Аускультація легень. Основні дихальні шуми
Аускультація легень — основний метод фізикального дослідження органів дихання. Введена в клінічну практику Рене Лаеннекому в 1819 р., який описав везикулярне і бронхіальне дихання, сухі та вологі хрипи, крепітацію, шум тертя плеври.
Везикулярне дихання — це самостійний шум, який утворюється в легеневій паренхімі у результаті проникнення повітря в легеневі альвеоли і викликаний їхньою напругою. Вислуховується на вдиху і першій третині видиху.
Бронхіальне дихання — це дихальний шум, який утворюється в гортані при проходженні повітря крізь голосову щілину.
Бронхіальне дихання вислуховується краще всього над гортанню. При патології бронхіальне дихання може вислуховуватися над легенями якщо: 1) ділянки ущільнення достатньої величини, 2) зберігається прохідність бронхів.
Бронхіальне дихання, пов'язане з утворенням порожнин, набуває часто особливого характеру або тембру (амфоричне або металеве бронхіальне дихання).
Особливі форми везикулярного дихання. До них відносять так зване пуерильне і саккадоване дихання. Пуерильне — це різко виражене везикулярне дихання з ясно вираженим видихом у дітей. Саккадоване або переривчасте — це везикулярне дихання, що відбувається не безперервно, як завжди, а у вигляді ряду окремих коротких вдихів, що перериваються такими ж короткими паузами. Причина такого дихання полягає в нерівномірному скороченні дихальних м'язів (м'язове тремтіння, втома, захворювання м'язів).
|
|
|
Аускультація побічних дихальних шумів
Побічними дихальними шумами є хрипи, крепітація, шум тертя плеври. Щоб вислухати побічні дихальні шуми, хворий повинен дихати глибоко, краще через рота, періодично покашлюючи.
Хрипи бувають сухі й вологі, які утворюються в бронхах та вислуховуються на вдиху і видиху.
Сухі хрипи діляться на ті, що дзижчать (що гудуть), і свистячі.
Основне діагностичне значення сухих хрипів полягає в тому, що вони є характерною ознакою бронхіту, бронхіальної астми та інших захворювань, пов'язаних з накопиченням слизу або звуженням просвіту дихальних шляхів.
Вологі хрипи діляться на дрібнопухирчасті, середньо- і великопухирчасті. Дрібнопухирчасті вологі хрипи залежно від характеру патологічного процесу в легенях можуть бути звучними (консонуючими) і незвучними (не консонуючими). Звучні вологі хрипи вислуховуються за наявності рідкого секрету в бронхах, оточених ущільненою легеневою тканиною, що буває при пневмонії.
Крепітація вислуховується у вигляді легкого одноманітного тріску на вдиху і не змінюється при покашлюванні. Це шум, що утворюється від роз'єднання або розлипання зволожених більш, ніж звичайно, стінок альвеол.
|
|
|
Поява крепітації спостерігається при крупозному запаленні легенів, туберкульозі легень, інфаркті легень, ателектазі, застійних явищах у легенях. Крепітація нерідко вислуховується у немолодих осіб в уранішні години після сну.
Шум тертя плеври з'являється в тих випадках, коли листки плеври внаслідок різних патологічних процесів стають нерівними, шорсткими або сухими.
Шум тертя плеври в безпосередній близькості до серця при залученні в процес перикарду носить назву плевроперикардіальний шум. Він вислуховується не тільки залежно від фаз дихання, але і серцевої діяльності.
Бронхофонія — метод вислухування проведення голосу на грудну клітку. Це еквівалент методу визначення голосового тремтіння, оскільки змінюється паралельно йому і має те саме значення. Хворий вимовляє пошепки слова, що містять букву «Р», наприклад «тридцять три».
