Основи функціонування інвестиційних фондів. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Nbsp;

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Фінансово-економічний факультет

Кафедра економічного аналізу та фінансів

 

 

Конспект Лекцій

З дисципліни «Інвестиційні компанії і фонди»

для студентів спеціальності

6.030508 Фінанси та кредит

 

Дніпропетровськ

2011

Конспект лекцій з дисципліни «Інвестиційні компанії і фонди» для студентів спеціальності 6.030508 Фінанси / Упорядн.: ст..викладач Замковий О.І. - Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2011. – __ с.

 

Упорядники: ст..викладач Замковий О.І.

 

Затверджено методичною комісією з напряму 0501 Економіка та підприємництво (протокол № ___ від _______) за поданням кафедри економічного аналізу та фінансів (протокол № ___ від ________).

 

Подано методичні рекомендації з теоретичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни «Інвестиційні компанії і фонди» освітньо-кваліфікаційної програми підготовки фахівців спеціальності 6.030508 „Фінанси та кредит”

 

 

Рекомендовано до видання Навчально-методичним управлінням ДВНЗ НГУ.

 

Укладач:

Замковий Олександр Іванович

 

 

Редакційно-видавничий комплекс

 

Редактор С.П. Іванов

 

Підписано до друку 28.02.2002. Формат 30´42/4.

Папір Pollux. Ризографія. Умовн.друк. арк. 0,5.

Обліково-видавн. Арк. 0,5. Тираж 50 прим. Зам.№

 

НГУ

49027, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 19

 

 

Зміст

1.ІНВЕСТИЦІЙНІ КОМПАНІЇ 4

1. Інвестиційні компанії 4

2. Типи інвестиційних компаній. 6

3. Основи функціонування інвестиційних фондів. 10

4. Вітчизняні інститути спільного інвестування. 13

5. Оцінювання чистих активів. 23

Рекомендована література. 25

Контрольні запитання і завдання. 25

2.ІНШІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ.. 27

1.Страхові компанії 27

2. Діяльність страхових компаній в Україні 34

3.Ощадні банки та ощадно-кредитні асоціації 43

4.Кредитні спілки. 47

5.Інвестиційні банківські фірми. 49

6.Пенсійні фонди. 52

7.Довірчі товариства. 63

8.Інститути спільного інвестування. 65

Законодавча база. 70

 

 

ІНВЕСТИЦІЙНІ КОМПАНІЇ

Інвестиційні компанії

 

Інститутами спільного інвестування на фінансовому ринку ви­ступають інвестиційні компанії (ІК), які залучають кошти інвесторів і вкладають їх у диверсифікований портфель цінних паперів. Фінансо­ві ресурси (пасиви) інвестиційних компаній формуються за рахунок розміщення на ринку власних акцій та інвестиційних сертифікатів, активи — за рахунок придбання пайових і боргових цінних паперів інших емітентів. ІК вкладають кошти в цінні папери великої кіль­кості емітентів для того, щоб у рамках вибраної стратегії максимально диверсифікувати портфель і зменшити ризики інвестування.

Інвестиційні компанії розрізняються за формою організації та механізмом формування і використання фінансових ресурсів. Так, капітал одних компаній може постійно змінюватись у результаті викупу або продажу нових акцій на ринку, капітал інших може мати стабільну величину протягом тривалого періоду. Збільшення капі­талу ІК може відбуватись як за рахунок випуску нових акцій, так і за рахунок капіталізації частини прибутку, отриманого від інвестицій у цінні папери.

Структура активів компаній також може змінюватись, а може залишатись постійною протягом усього періоду існування компанії. Крім того, залежно від мети конкретної ІК її активи можуть мати досить виражену специфіку. Це можуть бути тільки боргові зобов'я­зання або тільки акції. Деякі ІК формують свій портфель лише з інструментів грошового ринку чи цінних паперів іноземних емітентів.

Учасники ринку, які інвестують кошти в акції ІК, мають ряд пе­реваг. Вкладаючи навіть незначні кошти в цінні папери компанії, вони отримують диверсифікований портфель цінних паперів і, отже, змен­шують ризики інвестування. Крім того, учасники ІК суттєво змен­шують витрати з інвестування коштів, а також забезпечують профе­сійне управління портфелем цінних паперів.

