Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації



Будівель і споруд підприємств торгівлі

4.3.1. Завдання пожежної профілактики

    Пожежна безпека будь-якого об'єкта має забезпечуватися системами запобігання пожежі і протипожежного захисту.

    Системи запобігання пожежі є комплексом організаційних заходів і технічних засобів, направлених на виключення умов виникнення пожежі.

    Система протипожежного захисту – сукупність організаційних заходів і технічних засобів, направлених на запобігання дії на людей небезпечних чинників пожежі і обмеження матеріального збитку від нього.

    Протипожежний захист забезпечується, наприклад, запобіганням розповсюдженню пожежі за межі вогнища, евакуацією людей, застосуванням засобів пожежогасіння і засобів пожежної сигналізації.

4.3.2. Вогнестійкість будівельних конструкцій, будівель і споруд

    Технічні рішення в частині пожежної безпеки реалізуються на стадії проектування і будівництва різних об'єктів, зокрема підприємств торгівлі і громадського харчування, баз і складів. При цьому для зменшення небезпеки виникнення і розповсюдження пожеж важливе значення має правильний вибір будівельних матеріалів і конструкцій. За здатністю до спалаху вони підрозділяються на три групи: негорючі, важкогорючі і горючі.

    Вогнестійкістю будівельних конструкцій називається їх здатність зберігати несучі і захисні функції в умовах пожежі. Межа вогнестійкості будівельної конструкції – це період часу (у годинах) від початку випробування її дією вогню або високої температури до появи однієї з наступних ознак:

  а) утворення в конструкції наскрізних тріщин;

  б) підвищення температури на поверхні конструкції, яка не обігрівається, в середньому більш ніж на 160°С або в будь-якій точці цієї поверхні більш ніж на 190°С порівняно з температурою конструкції до випробування;

  в) втрата конструкцією несучої здатності.

    Від ступеня займистості і межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій залежить ступінь вогнестійкості будівель і споруд. Всі будівлі і споруди за вогнестійкістю підрозділяються на вісім ступенів: I, ІІ, III, ІІІа, ІІІб, IV, IVa, V.

    Найвищі межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій в будівлях і спорудах I-го ступеня вогнестійкості; у будівлях і спорудах кожного наступного ступеня вогнестійкості вони нижчі.

    Згораючі частини будівель і споруд не мають межі вогнестійкості. Ступінь вогнестійкості будівель і споруд залежить, згідно вимог СНіП 2.01.02-85, від категорії пожежної небезпеки виробництва, кількості поверхів і величини допустимої площі підлоги між протипожежними стінами.

    Цехи і відділення виробництв категорій А і Б дозволяється розташовувати тільки в приміщеннях I і ІІ ступеня вогнестійкості. Будівлі, наприклад, складів цукру в разі зберігання його в тарі мають бути не нижче III, а для безтарного зберігання – не нижче ІІ ступеня вогнестійкості. Велику кількість сірників допускається зберігати в окремих складах не нижче Ш ступеня вогнестійкості. Спиртосховища слід розміщувати в поглиблених будівлях II ступеня вогнестійкості.

    Одноповерхові складські будівлі зі стелажами заввишки від 5,5 до 25 м слід проектувати ІІ ступеня вогнестійкості з ліхтарями або витяжними шахтами на покрівлі для видалення диму.

    Особливо небезпечніта небезпечніречовини і матеріали слід зберігати в складах I або ІІ ступеня вогнестійкості. Склади особливо небезпечних речовин і матеріалів рекомендується розміщувати в окремих будівлях. Малонебезпечніречовини і матеріали можна зберігати в приміщеннях всіх ступенів вогнестійкості (окрім V), безпечні– в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.

    Кіоски і рундуки, що встановлюються в будівлях і спорудах, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

 

4.3.3. Запобігання розповсюдженню пожежі

    При розміщенні підприємств проводиться групування в окремі комплекси об'єктів, споріднених за функціональним призначенням і ознакою пожежної небезпеки. Виділення для таких комплексів на підприємстві окремих ділянок називається зонуванням території. До всіх комплексів об'єктів має забезпечуватися безперешкодний і зручний проїзд пожежних автомобілів.

    З метою запобігання розповсюдженню вогню з однієї будівлі на інші між ними влаштовують протипожежні розриви, величина яких (6, 9, 12, 15, 18 м) залежить від ступеня вогнестійкості будівель, що стоять навпроти, категорії пожежної небезпеки виробництва і площі підлоги в них, наявності глухих стін, що стоять навпроти. Протипожежні розриви не нормуються: між виробничими будівлями I і ІІ ступеня вогнестійкості з виробництвами категорій Г і Д; між виробничими будівлями і спорудами III ступеня вогнестійкості незалежно від пожежної небезпеки розміщених в них виробництв, якщо вони мають глухі стіни, що стоять навпроти, або стіни з отворами, перекритими протипожежними дверима, склоблоками або армованим склом з межею вогнестійкості не меншою 0,75 години.

