Психологічні особливості педагогічної діяльності вихователя
Зміст і психологія педагогічної діяльності визначаються насамперед соціальними факторами - місцем і функціями вихователя дитячого садка в суспільстві, вимогами суспільства до вихователя, а потім - соціально-психологічними факторами: соціальними очікуваннями оточуючих вихователя людей по відношенню до його особистості та діяльності, його власними очікуваннями та установками в сфері його педагогічної діяльності.
Гуманізація системи освіти, що характеризує сучасний етап її розвитку, пред'являє високі вимоги до загальної і професійної підготовки педагогічних кадрів, до прояву їх творчої індивідуальності.
Індивідуальний стиль діяльності - одна з важливих характеристик процесу індивідуалізації професійної праці. Наявність свого стилю у професіонала свідчить, з одного боку, про його пристосуванні до об'єктивно заданої структурі професійної діяльності, а з іншого - про максимально можливе розкриття своєї індивідуальності.
Педагогічна діяльність - складна і багатокомпонентна. З усього різноманіття її компонентів Н.В. Кузьміна виділяє три: змістовний, методичний і соціально-психологічний. Вони утворюють внутрішню структуру педагогічного процесу. Єдність і взаємозв'язок цих трьох компонентів дозволяють реалізувати повною мірою завдання педагогічної системи. Головним у єдності є соціально-психологічний компонент, тобто педагогічне спілкування, яке забезпечує реалізацію двох інших.
|
|
|
Великий педагог К.Д. Ушинський писав, що у вихованні все повинно грунтуватися на особистості
вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела - людини. Ні статути, ні програми, ніякий штучний організм закладу, не може замінити особистості у справі виховання. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна сформувати характер.
¾ Які ж особистісні якості вихователя особливо важливі для педагогічної діяльності?
Відомий педагог XVIII ст. Песталоцці вважав за необхідне, щоб ставлення вихователя до дітей були чисто батьківські, цілком подібні істинним сімейним відносинам. Пройшли роки, але і сьогодні неодмінною умовою успіху в діяльності вихователя є педагогічна спрямованість, повернути свого «я» до інших людей, любов до дітей
Психологію педагогічної діяльності можна визначити як галузь психологічного знання, що вивчає психологічні закономірності праці вихователя і те, як вихователь сприймає, трансформує і реалізує задаються суспільством через інститути виховання цілі і систему педагогічної діяльності, як він усвідомлює актуальність завдань, форм і методів своєї діяльності залежно від конкретних умов.
|
|
|
У спілкуванні складається важлива система виховних взаємин, що сприяють ефективності виховання і навчання. У педагогічній діяльності спілкування набуває функціональний і професійно значимий характер. Воно виступає в ній як інструмент впливу, і звичайні умови і функції спілкування отримують тут додаткову «навантаження», так як з аспектів загальнолюдських переростають у компоненти професійно-творчі.
Психологія для педагога, за словами вітчизняного педагога Костянтина Ушинського (1824-1870), е однією з найнеобхідніших дисциплін, оскільки у процесі виховання він постійно перебуває у площині психічних явищ. Дитяча психологія, зазначав російський психолог Лев Виготський (1896-1934), повинна бути не лише консультантом і посередником педагогіки. її завдання полягають у психологічному обґрунтуванні навчання і виховання дітей на основі спеціальних психологічних досліджень. Особливо важливими її завданнями е відображення унікальності кожного вікового етапу від народження до вступу дитини до школи, з'ясування тенденцій, закономірностей психічного розвитку дитини.
Дитяча психологія є однією з основних галузей психологічної науки в підготовці вихователів дошкільних закладів. Знання її (закономірностей психічного розвитку, розумових, вольових і емоційних якостей, здібностей та інтересів дошкільника) має важливе значення для навчання і виховання дітей дошкільного віку.
|
|
|
Не володіючи знаннями з дитячої психології, вихователь не зможе встановити контакт із дітьми, керувати їх розвитком, уникнути помилок у своїй роботі. Психологія допомагає мудрому вихователю знайти підхід не тільки до комунікабельних, а й до малоактивних, проблемних дітей, розпізнати багато фактів дитячої поведінки, причини стійких помилок дітей, особливості їхньої поведінки у колективі, взаємини з однолітками і дорослими тощо. Завдяки їй педагог зможе "проектувати" розвиток особистості вихованців, допомогти їм уникнути помилок і невдач, зрозуміти закономірності результатів у своїй діяльності, цілеспрямовано шукати, знаходити раціональні способи досягнення педагогічної мети.