Основними типами інвестиційних компаній є фонди відкритого (взаємні фонди), закритого типів та інвестиційні трасти. Перші фон­ди закритого типу були створені у США ще у 80—90-х роках XIX ст., а відкритого виникли там у 20-х роках XX ст.

Фонди закритого та відкритого типу відносять до інвестиційних компаній зі змінним інвестиційним портфелем, оскільки в процесі функціонування таких фондів структура їх портфеля постійно змінюється. Інвестиційні трасти належать до компаній з фіксованим інвестиційним портфелем, який не може бути змінений протягом усього періоду існування компанії.

Акції інвестиційних компаній, як і акції корпорацій, характери­зуються двома параметрами: вартістю та зростанням, залежно від того, які інвестиційні цілі переслідує компанія: віддає перевагу акціям зростання чи купівлі вартісних активів. Акції більшості інвести­ційних компаній є високоліквідними цінними паперами, особливо акції взаємних фондів, які викупляються у власників за першою ви­могою. Акціонери можуть продати акції в будь-який час за ціною, яка визначається вартістю цінних паперів, що входять до портфеля фонду. Оскільки ринкова вартість портфеля постійно коливається, постійно змінюється і вартість акцій фонду.

Доходом учасника будь-якої ІК є частка доходу за портфелем цінних паперів компанії, що пропорційна кількості придбаних ним акцій. Рівень доходу за портфелем може бути як вищим, так і ниж­чим від середньоринкового і залежить від якості менеджменту та інвестиційної стратегії компанії. Однак дохідність портфеля усеред­неної ІК досить стабільна і майже не відрізняється від дохідності ринкового портфеля, сформованого з цінних паперів відповідного класу. Дохідність інвестицій учасника такої ІК також близька до середньоринкової на відповідному сегменті ринку.

Державне регулювання діяльності ІК спрямоване насамперед на захист інтересів інвесторів та на забезпечення виконання інвести­ційними компаніями своєї основної функції — здійснення спільно­го інвестування коштів у диверсифікований портфель цінних паперів. Згідно із законодавством США, яке регулює діяльність ІК, принайм­ні 75% активів компанії мають бути представлені цінними папера­ми та готівковими коштами, не менш як 50% коштів повинні бути вкладені в диверсифікований портфель цінних паперів. Компанії не можуть інвестувати більш як 5% своїх активів у цінні папери одно­го емітента, не можуть володіти більш як 10% "голосуючих" акцій одного емітента. Не менш як 90% доходів має надходити від інвес­тицій у фінансові активи. Від продажу цінних паперів, якими ІК володіє протягом не більш як 3 міс, має надходити не більш як 30% доходу. Компанії, що відповідають цим вимогам і сплачують не менш як 90% прибутку своїм акціонерам, звільняються від податків.

Розвиток інвестиційних компаній у багатьох країнах світу пов'я­заний з подальшою концентрацією їх діяльності. Досить часто гру­пи фондів, що займаються специфічними видами інвестування в ок­ремі види цінних паперів, знаходяться під управлінням однієї ком­панії і працюють як об'єднання фондів. Такі об'єднання дають змогу інвесторам вкладати кошти в будь-який з фондів, що входить до об'єднання. Невелика кількість таких об'єднань часто контролюють більшу частину ринку послуг, що надаються інститутами спільного інвестування. Зокрема, в США 10 груп інвестиційних фондів конт­ролюють близько 50% ринку.

Функціонування інвестиційних компаній у різних країнах світу, їх становлення, розвиток цілком залежать від темпів та напрямів зростання національних фінансових ринків. Так, на розвиток вітчиз­няних інститутів спільного інвестування негативний вплив мають недостатній рівень розвитку українського фінансового ринку та не­сприятливий інвестиційний клімат.

 

Типи інвестиційних компаній

 

Інвестиційні фонди відкритого типу (взаємні, або відкриті, фон­ди) постійно пропонують свої акції на ринку із зобов'язанням їх викупити за ціною, що визначається виходячи з ринкової вартості чистих активів фонду, які припадають на одну акцію. Відкритий фонд завжди готовий продати нові акції на ринку або викупити їх за ви­могою власників акцій за ціною, що встановлюється щодня при за­критті ринку і розраховується за формулою

Р = Чисті активи фонду : Кількість розміщених акцій. (1)

Чисті активи фонду обчислюють як різницю між поточною рин­ковою вартістю активів та зобов'язаннями фонду. Фактично чисті акти­ви є різницею між ринковою вартістю портфеля цінних паперів, що становить до 90% вартості всіх активів фонду, і зобов'язаннями фонду.