    Кіоски, рундуки, тимчасові будівлі мають розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель і споруд. Будівельні норми і правила можуть передбачати більший протипожежний розрив або допускати розміщення їх біля зовнішніх протипожежних стін без отворів.

    Кіоски, інвентарні будови мобільного типу тощо допускається розміщувати групами, але не більше 10 в групі і площею не більше 800 м. Відстань між групами цих будов, а також від них до інших будівель і споруд слід приймати не меншою 15 м.

    Протипожежні розриви між різними об'єктами не дозволяється використовувати для складування матеріалів, устаткування і пакувальної тари, а також стоянки транспортних засобів і установки індивідуальних гаражів. У межах протипожежних розривів, а також на відстані менше 15 м від будівель і споруд, не допускається розведення багать, спалювання відходів і тари. Не дозволяється складування горючої тари біля вікон торгових підприємств, житлових, адміністративних та інших будівель. Допускається тимчасове розміщення її на відстані не менше 15 м від зовнішніх стін з отворами.

    Для обмеження розповсюдження вогню використовують протипожежні перешкоди:

· протипожежні стіни,

· перегородки і перекриття,

· протипожежні зонита ін.

    Протипожежні стіни і перегородки бувають 1 і 2 типів. Мінімальні межі вогнестійкості протипожежних стін 1 і 2 типів відповідно 2,5 і 0,75 годин, протипожежних перегородок 1 і 2 типів – 0,75 і 0,25 годин.

    Протипожежні перекриття – 1, 2 і 3 типів. Мінімальні межі вогнестійкості протипожежних перекриттів 1, 2 і 3 типів – 2,5; 1,0 і 0,75 годин.

    Протипожежна стіна (ПС) (рис.1) – це конструкція, що не згоряє, перетинає всі поверхи і елементи будівлі.

    Ця стіна опирається на свій фундамент або фундаментну балку і виступає  над крівлею не менше, ніж на 0,6 м (якщо хоч би один з елементів горищного покриття або покриття без горища, за виключенням крівлі, виконаний з горючих матеріалів) або не менше, ніж на 0,3 м (якщо елементи горищного покриття або покриття без горища, за винятком крівлі, виконані з важкогорючих матеріалів).

    Протипожежна стіна в будівлях із зовнішніми стінами, виконаними із застосуванням горючих або важкогорючих матеріалів, повинна перетинати ці стіни і виступати за зовнішню площину їх не менше, ніж на 0,3 м.

    Протипожежні стіни можуть не підноситися над крівлею і не виступати за зовнішню площину стін будівлі (при стрічковому склінні), якщо всі основні їх елементи виконані з негорючих матеріалів.

    Протипожежні стіни застосовують для розділення:

а) великих виробничих будівель на секції;

б) розміщених в одному корпусі виробництв з різною пожежною небезпекою;

в) складських і виробничих приміщень;

г) складських приміщень на відсіки для зберігання різних за пожежною небезпекою матеріалів;

д) виробничих і адміністративно-побутових приміщень,

е) у разі малих протипожежних розривів між будівлями.

    Магазини, які розміщуються в перших поверхах будівель іншого призначення, слід відділяти від інших приміщень протипожежними стінами (перегородками) і відповідним перекриттям.

    Таке ж протипожежне перекриття встановлюється над підвальним поверхом магазина. Протипожежними перегородками розділяють відділи торгівлі ЛЗР і ГР, товарами побутової хімії і в аерозольній упаковці, целулоїдними виробами, іншими товарами з підвищеною пожежною небезпекою і решту приміщень магазинів непродовольчих товарів. Комори горючих товарів або товарів в горючій упаковці необхідно відокремлювати від торгових залів протипожежними перегородками 1-го типу. Комори, в яких зберігаються горючі товари, повинні розділятися протипожежними перегородками 1-го типу на відсіки площею не більше 700 м2.

    За наявності автоматичних засобів пожежогасіння площа відсіків може бути збільшена удвічі.

    Складські будівлі для зберігання цінних матеріалів, що згорають, мають розділятися протипожежними стінами на відсіки площею не більше 1500 м2.

    Протипожежна зонає смугою незгоряючого покриття і стін шириною не менше 12 або 6 м (відповідно 1 і 2 типів), що перетинає будівлю по всій її ширині (довжині) і висоті. Ефективність протипожежних зон збільшують застосуванням водяних завіс, що перешкоджають розповсюдженню вогню.

 

4.3.4. Евакуація людей під час пожеж

    У будівлях і спорудах на випадок виникнення пожежі необхідно передбачати евакуаційні шляхи і виходи.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

Ø з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

Ø з приміщень інших поверхів в сходову клітку (безпосередньо, зокрема через хол або через коридор), яка має мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відокремлений від примикаючих коридорів перегородками з дверима;

Ø з приміщень в сусіднє приміщення в тому ж поверсі, забезпечене вказаними вище виходами.

    У разі влаштування евакуаційних виходів з двох сходових кліток через загальний вестибюль одна з них має мати ще один вихід безпосередньо назовні. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено, кількість їх з будівель і з кожного поверху будівлі має бути не меншою двох.

