Вивчення психічних особливостей дитини педагогом.
Маленька дитина потребує постійної турботи та захисту оточуючих від шкідливих для її розвитку зовнішніх впливів. Особлива вразливість, пластичність дитячої психіки зумовлює підхід дорослого до дослідження внутрішнього світу дитини, побудований на основі принципу гуманізму і педагогічного оптимізму з вимогою «Не зашкодь». Дослідження дитячої психіки не тільки виявляє закономірності її розвитку, але й спричиняє свій вплив на нього, наслідки якого дослідник повинен передбачати, забезпечуючи позитивний розвивальний ефект. Педагогу слід дотримуватись при цьому особливої обережності, делікатності, тактовності, щоб вберегти дитину від можливих несприятливих впливів свого дослідження.
Щоб виконати перший принцип, педагог повинен глибоко знати дитячу психологію, найновіші її досягнення, володіти достатньою проникливістю у внутрішній світ дитини, розумінням його неповторності та специфічності порівняно з дорослою людиною. Цього вимагає другий принцип — ефективності й науковості.
Принцип детермінізму активно розроблявся С. Л. Рубінштейном. Його сутністю є основоположна закономірність психіки: зовнішні впливи діють через внутрішні умови. Розвиток психіки дитини залежить від впливів на неї дорослих, ровесників, але в однаковій ситуації різні діти по-різному реагують на ці впливи, залежно від своїх індивідуальних особливостей, внутрішньої активності.
|
|
|
При дослідженні дитячої психіки важливо не просто зафіксувати певний факт, але й необхідно його пояснити, а для цього з'ясувати його причину: під впливом чого у дитини виникають ті чи інші прояви поведінки, закладаються позитивні чи негативні риси характеру тощо.
Із принципу детермінізму походить принцип взаємозв'язку і взаємозумовленості психіки, свідомості та діяльності (також розроблений С. Л. Рубінштейном). Психіка і діяльність виступають як дві сторони одного явища. Діяльність — зовнішня сторона психіки, а психіка — внутрішній план діяльності. Діяльність визначається задумом, ціллю, програмою її досягнення, тобто свідомістю. І, навпаки, на створення задумів, програм впливає практика. З одного боку, свідомість керує діяльністю, а з другого, ускладнення діяльності, оволодіння новими її видами збагачує, розширює свідомість.
Таким чином, діяльність водночас і зумовлена свідомістю, і сама зумовлює її. Цей принцип має важливе значення для визначення методів психологічного дослідження. Оскільки у ньому стверджується взаємозв'язок психіки із діяльністю, то методологічне обгрунтування отримує можливість вивчати психічні явища через діяльність, доступну для об'єктивного спостереження. Детермінізм відкриває шлях для використання об'єктивних методів, у тому числі експерименту, в психології.
|
|
|
Основа об'єктивного методу — принцип детермінізму і принцип єдності свідомості та діяльності. Головні вимоги до психологічного дослідження — це об'єктивність і генетичний підхід.
Принцип розвитку психіки та свідомості в діяльності стверджує, що діяльність виступає як умова не тільки прояву, але й розвитку психіки дитини. С. Л. Рубінштейн сформулював засади дитячої психології: «Виховувати і навчати дитину, вивчаючи її. Вивчати дитину, виховуючи і навчаючи її». Виховання і навчання за своєю сутністю є організацією діяльності дитини.
Для вивчення і водночас розвитку психічних особливостей дитини потрібно організувати відповідну діяльність. Наприклад, творчу уяву можна зафіксувати в малюванні або при створенні казки.
Принцип комплексності, системності й систематичності передбачає, що одне дослідження не дає повної картини психічного розвитку дитини. Необхідно використовувати комплекс методів дослідження, аналізувати не розрізнені факти, а зіставляти їх, простежувати всі сторони розвитку психіки дитини в сукупності.
Принцип вікового, індивідуального і особистісного підходу має на увазі, що загальні закони психічного розвитку виявляються у конкретної дитини в індивідуальних формах. Кожна дитина навчається ходити, говорити тощо, але процеси ці індивідуально неповторні.
|
|
|
Нерідко дослідник змушений спеціально викликати прояви дитячої психіки, які його цікавлять. На це і спрямований психологічний експеримент.
Психологічний експеримент (лат. experimentum - спроба, досвід) - спеціально організована форма дослідження психічного розвитку дитини.
В експерименті дослідник навмисно створює і видозмінює умови діяльності дитини, ставить перед ним певні завдання й на підставі того, як ці завдання вирішуються, робить висновки про його психологічні особливості.
Умови експерименту визначаються його методикою, яка містить формулювання мети, опис матеріалу, процесу дослідження, критеріїв обробки даних. Всі елементи методики підпорядковані цілям дослідження. Наприклад, якщо для експерименту потрібні картинки на білому тлі, не слід використовувати інший, це може зумовити фонові реакції. А коли вивчають реакції дітей на фонові подразники, то картинки спеціально роблять на кольоровому тлі.
Інструкцію експерименту (формулювання задачі) вивчають напам'ять і при необхідності розповідають дитині. Вибір матеріалу, формулювання інструкції забезпечують стандартність дослідження, дозволяють повторювати його і викликати однотипні явища, перевіряти та уточнювати отримані дані. Тому експеримент є більш об'єктивним методом, ніж спостереження. Варіювання його умовами допомагає виявляти закономірності і механізми психічного розвитку. Активна позиція дослідника, чіткі критерії фіксації аналізу, результатів є передумовами накопичення і обробки фактичного матеріалу. Дані експерименту піддаються математичній обробці і виражаються в числових показниках. В експерименті дослідник основному має справу тільки з однією стороною психіки дитини, тому не слід робити поспішних висновків, не вивчивши інших сторін, що може призвести вироблення односторонніх уявлень про її психіку.
|
|
|
Результати кожного досвіду записують у протокол, де вказують загальні відомості про піддослідних, завдання експерименту, час проведення, дані про експериментатора, кількісні та якісні результати експерименту, особливості поведінки досліджуваних (дії, мова, виразні рухи та ін).