Знання дитячої психології допомагає вихователю побачити і подолати причини, які породжують у деяких дітей труднощі при засвоєнні нового матеріалу, негативну поведінку тощо. Вивчення психічних особливостей дітей дає змогу побачити, що в одних недостатньо розвинені інтереси, пізнавальна активність, вони байдужі до навчання, другі - надто неорганізовані, не вміють зосередитися, а ще інші - не вміють думати, аналізувати, погано розуміють пояснення вихователя. З урахуванням цього педагог. Знаходить індивідуальний підхід до кожного учня, прагну" чи в одних дітей пробудити інтерес до занять, в інших - організувати увагу чи домогтися правильного розуміння засвоюваного матеріалу, забезпечивши успішний розвиток усіх дітей групи.
|
|
|
Вихователь зосереджується не тільки на недоліках, а й на позитивних психічних якостях дітей: творчій ініціативі, здібностях (до музики, малювання тощо) з метою їхнього подальшого розвитку.
Вивчення психології має велике значення для роботи вихователя над собою, передусім для подолання власних недоліків, розвитку здібностей, формування професійних якостей особистості, необхідних для роботи з дітьми, без чого йому не бути уважним спостерігачем, готовим не тільки зрозуміти дитину, але й підтримати, розвинути всі її найкращі якості.
Отже, для успішного виховання і навчання дітей вихователям дошкільних закладів необхідно знати закономірності їхнього психологічного розвитку, тобто знати дитячу психологію
Слід розрізняти науково-психологічне дослідження дитини та вивчення вихованців педагогом. Дослідник вивчає психіку дитини з метою поповнення наукових знань про неї, виявлення нових закономірностей, умов прояву психічних явищ тощо. У професійній діяльності педагога вивчення психіки дитини носить практичне спрямування, зорієнтоване на підвищення ефективності навчання й виховання дітей. Знати особливості кожної дитини педагогу необхідно для забезпечення індивідуального підходу у роботі з нею. При цьому педагог не поповнює наукових знань з психології, а використовує їх для визначення рівня розвитку своїх вихованців, простежує їх прояв у кожної конкретної дитини.
Робота з дітьми, яку проводить педагог, дозволяє йому постіймо спостерігати за своїми вихованцями протягом їх перебування у навчальному закладі, яке триває роками. Спілкуючись та співпрацюючи з дитиною у ході виконання побутових процесів, під час прогулянок, ігор, уроків, педагог має змогу простежувати зміни у психіці дитини, оцінювати їх динаміку. В обов'язки педагога входить виконання діагностичної функції, тобто вивчення своїх вихованців у контексті освітньо-виховної роботи з ними.
Професійні вміння вихователя дитячого садка на які слід насамперед звернути особливу увагу: гностичні; проектувальні та конструкторські; комунікативні; організаторські.
Гностичні (вміння проникнути у внутрішній зміст дій і вчинків дитини, в мотиви його дій і внутрішні відносини до завдань, які перед ними ставляться).
Гностичні вміння вихователь використовує і для вивчення батьків, сімейної мікросередовища дитини.
До цієї групи умінь належать і вміння оцінити ефективність застосовуваних методів і навчання, вміння аналізувати досвід інших з метою перенесення передових методів і прийомів роботи у власну передову практику. Гностичні вміння тісно пов'язані зі знанням психології, розумінням закономірностей і особливостей розвитку дітей, розвитком психологічної спостережливості, інтересу до духовного світу дитини.
Проникнути в душу дитини вихователю допомагає володіння методами дитячої психології - спостереженням, експериментом, социометрическими методами, бесідою, методом аналізу продуктів дитячої діяльності.
¾ Коли і як вивчати дітей, групу?