    На підприємствах торгівлі і громадського харчування у багатьох випадках один евакуаційний вихід призначений для відвідувачів, інший – для обслуговуючого персоналу. Тамбури виходів не можна використовувати для торгівлі і зберігання (навіть тимчасового) будь-яких матеріалів та інвентаря.

Евакуаційними шляхамивважаються такі, які безпосередньо ведуть до евакуаційного виходу і забезпечують безпечний рух людей. Ліфти і ескалатори не відносять до шляхів евакуації. На шляхах евакуації не має бути перешкод для руху людей. Проходи, коридори, сходи, тамбури, виходи в будівлях підприємств, баз і складів не можна загромаджувати. Двері мають відкриватися назовні і бути розпашними, висота їх в світлі приймається не менше 2 м.

    На шляхах евакуації і в торгових залах передбачається аварійне освітлення. Підприємства торгівлі і громадського харчування, бази і склади мають бути забезпечені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76. "ССБП. Кольори сигнальні і знаки безпеки".

    Ширина евакуаційних проходів, протяжність шляхів евакуації, кількість і ширина евакуаційних виходів (дверей) визначаються розрахунковим шляхом. Так, в магазинах з площею торгових залів менше 1000 м2 сумарна ширина маршів сходових кліток, ширина дверей, коридорів і проходів між технологічним устаткуванням приймається з розрахунку не меншою 0,6 м на 100 чол. Причому, ширина шляхів евакуації і дверей у всіх випадках має бути не меншою 1,0 і 0,8 м відповідно. Ширина проходів між прилавками і устаткуванням за прилавком приймається не меншю 0,9 м.

    У торгових залах їдалень, кафе і ресторанів основний прохід, що веде до евакуаційних виходів, приймається шириною не менше 1,35 м. Ширина сходового майданчика повинна бути не менше ширини маршу, а перед входом в ліфт з розпашними дверима – не менше 1,6 м. На майданчиках сходових клітин і в ліфтових холах не можна встановлювати кіоски і рундуки. Не допускаються організація торгівлі, розміщення торгових та ігрових автоматів на майданчиках сходових клітин та інших шляхах евакуації людей.

Згідно СНіП 2.01.02-85, відстань між найвіддаленішими один від одного евакуаційними виходами з приміщення, що має периметр Р, має задовольняти вимозі:

    Відстань по проходам від найвіддаленішої точки торгового залу до виходу на евакуаційну сходову клітку або назовні слід приймати не більше 25 м.

    У разі неможливості виконати цю вимогу евакуаційні виходи розташовують по периметру торгового залу з розрахунку один вихід на 100 чол. Відстань між виходами має бути не більшою 50 м. У магазинах самообслуговування і універсамах двері для входу покупців в торговий зал і виходу з нього необхідно влаштовувати в різних кінцях залу. Для площі приміщень понад 300 м2 кількість виходів з них повинна бути, як правило, не менше двох.

    Така ж кількість виходів передбачається, наприклад, зі складів паперу і ізольованих відсіків цих складів площею більше 100 м2, з машинних залів ОЦ площею 250 м2. З машинних відділень аміачних холодильних установок площею до 40 м2 допускається мати один вихід. У приміщеннях з одним евакуаційним виходом допускається перебування одночасно не більше 50 чол. У торгових залах і на шляхах евакуації людей не допускається зберігання горючих матеріалів, відходів, упаковки і контейнерів.

    Місткість торгових залів для магазинів приймається з розрахунку не менше 1,35 м2 на одну людину, місткість залів для відвідувачів ресторанів, кафе, їдалень – з розрахунку не менше 1,4 м2 на одне посадочне місце. При цьому для універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе, розташованих в будівлях I і ІІ ступеня вогнестійкості, необхідний час евакуації приймається 6 хв., в будівлях ІІІ і ІV ступеня вогнестійкості – 4 хв., V ступеня – 3 хв.

На підприємствах, базах і складах мають бути плани евакуації людей і дій працівників на випадок виникнення пожежі. Для сповіщення людей про пожежу в будівлях використовуються як внутрішня радіотрансляційна мережа, так і спеціально змонтовані мережі віщання, а також тривожні дзвінки та інші сигнали. Типова схема системи сповіщення про пожежу повинна включати: магнітофони з наперед записаними на магнітофонну стрічку текстами сповіщення, підсилювач, пристрій вихідної комунікації, розподільну дротяну мережу, звукові колонки (динаміки).

Плани (схеми) евакуації людей на випадки виникнення пожежі мають бути розроблені і вивішені на видних місцях в будівлях і спорудах (окрім житлових будинків), які мають два поверхи і більше, якщо одночасно перебувають на поверсі більше 25 чоловік.

На речових ринках торгове устаткування слід розміщувати з таким розрахунком, щоб уздовж рядів забезпечувався вільний прохід до евакуаційних виходів шириною не менше 2 м. Через кожні 25 м торгового ряду передбачається поперечний прохід шириною не менше 1,4 м.

