
4) естетична;
5) мисленнєво-творча;
6) гносеологічна;
7) дейктична;
8) контакто-мовленнєва.
21. Закономірності засвоєння дітьми мови розробила: 1)Л. Федоренко;
|
|
|
2) А.Богуш;
3) Е.Короткова;
4) Є.Тихеєва.
22. Загальні методичні принципи навчання дітей рідної мови (за Л. Федоренко):
1) наочності;
2) уваги до матерії мови;
3) розуміння мовних значень;
4) доступності навчання;
5) оцінювання виразності мовлення;
6) науковості;
7) розвитку чуття мови;
8) систематичності навчання;
9) випереджувального розвитку усного мовлення;
10) поступового прискорення темпів збагачення мовлення.
23. Емпіричні методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці:
1) спостереження;
2) вивчення літературних джерел;
3) опитування;
4) бесіда;
5) вивчення продуктів мовленнєвої діяльності дітей;
6) анкетування;
7) узагальнення передового педагогічного досвіду.
24. До структури мовленнєвої діяльності входять:
1) мовлення;
2) мовленнєва дія;
3) мовленнєва операція;
4) мовленнєвий акт;
5) висловлювання.
25. Види мовленнєвої діяльності:
1) мовленнєва дія;
2) говоріння;
3) мовленнєвий акт;
4) читання і письмо;
5) слухання (аудіювання).
26. Лінгвістичний підхід до трактування мовленнєвої діяльності розглядає:
1) мовленнєву діяльність нарівні з іншими видами пізнавальної діяльності;
2) мовленнєву діяльність нарівні з «психологічною організацією», «мовною системою», що охоплює суму окремих актів говоріння і розуміння.
27. «Виховання дітей від народження до шести років повинно відбуватися у материнській школі» — цю думку висловив:
1) В.Одоєвський;
2) Я.Коменський;
3) К.Ушинський.
28. Автором методу «показ з називанням» є:
1) Є.Тихеєва;
2) Е.Короткова;
3) А.Богуш;
4) О.Усова.
29. Своєрідність методики Є. Тихеєвої полягає в тому, що в Ш основу покладено:
1) види діяльності;
2) спеціальні завдання з розвитку мовлення;
3) різні види ігор і занять.
30. Вислів «Мова — краща, ніколи не в'януча і знову вічно розквітаюча квітка всього духовного життя народу» належить:
1) С.Русовій;
2) В.Сухомлинському;
3) К.Ушинському;
4) Є.Тихеєвій.
31. Засновник звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти:
1) К.Ушинський;
2) В.Сухомлинський;
3) Ф.Сохін.
32. К.Ушинський написав статтю «Рідне слово» у:
1) 1913 р.;
2) 1861 p.;
3) 1864 p.;
4) 1812 р.
33. Хта$ вчених назвав прототипи сучасних занять «предметовими» та «речовими» лекціями
1) К.Ушинський;
2) І.Срезневський;
3) С.Русова;
4) І.Огієнко.
34. У чиїй педагогічній спадщині ефективним засобом активізації мовлення дітей у «Школі під блакитним небом» є щоденні «подорожі у природу»:
1) ЄТихеєвої;
2) С.Русової;
3) В.Сухомлинського.
35. Значення рідної мови в першопочатковому вихованні й навчанні дітей уперше обгрунтував:
1) Ф.Фребель;
2) К.Ушинський;
3) Я.Коменський.
36. Автор першої в Україні концепції національного дитячого садка:
1) В.Сухомлинський;
2) С.Русова;
3) М.Грушевський.
37. Основну увагу в заняттях, розроблених Є.Тихеєвою, звернено на:
1) виховання звукової культури мовлення;
2) розвиток зв'язного мовлення;
3) збагачення словника;
4) формування граматичної правильності мовлення.
38. Автором екскурсій-оглядів, які проводять у межах дошкільного закладу, є:
1) С.Русова;
2) Є.Тихеєва;
3) О.Усова.
39. Три головних мети у навчанні дітей рідної мови: розвинути дар слова, оволодіти скарбницями рідної мови, засвоїти граматичні закони мови видиіив:
1) В.Сухомлинський;
2) Я.Коменський;
3) К.Ушинський.
40. Автором дитячих казок «Мороз Іванович», «Містечко в табакерці», «Срібний карбованець» є:
1) В.Одоєвський;
2) К.Ушинський;
3) В.Сухомлинський.
41. «Мова дітей розвивається за допомогою граматики, риторики, поетики», — вважав:
1) К.Ушинський;
2) Я.Коменський;
3) В.Сухомлинський.
42. Автором методу «показ з називанням» є:
1) О.Усова;
2) С.Русова;
3) Є.Тихеєва.
43. Наука про різномовні обов'язки створена:
1) С.Русовою;
2) К.Ушинським;
3) І.Огієнком.
44. Питання навчання дітей зв'язного мовлення досліджували:
1) Т.Ляміна, В.Логінова, М.Коніна, В.Гербова;
2) Е.Короткова, О.Ушакова, Н.Виноградова, Н.Орланова;
3) М.Фомічова, О.Жильцова, А.Іваненко.
45. Праці «Методика навчання дітей рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі», «Методика навчання дітей української мови у дошкільному закладі», «Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика» написані:
1) С.Русовою;
2) Є.Тихеєвою;
3) А.Богуш.