Не тільки спеціальні експерименти використовує вихователь для пізнання своїх вихованців. Чимало цінної інформації про їх внутрішньому світі, діяльності, відносинах до оточуючих, в дитячому саду він може одержати, спостерігаючи поведінку дітей у повсякденному житті. У ранкові години, на прогулянці педагог помітить, ніж кожен з його вихованців воліє займатися.
¾ В які ігри грають діти? Як протікає гра, який її сюжет, зміст? Який склад ігрових угруповань? Не пригнічує чи Танясором'язливу Олену? Чи часто діти вступають у конфлікт? Які іграшки приваблюють дівчаток, хлопчиків?
Ці спостереження допомагають вихователю виявити інтереси дітей, їх схильності, захоплення, оцінити ігрову діяльність дітей, визначити рівень її розвитку, зробити висновки, кому як «дихається» у «дитячому суспільстві», а головне - знайти правильні засоби для корекції поведінки дітей, їх діяльності. Взаємовідносин, створити умови для адаптації в новому мікросередовищі.
Спостереження за поведінкою дітей створює сприятливі можливості для виявлення психологічних властивостей нервової системи за їх життєвим проявам. Вихователь звертає увагу на емоційний стан дітей в процесі ігор, ставлення до успіхів і невдач, на те з якою легкістю дитина переключається від рухливих ігор до спокійних і навпаки, як довго може бути захоплений спокійним заняттям. Отримані в ході спостереження відомості допоможуть педагогові визначити врівноваженість (неврівноваженість) нервових процесів своїх вихованців і знайти індивідуальний підхід до них.
Діагностична функція (від гр. διαγνωσις — розпізнавання, бачення) полягає в оцінці знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку дитини у тісному зв'язку з встановленням особливостей навчально-виховного процесу — зокрема причин, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку рис і якостей особистості та факторів, які сприяють успішному досягненню цілей освіти.
Педагог не просто організовує різноманітні форми навчально-виховної роботи з дітьми, а вивчає дітей у процесі їх реалізації, вносячи згодом доцільні зміни в їх проведення з урахуванням виявлених резервів.
Завдання стосовно вивчення дітей педагогом навчальної установи полягають у тому, щоб забезпечити нормативні умови для розвитку їх психіки, гнучко перебудовувати їх у разі несприятливого впливу на поведінку дитини, вчасно помітити відхилення в ході психічного розвитку, спрогнозувати подальший розвиток дитини та здійснити потрібну профілактику можливих проблем психічного розвитку. Без цього неможливі ефективне виконання педагогом своїх обов'язків, творчий підхід у його роботі.
Для реалізації дослідницької функції педагогу необхідно володіти міцними знаннями з вікової, зокрема дитячої, психології. Педагог спирається на знання як загальних закономірностей психічного розвитку особистості (динамічні та змістовні його особливості), так і знання про розвиток окремих психічних функцій, властивостей в умовах чимдалі складніших видів діяльності та спілкування дитини. Знання про психіку дитини повинні відзначатись цілісністю, узагальненістю та системністю, що зумовлені розумінням взаємозв'язку між окремими напрямками у розвитку психіки дитини: форм її активності, психічних властивостей та процесів, здібностей та мотивів.
Повноцінне виконання педагогом професійних функцій неможливе без усвідомлення ним своєї ролі у навчально-виховному процесі з дітьми. Для дитини — педагог виступає старшим, розумним товаришем, партнером по співпраці, завжди готовим прийти на допомогу. Педагог повинен володіти витримкою, тактом, не припускати у своїй поведінці грубих інтонацій, викриків, вміти підтримувати у себе позитивний, оптимістичний настрій. Кожен педагогічний працівник працює разом з колегами над спільними задачами навчання й виховання дітей, і у системі сучасної освіти велике значення має наступність у роботі всіх учасників педагогічного процесу.
ВИСНОВОК:
¾ вивчення дітей педагогом має практичну спрямованість на розуміння причин їх поведінки, визначення їх схильностей, створення умов для їх розвитку;
¾ для отримання об'єктивного знання про своїх вихованців педагог користується спостереженням у контексті організації ним навчально-виховного процесу з дітьми;
¾ діагностична функція професії педагога спирається на глибокі знання ним дитячої психології.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!