 

4.3.5. Засоби гасіння і виявлення пожеж

Вогнегасні речовини і матеріали. Речовини і матеріали, за допомогою яких досягається припинення процесів горіння, називаються вогнегасними засобами. Найпоширенішими з них є: вода в рідкому і пароподібному стані, різні піни, вуглекислий газ, пісок, хімічні сполуки у вигляді порошків і емульсійних сумішей.

Водаздатна віднімати у речовини, що горить, теплоту, дробити і забивати полум'я, перешкоджати доступу атмосферного повітря до осередку горіння. Проте має вона і низку негативних властивостей. Так, вода хороший провідник електричного струму, що зумовлює небезпеку враження ним людей під час використання її для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою. У разі потрапляння води на карбід кальцію утворюється пожежо- і вибухонебезпечний газ – ацетилен, а при попаданні її на негашене вапно виділяється значна кількість теплоти, під дією якої можуть запалати горючі матеріали, що знаходяться поблизу. Малоефективне гасіння нерозпиленим струменем води ЛЗР, що загорілися, оскільки вони спливають на поверхню і збільшують тим самим розміри пожежі. Вода погано змочує деякі волокнисті і тверді речовини, тому використання її для гасіння, наприклад, бавовни і шерсті в пакунках які загорілися, не дає позитивного ефекту.

Гасіння пожеж парою найефективніше в закритих, погано вентильованих приміщеннях об'ємом до 500 м3. При цьому використовують як перегріту, так і вологу насичену пару (1 л води дає 1725л пари).

Як вогнегасні засоби широко використовують хімічну і повітряно-механічну піну.

Хімічна пінаскладається з бульбашок вуглекислого газу, повітряно-механічна– містить бульбашки повітря. Вогнегасна дія піни заснована на тому, що вона охолоджує верхній, найбільш нагрітий шар речовини, що горить, та ізолює його від атмосферного повітря. Її застосовують для гасіння рідин, які загорілися, і твердих речовин, а також для захисту їх від нагрівання та займання.

Піна непридатна для гасіння пожеж в електроустановках, що знаходяться під напругою, і тих речовин (натрій, калій, сірковуглець та ін.), з якими вона вступає в реакцію взаємодії.

Для гасіння вогню використовують вуглекислоту, яка не проводить електричний струм і не підтримує горіння. Під час гасіння пожежі вуглекислий газ створює навколо вогнища горіння зону з пониженим вмістом кисню, завдяки чому високотемпературні процеси в ньому припиняються. Вуглекислотою не можна гасити горючі етиловий спирт, в якому вона розчиняється, і хімічні сполуки, здатні піддаватися термічній деструкції без доступу повітря (терміт, целулоїд).

Для ліквідації вогнищ горіння, що не піддаються гасінню водою або іншими вогнегасними засобами, застосовують спеціальні порошки. Гасіння пожежі порошком досягається завдяки вогнеперегородженню, уповільненню екзотермічних реакцій, охолодженню поверхні речовини, що горить, та ізоляції її від атмосферного повітря в'язкими плівками.

Протипожежне водопостачання підприємств. Протипожежне водопостачання підприємств забезпечується системою протипожежного водопроводу, який об'єднується з господарським – питним або виробничим водопроводом. Водопровідні мережі влаштовуються, як правило, кільцями. Тупикові водопроводи можуть мати довжину не більше 200 м. Забір води з підземної водопровідної мережі для зовнішнього гасіння пожежі здійснюється через пожежні гідранти, що встановлюються в колодязях.

Пожежні гідрантирозташовують узодовж дороги на відстані не більше 2,5 м від краю проїжджої частини, не далі 20 м і не ближче 5 м від стін будівлі. На відстані менше 5 м від пожежного гідранта не допускається стоянка автотранспорту. Покажчик гідранта має бути світловим або флуоресцентним з нанесенням індексу ПГ літерами, цифрових значень відстані в метрах від покажчика до гідранта і внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.

Необхідність обладнання внутрішнього протипожежного водопроводу в будівлях і приміщеннях, а також витрати води на пожежогасіння визначаються залежно від їх призначення, об'єму і висоти.

У будівлях магазинів, підприємств громадського харчування об'ємом від 5000 до 25000 м3 включно та складів об'ємом до 5000 м3 для зберігання горючих матеріалів і матеріалів, що не згорають, в упаковці, що згорає, передбачається один струмінь з витратою води 2,5 л/с. У разі більшого об'єму цих будівель потрібно два струменя з витратою води по 2,5 л/с.

Внутрішній протипожежний трубопровід не передбачається в магазинах і підприємствах громадського харчування об'ємом до 5000 м3, що стоять окремо, і вбудованих в будівлі іншого призначення.

Забір води з внутрішнього трубопроводу для гасіння пожежі в будівлі здійснюється через пожежні крани. Вони встановлюються на висоті 1,35 м над підлогою біля входів, на майданчиках опалюваних сходових кліток, у вестибюлях, коридорах, проходах та інших доступних місцях. Кожен пожежний кран, забезпечений пожежним рукавом завдовжки 10 або 20 м і стволом, встановлюється в шафці. На шафці мають бути напис ПК, порядковий номер крана, номер телефону найближчої пожежної частини.