Ринкова вартість портфеля визначається досить просто, якщо цінні папери, що входять до портфеля, котируються на ринку. В цьому разі ціна продажу акцій фонду встановлюється щодня за результатами торгів на організованих ринках. Спочатку визначається сумарна ринкова вартість усіх паперів, що входять до портфеля, а після цього вартість чистих активів фонду та ціна акції за формулою (1).

У більшості випадків реальна ціна продажу акцій фонду від­різняється від ціни, обчисленої за формулою (1) на деяку комі­сію. Комісійні фонду коливаються від 1% для значних обсягів про­дажу акцій до 8% — для незначних обсягів. При цьому одні фонди беруть комісійні при продажу своїх акцій, інші — при їх викупі. Комісійні при викупі, як правило, становлять 3—6%. Якщо акції роз­міщуються на ринку за ціною чистих активів, відповідні фонди на­зивають фондами без навантаження. Фонди, що пропонують свої акції

за ціною вищою від обчисленої частки чистих активів, називають фондами з навантаженням. Фонди, що розміщують акції на ринку без допомоги посередників, переважно продають їх за ціною чистих активів і є фондами без навантаження. Фонди, що розміщують акції на ринку через посередників, продають акції за ціною, яка переви­щує вартість чистих активів, тобто є фондами з навантаженням. Як правило, навантаження, що є нагородою посередника, становить 3,5 — 8,5% ціни акції. Фонд вважається фондом з низьким навантаженням, якщо комісійні становлять близько 3%.

Більша частина взаємних фондів постійно розміщує на ринку нові випуски акцій, здійснюючи відкриту капіталізацію фонду і збільшу­ючи свої активи та пасиви. Акції відкритих фондів завжди корис­туються попитом у інвесторів і є високоліквідними цінними папера­ми. Самі відкриті фонди є більш популярними інститутами спільно­го інвестування, ніж закриті фонди чи трасти.

Інвестиційні фонди закритого типуемітують фіксовану кількість не викупних акцій і розміщують їх серед інвесторів. Такі фонди пе­реважно створюються на визначений термін. Вони емітують і роз­міщують акції на ринку як будь-яка корпорація і, як правило, не ви­купляють акції до закінчення терміну свого існування. Фонди за­критого типу дуже рідко використовують випуск боргових цінних паперів для залучення коштів.

Протягом терміну існування акції закритого фонду можуть пе­ребувати у вільному обігу на біржовому чи позабіржовому ринках, як акції інших корпорацій. Ринкова ціна акцій визначається вихо­дячи з попиту і пропозиції на них. На відміну від акцій відкритого фонду акції закритого фонду пропонуються як за ціною, вищою від вартості чистих активів, так і за ціною, нижчою від них. У разі, коли продаж здійснюється за ціною, нижчою від вартості чистих активів, кажуть, що акції фонду продаються з дисконтом, а якщо ціна пере­вищує вартість чистих активів, — з премією. На ціну акцій вплива­ють їх ліквідність, прибутковість, перспективи розвитку фонду, якість роботи менеджерів і фінансових консультантів фонду.

При публічному розміщенні акції закритого фонду переважно розміщуються за ціною, що перевищує вартість чистих активів. На вторинному ринку вони досить часто продаються за ціною нижчою від вартості чистих активів. Результати котирування акцій закри­тих фондів у США публікуються щодня за результатами торгів, а вартість чистих активів — щотижня.

Часто дохід за портфелем цінних паперів фонду реінвестується в купівлю нових цінних паперів і оформляється у вигляді нових акцій.

Якщо нові акції не оформляються, збільшення активів за рахунок придбання нових цінних паперів приводить до підвищення вартості чистих активів фонду, які припадають на одну акцію. В цьому разі дохід, що сплачується компанією власникам акцій, є сумою двох скла­дових — початкового дивідендного доходу та реалізованого доходу від приросту капіталу.