Методи обстеження хворих з пульмонологічною патологією
І. Лабораторні методи обстеження
1. Мікроскопічне дослідження харкотиння дає можливість виявити елестичні волокна (ознака розпаду легеневої тканини у хворих на туберкульоз, рак, абсцес), кристали Шарко-Лейдена, які утворюються з речовин еозинофільних гранулоцитів (ознака алергічних захворювань легень), тетраду Ерліха — кристали солей кальцію, безвапнякові еластичні волокна, кристали холестерину та МБТ (характерна для загострення туберкульозного процесу).
|
|
|
2. Бактеріологічне дослідження харкотиння — одержання чистих культур бактерій посівом матеріалу на штучні живильні середовища з наступною їх ідентифікацією.
3. Бактеріоскопічне дослідження — метод виявлення мікроорганізмів у виділеному з організму матеріалі за допомогою мікроскопа та спеціального забарвлення препарату.
ІІ. Інструментальні методи обстеження
1. Бронхоскопія — метод обстеження трахеї та бронхів оглядом їх через бронхоскоп. Розрізняють ригідну бронхоскопію (порожнисті металеві трубки, призначені для ШВЛ), фібробронхоскопію (гнучкий керований бронхоскоп зі світловодом, оптикою та каналом для біопсійних інструментів) і комбіновану бронхоскопію (гнучкий оптичний телескоп від фібробронхоскопа проводиться через тубус цупкого дихального бронхоскопа).
2. Комп’ютерна томографія (КТ) — метод просвічування певної ділянки тіла вузьким пучком рентгенівських променів у численних напрямках в одній площині. Рентгенівське випромінювання, яке поглинають різної щільності тканини, реєструється високочутливими датчиками. Комп'ютерне обладнання дозволяє обліковувати і відтворювати до 10 000—200 000 вимірювань за 1 сек., що припадають на дослідження одного шару тканини завтовшки 2—8 мм. Такої кількості вимірювань досягають за рахунок обертання рентгенівської трубки та системи датчиків навколо тіла пацієнта під різними кутами. Це дозволяє одержати знімки у прямій, боковій, поперечній та скісних площинах без артефактів з дозволяючою точністю до 0,5 см, причому відмінності у щільності тканин реєструються навіть тоді, коли вони перевищують 0,5 %.
|
|
|
3. Пікфлоуметрія – максимальний об'єм повітря, що видихається при форсованому видиху. Вимірюється в літрах за хвилину часу. Швидкість потоку повітря, що видихається, залежить від величини обструкції середніх і великих бронхів. Оскільки при астматичних захворюваннях обструктивні процеси розповсюджуються на великі та середні бронхи, використання пікфлоуметрії полегшує діагностику і моніторинг бронхіальної астми. При хронічних неспецифічних захворюваннях легень обструкція виникає в дрібніших бронхах, тому пікфлоуметрія при ХНЗЛ не є достовірним методом діагностики і моніторингу захворювання.
4. Рентгенографія — метод, що дозволяє за допомогою рентгенівських променів на світлочутливій плівці після її фотографічної обробки отримати зображення досліджуваного об'єкту. Розрізняють звичайну та спеціальну рентгенографію. До спеціальної рентгенографії відносять прицільні, контактні, жорсткі (суперекспоновані) знімки, а також томографію, рентгенокімографію, поліграфію, телерентгенографію, ксерорентгенографію (інакше — суха, або електрорентгенографія).
5. Флюорографія — метод рентгенологічного обстеження, що грунтується на фотографуванні тіньового зображення з екрана на вузьку фотоплівку.
6. Спірометрія — вимірювання основних показників вентиляції легень під час спокійного і форсованого дихання, фізичного навантаження й проведення фармакологічних проб.
7. Спірографія — метод вивчення зовнішнього дихання. Базується на графічній реєстрації руху повітря під час вдиху і видиху, дає змогу визначити абсолютні, швидкісні (ЖЄЛ, ОФВ і МВА) та відносні (ОФВ/ЖЄЛ, МВЛ/ЖЄЛ) показники. Застосовується з метою діагностики прихованого бронхоспазму, диференційної діагностики обмежувальної та обструктивної дихальної недостатності й серцевої недостатності.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 504; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!