Внутрішній протипожежний водопровід і пожежні крани через кожні 6 місяців мають піддаватися технічному обслуговуванню і перевірятися на працездатність за допомогою пуску води. Результати техобслуговування і перевірки їх реєструються в спеціальному журналі.

Автоматичні установки пожежогасіння.Автоматичне гасіння пожежі в місці його виникнення і подачу сигналу пожежної тривоги забезпечують спринклерні і дренчерні установки, а також установки газового (аерозольного) і порошкового пожежогасіння.

Спринклерна системає сукупністю водоживильників, мережі труб, розташованих усередині приміщення під стелею, спринклерних головок (зрошувачів), контрольно-сигнального клапана і сигнальних апаратів. Спринклерні головки-зрошувачі – автоматичні пристрої, що розкриваються в разі підвищення температури в приміщенні. Під дією високої температури (57, 72, 93, 141, 182 і 240°С) руйнується виносний легкоплавкий замок, замковий пристрій – клапан випадає із спринклерної голівки і вогнегасна речовина, що знаходиться в трубах, розбризкується через отвір, що відкрився, над осередком пожежі. Одночасно з цим подається сигнал тривоги. Спринклерні головки встановлюють з таким розрахунком, щоб кожна зрошувала зону площею 6...9 м2.

Дренчерні установкиє системою трубопроводів, на яких розташовані спеціальні головки-дренчери. Дренчери не мають замків, вихідні отвори у них постійно відкриті. Надходженню вогнегасної речовини в мережу перешкоджає клапан, що утримується в робочому положенні спеціальним тросом. Відрізки троса з'єднуються легкоплавкими замками або легкогорючими вставками. При плавленні замка під дією високої температури або згоранні вставки трос розривається, клапан відкривається і вогнегасна речовина надходить до дренчерних голівок. Дренчерні установки використовуються як для гасіння пожежі, так і для створення водяних завіс з метою ізоляції осередків вогню і запобігання його розповсюдженню. Дренчери можуть встановлюватися із зовнішнього боку будівлі по її периметру, над віконними і дверними отворами.

Для гасіння пожеж усередині приміщень можуть використовуватися автоматичні газові і порошкові установки.

В установках газового пожежогасіннявикористовують в основному, діоксид (двоокис) вуглецю або склад "3,5" – суміш 30 % зрідженої вуглекислоти і 70 % бромистого етилу. Вуглекислота застосовується для гасіння пожеж в електроустановках під напругою, в обчислювальних центрах, складах харчових продуктів, виробничих приміщеннях з вогненебезпечними рідинами, а склад "3,5" – в приміщеннях з виробництвами категорій А, Б і В.

Стаціонарні установки порошкового пожежогасінняпризначені для гасіння пожеж і загорянь спиртів, нафтопродуктів, лужних металів, інших горючих матеріалів, а також різних установок, зокрема, що знаходяться під напругою до 1000 В.

Установками автоматичного пожежогасіння мають обладнуватися:

· приміщення складів горючих матеріалів площею 1000 м2 і більше;

· негорючих матеріалів в горючій упаковці площею 1500 м2 і більше;

· такі ж приміщення площею 700 м2 і більше в підвальних поверхах;

· приміщення для зберігання шерсті незалежно від площі.

Спринклерні установки використовуються в універсальних магазинах з торговими залами загальною площею 3600 м2 і більше, а також в будівлях універсальних магазинів на три поверхи і більше незалежно від площі торгових залів.

Керівники підприємств торгівлі, баз і складів несуть відповідальність за збереження і правильну експлуатацію протипожежних систем і установок пожежної автоматики. Для осіб, які працюють в захищених установками приміщеннях, мають бути розроблені і вивішені спеціальні інструкції.

Первинні засоби пожежогасіння. На всіх підприємствах, базах, складах та інших об’єктах передбачено наявність в необхідній кількості первинних засобів пожежогасіння, призначених для боротьби з вогнем на початковій стадії пожежі. До таких засобів відносять вогнегасники.

Ручні вогнегасники– це посудини різного об’єму, наповнені вогнегасними речовинами, які мають пристосування для розбризкування чи розпилення цих речовин в осередку пожежі. Вогнегасники, залежно від виду використовуваних в ньому вогнегасних речовин, поділяються напінні, вуглекислотні, вуглекислотно-брометиловіта порошкові.

Хімічний пінний вогнегасник ВХП-10використовується для гасіння твердих матеріалів і горючих рідин, але не застосовується для гасіння електроустановок під напругою.

Заряд вогнегасникаскладається з кислотноїта лужноїчастин. Кислотна частина знаходиться в поліетиленовій склянці, лужна – безпосередньо в балоні.

