Класифікація виробництв, зон і приміщень за вибухо- та пожежонебезпекою
Приміщення і будівлі (частини будівель – пожежні відсіки) виробничого і складського призначення підрозділяються згідно ОНТП 24-86 за вибухопожежною та пожежною небезпекою залежно від кількості і пожежовибухонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, які знаходяться (зберігаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв за категоріями А, Б, В, Гі Д.
До категорії Аналежать склади товарів побутової хімії та легкозаймистих рідин (лаки, фарби на ацетоні, бензин побутовий, розчинники, ацетон в склотарі та ін.); приміщення для зберігання товарів в аерозольних упаковках, зарядки тягових і стартерних батарей; відділення для фарбування; машинні (апаратні) і конденсаторні; відділення аміачних холодильних установок та ін.
Категорія Бвключає, наприклад, відділення сушки крохмалю, розфасовки і упаковки крохмалю, розфасовки крупи, муки і цукрового піску.
До категорії Вналежать: склади меблів, тари (ящики, пакети, сітки), готового одягу, тканин, парфумерних товарів (парфуми, одеколони), галантерея; культтоварів, радіотоварів і телевізорів; взуття, килимів, пральних порошків в упаковці, тютюнових виробів, сірників, мила, кондитерських і бакалійних товарів, цукру в тарі, соняшникової та інших рослинних масел; лікеро-горілчаних виробів і вина, паперу і готових пакетів; склади овочів, картоплі, сухих продуктів, господарського інвентарю, тари; камери зберігання хутра; холодильні камери з температурою вище +10°С; приміщення для зберігання іграшок, товарної обробки і розфасовки картоплі і овочів; дисплейні зали.
|
|
|
Виробництва категорії Г– це приміщення обcмалювання птиці; гарячі відділення кулінарних цехів; приміщення варки сиропів; вафельні відділення; гарячі цехи підприємств громадського харчування; камери спалювання сміття.
До категорії Двідносяться, наприклад, всі приміщення, хладонових холодильних установок; холодильні камери з температурою +10°С і нижче; відділення сульфітування і десульфітації продукції, металевої тари; охолоджувані камери напівфабрикатів, готової продукції, добового запасу сировини на заготівельних фабриках; механічні майстерні та ін.
На підприємствах, базах і складах залежно від їх категорії розробляються відповідні заходи пожежної безпеки.
Всередині і поза приміщеннями можуть бути пожежо- або вибухонебезпечні зони.
Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і поза приміщеннями, в межах якого постійно або періодично знаходяться в обігу горючі (згораючі) речовини, і в якому вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.
|
|
|
Пожежонебезпечнізони поділяються на класи: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ 6.
клас П-І– зони, розташовані в приміщеннях, де знаходяться в обігу горючі рідини (наприклад, на складах мінеральних масел);
клас П-ІІ– в яких виділяються горючі пил і волокна з нижньою концентраційною межею займання більше 65 г/1 м3 повітря (наприклад, в приміщеннях для просіювання муки, цукру);
клас П-ІІа– де знаходяться в обігу тверді горючі речовини (наприклад, на складах тканин, паперу, меблів, змішаних вантажів);
клас П-ІІІ– розташовані поза приміщеннями зони, в яких знаходяться в обігу горючі рідини або тверді горючі речовини (наприклад, відкриті склади мінеральних масел або склади вугілля, торфу, дерева).
пожежонебезпечних зонах застосовуються електроустановки у відповідному виконанні. Так, в зонах класів П-І, П-ІІ і П-ІІІ застосовуються електричні машини закритого виконання; у зонах класу П-ІІа допускається установка машин захищеного виконання. У всіх зонах рекомендується використовувати апаратуру управління в пило-захищеному виконанні.
вітильники в зонах класу П-І повинні бути закритого або пило-захищеного виконань; у зонах класів П-ІІ, П-ІІа можна використовувати світильники відкритого виконання ("Універсаль", "Глибоковипромінювач" та ін.); у зонах класу П-ІІІ допускається застосування світильників закритого або вологозахищеного виконання (світильники для зовнішнього освітлення). Переносні світильники, використовувані у всіх пожежонебезпечних зонах, мають бути закритого виконання і з захистом скляного ковпака сталевою сіткою. У пожежонебезпечних зонах всіх класів слід застосовувати тільки захищені електропроводки (дроти і кабелі в тонкостінних сталевих трубах).
|
|
|
Приміщення, обмежений простір в приміщенні або зовнішній установці, в яких є або можуть утворитися вибухонебезпечні суміші, називаються вибухонебезпечною зоною. Вибухонебезпечні зони підрозділяються на класи: B-І, B-Ia, B-Iб, В-1г, В-ІІ, В-ІІа.
