Соціальна історія України в роки Другої світової війни
Найбільш табуйованими темами історії війни були і є донині, на нашу думку, якраз 2 теми: - окупації і повсякденне життя в умовах війни.
«Окупанти тримали тубільне населення Києва за варварське бидло, і радянське керівництво, яке тримало своїх громадян за ніщо, залишило їх на призволяще.
У західній історіографії , починаючи з 1970 – х років тема історії окупації здобула визнання як історія суспільства. Бо досліджується не лише окупаційна політика гітлерівського уряду й окупаційних органів, але і її вплив на економічну, політичну, етнічну і соціальну структуру окупованих країн.
У Польщі цю проблему вивчали А. Конечний і Г. Шургач. Німецькі вчені Дітер Поль і Томас Зандкюлер опублікували дослідження про Галичину, а Бернард Кері і Крістіан Герлах – про Білорусь.
В Україні останнім часом (1995 - 2006) ведеться робота по проблемі окупації І. Г. Ветровою про економічну експансію третього рейху в Україні. О. В. Потильчака – про експлуатацію трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною в роки окупації. П. В. Рекотов здійснив реконструкцію системи органів управління на окупованій території України. В. Ю. Король писав про долі військовополонених та становище інтелігенції і її співпрацю з окупантами.
Релігійне життя досліджують Ю. В, Волошин, В. В. Гордієнко, О. Є. Лисенко, Грідіна. Проблему освіти у період окупації досліджували – Ленська, Потильчак. Російські вчені Б. В. Соколов « Окупація. Правда і міфи».
|
|
|
Цінним історичним джерелом є документальна повість Малакова « Оті два роки… У Києві при німцях».
У роки окупації у Києві було знищено житло. Щоденний голод. Брак тепла, одягу, світла. Поліпшене житло займали лише функціонери окупаційної влади. Ворота будинків на ніч закривалися і охоронялися сторожами. Світло горіло лише в тих кімнатах де жили німці.
За житло кияни платили радянськими карбованцями (1,32 крб. за кубометр житла і 4 крб. з кожного члена сім'ї за комунальні послуги).
Радянські гроші ходили паралельно з німецькими марками де 10 крб. дорівнювали 1 німецькій марці.
Були відновлені і почали працювати молочні заводи, консервна фабрика, дріжджовий завод, кондитерські цехи, тютюнова, пивоварна та лікерні фабрики. Була розповсюджена проституція. Кожна повія мала спеціальну карточку, по якій проходила медичний огляд у лікарів.
У жовтні 1941 року окупаційна влада проголосила через міську газету, що всі кияни будуть отримувати по 200 грам хліба щоденно, але через деякий час хліб видавати перестали. Двічі на тиждень у продажі був оселедець, якого продавали не більше ніж 500 грам на людину. На базарах склянка житнього борошна коштувала 10 крб. , солі – 10, 1 кг сала – 1000, 1 літр молока – 45.
|
|
|
Окупаційна влада не займалася питанням освіти. З ВНЗ у Києві фактично продовжував свою роботу сільськогосподарський інститут. Працювало дві школи в яких викладали німці. Згасло культурно – масове життя, у кінотеатрах показували журнали з пропагандою.
Соціальна історія другої половини 20 ст.
Соціальна структура населення. Зміни в соціальній структурі після 1991 року. Сімейно-шлюбні відносини Демографічні характеристики населення. Історія повсякденності.
Соціальна структура населення протягом 20 століття значних змін не зазнала. Основну частину населення становило селянство та робітники. Соціальне становище їх визначалося заможністю колгоспу чи заводу, на якому вони працювали. Проте, рівень їхнього життя був практично однаковим. Значну роль відігравала номенклатура, яка протягом другої половини 20 століття, яка знавала процесу старіння. При владі опинилися люди, які фактично не могли управляти державою. Інтелігенція у цей період виходить на новий рівень розвитку, адже активно створюються та розвиваються наукові інститути, лабораторії та інше.
Після проголошення Україною незалежності, соціальна структура населення зазнала значних змін. Почали активно розпадатися колгоспи, що викликало значний ріст міст, адже населення, особливо молодь, активно почала переїздити. Стара номенклатура, змінила кольори і фактично опинилася при владі у новому уряді. Значного погіршення ситуації зазнала інтелігенція. Більшість її представників виїздило за межі країни або змінювало свою професію.
|
|
|
Сімейно-шлюбні відносини фактично не змінилися. Проте, процент розлучень значно зріс.
За останні 80 років населення України збільшилось в 1.5 рази. Водночас були величезні людські втрати в результаті війн, політичних репресій, голодомору 30-х років. Як результат механічних втрат населення є його сучасна деформована вікова структура. Зростання загальної чисельності населення зумовлює потребу значних капітальних вкладень з метою забезпечення піднесення матеріального і культурного рівня життя народу України.
Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності населення України
є його природний рух. За останні 55 років коефіцієнт смертності практично не змінився (відповідно 14.3 % у 1940 р. і 15.4 %о у 2002 р.). Проте різко знизився коефіцієнт народжуваності (з 27.3 %о у 1940 р. До 9.6 %о у 2002 р.) і, як наслідок, коефіцієнт природного приросту населення (з 13.0 %о у 1940 р. до 5.8 %о у 2002 р.).
|
|
|
Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури
населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збільшення економічного навантаження
на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господарства робочою силою.
Загальна динаміка чисельності населення формується за рахунок його природного руху, постійної міграції, а в межах окремих територій (при незмінності державних кордонів) і за рахунок адміністративно-територіальних змін.
Слід зауважити, що в останнє десятиліття (1990-2002 рр.) спостерігається зменшення чисельності з 51.3 млн. чол. (1996 р.) до 49.1 млн. чол. (2003 р.), що становить 1.9 млн. чол. або 3.7%. Такі процеси зумовлені різними чинниками: низьким рівнем життя, екологічною кризою, соціально-економічними проблемами тощо.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 765; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!