Закриті фонди менш популярні, ніж відкриті. Значною мірою це обумовлено специфікою функціонування та державним регулюван­ням їх діяльності. Так, дозвіл вкладати кошти в досить надійні та прибуткові активи або здійснювати інвестування коштів на міжна­родному ринку можуть робити акції закритих фондів більш приваб­ливими для інвесторів.

Інвестиційні трасти— це компанії, які створюються на визначе­ний термін, формують портфель із певного виду цінних паперів і, як правило, не змінюють його структуру протягом усього терміну існу­вання трасту. Більшість інвестиційних трастів формують свій порт­фель із цінних паперів з фіксованим доходом, переважно з облігацій. Термін існування трастів може коливатись у значних межах — від 6 міс. до 20 років, залежно від терміну обігу цінних паперів, що є в портфелі трасту. Як правило, трасти не мають зобов'язань, тому їх чисті активи визначаються ринковою вартістю портфеля.

Інвестиційні трасти подібні до фондів закритого типу тим, що емітують фіксовану кількість акцій. Однак обсяги коштів, які залу­чають інвестиційні трасти, менші за обсяг коштів, якими оперують фонди відкритого чи закритого типу.

На відміну від фондів трасти не здійснюють активної торгівлі своїми цінними паперами й активного управління портфелем, тому, як правило, не мають ради директорів і керуючого портфелем.

Засновниками (спонсорами) інвестиційних трастів часто виступа­ють брокерські фірми або фірми — андерайтери облігацій. Заснов­ник інвестує кошти в пакет цінних паперів і передає його в управлін­ня довіреній особі — банку або іншому фінансовому посереднику. Після цього траст випускає свої акції, які часто називають сертифі­катами, що погашаються. Такі сертифікати розміщуються серед інве­сторів і дають останнім право власності на цінні папери, що знахо­дяться у довіреної особи, пропорційно до їх частки участі в трасті.

Вторинний ринок сертифікатів дуже обмежений. У разі потреби сертифікати можуть викуплятись трастом за рахунок продажу об­лігацій, що знаходяться в інвестиційному портфелі трасту або для подальшого перепродажу іншим інвесторам. Усі доходи, що отриму­ються за цінними паперами довіреною особою, як і їхня номінальна вартість, виплачуються по закінченні терміну функціонування трасту власникам сертифікатів.

Приклад: Припустимо, що засновник вкладає 50 млн дол. США в купівлі облігацій. На цю суму випускають 100 000 акцій, які розміщують н ринку за ціною 520 дол. США. Сума, отримана від продажу акцій становить 52 млн дол. 50 млн дол. покривають витрати засновник на придбання облігацій, а 2 млн дол. покривають витрати на розміщення акцій і складають прибуток засновника.

Комісійні трасту становлять 3,5—5,5% обсягу залучених коштів На витрати з обслуговування трасту засновником береться від 1% доходу для короткострокових трастів до 3,5% — для довгострокових. Щорічна комісія засновника у випадку успішної діяльності трасту становить до 15% річної вартості чистих активів.

 

Основи функціонування інвестиційних фондів

 

Інвестиційний фонд складається з ради директорів, фінансового консультанта (управляючого фонду), який здійснює управління порт фелем фонду, та з дистриб'юторів фонду, що займаються розміщенням акцій фонду на ринку. Діяльність інвестиційного фонду обслуговує банк-депозитарій, який за наказом управляючої компанії здійснює розрахункові операції, зберігає цінні папери, грошові кошти т майно, стежить за обчисленням вартості чистих активів і порядком купівлі-продажу акцій фонду.

Як правило, фінансовим консультантом фонду виступає незалеж­на компанія, яка спеціалізується на управлінні активами: дочірня фірма, створена брокерською конторою; страхова компанія; інвести­ційний банк тощо. Управляюча компанія не може бути одночасно і депозитарієм фонду, але при цьому може управляти активами кількох незалежних інвестиційних компаній. Винагорода фінансового кон­сультанта за управління активами є найбільшою складовою витрат фонду. Вона обернено пропорційна до величини активів і становить 0,5—1,5% їх середньої ринкової вартості.

Облік і обслуговування акціонерів фонду становлять 0,2—0,4% вартості чистих активів, інші витрати (податки, аудит) — близько 1%. Всі витрати фонду становлять 1—3,5% обсягу його активів.

