Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях (за К. Томасом та Р. Кілменом)
Той, хто використовує стиль конкуренції, завжди активний і прагне розв'язувати конфлікт власним способом. Він не зацікавлений у співпраці з іншими, але здатний до вольових рішень, прагне передусім задовольнити власні інтереси за рахунок інших, нав'язуючи своє рішення. Такий шлях ефективний, коли: а) людина має певну владу; б) людина користується авторитетом для прийняття рішення; в) рішення необхідно прийняти швидко, і людина має для цього достатньо влади; г) людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нічого втрачати; д) людина знаходиться в критичній ситуації, яка вимагає миттєвого рішення; є) людина не може дати зрозуміти групі людей, що вони не можуть дійти згоди, тоді як хтось повинен повести за собою; ж) людина повинна прийняти нестандартне рішення, але зараз їй необхідно діяти. Використовуючи цей стиль, людина може бути невизнаною, але матиме прихильників, якщо він принесе позитивний результат. Якщо ж метою людини є визнання й добрі стосунки з іншими, то цей стиль використовувати не варто. Також він вкрай неефективний для розв'язання особистих конфліктів.
Завдяки стилю співпраціможна брати активну участь у розв'язанні конфлікту й захищати власні інтереси, але прагнути при цьому до співпраці з іншими учасниками конфлікту. Цей стиль вимагає більшої внутрішньої роботи порівняно з іншими стратегіями. Спочатку треба виявити прагнення, цілі, інтереси обох сторін, а потім обговорити їх. Цей стиль оптимальний, коли: а) рішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не бажає повністю від нього усунутися; б) у людини тісні, довірливі і взаємозалежні стосунки з іншою стороною; в) у людей є час попрацювати над проблемою, що виникла; г) людина й інша сторона знають про проблему, і бажання обох сторін відомі; д) людина і її опонент бажає обговорити деякі ідеї, попрацювати над виробленням рішення; є) обидві сторони спроможні викласти суть власних інтересів і вислухати одне одного; ж) обидві сторони конфлікту мають рівну владу або не помічають різниці в положенні, щоб на рівних шукати розв’язання проблеми.
|
|
|
Сутність стилю компромісуполягає в частковому задоволенні власних інтересів: обидві сторони конфлікту частково поступаються одне одному. Такі дії можуть нагадувати співпрацю, але задоволення потреб відбувається на поверховому рівні. Тут не аналізуються приховані, внутрішні потреби. Цей стиль є оптимальним, коли: а) обидві сторони мають однакову владу і мають різні інтереси; б) людина прагне дійти рішення швидко за браком часу або що це найбільш економний шлях; в) людину може влаштувати тимчасове рішення; г) людина може скористатися тимчасовою вигодою; є) інші підходи до розв’язання проблеми виявили неефективними; ж) задоволення бажання людини має для неї не надто велике значення, і вони може дещо змінити поставлену на початку мету; з) необхідно зберегти доброзичливі стосунки з іншими.
|
|
|
Стиль ухиленнявикористовується в ситуаціях, коли: а) напруження надто велике, і людина відчуває необхідність його послаблення; б) рішення не є важливим для людини; в) у людини був важкий день, а вирішення проблеми може принести додаткові неприємності; г) людини знає, що не може або навіть не хоче вирішити конфлікт на власну користь; д) людина бажає виграти час, можливо для того, щоб отримати додаткову інформацію чи отримати чиюсь підтримку; є) ситуація надто складна, і людина відчуває, що розв’язання конфлікту вимагає від неї значних втрат; ж) людина відчуває, що в інших більше шансів вирішити цю проблему; з) намагання розв’язати проблему негайно є небезпечним, оскільки відкрите обговорення конфлікту може тільки погіршити ситуацію; і) коли сили не рівні або коли інший наділений владою; к) відбувається спілкування з психічно складною людиною та якщо немає причин підтримувати з нею контакти; л) треба прийняти рішення в ситуації, коли не зовсім зрозуміло, що треба конкретно робити і в цьому немає нагальної потреби.
|
|
|
Стиль ухилення можна вважати “втечею” від проблеми і відповідальності, але інколи відстрочка може вважатися цілком конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.
Стиль пристосування означає, що людина діє разом з іншим, не намагаючись захищати власні інтереси. Він застосовується, коли: а) людину не особливо хвилює те, що трапилося; б) людина прагне зберегти добрі стосунки з іншими людьми; в) людина відчуває, що важливіше зберегти з іншим добрі стосунки, ніж відстоювати власні інтереси; г) людина відчуває, що підсумок набагато важливіший для іншої людини, ніж для неї самої (наприклад, при співчутті іншій людині, намаганні її підтримати) д) людина розуміє, що правда не на її стороні; є) у людини мало шансів перемогти; ж) людина вважає, що інший може винести з цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться його бажанням, навіть не погодившись з тим, що він робить, або вважаючи, що він зробить помилку
Кожний з названих стилів ефективний тільки за певних умов, а найкращий підхід визначається конкретною ситуацією і характером людини. Для вибору стиля поведінки в конфліктній ситуації важливі: оцінка співвідношення влади; визначення власних пріоритетів; визначення реальних проблем і інтересів, визначення варіантів реакції тощо.
|
|
|
Звіт студента за результатами виконання лабораторної роботи має містити:
1. Тему завдання.
2. Мету роботи.
3. Заповнений протокол дослідження:
Ø П.І.Бдосліджуваного: _____________
Ø Вік досліджуваного:_______________
Ø Дата дослідження:__________________
Ø Предмет дослідження:_______________
Ø П.І.Б. експериментатора:_____________
Ø Бланк відповідей досліджуваного:______
4. Висновки.
Після дослідження студенти міняються ролями і проводять його знову.
Література
1. Загальна психологія: Навч. посібник 3=14 / О. Скрипченко, Л. Долинська, З.Огороднійчук та ін. – К., 1999. – С. 368-380.
2. Загальна психологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За заг. ред. акад С. Д. Максименка. –К., 2004. – С. 218-252.
3. Психологія спілкування : Навчальний посібник / Філоненко М. - К. : Центр учбової літератури, 2008.- Розділ 6. Конфліктне спілкування // .// Електронний підручник на сайті http://www.info-library.com.ua/
4. Психологія: Підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова . – К., 2001. – С. 453-467, 495-510.
5. Психология: Учебник для педагогических вузов / Под ред. Б.А. Сосновского. - М.: Высшее образование, 2008. – С.330-370// http://www.alleng.ru/d/psy/psy169.htm
Лабораторне заняття №3
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 835; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!