Клас B-I– зони, розташовані в приміщеннях, де виділяються горючі гази або пари легкозаймистих рідин в такій кількості і з такими властивостями, що вони можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші за нормальних режимів роботи (наприклад, під час завантаження або розвантаження технологічних апаратів, зберігання або переливання легкозаймистих рідин, які знаходяться у відкритих ємностях тощо). До цього класу відносять приміщення комор для зберігання гасу, приміщення стаціонарних кислотних акумуляторів.
|
|
|
Клас В-1а– зони, розташовані в приміщеннях, в яких за нормальної експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів (незалежно від нижньої концентраційної межі займання) або пари легкозаймистих рідин з повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей. До них відносять обмежені простори на складах балонів з горючими газами, камери витяжної вентиляції для провітрювання машинних і апаратних відділень аміачних холодильних установок, склади ЛЗР, лакофарбових матеріалів та ін.
Клас B-Iб– зони, розташовані в приміщеннях, в яких за нормальної експлуатації вибухонебезпечні суміші горючих газів або пари ЛЗР з повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей. Ці зони відрізняються однією з таких особливостей: горючі гази в них мають високу нижню межу займання (15 % і більше) і різкий запах для гранично допустимих концентрацій за ГОСТ 12.1.005-88; приміщення для виробництва, пов'язаного із обігом газоподібного водню, де за умовами технологічного процесу виключається утворення вибухонебезпечної суміші в об'ємі, що перевищує 5 % вільного простору, мають вибухонебезпечну зону тільки у верхній своїй частині. До класу B-Iб відносять, наприклад, машинні і апаратні відділення аміачних холодильних установок, приміщення зарядки батарей, а також зони лабораторних та інших технічних приміщень, в яких горючі легкозаймисті рідини є в невеликих кількостях і робота з ними проводиться без застосування відкритого полум'я.
Клас В-1г– це зони біля зовнішніх установок; технологічних установок, що містять горючі гази або ЛЗР (за винятком зовнішніх аміачних компресорних установок); надземних і підземних резервуарів з легкозаймистими рідинами або горючими газами (газгольдерів); естакад для зливу і наливання легкозаймистих рідин тощо. Сюди відносять також простір поблизу зовнішніх захисних конструкцій, якщо на них розташовані пристрої для викиду повітря з системи витяжної вентиляції приміщень з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу, і деякі інші зони.
Клас В-ІІ– зони, розташовані в приміщеннях, де виділяються горючі пил або волокна, які переходять у зважений стан, в такій кількості і з такими властивостями, що вони здатні утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші за нормальних режимів роботи (наприклад, під час завантаження або розвантаження технологічних апаратів).
Клас В-ІІа– зони, розташовані в приміщеннях, у яких вказані для класу В-ІІ небезпечні стани не мають місця за нормальної експлуатації, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей (наприклад, відділення розфасовки крупи, цукрового піску). До класів В-ІІ і В-ІІа можуть належати обмежені простори в деяких приміщеннях крохмальних, мукомельних та інших подібних виробництв.
У вибухонебезпечних зонах застосовуються електроустановки відповідного виконання. Електричні машини підбирають за рівнем вибухозахисту, залежно від класу вибухонебезпечної зони: у зонах класу В-І встановлюють вибухобезпечні машини; В-Ia і В-1г – підвищеної надійності проти вибуху; В-Іб – без засобів вибухозахисту; В-ІІ – вибухобезпечні; В-ІІа – без засобів вибухозахисту.
Електричні стаціонарні світильники повинні мати наступні рівні вибухозахисту: у зонах класу В-І – вибухобезпечні; В-Ia і В-Іг – підвищеної надійності проти вибуху; В-ІІа – без засобів вибухозахисту.
Переносні світильники використовуються: для зон класів В-І, В-1а і В-ІІ – вибухобезпечні; В-Іб, В-1г і В-ІІа – підвищеної надійності проти вибуху.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 624; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!