Розміщення початкових випусків акцій інвестиційні фонди здій­снюють безпосередньо або через лід-менеджерів на біржовому чи позабіржовому ринках. Лід-менеджерами великих інвестиційних компаній на міжнародних ринках часто виступають міжнародні інве­стиційні банки або групи банків.

Для того щоб інвесторам легше було прийняти рішення про інве­стування коштів у той чи інший фонд, аналітиками ринку розробля­ються рейтинги, які враховують дохідність фондів та їх ризиковість порівняно з фондами з таким самим напрямом діяльності. Фонди, які мають високий рейтинг, характеризуються найвищим рівнем доходу та найнижчим рівнем ризику, і навпаки, фонди з найниж­чим рейтингом забезпечують найнижчий рівень доходу та високий рівень ризику.

Залежно від інвестиційних стратегій, які реалізують різні інвес­тиційні компанії, в їх портфелях можна знайти різні види цінних паперів: загальнодержавні та муніципальні облігації, акції, депозитні сертифікати, папери, забезпечені нерухомістю, тощо. Портфель кож­ної інвестиційної компанії формується виходячи із інвестиційної стратегії, яка тією чи іншою мірою задовольняє інтереси певної час­тини інвесторів. Одні інвестиційні компанії орієнтуються на забез­печення стабільної дохідності, інші — на збільшення ринкової вар­тості портфеля. Деякі компанії формують портфель, що характери­зується збалансованістю і включає як високодохідні цінні папери, так і акції зростання, які забезпечують збільшення курсової вартості.

Деякі фонди інвестують кошти в певну галузь чи певний сектор економіки, в акції невеликих корпорацій, позабіржові акції, акції корпорацій конкретних країн. Діють також і фонди, що займаються міжнародними інвестиціями.

Основні напрями діяльності фондів, як правило, знаходять відоб­раження в їх назвах. Так, фонди облігацій інвестують кошти в різні типи облігацій з фіксованим доходом: корпоративні, державні, му­ніципальні облігації, облігації іноземних емітентів, конвертовані об­лігації тощо. Часто кошти таких фондів вкладаються в облігації з різними термінами процентних виплат, що дає змогу інвесторам отримувати щомісяця дивіденди за акціями фонду.

Фонди грошового ринку — відносно нові фінансові інститути. З одного боку, вони є одним із видів взаємних фондів, а з другого — мають деякі риси депозитних інститутів, оскільки фактично пропо­нують своїм вкладникам певний вид вкладів. Фонди грошового ринку вкладають кошти в короткострокові цінні папери з фіксова­ним доходом (банківські депозитні сертифікати, комерційні та каз­начейські векселі тощо) і дають змогу дрібним інвесторам вийти на ринок короткострокових зобов'язань. Кошти, внесені інвесторами до фонду, можуть вилучатись ними в будь-який час, дивіденди оголо­шуються щодня.

Характерною рисою фондів є те, що акціонери можуть у визначе­них випадках виписувати чеки на вартість акцій, якими вони воло діють. По суті акції у взаємних фондах грошового ринку функціонують як поточні чекові рахунки, що приносять процент, але зпевними обмеженнями на виписування чеків.

Інструменти грошового ринку, в які вкладаються кошти фондів, є досить надійними і високоліквідними, тому винагорода управляючих невисока і становить 0,25—1% вартості чистих активів.

Індексні фонди створюють портфелі, до складу яких входять цінні папери, що використовуються для обчислення того чи іншого фондо­вого індексу. Сформовані у такий спосіб портфелі забезпечують інве­сторам середньоринкову дохідність, яка відображається одним із фондових індексів.

Існують також диверсифіковані фонди звичайних акцій та фонди прибуткових акцій, які відповідно інвестують кошти в диверсифікований портфель звичайних чи прибуткових акцій. Часто та фонди тримають у своєму портфелі частку ліквідних активів — короткострокових інструментів грошового ринку для забезпечення тимчасових потреб фонду в ліквідних коштах.

Інформація про інвестиційні компанії — їх спеціалізацію, рейтинг вартість чистих активів — подається в періодичних фінансових ви даннях і допомагає інвесторам прийняти правильне рішення щодо інвестування коштів. Цьому також сприяє публікація фондових індексів, частина яких розраховується на основі даних про акції інвестиційних компаній.

 

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 415; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!