46. Триєдина мета мовленнєвого розвитку і навчання мови на етапі дошкільного дитинства у сучасній дошкільній лінгводидактиці запропонована:
1) А.Богуш;
2) Ф.Сохіним;
3) Н.Гавриш.
47. Структурний напрям роботи з розвитку мовлення передбачає:
1) розвиток діалогічного мовлення;
2) розвиток словника;
3) розвиток монологічного мовлення;
4) розвиток мовного чуття;
5) формування граматичної правильності мовлення;
6) навчання елементів грамоти;
7) формування звукової культури мовлення.
48. Розвиток зв'язного мовлення передбачено за напрямом роботи з розвитку мовлення:
1) когнітивним;
2) структурним;
3) функціональним.
49. Основними засобами розвитку мовлення є:
1) гра, навчання, праця;
2) мовлення дорослих, мовлення дітей;
3) організація спілкування у різних видах діяльності з довкілля, природа, ознайомлення з художньою літературою; використання технічних засобів навчання;
4) мовлення вихователя.
50. Автором тематичної програми «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» є:
1) О.Проскура;
2) Н.Дзюбишина-Мельник;
3) А.Богуш.
51. Види мовленнєвої компетенції дошкільників:
1) театральна;
2) лексична;
3) валеологічна;
4) художньо-мовленнєва;
5) діамонологічна;
6) граматична;
7) фонетична;
8) комунікативна.
52. Провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення є?
1) гра;
2) спілкування;
3) заняття;
4) повсякденне життя.
53. Комплексні мовленнєві заняття проводять:
1) один раз на квартал;
2) один раз на тиждень упродовж перших трьох тижнів кожного місяця;
3) на четвертому тижні кожного місяця.
54. На комплексному мовленнєвому занятті об'єднують три цілком самостійних мовленнєвих завдання:
1) словникова робота;
2) грамота;
3) зв'язне мовлення;
4) граматика;
5) звукова культура мовлення;
6) ознайомлення з художньою літературою.
55. Тематичне заняття зі зв'язного мовлення проводять:
1) у всіх вікових групах;
2) у середній, старшій групі;
3) у старшій групі.
56. Типи мовленнєвих занять:
1) групові;
2) фронтальні;
3) індивідуальні;
4) індивідуально-групові.
57. На мовленнєвих заняттях не рекомендують використовувати:
1) різні види ігор;
2) технічні засоби навчання;
3) фронтальні форми роботи;
4) нові картинки, іграшки, тексти;
5) індивідуальні завдання;
6) репродукції художніх картин.
58. Тематичне мовлення заняття присвячене:
1) двом мовним розділам;
2) трьом мовним розділам;
3) одному мовному розділу.
59. Комбіновані заняття складаються:
1) з окремих частин, пов'язаних між собою;
2) з окремих частин, не пов'язаних між собою;
3) з однієї частини.
60. Інтегроване заняття підпорядковане:
1) розв'язанню різних завдань з одного розділу програми;
2) одній меті, яка реалізується в різних видах діяльності;
3) перевірці рівня сформованості мовленнєвих вмінь і навичок дітей.
61. Залежно від структури заняття поділяються на:
1) комплексні;
2) комбіновані;
3) тематичні;
4) контрольно-оціночні;
5) виклад нового матеріалу;
6) закріплення знань, умінь і навичок.
62. Заняття за спрямованістю змісту (Н.Гавриш):
1) комплексні;
2) контрольні;
3) односпрямовані;
4) тематичні;
5) різноспрямовані.
63. Різноспрямовані заняття, за Н.Гавриш:
1) інтегроване;
2) комплексне;
3) предметне;
4) контрольне.
64. Заняття з розвитку мовлення у різновіковій групі можна провести:
1) з усіма дітьми з одного розділу навчання, з однаковими завданнями для вікових підгруп;
2) з усіма дітьми з різних розділів навчання для підгруп;
3) з усіма дітьми з одного розділу навчання з різними завданнями для вікових підгруп;
4) з кожною віковою групою окремо.
65. Методи розвитку та навчання дітей рідної мови за джерелом знань:
1) теоретичні;
2) наочні;
3) практичні;
4) проблемні;
5) словесні;
6) практико-теоретичні.
66. Практичні методи навчання дітей рідної мови:
1) спостереження;
2) ігрові методи;
3) екскурсія;
4) словесні дидактичні вправи;
5) моделювання;
6) розмови;
7) елементарні досліди;
8) заучування віршів.
67. Наочні методи навчання дітей рідної мови:
1) екскурсії;
2) ігрові методи;
3) спостереження;
4) елементарні досліди;
5) екскурсії — огляди;
6) моделювання;
7) дидактичні ігри з наочністю;
8) розглядання предметів, картин;
9) переказ.
68. Наочні прийоми:
1) розглядання предметів, картин;
2) показ артикуляції звуків;
3) мовний зразок;
4) показ картинки, іграшки, предмета, руху або дії;
5) спостереження;
6) екскурсії,
69. Умови успішного розвитку мови:
1) проведення занять;
2) правильне мовлення навколишніх людей;
3) гігієнічні, що забезпечують охорону органів зору, слуху;
4) наявність посібників із розвитку мовлення;
5) використання різних видів театру;
6) забезпечення мовленнєвої практики;
7) змістовність дитячого життя;
8) ігрова діяльність.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!