Стаття 10. Фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій
Верховна Рада України при затвердженні Державного бюд-жету України передбачає в ньому окремим рядком видатки на підтримку спілки, членами якої є більшість зареєстрованих все-українських молодіжних та дитячих громадських організацій, а також обласних, Автономної Республіки Крим, київських та се-вастопольських міських спілок молодіжних та дитячих громад-ських організацій, діяльність якої спрямовується на забезпечен-ня соціального становлення та розвитку молодих громадян.
Фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих гро-мадських організацій здійснюється через відповідні органи ви-конавчої влади, що працюють з молоддю, органи місцевого само-врядування та спілку всеукраїнських молодіжних громадських організацій.
При затвердженні місцевих бюджетів передбачаються видат-ки на реалізацію програм молодіжних та дитячих громадських організацій.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядуван-ня можуть делегувати молодіжним та дитячим громадським ор-ганізаціям повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів). У цьому випадку вони подають молодіжним та дитячим громадським організаціям фінансову та матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією наданих повнова-жень, у тому числі за цільовим використанням виділених коштів.
45
Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки, які одер-жують фінансову або іншу матеріальну підтримку, зобов’язані подавати звіти про цільове використання фінансів і матеріаль-них цінностей органам, що їх надавали, у терміни, встановлені цими органами.
|
|
|
С тат тя 11. Відповідальність молодіжних та дитячих гро-мадських організацій за порушення законодавства
Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки несуть відповідальність за порушення ними законодавства.
За неподання звіту про використання бюджетних коштів, ін-ших матеріальних цінностей, наданих молодіжним, дитячим громадським організаціям та їх спілкам або нецільове вико-ристання таких цінностей, отримання їх з порушенням законо-давства винні особи несуть відповідальність, передбачену зако-нодавством України.
Стаття 12 . Прикінцеві положення
1. Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» нор-мативно-правові акти України застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін:
• внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведен-ня законодавчих актів відповідно до Закону України «Про мо-лодіжні та дитячі громадські організації»;
|
|
|
• привести свої рішення відповідно до цього закону;
• забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої вла-ди прийнятих ними нормативно-правових актів, що не від-повідають цьому закону;
• відповідно до компетенції забезпечити прийняття норматив-но-правових актів, передбачених цим законом.
4. Статутні документи молодіжних і дитячих громадських ор-ганізацій та їх спілок, зареєстрованих до набрання чинності цим законом, протягом року після його опублікування мають бути приведені відповідно до цього закону. За поданням легалізуючого органу або прокурора діяльність молодіжних і дитячих громад-ських організацій та їх спілок, статутні документи яких супере-чать цьому закону, може бути заборонена в судовому порядку.
Президент України Л. Кучма м. Київ, 1 грудня 1998 року № 281-XIV
46
ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ Закон України (витяг)
Від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ
Стаття 3 . Право на свободу совісті
Кожному громадянину в Україні гарантується право на сво-боду совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змі-нювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу од-ноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні пе-реконання.
|
|
|
Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і сві-тогляду. Не допускається будь-яке примушування при визна-ченні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті у бого-служіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Батьки, або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою ма-ють право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних пе-реконань чи ставлення до релігії.
Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання під-лягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громад-ської безпеки та порядку, здоров’я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнарод-ним зобов’язанням України.
Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відо-мостей, одержаних ними під час сповіді віруючих.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 472; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!