Перед використанням вогнегасника слід прочистити отвір розбризкувача. Для приведення вогнегасника в дію необхідно повернути його рукоятку на 180° до упору. При цьому відкривається горловина склянки з кислотною частиною заряду. Потім вогнегасник перевертають догори дном і трохи стрясають. У результаті змішування кислотної та лужної частини заряду відбудеться реакція піноутворення з виділенням великої кількості вуглекислого газу і підвищенням тиску в корпусі. Піна витісняється з вогнегасника через розбризкувач у вигляді компактного струменя довжиною 6…8 м. Тривалість дії вогнегасника – 60 с.

Вогнегасник повітряно-піннийуніфікований ВПП-10УБпризначений для ліквідації пожеж класів А і В. Він не застосовується для гасіння лужних і лужноземельних металів та інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу кисню, а також електроустановок, які знаходяться під напругою.

У цьому вогнегаснику як вогнегасна речовина використовується 5 %-й розчин піноутворювача (ПУ-1Д чи ПУ-6К), як енергоносій – стиснене повітря. Розчин піноутворювача знаходиться в посудині, стиснене повітря – в балоні.

Для приведення вогнегасника в дію виймають запобіжну чеку, що фіксує положення пробійника відносно головки, і ударом долоні переміщують пробійник всередину посудини. При цьому пробійник проколює гострим кінцем мембрану, що герметизує балон із стисненим повітрям. Внаслідок цього стиснене повітря (маса його 30…35 г) потрапляє в посудину вогнегасника, створює в ньому надлишковий тиск 1,0…1,5 МПа, під дією якого розчин піноутворювача витісняється в піногенератор. Піна, яка утворилася у піногенераторі, витісняється під тиском назовні у вигляді компактного струменя довжиною не менше 4,5 м. Під час гасіння пожежі вогнегасник утримують за ручку і піногенератор. Тривалість дії вогнегасника не менше 40 с.

 Вуглекислотний вогнегасник ВВ-2, ВВ-3, ВВ-5 і ВВ-8використовується для гасіння загорянь в електроустановках, які знаходяться під напругою, а також гасіння матеріалів, які можуть бути пошкоджені під час гасіння водою чи піною. Ці вогнегасники ємністю відповідно 2, 3, 5 і 8 л заповнюються вуглекислотою під тиском біля 7 МПа.

Для приведення вогнегасника в дію необхідно направити розтруб – снігоутворювача на осередок горіння і помалу повертати маховичок вентиля проти годинникової стрілки.

Вуглекислота надходить через сифонну трубку і вентиль в розтруб, де перетворюється в снігоподібну масу. Залежно від ємності балона час дії вуглекислотних вогнегасників 25…40 с, корисна довжина струменя – 1,5…3,5 м.

У вуглекислотно-брометилових вогнегасниках ВВБ-3 і ВВБ-7заряд складається з бромистого етилу (97 %) і вуглекислоти (3 %). Робочий тиск в корпусі вогнегасника при викиді заряду створюється стисненим повітрям. Ці вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, а також електроустановок, які знаходяться під напругою.

Вогнегасник порошковий ВП-10ХЛвмістимістю 10 л призначений для ліквідації пожеж класів А, В, С, а також загорянь в електроустановках, які знаходяться під напругою до 1140 В.

Він не застосовується для гасіння загорянь лужних і лужноземельних металів та інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу кисню. У цьому вогнегаснику як вогнегасна речовина використовується порошок марки П-2АП або Пірант АК, як енергоносій – стиснуте повітря. Порошок знаходиться в посудині, стиснуте повітря – в балоні.

Для приведення вогнегасника в дію витягують запобіжну чеку, що фіксує положення пробійника щодо головки, і ударом долоні переміщають пробійник всередину посудини. При цьому пробійник проколює гострим кінцем мембрану, що герметизує балон із стиснутим повітрям. Внаслідок цього стиснуте повітря (маса його 65...70 г) надходить через розпушувач в порожнину мембрани, потім – в масив порошку і в зазор між днищем посудини і мембраною. У посудині відбувається механічне спушення порошку мембраною, що коливається, і рівномірне псевдозрідження його потоками повітря. Псевдозріджений порошок під тиском повітря 1,0...1,4 МПа надходить в сифон.

Утримуючи вогнегасник однією рукою за рукоятку і підпружинений важіль, направляють іншою рукою насадку на осередок горіння. Шляхом притиснення зусиллям руки важеля до рукоятки, відкривають клапан в головці замка. При цьому повітряно-порошкова суміш витісняється з посудини через насадку на осередок горіння. Мінімальна довжина струменя вогнегасної речовини 7 м. Тривалість дії цього вогнегасника не менша 15с.

Усередині будівель вогнегасники встановлюють поблизу пожежних кранів, а також на видних і доступних місцях (у коридорах, вестибюлях, на сходових клітках, біля виходів з приміщень ) на висоті не більше 1,5м (від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника) і на відстані не меншій 1,2 м від краю дверей при їх відкритті. Кількість вогнегасників для підприємства, бази і складу, інших об'єктів визначають розрахунковим шляхом відповідно до діючих норм.