Найбільш точним і доказовим є лабораторний експеримент, який проводять у спеціально обладнаному приміщенні з використанням різних приладів та установок (апаратів, на яких експериментатор показує картинки, включає лампочки, дзвінки та інші подразники). Дитину поміщають у спеціально обладнану камеру, де вона займає певне місце перед екраном або за столом. Іноді до її тіла прикріплюють датчики, які уловлюють зміни в судинній, м'язової, нервової системах дитини і передають сигнали спеціальним приладами для запису. При цьому використовують реєстрацію, тобто фіксатори часу, сили, швидкості і спрямованості рухів, процесів збудження в корі головного мозку, виникають під впливом певного подразника, загального стану дитини. Таке дослідження незвичне для дитини, яка не бачить експериментатора, оскільки він подає сигнали і спостерігає за нею через спеціальні «глазки».
У лабораторних експериментах досліджують особливості відчуттів і сприймань, швидкість реакцій на подразники, обсяг уваги і т.д. Дані вимірюють і реєструють з великою об'єктивністю і точністю. Проте в незвичайних умовах лабораторії дитина може показати не такі результати, як у природних, тому отримані дані нерідко є обмеженими. Щоб надати лабораторним дослідам природності, використовують ігрове моделювання експериментальних і життєвих ситуацій. Наприклад, при дослідженні рухів очей дитини та інших реакцій, для реєстрації яких необхідно закріпити на її тілі датчики, експеримент організовують, як гру в космонавти.
Самим в дитячій психології вважається природний експеримент, запропонований у 1910 р. відомим російським психологом Олександром Лазурський (1874-1917). На відміну від лабораторного він зберігає переваги спостереження (природність умов), робить неможливим спотворення психічних проявів. Під час нього в активній позиції по відношенню до дитини перебуває дослідник, організовуючи, наприклад, гру з метою вивчення її вольових якостей.
Природні експерименти служать для дослідження всіх психічних процесів і властивостей особистості дошкільників. Часто їх застосовують безпосередньо в групі дитячого саду (дослідник виступає в ролі вихователя, організовуючи діяльність дітей). Діти при цьому не підозрюють, що ігри, завдання, які їм запропонували, мають певну дослідницьку мету. Наприклад, дітям дають картинки, на яких зображені тварини, машини, меблі, іграшки, і пропонують розкласти їх по тематичній спрямованості. Дослідник при цьому має можливість з'ясувати, як вони узагальнюють, на які ознаки при цьому звертають увагу.
На заняттях зі старшими дошкільнятами з виготовлення іграшки одній групі кажуть, що нею будуть грати діти, другий - що іграшку вони подарують мамі, а третій - що її подарують малюкам, у яких немає іграшок.Для дітей це заняття є звичайним, а досліднику допомагає визначити вплив різних мотивів на діяльність дитини. Про переваги природного експерименту свідчить дослідження, в ході якого необхідно запам'ятати і пригадати ряд слів в ситуації лабораторного експерименту і в ситуації гри, виконуючи роль «покупця» (купуючи в «магазині» необхідні предмети). Аналіз отриманих результатів показав, що ефект запам'ятовування в грі помітно вище.
Широко використовується в дитячій психології формувальний експеримент, в ході якого способом дослідження психічних процесів і якостей є навчання дітей, спрямоване на їх формування або вдосконалення.
Формувальний експеримент Л. Виготський назвав «експериментально-генетичним» методом дослідження, вважаючи, що об'єктивне вивчення закономірностей розвитку психічного процесу можливе лише в процесі його формування. У педагогічних дослідженнях цей метод отримав назву формувального.
Вивчаючи дітей, вихователь повинен виявити не тільки їх недоліки, але й позитивні психічні якості, що склалися в них процесі розвитку: творчу ініціативу в одних, певні здібності музики, малювання тощо) в інших, з тим щоб використовувати й розвивати ці якості в дітей у своїй виховній роботі.
Вихователями дитячого садка можуть бути проведені найпростіші психологічні спостереження і експерименти з дітьми. Так, показуючи різноколірні предмети, можна вивчати сприяння кольору у дитини. Проводячи бесіду про предмети, які раніше бачила дитина, або змушуючи переказати прослухану казку, можна з'ясувати деякі особливості дитячої пам'яті. Проте для того щоб такі спостереження мали певну цінність, й повинні мати суворо продуманий і систематичний характер.
Психологія допомагає не тільки у вихованні інших людей, але й у вихованні самого себе.
Вивчення психології має велике значення для роботи вихователя над собою — для подолання власних недоліків і розвитку своїх здібностей, для формування в себе якостей особистості, необхідних для роботи з дітьми.
ВИСНОВОК:
— дослідження дитячої психіки побудоване на таких принципах, як принцип гуманізму і педагогічного оптимізму; детермінізму; взаємозв'язку і взаємозумовленості психіки, свідомості та діяльності; принцип розвитку психіки та свідомості в діяльності; комплексності, системності й систематичності дослідження; ефективності і науковості; вікового індивідуального і особистісного підходу;
— основа об'єктивного методу — принцип детермінізму і принцип єдності свідомості та діяльності;
— головні вимоги до психологічного дослідження — це об'єктивність і генетичний підхід.
- На яких принципах побудований підхід дорослого до вивчення внутрішнього світу дитини?
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 12; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!