У "Правилах пожежної безпеки в Україні" подано рекомендації щодо оснащення переносними вогнегасниками приміщень залежно від їх площі, категорії наявних в них виробництв, а також класу можливої пожежі. У приміщеннях з горючими газами і вогненебезпечними рідинами, віднесеними до категорій А(наприклад, склади товарів побутової хімії і ЛЗР), Б(відділення сушки крохмалю) і В(склади соняшникової олії та інших рослинних масел, лікеро-горілчаних виробів і вина), за наявності небезпеки виникнення пожеж класу В(горіння рідин) і С(горіння газів) на кожні 200 м3 площі має припадати один порошковий вогнегасник з масою заряду 10 кг (наприклад, ВП-10ХЛ). За наявності небезпеки виникнення пожежі класу Е(горіння електроустановок) у цих приміщеннях на ту ж площу встановлюють додатково два вуглекислотні вогнегасники місткістю 5 або 8 л (ВВ-5 або ВВ-8).

У приміщеннях категорії В, де відсутні горючі гази і вогненебезпечні рідини (наприклад, склади готового одягу, тканин, культтоварів, дерев'яної тари, паперу і готових пакетів), на кожні 200 м2 площі встановлюють вогнегасники: один пінний місткістю 10 л (наприклад, ВХП-10) і один порошковий з масою заряду 5 кг – за наявності небезпеки виникнення пожеж класу А(горіння деревини, текстилю, паперу тощо); один такий же порошковий і один вуглекислотний (ВВ-5 або ВВ-8) місткістю 5 або 8 л – на випадок виникнення пожежі класу Е.

Приміщення категорії Г(наприклад, приміщення обпалювання птиці, гарячі цехи підприємств громадського харчування) мають мати: один порошковий вогнегасник з масою заряду 5 кг на кожні 400 м2 площі – у разі небезпеки виникнення пожежі класу С; один пінний вогнегасник місткістю 10 л і один порошковий вогнегасник з вказаною вище масою заряду на кожні 900 м2 площі – при небезпеці виникнення пожежі класу А; такий же порошковий і один вуглекислотний (ВВ-5 або ВВ-8) вогнегасники на ту ж площу – на випадок пожежі класу Е.

У приміщеннях категорії Д(наприклад, машинні і апаратні відділення хладонових холодильних установок, охолоджувані камери) на кожні 900 м площ встановлюють вогнегасники: пінний місткістю 10 л і порошковий з масою заряду 5 кг – на випадок виникнення пожежі класу А; такий же порошковий і один вуглекислотний (ВВ-5 або ВВ-8) вогнегасники – за наявності небезпеки виникнення пожеж класу Е.

Виробничі приміщення категорії Д, а також приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини і матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м2. У приміщеннях, де розміщені персональні ЕОМ, і в дисплейних залах встановлюють переносні вуглекислотні вогнегасники з розрахунку: один – на 10 м2 площі.

У громадських будівлях і спорудах в разі небезпеки виникнення пожежі класу Анеобхідно мати на кожні 400 м2 площі два пінні вогнегасники місткістю по 10 л і два порошкові вогнегасники з масою заряду по 5 кг, а при небезпеці виникнення пожежі класу Е– два такі ж порошкові і один вуглекислотний (ВВ-5 або ВВ-8) вогнегасники.

На кожному поверсі цих будівель і споруд встановлюють не менше двох переносних вогнегасників. Кожен працюючий кіоск (рундук) повинен бути забезпечений вогнегасником. На кожні п'ять торгових автоматів встановлюється один вуглекислотний вогнегасник.

Відстань від місця розміщення вогнегасника до можливого вогнища пожежі не повинна перевищувати: 20 м – для громадських будівель і споруд; 30 м – для приміщень категорії А, Б, В(приміщення з горючими газами і вогненебезпечними рідинами); 40 м – для приміщень категорій В(окрім вказаних вище приміщень) і Г; 70 м – для приміщень категорії Д.

На території торгових підприємств первинні засоби пожежогасіння (шанцевий інструмент, відра, вогнегасники) групують на спеціальних щитах. Щити розташовують так, щоб кожний з них обслуговував групу споруд в радіусі не більше 100 м, сховища з вогненебезпечними матеріалами – на відстані 50 м. Територію підприємства забезпечують пожежними щитами з розрахунку 1 щит на площу до 5000 м . Засоби пожежогасіння фарбують в червоний колір, а написи на них і поверхня щита мають бути білими.

Для вказівки місцезнаходження пожежної техніки і вогнегасних засобів використовуються вказівні знаки згідно ГОСТ 12.4.026-76, які розміщують на видних місцях на висоті 2...2,5 м.

Пожежний зв'язок і сигналізація. Успішна боротьба з пожежами можлива за наявності пожежної сигналізації і надійного зв'язку підприємств з пожежними частинами. На сьогодні широко використовується радіозв'язок, а також телефонний, радіотелефонний і телетайпний зв'язок. Надійне і швидке сповіщення про пожежі на різних об'єктах забезпечує електрична пожежна сигналізація, яка складається з пожежних сповіщувачів ручної і автоматичної дії, приймальної станції і спеціальної електричної мережі, що зв'язує сповіщувачи з приймальною станцією.

Автоматичні пожежні сповіщувачи застосовуються на небезпечних щодо пожеж об'єктах, зокрема на підприємствах торгівлі і громадського харчування, базах і складах. За принципом дії ці сповіщувачи підрозділяються на теплові, світлові, димові, комбіновані, оптичні, ультразвукові.

Теплові сповіщувачиспрацьовують під впливом теплоти (конвективної або променистої), яка виділяється від осередку пожежі. У сповіщувачу пожежі ОП-104(105) чутливим елементом є дві пружні пластинки, спаяні легкоплавким сплавом. При температурі +72°С сплав розм'якшується і пластинки розходяться, розмикаючи коло сигналізації. Площа, контрольована одним датчиком – до 10 м. Датчик ОП-104(105) використовується в установках охоронної і охоронно-пожежної сигналізації.

Тепловий магнітний сповіщувач (ОТМ) призначений для роботи в таких же установках. У нормальних умовах герметизовані контакти сповіщувача під дією постійного магніта замкнуті. З підвищенням температури магнітний потік слабшає і контакти розмикаються. Температура спрацьовування сповіщувача +70°С, контрольована ним площа – 15 м2.

Тепловий сповіщувач ДПС-038(датчик пожежної сигналізації) як чутливий елемент використовує термобатарею з 50 хромель-копелевих термопар. Спрацьовують ці датчики в разі стрибкоподібного (впродовж 7 с) підвищення температури на 30°С, контрольована кожним датчиком площа – до 30 м2.

Світлові сповіщувачі працюють від випромінювання відкритого полум'я.

Димові сповіщувачі служать для подачі сигналу про пожежну небезпеку при появі диму в закритих приміщеннях. Сьогодні випускаються радіоізотопні сповіщувачі димовіРОД-6М.

Пожежні сповіщувачі, що реагують одночасно на декілька параметрів процесу горіння, відносять до класу комбінованих. Зазвичай вони реагують на два параметри: теплота – дим, теплота – випромінювання.

Сповіщувачі ручної діїПКПО-9 (пожежний кнопковий променевий сповіщувач) спрацьовують від натиснення кнопки. Вони можуть бути включені в мережу автоматичної пожежної сигналізації, якщо в ній використовуються автоматичні сповіщувачі, що розмикають під час спрацьовування електричне коло.

Приймальні станції пожежної сигналізації забезпечують прийом сигналів відсповіщувачів, перетворення їх в світлову і звукову інформацію, та, за необхідності – включення автоматичних засобів пожежогасіння. На сьогодні є приймальні станції пожежної сигналізації (ППС-1, ППС-3, РУПО-1), концентратори ("Топаз", "ДОЗОР-ЗМ", "Циклон", К-70), приймально-контрольні прилади (УОТС, "Гудок-М", "Сигнал-43" та ін.).

Приймальна станція РУПО-1 призначена для визначення місць загоряння за появою диму, в її комплекті поставляється 50 сповіщувачів РОД-6М. Ця станція використовується у виробничих і складських приміщеннях. Приймально-контрольний прилад "Сигнал-43" призначений для захисту різних об'єктів. Він здійснює прийом сигналів від сповіщувачів (наприклад, ОП-104(105), ОТМ), контроль цілісності проводів шлейфу сигналізації, видачу роздільних сигналів "Пожежа" і "Тривога" на пульт централізованого спостереження.

Автоматична пожежна сигналізація передбачається в приміщеннях магазинів непродовольчих (за відсутності установок автоматичного пожежогасіння) і продовольчих (за обладнання їх охоронною сигналізацією). Не обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією мийні, охолоджувальні камери, а також приміщення для зберігання і підготовки до продажу м'яса, риби, фруктів (в упаковці, що не згорає), овочів, металевого посуду і будівельних матеріалів, що не згорають.

На підприємствах громадського харчування на 300 місць і більше автоматичною пожежною сигналізацією обладнують торгові зали, комори сухих продуктів, приміщення для контор і персоналу, гардеробні. Складські приміщення для горючих вантажів площею 100...1000 м2 або негорючих вантажів в горючій упаковці, площею 100...1500 м2, а також вказані приміщення, розташовані в підвальних поверхах площею 100...700 м2, мають бути обладнані автоматичною пожежною сигналізацією.

    Технічне обслуговування протипожежних систем і установок пожежної автоматики здійснюють за договором спеціальні організації. На підприємствах, базах і складах наказом адміністрації призначається посадовець, відповідальний за експлуатацію цих систем і установок. Відповідальність за збереження і правильну експлуатацію їх несуть керівники підприємств торгівлі і громадського харчування, баз і складів.

Контроль за робочим станом протипожежних систем і установок пожежної автоматики здійснює оперативний (черговий) персонал. Для осіб, які працюють в захищених приміщеннях, мають бути розроблені і вивішені інструкції щодо їх дій і порядок евакуації після сигналу про спрацьовування цих систем і установок.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 215; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